К ДЕПОЗИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.doc

КУРСОВА РОБОТА
на тему:
ДЕПОЗИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ


ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
1.1. Необхідність та сутність депозитних операцій комерційних банків 6
1.2. Класифікація банківських депозитів 11
1.3. Депозитна політика комерційних банків 15
РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ "УКРСИББАНК")
2.1. Загальна характеристика діяльності ПАТ "УкрCиббанк" 20
2.2. Механізм формування депозитних ресурсів ПАТ "УкрCиббанк" 27
2.3. Аналіз структури та динаміки депозитів в ПАТ "УкрCиббанк" 36
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ 41
ВИСНОВКИ 44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47
ДОДАТОК А. Баланс ПАТ "УкрCиббанк" за 2008-2010 рр. 50
ДОДАТОК Б. Звіт про фінансові результати ПАТ "УкрCиббанк"
за 2008-2010 рр. 51
ДОДАТОК В. Динаміка змін структури активів ПАТ "УкрCиббанк"
за 2008-2010 рр. 52
ДОДАТОК Г. Умови депозитних продуктів на вимогу для юридичних
осіб у ПАТ "УкрCиббанк" 53
ДОДАТОК Д. Депозитні програми для фізичних осіб
у ПАТ "УкрCиббанк" 54
ДОДАТОК Е. Динаміка та масштаби депозитної діяльності
ПАТ "УкрCиббанк" за 2008-2010 рр. 55
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наразі в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а, відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної політики проведення депозитних операцій.
Досвід країн із розвиненою ринковою системою підтверджує, що головною функцією комерційних банків є сприяння мобілізації заощаджень суб'єктів господарювання, спрямування їх у напрямку найбільш ефективного використання, опосередковано збільшуючи загальну масу інвестицій та потенціал економічного зростання.
Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.
Специфіка банківської установи як одного з видів комерційного підприємства полягає в тому, що основна частина його ресурсів формується не за рахунок власних, а за рахунок залучених коштів. Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ, населення й інших банків у формі внесків (депозитів) і відкриття їм відповідних рахунків. Залучені банками кошти різноманітні за складом. Головними їх видами є кошти, залучені банками у процесі роботи з клієнтами (депозити), та кошти, акумульовані шляхом випуску власних боргових зобов'язань (депозитні й ощадні сертифікати).
Основна роль у покритті потреб банку в коштах для здійснення активних операцій належить залученим ресурсам, тому формування залучених банківських ресурсів через проведення депозитних операцій є однією з найважливіших основ організації діяльності комерційних банків. Необхідність підвищення ролі депозитної політики комерційних банків, і, відповідно, її удосконалення, визначає актуальність теми, обраної для дослідження.
Теоретичні концепції, присвячені проблематиці депозитної діяльності банків, ускладнюються та диференціюються разом зі зміною умов функціонування і обігу позичкового капіталу. Спроби осмислити й теоретично обгрунтувати сутність та роль депозитних ресурсів пов'язані з процесами розвитку лихварського, а згодом грошового капіталу. Зокрема, проблеми депозитної діяльності у контексті формування збережень і інвестицій розглядали А. Сміт, Дж. С. Мілль, Д. Рікардо, І. Фішер, К. Віксель, а пізніше вони досліджувались Дж. М. Кейнсом, Дж. Хіксом, М. Фрідменом, Г. Джонсоном, Е. Доланом, Ф. Мишкіним та ін.
Значні розробки у вивченні депозитів у складі ресурсної бази сучасних банківських інститутів здійснили такі зарубіжні економісти як Г. Айленбергер,
Р. Еллер, П. Роуз, що аналізували проблеми формування депозитних вкладів у структурі ресурсної бази комерційного банку з двох позицій: управління банківським капіталом і управління зобов'язаннями банку.
Проблемам депозитної діяльності комерційних банків присвячені й роботи вітчизняних вчених, зокрема В. Вітлінського, А. Гальчинського, О. Дзюблюка,
О. Дмитрієвої, О. Заруби, Т. Ковальчука, В. Лагутіна, І. Лютого, А. Мороза,
А. Пересади, О. Пилипченка, М. Савлука та ін.
Серед російських вчених варто зазначити праці Є. Жукова, О. Лаврушина, В. Усоскіна.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження економічних відносин у сфері формування депозитних ресурсів комерційних банків, що сприятиме підвищенню ефективності їх депозитних операцій.
Для реалізації зазначеної мети в роботі вирішувались такі завдання:
– розкрити необхідність та сутність банківських операцій;
– навести класифікацію банківських депозитів;
– розглянути депозитну політику комерційних банків;
– охарактеризувати діяльність ПАТ "УкрCиббанк" в цілому;
– визначити механізм формування депозитних ресурсів ПАТ "УкрCиббанк";
– проаналізувати структуру та динаміку депозитів в ПАТ "УкрCиббанк";
– обгрунтувати шляхи удосконалення проведення депозитних операцій комерційними банками.
Об'єктом дослідження виступають депозитні операції комерційних банків в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні засади та організаційне забезпечення депозитної діяльності комерційних банків в Україні.
Методи дослідження – узагальнення, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, метод аналітичного групування, порівняльний, описовий, графічний.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 6 додатків.


РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1. Необхідність та сутність депозитних операцій комерційних банків

Головним завданням банківської системи будь-якої країни є підтримка економічного зростання шляхом підкріплення економіки необхідними фінансовими ресурсами. Банки є ключовою ланкою економічної системи країни, оскільки саме банківська система виконує одну з найважливіших економічних функцій з акумуляції тимчасово вільних коштів підприємств та населення з їх подальшим спрямуванням на забезпечення виробництва грошовими коштами.
Сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій є банківськими ресурсами, які залежно від джерел формування поділяються на власні кошти, залучені і позичені ресурси. Більша частина банківських ресурсів формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних [14, с. 52].
В економічній літературі залучені та позичені кошти поєднано у зобов'язання. Найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають залучені (депозитні) кошти, які є основним джерелом формування ресурсів банку, що спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених ресурсів належать залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади юридичних та фізичних осіб, рахунки і депозити інших банків, цінні папери власного боргу.
Формування банківських ресурсів реалізується шляхом здійснення банками пасивних операцій. Пасивні операції визначаються як операції, з допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитної, інвестиційної та інших активних операцій банків. Шляхом пасивних операцій банків формуються власні, залучені та запозичені кошти. Грошові кошти, які банки залучають на вклади, утворюють залучені кошти банків [2, с. 89].
В структурі зобов'язань банків України найбільша питома вага належить депозитним вкладам фізичних та юридичних осіб. Вони є найважливішою складовою депозитних фінансових ресурсів, необхідних для надання кредитів, фінансування інвестиційних проектів, підтримки національного товаровиробника.
У колишньому СРСР у банківській практиці під терміном "депозит" розуміли лише строкові внески [10, с. 267].
Міжнародна банківська практика розглядає депозити набагато ширше – як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення) грошових коштів на рахунки банку [4, с. 205].
У Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516 в ред. від 24.12.2010 р. під поняттям "депозити" розуміють "кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою" [21].
Відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" депозити – це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [22].
В "Економічній енциклопедії" наголошується, що банківський депозит – це "зобов'язання банку, який отримав безпосередньо від вкладника (депозитора) або третіх осіб на адресу вкладника грошову суму (вклад), повернути суму вкладу і виплатити проценти на неї" [28, с. 387].
У "Великому бухгалтерському словнику" під банківським депозитом розуміються грошові кошти юридичної або фізичної особи в національній або іноземній валюті, розміщені на рахунку в банку [6, с. 100].
У "Фінансово-кредитному словнику" депозити визначаються як грошові кошти населення, підприємств та організацій, внесені для зберігання у банки та ощадні каси на визначених умовах [26, с. 220].
Наведені та інші існуючі визначення поняття "депозити" дають змогу зробити такі висновки:
1) у кожному з них підкреслюється, що предметом угоди банківського депозиту є грошові кошти;
2) не можна погодитися з твердженням, що грошові кошти вносяться до банку на зберігання. Поняття "зберігання" передбачає зобов'язання повернути ті самі речі, що були здані на зберігання;
3) викликає зауваження положення про те, що кошти надаються в управління банку. Виходячи з того, що поняття "управляти" означає спрямовувати діяльність, роботу кого-небудь (чого-небудь), можна стверджувати, що вкладник не може втручатися в діяльність банку (крім укладення між клієнтом і банком трастової угоди) та визначати напрями використання залучених коштів;
4) потрібно визначитися з поняттями "депозит" і "вклад".
В економічній літературі поняття "банківський депозит" часто використовується у таких випадках:
– коли вкладником є не фізична, а юридична особа;
– коли йдеться про грошові кошти, внесені до банку на чітко визначений строк;
– коли предметом банківських депозитів є не лише грошові кошти, а й цінні папери [7, с. 111].
У цьому зв'язку слід мати на увазі, що згідно з чинним законодавством України терміни "депозит" і "вклад" є тотожними, тобто банківський депозит може мати форму грошових коштів;
5) грошові кошти можуть бути внесені до банку як безпосередньо вкладником, так і третьою особою, у валюті України або в іноземній валюті;
6) депозитна угода може бути укладена не лише на визначений строк (строковий депозит), а й на умовах отримання суми депозиту за першою вимогою (депозит до запитання) чи інших умовах, які не суперечать чинному законодавству, зокрема за настання (дотримання) визначених обставин (умов).
З огляду на зазначене сутність банківського депозиту можна сформулювати так: банківський депозит – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, які розміщені власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника на рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові (або за його дорученням іншій особі), як правило, з процентом.
Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Практично всі клієнтські рахунки називаються депозитними.
Операції банків та інших кредитних установ із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади є депозитними операціями банків.
Тлумачення депозитних операцій в сучасній економічній літературі та на практиці мають неоднозначний характер. Так, О. А. Дмитрієва вважає, що депозитна операція – це договір між банком і клієнтом [11, с. 32].
Р. Р. Коцовська характеризує депозитні операції, як операції із залучення коштів на депозитні рахунки [16, с. 95].
А. М. Герасимович визначає, що депозитні операції банку – частина його пасивних операцій, результатом проведення яких повинен бути зріст (як мінімум, не допущення зменшення) тієї частини залучених коштів банку, котра формується за рахунок добровільного розміщення у нього клієнтами (фізичними та юридичними особами), а також іншими кредитними організаціями своїх тимчасово вільних грошей на узгоджених сторонами умовах саме у якості банківського депозиту [2, с. 280].
В. В. Подплєтній під депозитними операціями розуміє залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами [20].
Таким чином, досліджуючи сутність депозитних операцій слід відмітити, що більшість провідних вчених-економістів визначають категорію "депозитна операція" як залучення коштів на депозит, та лише деякі автори виокремлюють те, що сутністю проведення депозитних операцій є також аспекти проведення цих операцій.
Можна припустити, що головною причиною відсутності одного загальноприйнятного підходу до визначення сутності депозитних операцій є орієнтованість банків на подальше використання та управління депозитними ресурсами.
На підставі проведеного аналізу та узагальнення наукових підходів уточнимо сутність депозитних операцій. На наш погляд, депозитна операція – це операції банку, щодо залучення грошових коштів, цінних паперів фізичних та юридичних осіб у валюті України або в іноземній валюті, та розміщення їх на рахунках банку, під певний відсоток, на певних умовах, визначених законодавством України, для акумулювання та зберігання їх банківською установою з обов'язковим поверненням цих коштів у визначені договором строки.
Суб'єктами депозитних операцій виступають банки як позичальники та підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи – власники коштів як кредитори, що обумовлює кредитний характер депозитних операцій банків.
Характерними особливостями кредитних відносин є надання тимчасово вільних коштів на умовах строковості, повернення та платності, що передбачає обов'язковість дотримання даних умов в процесі здійснення депозитних операцій банків.
Суб'єктами депозитних операцій банків – власниками коштів, кредиторами можуть виступати банки шляхом вкладання своїх тимчасово вільних ресурсів на депозитні рахунки інших кредитних установ, зокрема й центрального банку, що передбачає розміщення і використання банками власних та залучених коштів для одержання прибутку та визначається як активні депозитні операції банків.
Отже, депозитні операції банків можна розглядати як з точки зору залучення банками тимчасово вільних коштів населення, юридичних осіб, інших кредитних установ на депозитні рахунки, що визначається як пасивні депозитні операції банків, так і з точки зору розміщення банками власних та залучених коштів на депозитні рахунки інших кредитних установ, що визначається як активні депозитні операції банків.
Об'єктом депозитних операцій в будь-якому випадку є внески, які на певний строк залучаються на депозитні рахунки в банк; це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою, які створюють депозитну базу банку.

1.2. Класифікація банківських депозитів

У банківській теорії використовуються різні підходи до класифікації депозитів. Складність проблеми полягає в тому, що банківська практика постійно виділяє нові види депозитів, які часто об'єднують в собі характерні риси і ознаки існуючих раніше видів.
Безумовно, формування таких гібридних видів депозитів ускладнює визначення для них конкретного місця в загальній схемі класифікації банківських депозитів [12, с. 33].
Депозити прийнято поділяти на такі види:
– до запитання;
– строкові на визначений термін;
– ощадні внески населення;
– ощадні (депозитні) сертифікати.
Депозити до запитання – це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький процент. Внески до запитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних
розрахунків [3, с. 205].
До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.
Строкові депозити – це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді [3, с. 206].
Як правило, внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий процент, ніж за депозитами до запитання.
Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Банки користуються залученими коштами протягом тривалого і, головне, наперед обумовленого (відомого їм) терміну. Це дає банку можливість збільшувати обсяги кредитних ресурсів [12, с. 33].
До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт – депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку).
Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.
Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком-позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником. Особливості залучення вкладів на строкові депозитні рахунки регулюються внутрішніми положеннями комерційних банків.
Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати.
Депозитний (ощадний) сертифікат – це письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та процентів за ним. Це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит [3, с. 207].
Випуск ощадних (депозитних) сертифікатів за своїм економічним змістом подібний до залучення будь-якого іншого строкового депозиту.
У світовій банківській практиці депозитні сертифікати набули великого поширення. На депозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного процента. Депозитний сертифікат є цінним папером, який може здійснювати самостійний обіг на фондовому ринку. Бланки депозитних сертифікатів виготовляються відповідно до чинних нормативних вимог і встановлених зразків.
Комерційні банки зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих засобах масової інформації чи у загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку, або обома способами одночасно.
Ощадні вклади – це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження [3, с. 207].
Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Власник, як правило, зобов’язаний пред'явити ощадну книжку, щоб покласти гроші на рахунок або зняти їх.
В Україні на обслуговуванні ощадних вкладів населення спеціалізується Ощадний банк.
Клієнт повинен дбайливо зберігати ощадну книжку і у разі її втрати негайно заявити про це в установу банку. У такому випадку вкладникові змінюється номер рахунка і видається нова книжка. Друга ощадна книжка за тим самим вкладом не видається. Всі записи в ощадній книжці здійснюються посадовими особами безпосередньо в установі банку і тільки в присутності вкладника або його законного представника чи спадкоємця. Вкладникові дозволяється перевіряти в установі Ощадбанку відповідність записів за вкладами в ощадній книжці і в карточці особового рахунка.
До цінних паперів банків як виду депозитів відносять:
– акції та облігації акціонерних товариств, що належать комерційним банкам;
– акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо [3, с. 208].
У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать:
– кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок;
– кошти для факторингових операцій;
– кошти для міжбанківських розрахунків;
кредиторська заборгованість тощо {3, с. 309].
Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на кредитному ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками [15, с. 372].
Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, переданих банкові в забезпечення наданого кредиту, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника.
Особливістю гарантійних депозитів є те, що ініціатором їх створення виступає сам банк, а не депонент.
Підсумовуючи викладене, треба зауважити, що найбільшою мірою вимогам забезпечення належної ліквідності балансу комерційного банку відповідає залучення строкових депозитів. Звідси випливає важливе завдання банку – зацікавити клієнтів у збереженні їх грошових коштів на строкових депозитних рахунках.
Комерційні банки постійно стикаються із серйозною конкуренцією на ринку грошових ресурсів при залученні депозитів.
Перемагають у цій конкурентній боротьбі ті банки, що пропонують клієнтам найбільш зручні і вигідні депозитні схеми. Важливу роль у мотивації клієнтів до вкладення грошових коштів відіграє рівень відсотка за даним видом депозиту. Комерційний банк може пропонувати крім відсотка додаткові фінансові пільги своїм клієнтам.

1.3. Депозитна політика комерційних банків

Важливий чинник зростання обсягів депозитного ринку в Україні – це зростання грошових доходів юридичних та фізичних осіб, що за умови відсутності фінансового ринку як альтернативи інвестування визначає депозитні вклади як головне джерело портфеля активів. За цих умов особлива увага приділяється фінансовим аспектам діяльності банку.
Забезпечення фінансової стабільності комерційного банку в сучасних умовах базується на використанні механізму банківського менеджменту, складовою якого є депозитна політика комерційного банку. Відповідно, ефективність управління та функціонування комерційного банку значною мірою визначається ефективністю реалізації депозитної політики [20].
Як показує досвід країн з розвиненою ринковою системою, головна функція комерційних банків полягає у сприянні мобілізації заощаджень суб'єктів господарювання, спрямуванні їх у напрямі найефективнішого використання, опосередковано збільшуючи загальну масу інвестицій та потенціал економічного зростання [14, с. 237].
Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси [5, с. 97].
Низький рівень власного капіталу українських комерційних банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів при формуванні ресурсної бази банківських інститутів, та визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов'язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку [13, с. 138].
Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій. У подальшому це стане передумовою для використання депозитних інструментів на фондовому ринку. Розрізняють два типи депозитної політики на макрорівні (табл. 1.1).

Таблиця 1.1
Типи депозитної політики [13, с. 138]
Тип
Характеристика
Мета

1. Консервативна політика або політика сильного державного регулювання депозитних установ
Вона здійснюється за сильної інфляції, або стагфляції, коли зростання рівня сукупних цін супроводжується значним спадом обсягів сукупного виробництва. Основна її мета - посилення депозитної дисципліни та обмеження грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади).
Продовження таблиці 1.1
2. Ліберальна депозитна політика
Передбачає послаблення депозитної дисципліни та значне збільшення грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади). Ліберальна політика особливо ефективна за незначного рівня інфляції. За високого рівня інфляції вона недоцільна, оскільки "розкручує" маховик інфляції
Здійснюється з тим, щоб збільшити кількість депозитних, кредитних грошей у національній економічній системі, таким чином стимулювати підвищення економічної активності й вихід економіки з фази кризи.

Розглядаючи депозитну політику банку як елемент банківської політики, слід зазначити, що мета депозитної політики органічно пов'язана із загальними стратегічними цілями банку і узгоджується з ними.
Загальною метою банківської політики в цілому і депозитної політики комерційного банку, як її елементу, є скорочення витрат, пов'язаних із залученням коштів, одержання прибутку від розміщення коштів вкладників, а також динамічний розвиток банку в напрямі збільшення обсягів і спектра послуг, що гарантує стабільність та зростання прибутку банку [1].
Існують основні правила, які є основою депозитних операцій і можуть бути використані під час розробки депозитної політики:
– депозитні операції організовуються таким чином, щоб сприяти одержанню банківського прибутку чи створенню умов для одержання прибутку в майбутньому;
-у процесі організації варто забезпечувати розмаїття суб'єктів депозитних операцій і одержання різних форм депозитів;
– під час здійснення банківських операцій необхідно забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями й операціями щодо видачі позичок за термінами і сумами депозитів і кредитних вкладень;
– особлива увага в процесі організації депозитних операцій має приділятись терміновим депозитам, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку;
– під час організації депозитних операцій банк повинен прагнути до того, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) засобів на депозитних рахунках були мінімальними;
– варто вживати заходів щодо розвитку банківських послуг і підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що сприяє залученню депозитів [5, с. 99].
Виходячи зі специфіки депозитної політики, основною метою її здійснення, є залучення якомога більшого обсягу грошових коштів за найменшою ціною.
Досягнення цієї мети фактично означатиме створення необхідних передумов і для досягнення основної мети діяльності будь-якого комерційного банку – одержання максимального прибутку. Для того щоб досягнути цієї мети, банку необхідно здійснювати планування і регулювання власних банківських ресурсів, забезпечувати кількісну та якісну відповідності між розмірами і характером наявних у розпорядженні банку коштів та напрямками і строками кредитних вкладень [8, c. 35].
Важливе місце в процесі формування депозитної політики комерційного банку має приділятися аналізові складу, структури, динаміки ресурсної бази і пасивних операцій. Проведення такого аналізу необхідне для виявлення впливу різних факторів на обсяг банківських ресурсів та структуру цих факторів.
На основі результатів такого аналізу банки можуть оперативно коригувати свою політику в частині депозитних операцій. Успіх депозитної політики залежить від того, якою мірою втілені її установки в планах, що розробляються на кожному етапі розвитку банку. Вирішення стратегічних і тактичних питань проведення депозитних операцій та повнота їх реалізації багато в чому визначають роль депозитної політики в розвитку банку як специфічного підприємства.
Таким чином, широкий спектр депозитних банківських операцій відображає глибоку інтеграцію банків у життя суспільства, а тому стабільність банківської системи є однією з передумов стабільності економіки в цілому. На сучасному етапі розвитку економіки України депозитні продукти банків порівняно з іншими формами інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів фізичних осіб та суб'єктів господарювання є найбільш простим варіантом розміщення коштів.
Оскільки діяльність на фондовому ринку чи на ринку нерухомості потребує розпорядження крупними сумами вільних коштів, проблема ефективної діяльності банків із залучення коштів фізичних осіб та суб'єктів господарювання саме на банківські депозити у подальшому набуватиме усе більшої актуальності, що обумовлює необхідність підвищення рівня надійності банків, особливо в умовах нестабільності економіки.

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ
ПАТ "УКРСИББАНК")

2.1. Загальна характеристика діяльності ПАТ "УкрСиббанк"

ПАТ "УкрСиббанк" – один із найбільших банків в Україні – заснований в 1989 р. У квітні 2006 р. стратегічним інвестором "УкрСиббанку" з часткою 51% стала одна з найбільших у світі фінансових груп BNP Parіbas. У 2009 р. частка була збільшена до 81,42%, а у 2010 – до 99,99% [18].
BNP Parіbas є лідером на міжнародному ринку банківських і фінансових послуг та один із чотирьох найбільших банків у світі згідно з даними міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's. Група представлена в більш ніж 85 країнах, кількість співробітників – 161 000 осіб, включаючи
125 000 у Європі.
Група посідає провідні позиції у трьох основних сегментах:
1) корпоративний та інвестиційний бізнес;
2) управління активами;
3) роздрібний бізнес.
ПАТ "УкрСиббанк" – публічне акціонерне товариство, яке є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих прав, у тому числі укладати договори (угоди, контракти), бути позивачем та відповідачем в судах загальної юрисдикції.
Банк входить до числа лідерів вітчизняного ринку за пропозиціями банківських технологій, послуг та продуктів для корпоративних клієнтів, серед найбільших клієнтів банку лідери вітчизняної промисловості та провідні українські компанії авіаційної промисловості, автомобілебудування, гірнічовидобувної промисловості, машинобудування, металургії, харчової промисловості, суднобудування, телекомунікацій, хімічної промисловості.
Оцінивши значні перспективи розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, ПАТ "УкрСиббанк" реалізує стратегії активного проникнення на цей ринок, з максимальною ефективністю за доступними цінами, надаючи низку простих банківських продуктів кожному суб'єкту господарської діяльності у будь-якому відділенні банку. Банку вдалося істотно наростити клієнтську базу за рахунок залучення нових клієнтів-юридичних осіб. Високі темпи зростання клієнтської бази досягнуті завдяки просуванню найбільш популярних продуктів, спрощенню тарифної політики, зниженню процентних ставок по кредитам, розширенню кількості відділень банку, що обслуговують підприємства малого та середнього бізнесу.
ПАТ "УкрСиббанк" вийшов на міжнародні ринки капіталу, та залучив кошти шляхом випуску єврооблігацій, залученням синдикованого кредиту та довгострокових ресурсів під гарантії експортних агентств.
Торгівельна мережа ПАТ "УкрСиббанк" станом на 01.01.2011 р. складає загальну кількість відділень і становить 1004 безбалансових відділень у 192 містах та селищах міського типу України [25].
Основні конкуренти: ПАТ "Приватбанк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Ощадбанк, Укрексімбанк, ПАТ "Укрсоцбанк".
Банківський ринок України має чітко визначену структуру із сталим ціновим рівнем, перерозподіл сфер впливу може відбуватися за рахунок розвитку інноваційного напрямку бізнесу. Тому банк постійно працює над розширенням свого продуктового ряду, пропонує клієнтам найбільш ефективні шляхи взаємних відносин і постійно поліпшує якість своїх послуг.
ПАТ "УкрСиббанк" пропонує клієнтам ряд конкурентоспроможних продуктів: пакетне обслуговування, яке базується на реальних потребах різних сегментів ринку, депозитні лінії – продукт, що пропонується для ефективного управління вільними коротко- та середньостроковими коштами.
Впродовж 2008-2010 рр. банк проводив політику збільшення долі на ринку традиційних та нових банківських послуг України. Для задоволення зростаючого попиту клієнтів на банківські послуги банком удосконалювались діючі та впроваджувалися нові банківські продукти як для фізичних так і для юридичних осіб, що забезпечують клієнтам банку зручність та мобільність в управлінні власними коштами. Особливу увагу банк приділяв підтримці іміджу універсального та високотехнологічного фінансового інституту, що в повному обсязі задовольняє потреби клієнтів. В політиці управління банком суттєве місце посідають питання фінансової стійкості та удосконалення системи управління банківськими ризиками.
ПАТ "УкрСиббанк" у 2011 р. запланував збільшити фінансування корпоративного сектору на чверть. В банку кредитування перспективних корпоративних клієнтів розглядають як один з найважливіших пріоритетів. Портфель кредитів для корпоративного бізнесу впродовж 2011 р. планують суттєво збільшити. Банк сподіватиметься на приблизно 25% зростання портфелю корпоративних клієнтів, який наразі складає 14 млрд. грн. Проте привабливі умови кредитування отримають лише ті компанії, які мають гарні офіційні показники прибутку та позитивну кредитну історію.
За даними балансу і звіту про фінансовий результат представленими в Додатках А і Б, наведемо основні фінансові показники діяльності ПАТ "УкрСиббанк" 1 2008-2009 рр.
Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі активів.
Із даних Додатку В