Кр Поняття спеціальних знань у кримінальному судочинстві

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
"КРИМІНАЛІСТИКА"

ПЛАН

1. Поняття, завдання, значення і види спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Форми застосування
спеціальних знань під час розслідування злочинів 3
2. Завдання №2 8
3. Завдання №3 13
4. Завдання №4 15
Список використаної літератури 16


1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ.
ФОРМИ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
Знання традиційно вживаються у таких значеннях: донаукові (буденні або практичні) та наукові.
Буденні (практичні) знання грунтуються на життєвій практиці та здоровому глузді, індивідуальному досвіді окремих людей.
Наукові знання – це система глибокого пізнання процесів та явищ об'єктивної дійсності, їх зв'язків, яка з допомогою понять, суджень і теорій розкриває закони розвитку природи та суспільства.
Систему наукових знань складають суспільні, природничі, математичні і технічні знання. Кожна група знань поділяється на дві підсистеми:
1) загальнотеоретичні (фундаментальні) знання;
2) прикладні (спеціальні) знання.
Спеціальні знання у кримінальному судочинстві почали використовувати давно. Історія становлення та застосування спеціальних знань тісно пов'язана з такими чинниками:
– розвитком загальнотеоретичних знань;
– виникненням і розвитком на базі загальнотеоретичних знань криміналістичних, судово-медичних та інших прикладних (спеціальних) знань;
– використанням наукових знань під час проведення експертних досліджень, що виступають доказами у кримінальній справі.
Спеціальні знання – це сукупність науково обгрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи-спеціалісти у межах будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла, і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства.
Спеціальні знання є важливим процесуальним інститутом, який визначає підстави участі обізнаних осіб у розслідуванні злочинів, а також умови застосування цих знань в кримінальному процесі.
Основним носієм спеціальних знань у кримінальному судочинстві згідно КПК України та Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. № 4038-XІІ в ред. від 09.07.2007 р. є експерт, який використовує свої спеціальні знання при проведенні судової експертизи – найважливішої процесуальної форми використання спеціальних знань у судочинстві.
Судова експертиза, як сфера практичної діяльності, являє собою реалізацію спеціальних знань у судочинстві.
Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Відповідно до статті 75 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
У кримінальному судочинстві використання спеціальних знань може відбуватися у таких процесуальних формах:
1) використання спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються при проведенні слідчих дій як спеціалісти (ст. 128-1 КПК України);
2) використання спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються в якості експертів (ст. 75 КПК України).
Можна назвати ще одну форму використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві, а саме використання спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються в якості експертів при складанні висновку експертного дослідження.
Таким чином, факторами, що визначають сутність спеціальних знань, є:
1) їх незагальновідомість для судочинства;
2) наявність у їх власника процесуального статусу "спеціаліста" або "судового експерта";
3) цільове призначення застосування знань для виявлення, закріплення і вилучення доказів або для надання висновку з досліджуваних питань, тобто для сприяння суб’єктам доказування у встановленні обставин справи.
Існують різні форми застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів.
Спеціальні знання можуть застосовуватися:
– безпосередньо слідчим і судом, що здійснює розслідування і розгляд кримінальної справи;
– шляхом отримання довідок і консультацій у досвідчених осіб;
– шляхом притягнення фахівців до участі в слідчих діях;
– шляхом ревізії;
– шляхом експертизи.
Вибір тієї чи іншої форми застосування спеціальних знань має бути тактично обгрунтований.
У першу чергу, необхідно враховувати істотність встановлюваного факту. Якщо факт, що встановлюється з використанням спеціальних знань, є доказовим, тобто може бути використаний як аргумент у процесі наступного доведення, як засіб виключення чи підтвердження висунутих при розслідуванні версій, та, особливо, коли ознаки, на основі котрих цей факт встановлюється, можуть у різний спосіб трактуватися, необхідно проведення експертизи.
Важливими критеріями вибору форми застосування спеціальних знань є:
1) час, необхідний для її застосування;
2) надійність достовірного встановлення факту;
3) економічність.
У процесі розслідування спеціальні знання застосовуються слідчим, фахівцем, експертом, але в різних процесуальних формах.
Слідчий і фахівець застосовують їх у процесі звичайних слідчих дій, наприклад огляду, обшуку, слідчого експерименту тощо.
Експерт застосовує ці знання при спеціальній слідчій дії – експертизі. Висновок експерта є відповідно до закону джерелом судових доказів, проте не можна переоцінювати цей документ, приймаючи його на віру без належного критичного осмислення, і недооцінювати можливості слідчого у встановленні доказових фактів.
Хоча висновки слідчого не є доказами, встановлені ним і занесені до протоколу фактичні дані здобувають доказову силу. Так, шляхом огляду документа з використанням світлофільтру чи в ультрафіолетових променях слідчий виявляє важливі для справи записи, стерті цифри, закреслені чи знебарвлені слова та ін.
Якщо результати використання спеціальних знань слідчим є зрозумілими і очевидними для всіх учасників процесу, необхідності в експертизі немає. Так, текст документа, який складається з втиснених штрихів, чітко виявлених шляхом тіньової фотозйомки, є очевидним фактом. Очевидним є також наявність певного розходження між порівнюваними об'єктами. Наприклад, порівняння відбитку взуття на місці злочину з взуттям підозрюваного свідчить, що вони є різними за розміром, формою і рельєфним малюнком підошви.
Слідчий може запросити для участі в слідчій дії фахівця у певній галузі, котрий є, наприклад, працівником експертно-криміналістичного відділу органів внутрішніх справ, чи судово-медичного експерта. Участь фахівців у слідчій дії, не будучи у процесуальному змісті експертизою, разом з тим, значно розширює можливості застосування спеціальних знань.
Слідчий і фахівець при огляді та інших слідчих діях можуть використовувати будь-які прийоми і засоби криміналістичної техніки, за винятком протизаконних і таких, що можуть утруднити наступне проведення експертизи.
Якщо процес і результати застосування слідчим спеціальних знань не є очевидними та вимагають їх оцінки відповідними фахівцями, призначення експертизи необхідно. Так, оцінка достатності співпадаючих ознак, встановлених при порівняльному дослідженні, вимагає призначення криміналістичної експертизи, оскільки ці збіги можуть бути наслідком не лише тотожності, але й схожості різних об'єктів.


2. 27 грудня в чергову частину ДАІ УМВС надійшло повідомлення про те, що по вул. Кооперативній в районі будинку 15 автомобілем "ВАЗ-21010" скоєно наїзд на жінку. Потерпіла отримала тілесні ушкодження і знаходиться в непритомному, стані. Автомобілем керував Мітько П. П., який з двома пасажирами знаходиться на місці події.
Завдання: Визначте дії чергового ДАІ при одержанні повідомлення про ДТП; визначте склад СОГ, яка виїжджає на огляд ДТП; вкажіть елементи дорожньої обстановки та джерела інформації про подію; складіть графічний план початкових слідчих дій відносно фабули. Обгрунтуйте свою відповідь.

Працівник ДПС невідкладно доповідає командирові підрозділу інформацію про ДТП, яка стала йому відома
При отриманні повідомлення з'ясовує прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання і номер телефону особи, що повідомила про ДТП

Поряд із слідчим до складу СОГ у наданому випадку входять: працівник ДАІ, експерт оперативно-технічного апарату, судово-медичний експерт, фахівець з експлуатації транспортних засобів.
При розслідуванні наданої ДТП слідчим мають бути доведені такі обставини:
1) чи є дана подія дорожньо-транспортною, її вид;
2) дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.);
3) який транспортний засіб був задіяний у події;
4) технічний стан транспортного засобу, який був задіяний у події;
5) наслідки, що сталися внаслідок злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри матеріального збитку), що вельми важливо для кваліфікації злочину;
6) спосіб вчинення ДТП;
7) хто постраждав;
8) поведінка учасників події;
9) яка безпосередня причина ДТП;
10) ступінь вини кожного учасника події (водія й пішохода);
911 які положення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів були порушені винним;
12) чи є причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів і наслідками, що сталися;
13) обставини, які сприяли злочину.
На початку розслідування цієї ДТП склалася порівняно проста ситуація, оскільки водій і транспортний засіб залишились на місці події. Тому основні зусилля слідства спрямовувуються на дослідження обстановки місця події, встановлення причин ДТП, збирання доказів, що підтверджують вину його учасників.
Для розв'язання цих завдань проводяться такі початкові слідчі дії:
1) огляд місця події;
2) допит водія;
3) допит потерпілої.
Виходячи з обставин, фактичних даних кримінальної справи, що розглядається, слідчим можуть бути висунуто такі загальні версії про сутність і причини події:
1) ДТП стала наслідком порушення правил безпеки руху водієм;
2) подія викликана порушеннями правил руху самим постраждалим;
3) подія стала наслідком технічної несправності транспортного засобу;
4) ДТП пов'язана з порушеннями норм, стандартів утримання доріг;
5) подія сталася внаслідок випадкового збігу обставин.
У справах даної категорії одним із найбільш важливих способів збирання доказів є огляд місця події.
Огляд місця ДТП дозволяє встановити такі дані:
– умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;
– час його вчинення;
– вид ДТП;
– механізм події, що містить послідовність і направленість дій його учасників;
– предмети і сліди, що залишилися на місці події;
– орієнтовну швидкість руху транспорту і пішохода;
– учасників події;
– заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події;
– технічний стан транспортного засобу, на якому було вчинено ДТП;
– причини ДТП.
Основними об'єктами огляду місця ДТП мають бути:
1) ділянка дороги, де сталася аварія (з прилеглою територією);
2) транспортний засіб, що брав участь у ДТП.
На початку огляду з'ясовується й фіксується (у протоколі, на схемі) дорожня обстановка:
– топографічні дані місця, де сталася ДТП;
– тип дорожнього покриття (асфальтобетон) і його стан (взятий кригою, засніжений тощо);
– ширина проїжджої частини;
– радіус повороту і профіль дороги;
– зовнішнє оточення місця події (стовпи, будівлі, дерева та ін.);
– розташування дорожніх знаків;
– розмітка проїжджої частини;
– оглядовість (можливість бачити дорожню обстановку з місця водія);
– видимість (відстань, на якій водій розрізняє елементи дорожньої обстановки і окремі предмети);
– освітленість;
– наявність перешкод руху і дефектів дороги.
Вивчення і вимір слідів коліс транспортного засобу дозволяє встановити маневри автомобіля, чи намагався водій уникнути події.
Особливо важливо виявляти й фіксувати (виміром, описом, фотозйомкою) сліди гальмування, оскільки за їх довжиною вираховуються швидкість руху машини в момент аварії (як правило, чим довший шлях гальмування, тим більшою була швидкість руху), повний зупинний шлях, встановлюється технічна можливість уникнення наїзду на перешкоду і стан гальмівної системи транспортного засобу. Шлях гальмування становить відстань, яку автомобіль долає в загальмованому стані, тобто від моменту початку гальмування до повної зупинки.
Під час допиту водія слідчий має з'ясувати:
– самопочуття водія напередодні і в день події;
– скільки часу він перебував за кермом до моменту аварії;
– стаж роботи водія;
– чи був справним транспортний засіб, у чому полягала несправність, коли він її виявив, яких вжив заходів для її усунення;
– хто ще перебував у транспортному засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях;
– куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю тротуару (узбіччя);
– наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаємне розташування, з якою швидкістю вони рухалися;
– які дорожні знаки бачив водій на даній ділянці;
– чи не перешкоджало щось спостереженню за дорожньою обстановкою;
– якими були погода, видимість, стан дорожнього покриття;
– де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транспортного засобу він був збитий;
– яким був перебіг ДТП, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр тощо);
– які дії він вчиняв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілій.
При допиті потерпілої треба з'ясувати, чи не страждає вона на захворювання органів зору, слуху, в якому місці перебувала до події, куди і в якому темпі рухалася, коли побачила транспорт, з якою швидкістю він їхав, яких заходів вживав водій для запобігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), якою частиною транспорту була збита потерпіла.

3. На підлозі (грунті) під час огляду місця події виявлено знаряддя зламу (сокира, стамеска, лом тощо). Зафіксувати виявлений предмет за правилами детальної фотозйомки.
Завдання: зробити опис виявленого предмета у вигляді фрагменту протоколу огляду місця події та надати разом з фотознімками для перевірки.

Приблизний опис знаряддя зламу (стамески) у протоколі огляду місця події
"... на сходовому майданчику ліворуч, впритул біля дверей квартири № 14 лежить стамеска довжиною 250 мм. Ручка її дерев'яна, циліндричної форми, діаметр у середній частині 20 мм, довжиною 100 мм. Наконечник і кільце виготовлені з металу білого кольору. Робоча частина стамески з металу темного кольору, прямокутного перерізу, шириною 25 мм, товщиною 4 мм. З одного боку на ній є штамп у вигляді букв "ППЗ", оточених овалом. Лезо стамески гостро відточене. До ріжучої кромки леза прилиплі частки речовини світло-блакитного кольору.
Стамеска сфотографована способом вузлової і детальної зйомки. Вона упакована в картонну коробку, яка перев'язана шпагатом й скріплена печаткою № 123 прокуратури Жовтнекого району м. Запоріжжя і підписами понятих, слідчого, оснащена пояснювальними написами".


4. З метою перехоплення вихідної поштової кореспонденції підозрюваного слідчий виніс постанову про накладення арешту на кореспонденцію його можливих адресатів.
Завдання: Схарактеризувати ситуацію та дії слідчого. Аргументуйте свою відповідь.

Дії слідчого є неправомірними.
Порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку визначений у ст. 187 КПК України.
Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного іншим особам або інших осіб підозрюваному, а також в інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо (ч. 1 ст. 187 КПК України).
За наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 187 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ч. 4 ст. 187 КПК України).
Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 12.10.2010 р.
2. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р № 3353-XІІ в ред. від 16.11.2008 р.
3. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. №565-XІІ в ред. від 27.07.2010 р.
4. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-XІІ в ред. від 09.07.2007 р.
5. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС: Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 р. № 111.
6. Правила дорожнього руху: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 в ред. від 14.09.2009 р.
7. Автотранспортные происшествия и их расследование / Под ред.
Н. С. Алексеева, И. Х. Максутова. – 2-е изд., перераб. – М.: Юрид. лит., 1979. – 280 с.
8. Белкин Р. С. Курс криминалистики: Учеб. пособие. -3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 410 с.
9. Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика: Спеціальний курс лекцій. – К.: Вид-во НА СБ України, 2002. – 320 с.
10. Грамович Г. И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений: Учеб. пособие. – Минск: Минская высшая школа МВД СССР, 1987. – 66 с.
11. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
12. Когутич І. І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
13. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. – 288 с.
14. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре, 2004. – 728 с.
15. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
16. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: Наук.-практ. посібник / За ред. П. В. Коляди . – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
17. Попов В. Проблеми розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод // Юридичний журнал: Юстініан. – 2006. – № 12. – С. 7 – 8.
18. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
19. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.