Кр Юридична служба на підприємстві 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Юридична служба на підприємстві"

 

ЗМІСТ

 1. Правове регулювання трудових відносин і участь юридичної служби у цьому процесі .............................................................................................. 3

 2. Позовна робота на підприємстві та участь у ній юридичної служби           9

 3. Проект договору купівлі-продажу акцій відкритого
акціонерного товариства ................................................................ 15

 Список використаної літератури ...................................................... 17

1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН І УЧАСТЬ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ У ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ

 Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили сферу державного управління та суспільного виробництва.

 За таких умов дедалі більше підвищуються роль і значення правових форм і методів управління суспільним розвитком та економікою, правового забезпечення виробничої і трудової діяльності, зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої, технологічної дисциплін на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни.

 Реалізувати ці завдання, ефективно захистити законні права та економічні інтереси підприємств, організацій і установ, окремих працівників покликані юридичні служби.

 Роль юридичних служб постійно зростає, оскількі у процесі розбудови правової держави особливо актуальною стає законність - одностайне розуміння, суворе й неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, посадовими особами і громадянами в усіх сферах суспільного життя.

 Саме тому, відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2008 р. № 1040 на підприємстві, в установі, організації залежно від обсягу, характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, в формі самостійного структурного підрозділу - юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії (далі - юридична служба).

 Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів підприємством, а також його керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

 На законодавчому рівні немає визначення правової роботи. У законодавчих та нормативно-правових актах відображається правовий статус юридичної служби, найважливіші напрямки вдосконалення її роботи тощо.

 Правова робота – комплекс заходів, що здійснюються державними органами управління, посадовими особами з метою забезпечення суворого дотримання закону в усіх сферах господарської, трудової та громадської діяльності.

 Юридична служба – безпосередній організатор правової роботи в народному господарстві, який є складовою апарату управління виробництвом й трудовими ресурсами.

 Словосполучення "правова робота" дає підстави говорити про діяльність, пов'язану із застосуванням права і спрямовану на правове забезпечення виробничо-господарської діяльності конкретного підприємства або установи. Проте всі служби та підрозділи підприємств і установ, що займаються виробничо-господарською діяльністю, певною мірою займаються правовою роботою, пов'язаною з розробкою та прийняттям управлінських рішень, спрямованих на зміцнення планової, виробничої та трудової дисциплін.

 Це й розробка відомчих нормативних актів, укладення договорів, забезпечення законності трудових відносин, боротьба з безгосподарністю, заподіянням шкоди державному, колективному та приватному майну, усунення умов, що призводять до цього, правовиховання тощо.

 Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, планів та угод не лише підприємством, а й іншими господарськими органами стосовно цього підприємства.

 Таким чином, правова робота – це багатопланова діяльність, що охоплює усі напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов'язана зі створенням матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств та установ, а не лише діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.

 Правова робота юридичної служби повинна плануватися за такими основними розділами:

 1) проведення правової роботи, пов'язаної з правовим обслуговуванням апарату управління;

 2) здійснення методичного керівництва юридичними службами на місцях і організація правового обслуговування;

 3) здійснення перевірки дотримання законодавства в безпосередньо підвідомчих організаціях;

 4) здійснення заходів щодо організації підвищення кваліфікації юристів та навчання кадрів інших структурних підрозділів;

 5) вжиття заходів із пропаганди та інформації законодавства;

 6) вивчення і узагальнення практики застосування законодавства;

 7) узагальнення і аналіз наслідків розгляду спорів;

 8) узагальнення практики та надання методичної допомоги щодо видання локальних актів по підприємству.

 Відповідно до Загального положення юридична служба перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших актів, що подаються на підпис керівника , візує їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують.

 Віза має містити підпис особи, ініціали та прізвище, дату візування та в разі необхідності зазначення найменування посади особи, що візує.

 У разі невідповідності проекту наказу чи іншого акта законодавству та якщо внесені до нього юридичною службою зауваження не враховано, ця служба, не візуючи проект, подає письмовий висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання для прийняття остаточного рішення керівником.

 Чинним законодавством України в галузі трудових правовідносин передбачено наявність на підприємстві, в установі, організації колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку.

 Відповідно до статті 11 КЗпПУ, ст. 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 р. № 3356-XІІ в ред. від 07.05.2008 р. колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

 Метою укладення колективного договору є врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

 Стаття 142 КЗпПУ встановлює, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). В цих правилах визначаються тривалість щоденної роботи (ст. 52 КЗпПУ), початок і закінчення роботи (ст. 57), час початку і закінчення перерви ( ст. 66) тощо.

 Юридична служба бере участь у підготовці, укладенні та контролі за виконанням господарських договорів з іншими підприємствами, установами, організаціями, дає правову оцінку їх проектам; організує претензійну і веде позовну роботу.

 Відповідно працівники юридичної служби мають забезпечити ведення діловодства з даних питань (журнали реєстрації претензій, висунутих підприємством; реєстрації претензій, висунутих до підприємства;обліку господарських договорів тощо).

 Приведенні договірної і претензійної та позовної роботи працівники повинні керуватися Рекомендаціями Міністерства юстиції України про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації та Методичними рекомендаціями про участь юридичної служби в організації договірної роботи на підприємствах, установах, організаціях.

 Особливу увагу необхідно звертати на порядок затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки типовим явищем є затвердження їх безпосередньо керівником, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

 Відповідно до ст. 142 КЗпПУ правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником.

 Отже, підсумовуючи вищесказане, необхідно зазначити, що на підприємствах, в установах, організаціях робота із забезпечення законності в господарській діяльності, у трудових та інших відносинах здійснюється керівниками підприємств, служб і структурних підрозділів. Важливе місце у вирішенні цього завдання відводиться юридичній службі, яка повинна бути організатором боротьби за дотримання і зміцнення законності.

 Забезпечення законності на підприємстві – це насамперед боротьба з порушеннями державної, договірної і трудової дисципліни, порушеннями законодавства у вигляді безгосподарності, крадіжок майна, зловживань тощо. Тому керівники підприємства, а юридична служба передусім, повинні бути обізнані з різними галузями права, економіки, виробництва, знати і вміти застосовувати численні нормативні акти в кожному конкретному випадку, не обмежуватись консультуванням з правових питань і візуванням документів.

 Згідно із Загальним положенням юрисконсульт повинен:

 – бути активним учасником єдиного процесу діяльності установи і забезпечувати суворе дотримання законності в усіх сферах господарської діяльності;

 – вивчати і аналізувати практику роботи, наполегливо домагатись усунення порушень законності;

 – негайно доповідати керівникові про порушення законності;

 – розробляти і вносити пропозиції щодо усунення недоліків у роботі;

 – постійно здійснювати правоосвітню, правовиховну та правороз'яснювальну роботу тощо.

2. ПОЗОВНА РОБОТА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА УЧАСТЬ У НІЙ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ

 Розглянемо питання на прикладі позовної роботи юридичних служб у господарських спорах.

 Дотримання порядку підготовки юридичною службою відзивів на заявлені до суб'єктів господарювання позови – важливий етап захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання.

 Одержані суб'єктами господарювання позовні заяви реєструються канцелярією (загальним відділом) і в той само день передаються для накладання резолюції керівнику, а далі передаються до юридичної служби для виконання.

 Юридична служба реєструє вхідні позовні заяви в журналі обліку одержаних позовних заяв, вивчає вимоги, викладені в позовній заяві, аналізує їх. У разі потреби юридична служба передає позовну заяву у відповідний структурний підрозділ, який в установлений строк зобов'язаний надати письмовий висновок та необхідні документи по суті позовних вимог.

 На основі одержаних документів та на підставі вимог законодавства юридична служба готує мотивований відзив, який підписується уповноваженою особою відповідача або його представником. Відзив на пред'явлену позовну заяву надсилається господарському суду після одержання ухвали про порушення справи з усіма документами, що підтверджують заперечення проти позову, позивачеві, іншим відповідачам, а також прокурору, якщо він бере участь у судовому процесі, – копію відзиву.

 У відзиві передбачаються такі обов'язкові реквізити:

 1) найменування позивача, номер справи;

 2) мотиви повного або частково відхилення вимог позивача з посиланням на матеріали справи;

 3) документи та законодавство, докази, що обгрунтовують відхилення позовних вимог;

 4) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, зокрема, про надіслання копій відзиву і поданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, залежно від обставин – прокурору.

 Після одержання рішення, ухвали, постанови господарського суду юридична служба забезпечує виконання вимог господарського суду.

 Суб'єкт господарювання забезпечує здійснення контролю щодо реалізації вимог виконавчих документів судів.

 Про надходження грошових сум по претензіях, визнаних відповідачами за рішеннями господарського суду, а також про перерахування суб'єктом господарювання сум у випадках визнання претензій та грошових стягнень за рішенням господарського суду бухгалтерія або фінансовий відділ повідомляють юридичну службу у строк, визначений суб'єктами господарювання, про що вносяться відповідні відмітки в журналах обліку претензій та позовних заяв.

 Часто при розгляді претензії або позовної заяви до суб'єктів господарювання спеціалісти юридичної служби вивчають питання про необхідність організації заявлення зустрічної претензії або позовної заяви. Це є одним із процесуально-правових засобів захисту інтересів суб’єктів господарювання.

 Відповідач має право до прийняття рішення по суті заявлених вимог подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Закон вимагає, щоб зустрічний позов був взаємопов'язаний із первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів (дотримання в необхідних випадках досудового порядку вирішення спору, сплата державного мита тощо).

 Зустрічний позов має низку ознак, які властиві загальному поняттю позову.

 Правила подання зустрічного позову регулюються ст. 60 ГПК України. Це один із правових засобів захисту інтересів суб'єктів господарювання, які є відповідачами. Подача зустрічного позову – це право самого відповідача. На зустрічний позов поширюються норми про відмову в прийнятті, поверненні позовної заяви без розгляду.

 Взаємозв'язок зустрічного позову з первісним є можливим у різних формах. Зустрічний позов може бути пред'явлений юридичною службою щодо того ж предмета спору, що й первісний. Отже, подання зустрічного позову є винятком із загальних правил України про підсудність.

 Зустрічний позов має розглядатися за місцем подання первісного позову.

 Згідно з вимогами ст. 84 ГПК України господарський суд при розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказує результати розгляду кожного з позовів.

 У випадку повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення господарським судом видаються окремо по кожній позовній заяві.

 Відповідно до типових вимог на спеціалістів юридичної служби покладено обов'язок представляти в установленому законодавством порядку інтереси суб'єктів господарювання у судах, а також в інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

 Для виконання функцій представника суб'єкта господарювання у судах загальної юрисдикції і господарських судах спеціалісти юридичної служби, яким доручено ці функції, повинні бути наділені відповідними повноваженнями, котрі оформляються дорученням юридичної особи.

 Доручення на ведення справ у господарському суді видаються спеціалістам юридичної служби або іншим працівникам, підписуються керівником суб'єкта господарювання або його заступником. Якщо доручення підписує не керівник, а інша службова особа, вона повинна мати на це відповідні повноваження, оформлені актом керівника (наказ, розпорядження) або договором.

 Якщо доручення підписуються керівником суб'єкта господарювання із колегіальним органом управління або його заступником, уповноваження мають бути передбачені статутом, установчим договором або положенням.

 Отже, згідно зі статтею 28 ГПК України представниками сторін і третіх осіб в господарському суді можуть бути керівники суб'єкта господарювання та їх заступники, інші особи, повноваження яких визначені законодавством та установчими документами. Вони подають документ, що посвідчує їх посаду. Представництво юридичної особи може підтверджуватись довіреністю, виданою керівником суб'єкта господарювання. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи, і вона обов'язково скріплюється печаткою суб'єкта господарювання.

 Представник у суді може подати суду нові документи і докази, які раніше не були відомі й можуть по-новому вплинути на наслідки розгляду конкретної справи. Тому, не покладаючись лише на знання справи, юрисконсульт повинен своєчасно й принципово готуватись до розгляду справи в суді і передбачати, які докази та підстави може навести або представити в суді інша сторона.

 Враховуючи, що ст. 43 ГПК України передбачено порядок здійснення судочинства у господарських судах на основі принципу змагальності, у своїй промові спеціаліст юридичної служби повинен зробити аналіз матеріалу, надати правову оцінку встановленим у справі обставинам і викласти висновок про обгрунтованість позовних вимог з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

 Після розгляду справи в суді і оголошення рішення спеціаліст юридичної служби доводить до відома керівника суб'єкта господарювання наслідки розгляду справи. Якщо законність прийнятого судом рішення не викликає сумніву, спеціаліст юридичної служби контролює отримання суб'єктом господарювання рішення та хід його виконання.

 Необхідно звернути увагу, що згідно зі ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення.

 При пропущенні строку подачі апеляційних заяв або скарг з поважних причин юрисконсульт повинен рекомендувати керівнику звернутись до суду з проханням про поновлення цього строку.

 Відповідно до статті 93 ГПК України відновлення пропущеного строку можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення відповідним місцевим господарським судом.

 Таким чином, юридична служба зобов'язана здійснювати правовими засобами захист інтересів суб'єкта, якого вона представляє в суді, діючи при цьому на підставі вимог законодавства, обгрунтовано і конкретно. Юридична служба не повинна допускати незаконних дій і, водночас, зобов'язана акцентувати увагу господарського суду або суду загальної юрисдикції на всіх допущених іншою стороною порушеннях законодавства при складанні документів, котрі мають юридичне значення, як за фактичних, так і за формальних обставин, що впливають на наслідки розгляду справи та прийняття рішення у справі.

 Юридична служба, представляючи інтереси суб'єкта господарювання у господарському суді або судах загальної юрисдикції як відповідача, зобов'язана використати факт пропущення строку позовної давності або порушення правил складання комерційного акта для відхилення позовних вимог незалежно від обгрунтованості позовної заяви по суті.

 Водночас, представник юридичної служби суб'єкта господарювання має виявляти об'єктивність у визнанні позовних вимог позивача в тій частині, в якій вони беззаперечно підтверджені наявними в справі письмовими документами та іншими доказами.

3. ПРОЕКТ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ АКЦІЙ ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО          ТОВАРИСТВА

ДОГОВІР

купівлі-продажу акцій акціонерного товариства відкритого типу

 м. Запоріжжя                                                           22 березня 2009 р.

 Відкрите акціонерне товариство "Спарк", назване у подальшому Продавець, в особі директора Попова Івана Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та Відкрите акціонерне товариство "Будівельник", назване у подальшому Покупець, в особі директора Соколова Бориса Олександровича, що діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей Договір про подане нижче.

 1. Продавець зобов'язаний передати, а Покупець оплатити цінні папери:

 1.1. Вид цінних паперів: акції.

 1.2. Номінальна вартість однієї акції: 100 (сто) грн.

 1.3. Кількість акцій: 1000 (тисяча) штук.

 1.4. Курсова вартість однієї акції: 120 (сто двадцять) грн.

 1.5. Загальна сума цього Договору складає: 120 000 (сто двадцять тисяч) грн.

 2. Строк і форма оплати: безрахунковим рахунком на ім'я Продавця до 22 квітня 2009 р.

 З. Строк передачі документів: до 29 березня 2009 р.

 4. У випадку відмови однієї зі сторін від передачі документів або оплати акцій винна сторона сплачує штраф в розмірі 10% від суми угоди.

 5. При простроченні виконання зобов'язань з передання або оплати вартості акцій, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми угоди за кожний день прострочення.

 7. Додаткові умови:

 7.1. Відступлення прав та обов'язків за цим Договором третім особам здійснюється за згодою сторін.

 7.2. Усі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв'язку з тлумаченням його пунктів, вирішуються шляхом переговорів.

 7.3. Якщо сторони протягом 20 днів не досягли домовленості, то спір передається на розгляд судових органів у порядку, встановленому чинним законодавством.

 7.4. Усі витрати, пов'язані з укладенням цього Договору та виконанням його умов, несе Покупець.

 8. Зміни умов цього Договору та його розірвання:

 8.1. Зміна умов Договору або внесення доповнень до нього можливі лише за згодою сторін.

 8.2. Усі зміни та доповнення до Договору здійснюються лише в письмовій формі.

 8.3. У випадку невиконання однією зі сторін умов Договору він може бути розірваний за рішенням судових органів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

 Договір складено в 4 примірниках, які мають однакову юридичну силу.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН

 Покупець:                                                                     Продавець:

 М. П.                                                                               М. П.

 Правомірність цієї угоди і підписи сторін завіряю

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кодекс законів про працю України| від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ в ред. від 01.01.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.
   № 1798-XІІ в ред. від 31.03.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 1618 в ред. від 28.03.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р. № 3356-XІІ в ред. від 07.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації Кабінет М іністрів України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2008 р. № 1040 //http://zakon.rada.gov.ua
7. Домбровський С. Д. Позовна робота юридичних служб у господарських спорах // Юридична газета. – 2008. – № 24. – С. 7.
8. Зразки цивільно-правових документів: Наук.-практ. посібник /
   За ред. В. О. кузнєцова. – К.: Істина, 2006. – 712 с.
9. Роїна О. М. Договори у господарській діяльності: Практ. посібник. – К.: КНТ, 2006. – 678 с.