К ТАКТИКА ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

на тему:
ТАКТИКА ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ

ПЛАН

Вступ 3
1. Сутність реконструкції обстановки і обставин події 5
2. Відтворення обстановки та обставин події злочину
як процесуальна дія 9
3. Підготовка та проведення перевірки показань на місці 13
4. Підготовка та проведення слідчого експерименту 18
5. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події 25
Висновки 27
Список використаної літератури 29

ВСТУП
Тема наданої курсової роботи є актуальною мабуть тому, що вельми слабко досліджена у спеціальній літературі - криміналістичній, кримінально-процесуального характеру тощо. Якщо, наприклад, існує безліч публікацій, які стосуються огляду місця вчинення злочину або проведення допиту, то відтворення обстановки і обставин події залишається поза увагою фахівців.
Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 КПК України, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:
1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;
2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо.
У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х рр. XX ст. з'явилися праці П. І. Тарасова-Радіонова, у яких вперше досліджувались питання психологічної та процесуальної природи і тактики відтворення обстановки і обставин події.
Мета курсового дослідження - розгляд поняття, сутності, змісту, порядку проведення відтворення обстановки і обставин події.
Об'єкт дослідження - слідчі дії.
Предмет дослідження - відтворення обстановки і обставин події як слідча дія.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Завдання дослідження:
- визначити сутність реконструкції обстановки і обставин події;
- з'ясувати особливості відтворення обстановки та обставин події злочину як процесуальної дії;
- охарактеризувати підготовку та проведення перевірки показань на місці, підготовку та проведення слідчого експерименту;
- розглянути процедуру фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події.
Структура роботи:вступ, п'ять розділів, висновки, список використаної літератури.


1. СУТНІСТЬ РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ
Досудове слідство - це цілеспрямований процес, метою якого є реконструкція (відновлення) минулої події злочину за допомогою слідів, виявлених слідчим під час розслідування справи [18, С. 215].
Можна виділити два напрямки такої реконструкції:
1) реконструкцію самої події злочину й об'єктивних умов, що сприяли його вчиненню. Остаточною метою такої реконструкції є одержання вичерпних відомостей про об'єкт й об'єктивну сторону складу злочину;
2) дослідження особистості злочинця в розвитку механізму утворення злочинної установки, злочинного умислу і суб'єктивного ставлення злочинця до вчиненого діяння [18, С. 217].
Мета такого дослідження - одержати повну інформацію про суб'єкта злочину й суб'єктивну сторону, про конкретні причини злочину, які виявляються через злочинні установки і злочинну поведінку даної особистості. Між реконструкцією події злочину і вивченням особистості злочинця маються деякі розходження.
Якщо подія злочину відновлюється слідчим відповідно до того, що дійсно відбувалося в минулому, причому це минуле приймається як незмінне, то особистість злочинця за вкрай рідкісними винятками (смерть обвинуваченого) пізнається завжди в динаміці.
У структурі і динаміці особистості обвинуваченого досліджуються мотиви і фактори, що сприяли вчиненню злочину, перешкоджали злочинній діяльності й обумовили поведінку після скоєння злочину.
Більш того, у стадії досудового слідства в рамках процесуального закону на особистість обвинуваченого спричиняється психологічний вплив з метою одержання об'єктивної інформації про подію злочину й перевиховання злочинця [9, С. 139].
Обидва види реконструкції відбуваються за допомогою вивчення слідів минулого. Таким чином, об'єктивно процес реконструкції на досудовому слідстві представляється у вигляді руху в часі від події злочину до повної реконструкції цієї події й особистості суб'єкта, що його вчинив, через пізнання (пошук), аналіз і синтез інформації, яка збирається в ході реконструкції [18, С. 217].
Всі відомості, які одержує слідчий, можна розділити на дві категорії:
1) матеріальні сліди - об'єктивна інформація про подію злочину й особистість злочинця, яка може бути досліджена й ідентифікована природничонауковими методами (по сліду рук, ніг, крові, слини, слідам нарізки на оболонці кулі та ін.);
2) "ідеальні сліди" - тобто інформація про подію злочину й особистість злочинця, що була сприйнята у свій час живими людьми і яку вони можуть відтворити при допиті [20, С. 302].
Реконструкція події злочину відбувається внаслідок цілеспрямованої діяльності слідчого, яка має свої програми, а за рядом ознак відрізняється від інших видів людської діяльності.
Перелічимо основні з цих ознак.
1. Докладне правове регулювання всіх етапів діяльності слідчого. Практично кожну свою дію щодо збору інформації про подію злочину слідчий має співвідносити з нормою (програмою) процесуального закону.
2. Діяльність слідчого характеризує надзвичайна розмаїтість завдань, правильне вирішення яких вимагає застосування різноманітних якостей, навичок і знань.
Для розкриття і розслідування злочину мало знати загальну програму - процесуальний закон. Потрібні спеціальні знання в галузі медицини і педагогіки, товарознавства і бухгалтерії, транспорту і психології тощо. Для того, щоб застосувати ці знання в складних ситуаціях розслідування, необхідно, щоб вони були систематизовані.
Для ефективного використання об'єктивних психологічних закономірностей, що діють у період тієї чи іншої слідчої дії, слідчий повинен мати ще і психологічну програму, що забезпечує його методами діагностики особистості й організації психологічного впливу на особистість з метою одержання інформації і перевиховання.
3. Для слідчої діяльності характерне подолання опору з боку незацікавлених в успішному розслідуванні справи осіб. Мабуть, немає іншого виду людської діяльності, успішному проведенню якої так активно протиборствували б зацікавлені люди й групи людей. Варто врахувати, що організований опір винних діяльності слідчого, спрямованої на розслідування і розкриття злочину, може значно неї утруднити.
Одне із завдань слідчого полягає у правильній оцінці конфліктної ситуації, що створилася, чому може сприяти її системний аналіз. Слідчий повинен враховувати протидію, мета якої - перешкодити об'єктивному розслідуванню. У такій ситуації, вибираючи певний шлях дій, слідчий повинен мати обгрунтування того, що стратегія його поведінки є в даній ситуації кращою, прагне підкріпити свій вибір, обгрунтувати його кількісними даними.
4. Розслідуванню притаманна не тільки боротьба. Ще в більшому ступені для справжнього слідчого є характерним тонкий психологічний вплив на особистість допитуваного або особи, яка обшукується, для того, щоб змінити стан і навіть спрямованість цієї особистості з метою розкриття злочину і попередження злочинності.
5. Оскільки слідчий майже ніколи не має усі відомості на початку розслідування, йому приходиться приймати рішення в умовах, що характеризуються певним ступенем невизначеності.
Іншими словами, слідчий працює в ситуації гострої нестачі інформації. Звідси висока емоційна напруженість його праці, а також закономірність евристичних методів у розробці гіпотез і прийнятті рішень і, отже, уміння використовувати таку творчу якість, як інтуїція [5, C. 107].


2. ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ ЗЛОЧИНУ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ДІЯ
Відтворення обстановки та обставин події (ст. 194 КПК України) - слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного чи обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.
Це одна з найбільш багатогранних слідчих дій, що отримала неоднозначну законодавчу регламентацію.
Метою відтворення обстановки та обставин події є перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або даних, які одержані при провадженні огляду та інших слідчих дій [19, С. 538].
Найчастіше відтворення обстановки та обставин події проводиться, щоб перевірити:
1) відповідність показань будь-якого учасника процесу реальній обстановці місця події;
2) можливість бачити або чути будь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію, чи міг свідок в описаних умовах і з указаної відстані побачити, як відбувалась подія, тощо);
3) можливість існування певного явища, об'єктивну можливість події (наприклад, чи може відбутися самозагорання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
4) можливість здійснити ту або іншу дію (виготовити фальшиві гроші, проникнути в приміщення, відкрити замок, включити запалення автомобіля, перенести крадене на певну відстань тощо);
5) можливість виконати певні дії протягом заданого часу;
6) як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчинення злочину);
7) наявність або відсутність певних професійних навичок;
8) механізм подій, що відбулися, та механізм слідоутворення;
9) місцезнаходження та дислокацію слідів злочину [7, С. 441].
Завдання відтворення обстановки та обставин події, що включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, полягає у перевірці зібраних доказів, одержанні нових доказів, виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочину [14, С. 331].
Фактично в практичній діяльності відтворення обстановки та обставин події включає як відтворення дії, обстановки та інших обставин певної події, так і здійснення необхідних дослідних (експериментальних) дій.
Проводячи цю слідчу дію, слідчий повинен:
1) вжити заходів до того, щоб забезпечити відповідність умов тим, які були в момент розслідуваної події;
2) підготувати необхідні інструменти і технічні засоби;
3) роз'яснити особам, які беруть участь у слідчій дії, мету та завдання проваджуваних дій, функції, права та обов'язки кожного з учасників;
4) дібрати необхідних понятих та спеціалістів;
5) забезпечити безпеку проведення експерименту, виконання вимог закону та належне закріплення отриманих фактичних даних [5, С. 108].
Закон та інші нормативні акти встановлюють такі основні правила проведення відтворення обстановки та обставин події:
1) при провадженні слідчого експерименту обов'язкова присутність не менше двох понятих;
2) у випадку необхідності в слідчому експерименті можуть брати участь підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки;
3) до участі в слідчому експерименті може бути запрошений і спеціаліст, який подає слідчому необхідну допомогу в відтворенні обстановки й обставин події;
4) у необхідних випадках слідчий здійснює виміри, складає плани, схеми, креслення, а також фотографування, відеозйомку;
5) провадження слідчого експерименту допускається за умови, щоб при цьому не принижувалися честь та гідність осіб, які беруть у ньому участь, та оточуючих, не створювалася небезпека для їх життя та здоров'я;
6) недопустиме провадження дій, які ущемляють або порушують законні права та інтереси громадян і юридичних осіб, спричиняють фізичний біль та страждання [18, С. 216].
Тут не можна не нагадати, що Конституція України встановлює: "Людина, и життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. 3).
Й надалі: "Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам" (ст. 28).
Як і при будь-якій слідчій дії на початку проведення відтворення обстановки та обставин події слідчий роз'яснює всім учасникам їх права й обов'язки та попереджує про передбачену законом відповідальність.
Потерпілий і свідок перед проведенням відтворення обстановки та обставин події попереджаються про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань, а свідок - ще й за відмову від давання показань.
Для одержання більш достовірних результатів дана слідча дія повинна проводитися в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбувалась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.
З урахуванням характеру відтворення обстановки та обставин події та змісту виконуваних при ньому дій слідчий вирішує питання про участь спеціаліста. При цьому всі дії здійснюються під контролем та керівництвом слідчого.
Спеціаліст може допомогти у відтворенні (реконструкції) обстановки та обставин події, що перевіряється, дібрати інструменти та матеріали, необхідні для дослідження, безпосередньо здійснювати досліди з тим, щоб були додержані всі необхідні умови експерименту, застосувати фото- і кінозйомку, звуко- і відеозапис та інші технічні засоби для фіксації перебігу слідчої дії та її результатів, дати оцінку результатів експерименту та визначити вплив окремих факторів на отримані дані.
Безперечно, допомога спеціаліста в проведенні даної слідчої дії буде результативною лише тоді, коли він чітко уявить собі, з чим пов'язана необхідність її проведення, її мета і завдання.
Слідчий повинен ознайомити запрошеного для участі у слідчій дії спеціаліста з обставинами справи, якими зумовлена необхідність експериментальних дій; метою, конкретними завданнями, які планується розв'язати за допомогою тих чи інших дослідів; визначити, які конкретно факти слід перевірити; з'ясувати зміст умови, місце та час дослідів, які мають відбутися.
За необхідності експерту-криміналісту надаються для вивчення відповідні матеріали кримінальної справи.
3. ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ
Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовірності [4, С. 200].
Перевірка показань на місці має на меті отримання нових фактів, а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування. Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань [13, С. 68].
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб [20, С. 309].
Після цього слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків [18, С. 219].
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її проведення.
Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок ії проведення.
Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їх права і обов'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначається: де, коли і з якою метою провадитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників [8, С. 117].
Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою на інші слідчі дії - допит, огляд, експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведення названих слідчих дій.
Однак тактика перевірки показань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їй специфіку. Проведення перевірки показань на місці характеризується такими тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів [9, С. 150].
Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів:
1) постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних запитань;
2) аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;
3) зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події;
4) надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події тощо [16, С. 103].
У ході підготовки до перевірки показань на місці необхідно враховувати ряд моментів, які мають психологічний аспект.
По-перше, необхідно визначити ті обставини, які підлягають перевірці.
По-друге, правильно вибрати час відтворення показань (якщо обвинувачений дає правдиві показання, то затримка у зв'язку з виїздом на місце пригоди може призвести до зміни ним своєї позиції).
По-третє, вивчити психологічні особливості особи, чиї покази перевіряються (важливість даного положення полягає в тому, що добрі знання психіки цієї людини допоможуть встановити і підтримувати потрібний психологічний контакт, уникнути конфліктних ситуацій).
По-четверте, підготувати питання, які підлягають виясненню [20, С. 307].
У психологічному плані перевірка показань на місці споріднена з психічним процесом впізнання. На місці пригоди, знаходячись серед предметів, про які під час допиту людина говорила по пам'яті, вона в змозі згадати такі факти і деталі, які в кабінеті слідчого вона забула. І сам слідчий в ході відтворення показань на місці може отримати більше інформації, оскільки він не лише слухає (як при допиті), але й бачить конкретні образи предметів і документів, порівнює і зіставляє.
Це дає йому можливість більш глибоко сприймати і осмислювати подію, що вивчається.
Після прибуття на місце підозрюваний, звинувачений, потерпілий або свідок вільно викладає відповідні обставини, які пов'язані з подією, яка вивчається. Як правило, слідчий намагається встановити шлях прямування до місця злочину, місцезнаходження предметів, які мають значення для слідства, невідомих слідству осіб, обставини, які сприяли вчиненню злочину та ін.
Так, проводилося слідство у справі про згвалтування та вбивство чотирирічної X. В якості підозрюваного фігурував С. В результаті продуманої організації слідства, висунення і перевірки обгрунтованих версій і психологічно грамотно проведених допитів С. визнав себе винним в посяганні на згвалтування та вбивстві X.
При виїзді на місце пригоди С. відтворив свої дії відносно X. аж до поміщення трупа у мішок. При перевірці показань він відтворив такі деталі і обставини, які при початковому огляді місця пригоди були перекручені й неправильно відображені в протоколі огляду. У сукупності з іншими доказами суд визнав С. винним у вчиненні злочину.
У процесі перевірки показань на місці події слідчий може зіткнутися з рядом труднощів психологічного характеру.
Перш за все можливе неправдиве впізнання і добросовісна омана з боку потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. У край напруженому психічному стані особа, яку перевіряють, може відчувати ілюзію повторного бачення тих обставин, які в дійсності сприймаються ним вперше.
Часом відбувається невпізнання об'єктів і предметів з чітко вираженими впізнавальними ознаками. Все це повинно враховуватися слідчим, викликаючи в одних випадках сумнів у правдивості показань даної особи, а в інших - зміну умов перевірки показань на місці пригоди, в третіх - викриття у брехні та ін.
Психологічне значення при перевірці показань на місці має і організація фотографування, відеозапису, які відображають дії підозрюваного, обвинуваченого на шляху слідування, при пошуку і показах об'єктів і предметів, виконанні ним окремих операцій та ін.
Отже, успішне відтворення показань на місці події вимагають від слідчого високих організаторських здібностей, спостережливості й міцних навичок та вмінь психологічного аналізу обстановки, фактів і ситуацій.


4. ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином [10, С. 310].
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом проведення дослідів.
Проте, слідчий експеримент має власні відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого [20, С. 301].
Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію [15, С. 502].
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їх зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, необхідно вказати на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари через пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість.
Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою.
При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.
Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Перелічимо види, які трапляються найчастіше.
1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах.
Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не лише бачити, а й розрізняти деталі та особливості об'єктів у певних умовах.
2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.
3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інгиі предмети.
Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом.
4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і застосування спеціальних знань.
6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього, проводити слідчий експеримент не рекомендується.
7. Слідчий експеримент для встановлення, як саме відбулась подія.
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:
1) принижують гідність людини;
2) загрожують життю або здоров'ю учасників експерименту або інших осіб;
3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків [10, С. 313].
Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:
1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;
2) визначити умови, в яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій послідовності слід проводити досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевірку видимості тощо);
3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість понятих та ін.).
Якщо досліди проводяться у різних приміщеннях, а учасники експерименту поділяються на групи, то рекомендується запрошувати більше двох понятих. Понятих слід підбирати завчасно. Необхідно пам'ятати, що роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події або дії у певних умовах. Тому, підбираючи понятих, необхідно враховувати їх суб'єктивні якості - зір, слух;
4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя будуть при цьому використані.
Оскільки значення знарядь та предметів при проведенні слідчого експерименту є важливим, необхідно завчасно продумати й доставку цих предметів до місця експерименту та перевірити їхній стан.
Речові докази, які згодом будуть об'єктами експертного дослідження, при експерименті використовувати не можна;
5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;
6) перед проведенням слідчого експерименту, як і перед проведенням інших слідчих дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо експеримент є складним, доцільно складати письмовий план його проведення.
Спеціальної форми плану експерименту не існує, однак у план доцільно внести такі обставини:
а) місце і час проведення експерименту;
б) кількість учасників та розташування їх;
в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду.
У разі потреби при складанні плану, особливо щодо проведення дослідів, слід проконсультуватися з фахівцями - судово-медичним експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтворення обстановки експерименту і характеру проведення дослідів.
Під час підготовки до експерименту слідчому доцільно побувати на місці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навколишній обстановці при його проведенні.
У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчому необхідно вирішити, чи роз'яснювати завдання експерименту та обставини справи учасникам експерименту або ж робити цього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого експерименту [8, C. 111].
Проте, у деяких випадках такі роз'яснення є недоцільними (наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних робіт за один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість робіт та дати по суті неправильні результати експерименту) [9, С. 148].
У процесі підготовки до експерименту необхідно вирішити питання про засоби зв'язку між окремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою яких встановлюють початок здійснення досліду та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями, свистками, руками.
Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення - процесуальних та тактичних.
До процесуальних правил належать такі:
1) при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих; як уже зазначалося, їх кількість визначається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;
2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їх спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їх поз - у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;
3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов'язковою;
4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК України [7, С. 440].
Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на цьому самому місці;
3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі потреби фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому [9, С. 149].


5. ФІКСАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ
Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог ст.ст. 84, 85, 195 КПК України.
За своєю структурою у протоколі виділяють три частини: вступну, описову і заключну.
В описовій частині протоколу слідчого експерименту містяться такі відомості:
- точне місце проведення слідчої дії;
- метеорологічні, звукові та інші умови;
- обстановка (якщо її було реконструйовано, то зазначається, як і на підставі яких даних);
- розміщення учасників перед початком дослідів;
- зміст кожного досліду;
- одержані результати та ін.
Тут також слід зазначати:
- звідки почався маршрут прямування до місця перевірки;
- як він проходив;
- які показання давав обвинувачений (підозрюваний чи свідок);
- які дії він виконував на місці події;
- які запитання ставилися особі, показання якої перевіряються;
- які вона давала відповіді;
- які сліди чи предмети були виявлені під час перевірки показань на місці.
У протоколі відтворення обстановки і обставин події містяться дані про заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони мали місце), про час початку і закінчення відтворення, про попередження учасників щодо нерозголошення даних слідства.
Протокол складає особа, яка проводить слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь у відтворенні обстановки та обставин події, поняті та слідчий.
Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є складання планів і схем, використання фото-, кіно-, відеозйомки, звукозапису.
Метою такої фіксації є наочне відображення обстановки і обстави