Пр ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ.doc

ПРАКТИЧНА РОБОТА
до розділу "ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ"


Практичні завдання
Ситуація 1.
Комерційний МТ банк уклав договір авалю з векселедавцем – гірничо-збагачувальним комбінатом (ГЗК). Угодою передбачається, що аваліст несе відповідальність за платіж за простими і переказними доміцильованими векселями строком не більш як 6 місяців від моменту пред'явлення. Аваліст гарантує в разі невиконання (часткового виконання) векселедавцем зобов'язань за такими векселями:
простий вексель на 100 тис. дол. США;
переказний вексель на 85 тис. дол. США;
переказний вексель на 125 тис. дол. США
оплатити на вимогу векселедержателя суму неоплачених векселів, пеню в розмірі 6%, починаючи від дня строку платежу, на суму неоплачених векселів, а також витрати, пов'язані із невиконанням вексельних зобов'язань.
Векселедавець, у свою чергу, бере на себе зобов'язання заплатити банку комісійну винагороду за надання аваля у розмірі 1,5% від вексельної суми протягом трьох календарних днів після укладення договору аваля.
Зазначені щойно векселі надійшли до банку 5 квітня. Комісійну винагороду ГЗК перерахував банку у вівторок 12 квітня.
При настанні терміну платежу векселі 100 та 85 тис. дол. США були погашені векселедавцем, а за векселем на 125 тис. дол. США векселедержателем був здійснений протест щодо неплатежу.
Завдання 1.
Поясніть:
Як вирішить банк питання про авалювання пред'явлених векселів?
Як вирішить питання банк з векселем на 125 тис. дол. США?
Чи є зв'язок між авалем векселів та додержанням банками встановлених їм економічних нормативів?

Аваль – це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язаннями якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).
Аваль може вчинятися на переказному векселі або додатковому аркуші до нього – алонжі. Аваль виражається словами "Вважати за аваль", "Гарантую", "Як аваліст за ...". В авалі відмічається, за кого він видається.
Коли банк здійснює авалювання векселя, він у такий спосіб надає такій особі кредит (строковий або до запитання). Авалістом може бути як третя особа, котра не має відношення до векселя, так і один із надписантів векселя.
Аваліст є боржником "другої" черги, тобто він відповідатиме за зобов'язаннями по векселю у разі невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов'язань, банк повинен оплатити вексель. У такому разі, якщо банком було здійснено оплату переказного векселя, він набуває права як проти особи, за яку було здійснено платіж, так і проти осіб, що зобов'язані перед цією особою.
Перед тим, як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта. З цією метою клієнт подає до банку заяву, документи, які характеризують його фінансовий стан, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі. Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів, пред'явлених до авалювання щонайменше у двох примірниках. Якщо банк після перевірки векселів приймає позитивне рішення, то з клієнтом укладається договір на авалювання.
Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі процентної ставки банку. Крім цього, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Також банк може утримувати з клієнта комісію за зобов'язання надати авальний кредит.
Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов'язаний оплачувати вексель лише у тій сумі, на яку він видав аваль.
Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем, якщо:
1) мала місце відмова від платежу або акцепту;
2) якщо боржник за векселем припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;
3) боржник оголошений банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні.
Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.
1. Комерційний МТ банк уклав договір авалю з векселедавцем (ГЗК). Угодою передбачалося, що аваліст (банк) несе відповідальність за платіж за простим і переказними доміцильованими векселями строком не більш як 6 місяців від моменту пред'явлення. Аваліст гарантував у разі невиконання (часткового виконання) векселедавцем зобов'язань за такими векселями: простий вексель на 100 тис. дол. США, переказний вексель на 85 тис. дол. США, переказний вексель на 125 тис. дол. США.
При настанні терміну платежу векселі на 100 і 85 тис. дол. США були погашені векселедавцем.
Як зазначається у п. 4.10 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою НБУ від 16.12.2002 р. № 508 в ред. від 24.12.2010 р. (надалі – Положення № 508) відповідальність банку як аваліста припиняється в разі оплати векселя платником.
Отже, стосовно векселів на суму 100 і 85 тис. дол. США відповідальність комерційного МТ банку припинилась. Він має повернути ГЗК сплачену останнім комісійну винагороду банку за надання ним аваля у розмірі 1,5% від вексельної суми протягом трьох календарних днів після укладення договору аваля. Це така сума:
(100 000 + 85 000) * 0,015 = 2 775 дол. США.
Крім того, передбачалось, що ця комісійна винагорода буде сплачена векселедавцем банку протягом трьох календарних днів після укладення договору аваля, а ГЗК прострочив цей термін на 5 днів. за що банк стягнув із нього пеню. Оскільки ГЗК сам погасив векселі, сума сплаченої пені також має бути йому повернута.
2. За векселем на 125 тис. дол. США векселедержателем був здійснений протест щодо неплатежу.
Під протестом векселя розуміють офіційно посвідчену вимогу платежу і його неодержання.
Актом протесту може бути оформлено відмову платника від оплати векселя – протест векселя про несплату; відмову платника від акцепту – протест векселя про неакцепт; відмову акцептанта проставити дату акцепта – протест векселя про недатування акцепту.
Протест векселя про несплату вчиняється як щодо простого, так і щодо переказного векселя.
Відповідно до пункту 4.9 Положення № 508 банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у випадку, якщо була відмова платника від платежу.
Оскільки комерційний МТ банк гарантував ГЗК оплату переказного векселя на 125 тис. дол. США, цей вексель має бути ним оплачений.
Згідно із пунктом 4.8 Положення № 508 банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він дав аваль. Також банк має право сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші витрати, якщо вимога про ці витрати пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель у порядку регресу.
3. Банк – це системне утворення: все, що у ньому відбувається, пов'язане між собою. Якщо банк дає згоду бути авалістом, його гарантія оплатити векселі має базуватися на факті наявності коштів на це. Цим й обумовлений зв'язок між авалем векселів та додержанням банками встановлених їм економічних нормативів.

Ситуація 2.
Фірма "Астра" вирішила перепродати одержаний вантаж іншим компаніям. Її керівники звернулися до вас, як до експерта по ЗЕД, із запитанням про можливість застосування інкасової форми розрахунків з їх звичайними контрагентами, з котрими вони працюють вже півроку, використовуючи акредитивну форму розрахунків. При цьому жодних затримок та скарг не було.
Завдання 2.
Поясніть вашому клієнтові, чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо.
Яку саме форму інкасо ви запропонуєте своєму клієнтові?

Інкасо – це банківська розрахункова операція, в якій банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів гроші, що їх має сплатити йому імпортер за відвантажені на його адресу товари (послуги), та зараховує ці кошти на рахунок клієнта (експортера) у себе в банку.
Інкасо може бути документарним і чистим.
Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо лише комерційних документів.
Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів (векселі, чеки та інші документи, котрі використовуються для отримання платежів), коли вони не супроводжуються комерційними документами.
Стандартні міжнародні правила, що визначають роль та обов'язки банків при проведенні інкасо, були розроблені й затверджені Міжнародною торгівельною палатою та опубліковані як "Універсальні правила з інкасо" ("Unіform Rules for Collectіons") і набрали чинності з 1 січня 1979 р.
Своєму клієнтові я запропоную документарне інкасо й зроблю це з таких підстав.
Зазвичай, документарне інкасо використовується у тому випадку, коли продавець (експортер) і покупець (імпортер) довіряють один одному, а також коли бажання платити і кредитоспроможність покупця не викликають сумніву.
Фірма "Астра" півроку працює з її звичайними контрагентами із використанням акредитивної форми розрахунків, при цьому вони довіряють один одному, жодних затримок та скарг за цей період не було.
Крім того, моє рішення пов'язане із перевагами документарного інкасо, якими є:
а) простота і низька вартість послуг;
б) передавання безпосередньо покупцю документів і, в деяких випадках, товару після попередньої домовленості проти оплати належної суми чи акцептування векселя.
Документарне інкасо працює у такий спосіб:
1. Досягнення домовленості про умови документарного інкасо. Домовленість фіксується у зовнішньоекономічному контракті.
2. Видача інкасового доручення та представлення документів. Після укладання контракту і настання строку відвантаження продавець передає перевізнику товар для транспортування. Перевізник представляє транспортні документи продавцю. Експортер складає необхідний пакет документів, серед яких: транспортні документи, рахунок-фактура, страховий сертифікат, свідчення про походження товару, сертифікати, специфікації, пакувальні листи тощо, та надає їх разом з інкасовим дорученням своєму банку для відправлення покупцю.
3. Пересилання інкасового доручення банком продавця (банк-ремітент) інкасуючому банку. Банк продавця (банк-ремітент) приймає на інкасо документи разом з інкасовим дорученням клієнта, перевіряє інструкції та відправляє документи й інструкції в інкасуючий банк. При цьому банки обмежуються лише перевіркою відповідності наданих документів за зовнішніми ознаками, переліченими в інкасовому дорученні.
4. Подання документів платнику. Інкасуючий банк інформує покупця про отримання документів та умови їх передачі. Покупець здійснює платіж або акцептує тратту, як це вказано в умовах платежу. Покупець надає документи перевізнику, який передає товар в обмін на документи. Інкасуючий банк переказує обумовлену суму банку-ремітенту, як вказано в умовах платежу. Банк-ремітент кредитує рахунок продавця.

Ситуація 3.
Знайдіть правильну відповідь за поставленими питаннями, оформивши відповіді у вигляді таблиці вкінці:
1. За даними балансу учасник валютного ринку має відкриту валютну позицію. Це означає:
1. Неспівпадіння активів (вимог) і пасивів (зобов'язань) в іноземних валютах.
2. Ризик одержання збитків за активами, вираженими в іноземних валютах.
3. Ризик одержання збитків за пасивами, вираженими в іноземних валютах.

2. Євровалюта це:
1. Валюта, в якій формуються валютні резерви більшості країн.
2. Національна грошова одиниця однієї з європейських країн.
3. Національна валюта, що вийшла за межі власної фінансової системи, де була емітована та набула популярності в платіжних розрахунках на європейському валютному ринку.

3. Який режим курсоутворення має EUR стосовно національних валют провідних європейських країн, що не увійшли в зону її обігу?
1. Плаваючий.
2. Керовано-плаваючий.
3. Фіксований.

4. Що означає "дата валютування" для безготівкових конверсійних операцій?
1. Календарне число, в яке відбулося укладення контракту.
2. Календарне число, в яке відбувається реальний обмін грошовими коштами між покупцем і продавцем валюти.
3. Календарне число, в яке відбулася купівля іноземної валюти на ринку.

5. Що розуміють під валютним арбітражем?
1. Систему розрахунків в іноземній валюті.
2. Купівлю чи продаж валюти з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів.
3. Метод хеджування валютних ризиків.
4. Систему розрахунків в іноземній валюті, що базується на взаємному зарахуванні боргових зобов'язань з наступним переказом сальдо.
5. Метод одержання кредиту в іноземній валюті.

6. Що означає право конверсії при здійсненні валютного клірингу?
1. Можливість зміни грошового обсягу клірингу.
2. Можливість зміни валюти клірингу.
3. Можливість отримання технічного кредиту.

7. Яка з наведених характеристик відповідає форвардній валютній угоді типу "аутрайт"?
1. Комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.
2. Купівля валюти на умовах "спот" з одночасним форвардним продажем цієї самої валюти.
3. Одинична конверсійна операція з датою валютування, яка відмінна від дати "спот".

8. Якщо значення форвардної маржі для курсу купівлі менше відповідного значення для курсу продажу, то як котирується базова валюта?
1. з дисконтом;
2. на паритетних умовах;
3. з премією.

9. На якому із вказаних методів базується валютний кліринг?
1. На переоцінці валютної позиції по середньозваженому курсу.
2. На взаємному заліку боргових зобов'язань з наступним переказом сальдо.
3. На системі вирівнювання платежів.

10. Що відображають значення форвардних пунктів?
1. Різницю у процентних ставках за конкретні періоди між валютами, форвардний курс між якими встановлено.
2. Величину премії по валюті за конкретний період часу.
3. Величину дисконту по валюті за конкретний період часу.

1 2 3 4 5
1 3 1 2 2
6 7 8 9 10
2 3 3 2 1

Задачі для самостійного розв'язання
Задача 6.1.
Експортер у Сполучених Штатах повинен продати іноземні валюти, отримані від експорту в Швейцарію, Канаду і Сінгапур. Які валюти необхідно продати в США, а які за кордоном?

Котування банку США Котування іноземного банку
$58.83 = SWF100 SWF1.70 = $1
$86.85 = Can$100 Can$1.15 = $1
$47.62 = S$100 S$2.10 = $1

Розв'язання:
1. Швейцарські франки: краще продавати у США.
У США 1 швейцарський франк = 0,5883 дол. США, у Швейцарії 1 швейцарський франк = 1 / 1,70 = 0,5882 дол. США.
2. Канадські долари: краще продавати у Канаді.
У США 1 канадський долар = 0,8685 дол. США, у Канаді 1 канадський долар = 1 / 1,15 = 0,8696 дол. США.
3. Сінгапурські долари: можна продавати як у США, так і в Сінгапурі.
У США 1 сінгапурський долар = 0,4762 дол. США, у Сінгапурі 1 сінгапурський долар = 1 / 2,10 = 0,4762 дол. США.

Задача 6.2.
Німецький експортер, який відправив товар у Швейцарію, повинен продати отримані швейцарські франки і купити ЄВРО.
Мають місце такі ринкові курси валют:
SFR1.75 = $1; EUR0.95 = $1; SFR184.28 = EUR100.
На якому з наведених варіантів слід зупинитися експортеру?
Варіант 1: Продавати швейцарські франки за ЄВРО за прямим крос-курсом: SFR184.28 за 100EUR;
Варіант 2: Продавати швейцарські франки за долари США за курсом SFR1.75 за $1 і купувати ЄВРО за долари США за курсом EUR0.95 за $1.

Розв'язання:
Припустимо, німецький експортер продає 100000 швейцарських франків.
Ціна 1 швейцарського франка в євро: 1 / 1,8428 = 0,5439 євро.
Отже, в результаті цієї операції експортер отримує:
100000 * 0,5439 = 54390 євро.
Розглянемо другий варіант.
Ціна 1 швейцарського франка в доларах США: 1 / 1,75 = 0,5714 доларів США.
В результаті купівлі євро за долари США експортер отримує:
100000 * 0,5714 * 0,95 = 54283 євро.
Отже, німецькому експортерові треба діяти за першим варіантом, де фінансовий результат операції вище.

Задача 6.3.
Клієнт банку зробив замовлення на купівлю фунтів-стерлінгів на суму 1500000 доларів США. Скільки фунтів він отримає, якщо ціна пропозиції становить 1,67$ за 1 фунт, а ціна попиту – 1,58$ за 1 фунт.

Розв'язання:
Клієнт банку купує фунти стерлінгів. Отже, для нього має значення ціна попиту.
Ціна попиту, за умовами завдання, становить 1,58$ за 1 фунт стерлінгів. Отже, 1 долар США = 1/1,58 = 0,6329 фунта стерлінга.
Таким чином, клієнт отримує: 1500000 * 0,6329 = 949350 фунтів стерлінгів.

Задача 6.4.
Японський клієнт бажає купити датські крони за єни. Який курс котирування запропонує йому банк, виходячи з таких умов:
Yen 141,00 – 05/$1;
DК 2,0695 – 05/$1.

Розв'язання:
Для проведення цієї операції використовуються два курси:
1 долар США = 141,00 / 05 = 28,2 єн.
1 долар США = 2,0695 / 05 = 0,4139 датських крон.
Отже:
Yen 28,2 = DК 0,4139
Yen1 = DK 0,4139 / 28,2
Yen / DK = 0,0147.
Таким чином, одна єна може бути обміняна на 0,0147 датських крон. Цей курс і буде котирувати для клієнта дилер банку.

Задача 6.5.
Угорський форинт має такі умови котирування:
HUF 6,2650 – 6,2700/$1;
форвардні пункти на 12 місяців: 375 – 525.
Визначте форвардну ціну HUF через 12 місяців.

Розв'язання:
Форвардний курс аутрайт дорівнює курсу спот плюс (мінус) форвардні пункти.
Отже, через 12 місяців маємо:
HUF 6,3025 – 6,3225/$1.
Розрахуємо форвардний валютний курс: 6,3225 / 6,3025 = 1,0032, тобто 1 угорський форинт дорівнює 1,0032 доларів США.

Задача 6.6.
Клієнту банку запропонували 10500 литовських літів за 5000 доларів США. Який курс обміну запропоновано? Дайте відповідь за американською і європейською системою котирування валюти.

Розв'язання:
1. Європейський варіант (або пряме котирування):
Одиниця іноземної валюти може бути обміняна на змінювану кількість національної валюти.
Отже, національна валюта / іноземна валюта:
10500 / 5000 = 2,1, тобто 1 долар США = 2,1 литовському літу.
2. Американський варіант (або зворотне котирування):
Одиниця національної валюти може бути обміняна на змінювану кількість іноземної валюти.
Отже, іноземна валюта / національна валюта:
5000 / 10500 = 0,4752, тобто 1 литовський літ = 0,4752 доларів США.

Задача 6.7.
Розрахуйте двосторонній крос-курс шведської крони до фунту-стерлінгів, якщо:
$ 1,5720-1,5725/фунт1;
SEK 1,5380-1,5385/$1.

Розв'язання:
Побудуємо ланцюгове рівняння:
Х шведських крон = 1 фунт стерлінгів;
1 фунт стерлінгів = 1,5720 / 1,5725 = 0,9997 доларів США;
1 долар США = 1,5380 / 1,5385 = 0,9945 шведських крон.
Отже, 1 фунт стерлінгів = 0,9997 * 0,9945 = 0,9942 шведських крон, 1 шведська крона дорівнює 1 / 0,9942 = 1,0058 фунтів стерлінгів.


Ситуаційні вправи
Ситуація 7.1.
Котирування банку з конкретної валюти BІD і OFFER вище середньо-ринкових. Як їх необхідно інтерпретувати?
1. Банк має намір купувати валюту, а не продавати.
2. Найшвидше він очікує підвищення курсу, обумовленого підвищенням попиту чи зниженням пропозиції.
3. Дилер банку хоче збільшити масштаби операцій, очікуючи стабільний ринковий курс.
Відповідь № 2.
Чим більше котирування банку з конкретної валюти BІD і OFFER відрізняються від середньо-ринкових, тим більш рухомою стає ситуація на ринку, наприклад, очікується підвищення курсу, обумовленого підвищенням попиту чи зниженням пропозиції.

Ситуація 7.2.
Чи можливо стверджувати, що курс валюти змінився на "велику фігуру", якщо 1 березня він становив 1,5575 Can$/$1, а 12 березня 1,5675 Can$/$1.
1. Ні.
2. Так.
3. Вихідних даних недостатньо.
Відповідь № 2.
Останні цифри написання валютного курсу мають назву "процентні пункти" (poіnts) або "піпси" (pіps). Сто пунктів складають базове число – на дилерському жаргоні "велику фігуру" (bіg fіgure). Отже, зміна курсу з 1,5575 Can$/$1 до 1,5675 Can$/$1 ствновить "велику фігуру", оскільки курс змінився саме на 100 пунктів.
Ситуація 7.3.
Існують такі ставки грошового ринку на євровалюту:
Euro-GBP: 3,375% – 3,875%;
Euro-$: 5,125% – 5,875%;
Euro-EUR: 4,2% – 4,5%.
За якою валютою пропонується найвища ставка LІBІD?
1. Euro-$;
2. Euro-GBP;
3. Euro-EUR.
Відповідь № 1.
LІBІD – середня процентна ставка великих лондонських банків при купівлі міжбанківських кредитів. Таким чином, це – ставка покупця (BІD) або ставка попиту. Ставка BІD – це ліва сторона котирування. Отже, найвища ставка LІBІD – 5,125% – пропонується за валютою Euro-$.

Ситуація 7.4.
Якщо котирування банку по конкретній валюті таке, що BІD вище середньо-ринкової, а OFFER – нижче, то як їх слід інтерпретувати?
1. Банк бажає збільшити масштаби операцій, очікуючи стабільний ринковий курс.
2. Очікується посилення коливань курсів, хоча його середній рівень може бути приблизно тим же.
3. Банк очікує підвищення курсу, обумовленого підвищенням попиту або зниженням пропозиції.
Відповідь № 1.
Саме маркет-мейкери банку, який має намір збільшити масштаби операцій, заінтересовані у вузькому спреді (маржі або різниці) між котируваннями BІD і OFFER. Наприклад, якщо середня маржа на ринку 5,75-5,93, ці маркет-мейкери будуть котирувати 5,8-5,9% (тобто ставку BІD вище середньо-ринкової, а ставку OFFER – нижче).

Ситуація 7.5.
Стандартна дата валютування за форвардними контрактами визначається за формулою: два спот-робочих дні + стандартний строк форвардної угоди.
Які із запропонованих термінів можна використати в якості стандартного строку форварду?
1. 1, 2, 3 місяці;
2. Від одного місяця до 1 року з розбивкою по місяцях;
3. 1, 2, 3, 6 місяців і 1 рік.
Відповідь № 3.
Форвард може бути укладений на будь-який термін (у тому числі й на один день, тобто коротше за спот, наприклад tomorrow – завтра). Проте, зазвичай, використовуються стандартні терміни: 1 і 2 тижня, 1-6 місяців, рік.

Ситуація 7.6.
Є наступні ставки грошового ринку на євровалюту:
Euro-S$: 3,65% – 3,95%;
Euro-SFR: 4,385% – 4,885%:
Euro-$: 5,5% – 5,9%.
За якою із вказаних валют пропонується найвища ставка LІBOR?
1. Euro-S$;
2. Euro-SFR;
3. Euro-$.
Відповідь № 3.
LІBOR – лондонська міжбанківська ставка пропозиції (OFFER). Ставка OFFER – це права сторона котирування. Отже, найвища ставка LІBOR – 5,9% – пропонується за валютою Euro-$.

Ситуація 7.7.
В якому випадку банк котирує депозитні проценті ставки у вигляді: "only offer at x", де х – значення процентної ставки, що нижче середньо-ринкової?
1. Маючи дефіцит грошових коштів.
2. Маючи суттєві надлишки кредитних ресурсів.
3. Бажаючи розширити масштаби операцій із залучення і розміщення грошових коштів.
Відповідь № 2.
Лише одну сторону OFFER ("only offer at ..."), яка нижче середньо-ринкової процентної ставки, зазвичай, котирують банки, що мають суттєві надлишки кредитних ресурсів. Й, навпаки, банки, які мають дефіцит грошових коштів, котирують лише більш високу сторону BІD.

Ситуація 7.8.
Як котирується валюта з низькою процентною ставкою за певний період на умовах форвард до валюти з високою процентною ставкою за той самий період?
1. з премією;
3. з дисконтом;
4. на паритетних умовах.
Відповідь № 1.
У випадку, коли процентна ставка по базовій валюті нижче ставки по зустрічній валюті, форвардні пункти добавляють і говорять, що на форвардному ринку базова валюта торгується із премією (її ще називають "лаж").

Ситуація 7.9.
Які із наведених ділових операцій є своповими?
1. Американська компанія купує 10000 швейцарських франків за поточним ринковим курсом для придбання цінних паперів, деномінованих у франках. Одночасно з цією купівлею на умовах "спот" вона придбала контракт на форвардний продаж франків за долари в день, що співпадає з датою погашення інвестицій у франках.
2. Компанія купує 10000 YEN з датою валютування через місяць.
3. Компанія продає канадські долари за 80000 доларів США з датою валютування через два робочих дні і продає ці 80000 доларів США для купівлі швейцарських франків у той самий день.
Відповідь № 1.
Валютний своп (currency swap) – це комбінована операція, яка містить дві протилежні конверсії із різними датами валютування. Валюта купується на умовах "спот" й одночасно продається на строк на умовах форварду.
Саме такою є операція, яка складається із того. що американська компанія купує 10000 швейцарських франків за поточним ринковим курсом для придбання цінних паперів, деномінованих у франках. Одночасно з цією купівлею на умовах "спот" вона придбала контракт на форвардний продаж франків за долари в день, що співпадає з датою погашення інвестицій у франках.

Ситуація 7.10.
В якому випадку банк котирує депозитні процентні ставки у вигляді: "only bіd at x", де х – значення процентної ставки, що вище середньо-ринкової?
1. Маючи суттєвий надлишок кредитних ресурсів.
2. Маючи дефіцит кредитних ресурсів.
3. Бажаючи розширити масштаби операцій із залучення депозитів і розміщення кредитів.
Відповідь № 2.
Лише одну сторону BІD ("only bіd at ..."), яка вище середньо-ринкової процентної ставки, зазвичай, котирують банки, що мають гострий дефіцит кредитних ресурсів, наприклад. Й, навпаки, банки, які мають суттєвий надлишок кредитних ресурсів, котирують лише більш низку сторону OFFER.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Затв. постановою НБУ від 16.12.2002 р. № 508 в ред. від 24.12.2010 р.
2. Уніфіковані правила по інкасо від 01.01.1979 р. № 322 в ред. від 01.01.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://zakon.rada.gov.ua.
3. Банківські операції : Підручник / А. М. Мороз, М.І. Савлук,
М. Ф. Пуховкіна та ін. ; за ред. А. М. Мороза. – К. : КНЕУ, 2000. – 384 с.
4. Банковское дело / под ред. О. И. Лаврушина. – 3-е изд., доп. – М. : Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 2008. – 520 с.
5. Васюренко О. В. Банківські операції : навч. посібник / О. В. Васюренко. – К. : Знання, 2006. – 244 с.
6. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінасови відносини : підручник /
С. Я. Боринець. – 4-е вид., перероб. й доп. – К. : Знання, 2006. – 358 с.
7. Бункин М. К. Валютный рынок / М. К. Бункин. – М. : Перспектива, 2004. – 462 с.
8. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : навч. посібник / В. М. Шелудько. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Знання-Прес, 2003. – 536 с.