Кр Екологіч право

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Екологічне право"

ПЛАН

1. Задача №1 3
2. Задача №2 8
Завдання №2
2.1 Характеристика відшкодування збитків власникам
земель та землекористувачам і відшкодування
втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва 11
2.2 Перелік різновидів користування надрами, водами,
об'єктами тваринного світу (на основі окремих
нормативно-правових актів природноресурсового
характеру) 17
Завдання №3
3.1 Проект договору страхування від екологічних ризиків 20
3.2 Скарга до органів прокуратури стосовно прострочення встановленого терміну надання екологічної
інформації 26
Список використаної літератури 28


ЗАДАЧА №1
Працівники екологічної інспекції з охорони Чорного моря затримали групу осіб на рибальському сейнері, які без відповідного дозволу виловлювали рибні ресурси за межами територіальних вод.
Поставлені вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних власності держави незаконним виловом рибних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, вони не визнали, посилаючись на те, що їх діяльність здійснювалася за межами територіальних вод, а, отже, – у зоні вільного мореплавства. І за міжнародними правовими звичаями тут можна здійснювати будь-яку діяльність, зокрема використовувати природні ресурси – "загальну спадщину людства".
Вважаючи таке пояснення необгрунтованим, екологічна інспекція з охорони Чорного моря звернулася s позовом до суду про відшкодування заподіяної державі шкоди.
Розв'язати справу.

Розв'язання справи:

Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 р. № 2894-ІІІ в ред. від 14.07.2011 р. хребетні (риби) й безхребетні (молюски та ін.) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, що перебувають у стані природної волі, є об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія зазначеного Закону.
Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про тваринний світ").
Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Кожний громадянин, всі юридичні особи мають право користуватися об'єктами тваринного світу – об'єктами права власності Українського народу – відповідно до законодавства України (ч. 4 ст. 5 Закону України "Про тваринний світ").
Як зазначається у ч. 1 ст. 20 Закону України "Про тваринний світ", в Україні можуть здійснюватися такі види використання об'єктів тваринного світу:
1) мисливство;
2) рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;
3) використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;
4) використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо;
5) використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;
6) добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.
Законами можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу.
Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про тваринний світ").
На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.
У частині 1 ст. 26 Закону України "Про тваринний світ" зазначається, що підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України.
Особи, яких затримали працівники екологічної інспекції з охорони Чорного моря, здійснювали саме промислове рибальство. Як згадувалось вище, промислове рибальство вважається спеціальним використанням об'єктів тваринного світу.
У частині 2 ст. 17 Закону України "Про тваринний світ" вказується, що спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування рибогосподарськими водними об'єктами.
До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про тваринний світ").
Отож, посилання осіб, яких працівники екологічної інспекції з охорони Чорного моря затримали за те, що вони без відповідного дозволу виловлювали рибні ресурси у виключній (морській) економічній зоні, на те, що їх діяльність здійснювалася за межами територіальних вод, а, отже, – у зоні вільного мореплавства, де за міжнародними правовими звичаями можна здійснювати будь-яку діяльність, зокрема використовувати природні ресурси як "загальну спадщину людства", є безпідставними.
Як випливає із положень ч. 3 ст. 17 Закону України "Про тваринний світ", спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 10 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1192, спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється за спеціальним дозволом і за плату, порядок визначення якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів – це офіційний документ суворої звітності, який засвідчує право користувача на спеціальне використання визначених водних живих ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот).
Особи на рибальському сейнері здійснювали промислове рибальство без відповідного дозволу.
Таким чином, вимоги працівників екологічної інспекції з охорони Чорного є обгрунтованими, оскільки у п. 54 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, зазначається, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення вимог Тимчасового порядку, правил рибальства та інших нормативних і законодавчих актів з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Незаконним виловом рибних ресурсів затримані особи займались у виключній (морській) економічній зоні Україні.
Україна з метою забезпечення своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у своїй виключній (морській) економічній зоні вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) для забезпечення дотримання законодавства України (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" від 16.05.1995 р. № 162/95-ВР в ред. від 05.02.2011 р.).
Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавчими актами України (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України").


ЗАДАЧА №2
До вас за консультацією звернувся пан Марченко із проханням роз'яснити, у якому порядку здійснюється приватизація лісів в
Україні. Зокрема, він має намір приватизувати в Одеській області ділянку лісу площею 12,5 га для ведення фермерського господарства.
Йому невідомо, до кого слід звертатися і з якими документами для приватизації лісу.
Надайте кваліфіковану консультацію панові Марченку.

Чинне українське законодавство приватизувати лісові угіддя дозволяє. Проте не всякі.
Згідно із частиною 2 ст. 56 Земельного кодексу України (надалі – ЗКУ), громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Згідно із частиною 3 ст. 7 Лісового кодексу України (надалі – ЛКУ) ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України (ч. 2 ст. 10 ЛКУ).
Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом (ст. 12 ЛКУ).
Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.
Розглянемо, що таке "замкнені" земельні лісові ділянки.
Це означає: отримав селянин свій земельний пай, а там посеред поля – маленький лісочок. Лісовий острівець. От він, разом з усім земельним масивом, і може бути приватизований. Просто "відрізати" для передачі приватній особі ділянки від великих лісів в Україні не дозволяє жоден закон.
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації (ч. 1 ст. 13 ЛКУ).
Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.
Відповідно до частини 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV в ред. від 16.03.2010 р. підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на земельну ділянку (у тому числі – замкнену лісову), обмежень цих прав, є державний акт про право власності на неї.
Державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. №43 в ред. від 05.07.2010 р.).
Державні акти на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 3.1 зазначеної Інструкції).
Виходячи із викладеного вище, можна підсумувати, що приватизувати лісову ділянку площею 12,5 га для ведення фермерського господарства пан Марченко може лише у тому разі, якщо ця ділянка належить до деградованих і малопродуктивних угідь.


ЗАВДАННЯ №2
1. Характеристика відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам і відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284 в ред. від 11.12.2011 р.).
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій входять:
1) представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій);
2) власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки;
3) представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати;
4) представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держземінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.
Відшкодуванню підлягають:
– вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
– вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
– вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;
– вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;
– понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
– інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані).
Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок – після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.
При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт збитки визначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями – замовниками розвідувальних робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі.
При недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Не підлягають згідно із Законом України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" від 09.07.2010 р. №2480-VІ в ред. від 01.01.2011 р. відшкодуванню збитки, завдані власникам та користувачам земельних ділянок, розташованих у межах спеціальних зон об'єктів енергетики внаслідок недотримання ними обмежень щодо використання таких земельних ділянок, встановлених зазначеним Законом.
Згідно із Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1279 в ред. від 25.03.2011 р., втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за такою формулою:

Бд
Рв = Пд х Нв х –––– х Кінт,
Бо

де Рв – розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн.;
Пд – площа ділянки сільськогосподарських угідь, га;
Нв – норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн.;
Бд – бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається;
Бо – бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю;
Кінт – коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній

Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових угідь (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за такою формулою:
Рв = Пд х Нв х Кі,

де Рв – розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн.;
Пд – площа ділянки лісогосподарських угідь, що вилучається, га;
Нв – норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн.;
Кі – коефіцієнт продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за такою формулою:

Рв = (1 – К) х Нв х Пд,

де Рв – розмір втрат, тис. грн.;
К – коефіцієнт зниження продуктивності угіддя;
Нв – середній розмір втрат з розрахунку на 1 га, що визначається відповідно до п. 1 або 2 Порядку;
Пд – площа ділянки, гектарів.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом – у міру їх фактичного надання.
Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держземінспекція та її територіальні органи.
Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держземінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.


ЗАВДАННЯ №2
2. Перелік різновидів користування надрами, водами, об'єктами тваринного світу (на основі окремих нормативно-правових актів природноресурсового характеру).

Перелік різновидів користування надрами
Відповідно до статті 14 Кодексу України "Про надра" надра надаються у користування для:
1) геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
2) видобування корисних копалин;
3) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод);
4) створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
5) задоволення інших потреб.
Перелік різновидів користування водами
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України (надалі – ВКУ) водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 ВКУ).
Спеціальне водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 ВКУ).
До об'єктів водокористування загальнодержавного значення належать (ч. 1 ст. 5 ВКУ):
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До об'єктів водокористування місцевого значення належать (ч. 2 ст. 5 ВКУ):
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Перелік різновидів користування об'єктами тваринного світу
Відповідно до статті 3 Закону України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 р. № 2894-ІІІ в ред. від 14.07.2011 р. об'єктами тваринного світу, які можуть використовуватися на території України, є
1) дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;
2) частини диких тварин (роги, шкіра тощо);
3) продукти життєдіяльності диких тварин.


ЗАВДАННЯ №3
1. Складіть проект договору страхування від екологічних ризиків.

ДОГОВІР
страхування врожаю озимої пшениці від екологічних ризиків

м. Запоріжжя 21 вересня 2011 р.

Страховик – Повов Володимир Володимирович, директор страхової компанії "АСКО", яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, 87, що діє на підставі Статуту компанії, з одного боку, та Страхувальник – Сазонов Петро Петрович, директор КСП "Перемога" Василівського району Запорізької області, що діє на підставі Статуту підприємства, з другого боку, уклали цей Договір про таке:
1. Предмет договору
1.1. Об'єктом страхування є майновий інтерес Страхувальника, пов'язаний із неотриманням або недоотриманням врожаю озимої пшениці, площею насадження 129 га, розміщених на території КСП "Перемога", настання яких пов'язане із дією екологічних ризиків – вимерзанням, ураганом, бурею, зливом, зсувом, пожежею, землетрусом, посухою, повного раптового знищення посівів карантинними шкідниками.
1.2. Страховим випадком вважається заподіяння Страхувальнику прямого збитку в результаті часткової або повної загибелі врожаю озимої пшениці внаслідок прямої дії екологічних ризиків.
1.3. Розмір страхової суми, в межах якої Страховик відповідно до умов Договору зобов'язаний провести виплату в разі настання страхового випадку, дорівнює 15 тисячам гривень.
1.4. Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок Страховика двома частинами. Платіж у повному обсязі має бути внесений протягом двох тижнів з дати укладення договору.
2. Права та обов'язки сторін
2.1. Страхувальник зобов'язується:
– сплачувати страховий платіж у строки, передбачені пунктом 1.4 цього Договору;
– повідомляти Страховика про всі інші існуючі договори щодо об'єкта страхування;
– дотримуватися агротехнічних вимог щодо вирощування озимої пшениці, а також протипожежних правил;
– надавати представникам Страховика можливість для огляду посівів;
– повідомляти у триденний строк Страховика про настання страхового випадку або будь-якої події, що має прямий вплив на зменшення врожаю;
– вживати заходів для запобігання та зменшення розміру збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
– повідомляти Страховика у триденний строк про прийняття відповідними органами рішення щодо реорганізації, ліквідації або припинення діяльності Страхувальника. При цьому права і обов'язки відповідно до цього Договору переходять до правонаступника Страхувальника;
– зберігати місце настання страхового випадку незайманим до огляду його представниками Страховика;
– подавати письмову заяву про виплату страхового відшкодування протягом трьох робочих днів з дня втрати врожаю і визначення розміру збитку;
– надавати Страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.
2.2. Страховик зобов'язується:
– вживати заходів до оформлення протягом двох робочих днів з дня настання страхового випадку необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування;
– здійснювати виплату страхового відшкодування у випадках, передбачених Договором;
– тримати в таємниці відомості про Страхувальника та його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством.
2.3. Страхувальник має право:
– отримати страхове відшкодування згідно з цими Договором;
– отримувати дублікат Договору страхування у разі його втрати;
– отримувати один примірник висновку експертизи, проведеної на місці настання страхового випадку, навіть якщо експертиза проводилася за рахунок Страховика і без присутності чи участі в неї Страхувальника або його представника;
– на зменшення розміру страхового тарифу до 10% у разі безперервного страхування врожаю озимої пшениці та неотримання страхового відшкодування протягом двох років;
– обирати Страховика;
– оскаржувати відмову Страховика у виплаті страхового відшкодування в судовому порядку.
2.4. Страховик має право:
– перевіряти достовірність відомостей про об'єкт страхування, поданих Страхувальником;
– з'ясовувати самостійно та із залученням експертів причини настання страхового випадку;
– визначати розмір збитків та інших обставин, які впливають на визначення підстав для страхового відшкодування та його розміру;
– сплачувати Страхувальнику частину страхового відшкодування для вжиття додаткових заходів, які дають змогу зменшити загальний розмір завданих Страхувальнику збитків у зв'язку з настанням страхового випадку;
– відмовляти у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання Страхувальником умов цього Договору і повідомляти про це Страхувальника в письмовій формі із обгрунтуванням причин відмови.
3. Порядок виплати страхового відшкодування
3.1. Для отримання страхового відшкодування Страхувальник подає Страховику такі документи:
– заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку;
– зразок цього Договору;
– акт огляду стану посівів озимої пшениці, складений Страховиком за участю Страхувальника;
– документи, що підтверджують настання страхового випадку;
– копії статистичних звітів, первинних бухгалтерських документів стосовно проведення посіву, дані бухгалтерського обліку про оприбуткування врожаю озимої пшениці та інші документи.
3.2. На підставі отриманих документів Страховик складає акт, який є підставою для виплати страхового відшкодування.
3.3. Відповідальність Страховика починається з часу появи сходів озимої пшениці.
3.4. Відповідальність Страховика припиняється з моменту зібрання врожаю, але не пізніше строку збирання врожаю у даній місцевості у поточному році.
3.5. За кількісні втрати врожаю відповідає Страховик.
3.6. Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю озимої пшениці, що виникла внаслідок настання страхового випадку.
3.7. Розмір загального збитку обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеної в Договорі з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву та на ціну, визначену в Договорі, проте не вищу ніж ціна на момент виплати страхового відшкодування.
3.8. Розмір загального збитку у разі загибелі або пошкодження врожаю озимої пшениці внаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.
3.9. У разі, коли виявиться, що фактична площа посіву озимої пшениці більша, ніж було передбачено у Договорі, сума страхового відшкодування обчислюється пропорційно відношенню цих площ.
3.10. Страхове відшкодування здійснюється у розмірі прямого збитку.
3.11. У разі внесення Страхувальником чергового платежу за договором страхування не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі внесених страхових платежів.
3.12. Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті Страховик повинен прийняти протягом двох тижнів від дати отримання всіх необхідних документів.
3.13. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування Страховик у триденний термін з дати його прийняття повідомляє Страхувальника в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.
3.14. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом двох тижнів з моменту прийняття рішення про його виплату.
3.15. У разі несвоєчасної виплати страхового відшкодування Страхувальнику сплачується пеня в розмірі 1% суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

4. Строк дії договору – 1 рік.
4.1. Договір набуває чинності з моменту внесення Страхувальником суми страхових платежів в повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця строку збирання озимої пшениці, встановленого агротехнічними вимогами для регіону.
4.2. Договір діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної Страхувальнику місцевими органами, яка має бути чітко визначена у Договорі як місце страхування.
5. Припинення дії договору
5.1. Дія Договору припиняється у разі:
– закінчення строку його дії;
– виконання Страховиком зобов'язань перед Страхувальником у повному обсязі;
– загибелі врожаю озимої пшениці внаслідок подій, непередбачених умовами Договору;
– ліквідації Страхувальника, за винятком випадків, передбачених законодавством;
– ліквідації Страховика у порядку, встановленому законодавством;
– прийняття судового рішення про визнання цього Договору недійсним;
– в інших випадках, передбачених законодавством.
6. Спори, що виникають між Сторонами, вирішуються шляхом переговорів, у разі недосягнення згоди – в судовому порядку.
7. Договір складено у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу і зберігається в обох Сторін.
Юридичні адреси та реквізити сторін

Страховик Страхувальник
ЗАВДАННЯ №3
2. Складіть проект скарги до органів прокуратури стосовно прострочення встановленого терміну надання екологічної інформації.

Прокурору Жовтневого району м. Запоріжжя
головного редактора газети "Запорізька правда"
(69600, м. Запоріжжя, МСП, пр. Леніна, 152,
Будинок преси)
Кобинець Алли Володимирівни

СКАРГА

Доводжу до Вашого відома, що райдержадміністрація Жовтневого району м. Запоріжжя вже більш ніж півроку не надає газеті "Запорізька правда" – друкованому органу Запорізької обласної ради та Запорізької державної обласної адміністрації – інформацію про стан навколишнього природного середовища у Жовтневому районі м. Запоріжжя.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. кожному громадянинові України гарантовано право на інформацію, її відкритість, доступність та свободу. У статті 9 згаданого Закону зазначається, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, яка передбачає можливість вільного одержання, використання й поширення. Те саме зазначено й у статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.
Згідно із пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР "Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення" від 28.04.1990 р. №100 Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях разом з наявними у них матеріалами узагальнюють одержану інформацію і визначають ступінь впливу екологічної, зокрема радіаційної, обстановки та впливу забруднених продуктів харчування на здоров'я населення, а також стан захворюваності населення на основі власної та одержаної інформації й надають цю інформацію до засобів масової інформації.
Як випливає із положень статті 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється відповідно до законодавства України.
У зв'язку із викладеним
ПРОШУ:
1. Зобов'язати райдержадміністрацію Жовтневого району м. Запоріжжя надати інформацію про екологічну обстановку у Жовтневому районі
м. Запоріжжя газеті "Запорізька правда" за період з 1 січня до 1 жовтня 2011 р. й притягнути працівників, причетних до ненадання цієї інформації, до відповідальності згідно із законодавством України.
Додаток:
1. Копія скарги.

Головний редактор
газети "Запорізька правда" ______________________ (А. В. Кобинець)
(підпис)

20.10.2011 р.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 04.02.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. №213/95-ВР в ред. від 14.07.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ в ред. від 05.10.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Кодекс України "Про надра" від 27.07.1994 р. №132/94-ВР в ред. від 05.10.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
5. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. №3852-XІІ в ред. від 14.07.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
6. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16.05.1995 р. №162/95-ВР в ред. від 05.02.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
7. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01.07.2004 р. №1952-ІV в ред. від 16.03.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
8. Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів: Закон України від 09.07.2010 р. №2480-VІ в ред. від 01.01.2011 р. [Електронний рес