Кр Маркетинг охоронної діяльності.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Дисципліна: Маркетинг охоронної діяльності

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Сутність маркетингу та його роль у ринковій економіці 5
2. Управління цінами та класифікація цін 10
3. Методи маркетингових досліджень та їх суть 16
Висновки 20
Список використаної літератури 22

ВСТУП
Дослівно термін "маркетинг" перекладається з англійської як ринкотворення, ринкова діяльність, орієнтація на ринок.
Причиною зародження маркетингу стало насичення ринку, перебільшення пропозиції над попитом. Про маркетинг може йтись лише за умови існування самого ринку.
Першим типом ринку, що сформувався в розвинених країнах світу, став ринок продавця - тобто такий ринок, на якому більше влади мають виробники, і більш активними діячами ринку вимушені бути покупці. Ознакою цього є дефіцит товару.
Зі зростанням пропозиції над попитом сформувався інший тип ринку - ринок покупця, на якому більше влади мають споживачі, і активнішими діячами ринку вимушені бути продавці. Саме ринок покупця вимагає активного впровадження в практику провідної ідеї маркетингу: запорукою досягнення мети фірми є визначення незадоволених потреб споживачів і забезпечення бажаної задоволеності їх більш ефективними й продуктивними, ніж конкуренти, методами.
В літературі пропонуються наступні визначення маркетингу:
1) маркетинг - процес створення та реалізації товарів з метою задоволення потреб споживачів;
2) маркетинг - соціальний і управлінський процес задоволення потреб споживачів шляхом створення товарів, споживчих цінностей (здатність товару задовольняти потребу споживача) та обміну ними;
3) маркетинг - діяльність людей для задоволення потреб за допомогою обміну;
4) маркетинг - діяльність фірми з позиції споживача;
5) маркетинг - управлінський процес планування та втілення задуму, ціноутворення, розповсюдження й просування ідей, товарів, послуг від виробника до споживача з метою задоволення потреб усіх суб'єктів ринку.
У наданій контрольній роботі здійснено спробу визначити сутність маркетингу та його роль у ринковій економіці, розглянути процес управління цінами та класифікацію цін; з'ясувати методи маркетингових досліджень та їх суть.


1. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ ТА ЙОГО РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Маркетинг - це система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і врахування попиту та вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам.
Маркетинговий підхід охоплює всі стадії руху товару в ринкових умовах, починаючи з вивчення потреб і прогнозування попиту, розробки асортиментної політики і програм виробництва продукції, а також надання різного роду послуг, пов'язаних із реалізацією і споживанням, доведенням їх до кінцевого споживача і закінчуючи організацією післяпродажного обслуговування виробів і заміною їх новими. При цьому береться до уваги, що реалізація наміченої асортиментної структури може забезпечити фірмі одержання найбільш високих прибутків або стійке становище на ринку.
Філософія маркетингу проста: виробник повинен випускати таку продукцію, якій завчасно забезпечений збут і реалізація якої гарантує одержання фірмою (підприємством) наміченого рівня рентабельності.
Суть і зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив завчасно встановлених господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічних характеристик, кількості, термінів поставки (насамперед машин і обладнання) і у такий спосіб створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це примушує виробників старанно і глибоко вивчати запити конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який висуває високі вимоги до якості й конкурентоспроможності продукції. Отже, виробник вже цілеспрямовано ставить завдання перед науково-технічними розробниками, вимагаючи, щоб їх проекти відповідали певним умовам, розраховує орієнтовно витрати виробництва, рівень ціни, визначає найбільш раціональну технологію виробництва, включаючи міжфірмове і внутрішньофірмове кооперування.
Здійснення маркетингової діяльності є об'єктивною необхідністю орієнтації науково-технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства з урахуванням ринкового попиту, потреб і вимог споживачів. Тут відображається і постійно посилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування фірми в цілому та її господарських підрозділів.
Маркетингова діяльність фірми спрямована на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запити ринку, встановлювати конкретно поточні і головним чином довготермінові (стратегічні) цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток.
Протягом XX ст. більшість галузей функціонувала в умовах зростання попиту на продукцію, внаслідок чого маркетинг був менш важливим ніж виробництво та управління. У перші два десятиліття після Другої світової війни повсюдно відмічалася нестача товарів, і маркетинг був зовсім не потрібен. Із задоволенням більшості потреб нестача товарів поступилася місцем їх надлишку. На початку 60-х р.р. це призвело до різкого підвищення інтересу до маркетингу, внаслідок чого комерсанти і спеціалісти по зв'язках із ринком почали відіграти надзвичайно велику роль у діловому світі.
Завдяки зусиллям спеціалістів у галузі маркетингу це поняття стало тлумачитися більш широко, включаючи як вивчення ринку і розвиток виробництва нових видів продукції, так і створення попиту поряд із фізичним розподілом товарів. Поняття маркетингу і до цього часу інколи використовується в такому значенні. Втім, необхідно чітко вбачати різницю між вдосконаленням продукції і маркетингом.
Потреба в сучасному маркетингу виникла в 60-ті р.р. Тут особливу роль відіграли два фактори:
1) посилилося значення науково-технічного прогресу, а разом з ним зросло значення людського фактору як головної умови розвитку виробництва, підвищення його ефективності та якості, що не могло не вплинути на стабільність темпів зростання і доходів робітників;
2) насичення ринку товарами першої необхідності об'єктивно призвело до подальшого розгортання структури індивідуального споживання. Одночасно зросли і суспільні потреби. У цих умовах різко загострилася проблема збуту в результаті розподілу світового ринку на сфери впливу між великими корпораціями. Це змусило невеликі й середні компанії пристосуватися до вимог ринку, з одного боку, і чинити регулюючий вплив на формування таких вимог - з іншого.
Зазначений процес посилився під впливом науково-технічної революції. Склалася ситуація, коли виробник вже не міг дозволити собі працювати на невідомого споживача, а змушений був орієнтуватися на певний ринок, вивчати попит, тенденції його змін і фактори, які формують попит на конкретні товари. Так виник диктат споживача, що став нормою.
У сучасній інтерпретації маркетинг складається з чотирьох елементів: продукт; місце; створення сприятливих умов для продажу; ціна.
Маркетинг охоплює різноманітні види діяльності:
- визначення попиту споживачів;
- встановлення ціни, яка б була прийнятною для покупців і водночас забезпечувала отримання прибутку;
- повідомлення покупців про товар або послугу через рекламу;
- доставка товару (чи надання послуг) з місця його виготовлення до пункту реалізації через посередників - оптових або роздрібних торговців;
- подальше постачання товару, щоб забезпечити повторний бізнес.
Основною метою маркетингу є забезпечення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією продукції певного виду і асортименту, досягнення найдоцільнішої швидкості просування товарів (послуг) на шляху від виробника до кінцевого споживача. Йдеться про такий рух, при якому збігалися б найвигідніші темпи продажу та обігу товарів, а також мінімальні витрати на зберігання запасів, з одного боку, і здатність повністю і своєчасно задовольнити покупців - з іншого.
Отже, застосовувати маркетинг означає управляти виробництвом або здійснювати іншу підприємницьку діяльність з чітко поставленою метою, тобто орієнтуватися на певного покупця і одночасно розвивати виробництво, формувати попит.
Важливе місце у системі маркетингу займають питання, пов'язані з виробництвом товару, організацією науково-дослідної роботи щодо створення нових зразків продукції, встановлення цін на вироблені товари, координації, планування і фінансування, а також пов'язані з регулюванням усієї діяльності фірм, включаючи транспортування, упакування, технічне обслуговування і збутові операції.
Сучасний маркетинг робить акцент на орієнтацію виробничої діяльності, визначення структурної політики підприємства з урахуванням конкретного ринкового попиту. Важлива особливість маркетингу як певної системи внутрішньофірмового управління полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків і орієнтована на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування і розвитку підприємств.
Маркетинг як теорія, спосіб мислення, філософія підприємницької діяльності вимагає уважного наукового вивчення й реалістичного підходу до використання в практиці управління.


2. УПРАВЛІННЯ ЦІНАМИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІН
Серед економічних категорій, які використовуються у ринковому механізмі господарювання, ціні належить найважливіше місце. Ціна товарів визначає ефективність діяльності підприємства, його життєздатність і фінансову стабільність.
Правильна цінова політика підприємства, що полягає у встановленні на товари і послуги цін залежно від кон'юнктури ринку та забезпечує намічений обсяг прибутку й вирішення інших стратегічних завдань, є необхідною умовою успішного функціонування будь-якого комерційного підприємства в суворих умовах ринку.
Найбільш очевидною метою ціноутворення є одержання прибутку. Для реалізації цієї мети ціна товару повинна бути достатньо високою, щоб покрити усі витрати, необхідні для виробництва і реалізації товару, і, крім того, забезпечити одержання необхідного обсягу прибутку.
Іншою найбільш розповсюдженою метою ціноутворення є зростання обсягу продажів. Підприємства, які центральною ланкою ціноутворення визначають зростання продажів, зазвичай не відмовляються й від одержання прибутку. Саме маючи на меті одержання більшого прибутку в майбутньому, ці підприємства йдуть на зниження цін на свої товари. Яку із зазначених стратегій обрати - справа кожного конкретного підприємства.
Правильне цінове рішення повинно враховувати цілий ряд факторів, що впливають на ціну. Найбільш важливими з них є: попит, витрати, конкуренція тощо. Крім того, необхідно враховувати й існуючі в країні законодавчі обмеження.
Ціноутворення на підприємстві організується відповідно до державної політики ціноутворення, яка є складовою частиною загальної економічної політики України.
Політика ціноутворення в Україні спрямована на забезпечення:
- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;
- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
- протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;
- об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
- розширення сфери застосування вільних цін;
- підвищення якості продукції;
- надання соціальних гарантій, у першу чергу, - для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, а також розвиток системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
- створення необхідних економічних гарантій для виробників;
- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
В усіх галузях економіки України застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
- державних фіксованих цін (тарифів);
- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.
При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Залежно від критеріїв ціноутворення розрізняють різні види цін.
Так, у процесі продажу товарів фігурують оптові та роздрібні ціни.
Залежно від розмірів території, де вони діють, розмежовують поясні, національні, регіональні (в межах окремих економічних угруповань) та світові ціни.
Ціни, що залежать від умов конкуренції та видів ринку, поділяють на вільні (або конкурентні), олігопольні, монопольні, регульовані.
Беручи за основу форми власності, розрізняють державні, кооперативні, індивідуальні, корпоративні ціни.
Виокремлюють також рівноважні ціни, ціни попиту, ціни пропозиції.
У межах міжнародних монополій виділяють внутріфірмові, або трансфертні, ціни.
Існують також пільгові, прейскурантні ціни, ціни виробництва, сезонні, контрактні, кошторисні, договірні, закупівельні та ін.
Під час реформування економічної системи в Україні рівень одержавлення цін значно знизився. Так, у 1996 р. держава контролювала лише 11% цін від загального обсягу товарів і послуг. Державний контроль над цінами поступово слабшає, здійснюється політика лібералізації цін, що в умовах контролю над заробітною платою, іншими доходами призводить до зубожіння більшості населення.
Залежно від форм конкуренції розрізняють:
1) ринкові ціни - в умовах чистої конкуренції;
2) олігополістичні - в умовах панування групових монополій (олігополій);
3) монопольні - в умовах абсолютної монополізації єдиним виробником або продавцем певної сфери виробництва (а отже, і збуту) та їх змови або лише збуту (так звана монопсонія).
У широкому контексті до монопольних належать і олігопольні ціни.
Зважаючи на типи ринкової системи, розрізняють регульовані та нерегульовані ціни. Значну частину цін у розвинених країнах регулює держава. Так, у Швейцарії державний контроль над цінами поширюється майже на 50% обсягу товарної продукції, у Франції держава регулює ціни на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспорт, деякі інші товари і послуги. У період економічної кризи державний контроль над цінами посилюється (наприклад, у Швейцарії під час кризи 1990-1991 pp. держава контролювала всі ціни).
Регульованими є ціни на олігополістичному, монополістичному ринку. Таке регулювання з боку гігантських компаній здійснюється через механізм формування і регулювання попиту, обсягів виробництва продукції, практики "лідерства в цінах" та ін.
В Україні класифікацію цін здійснюють шляхом їх поділу на оптові ціни підприємства, оптові ціни промисловості та роздрібні ціни.
Оптові ціни підприємства складаються із собівартості та прибутку. Купуючи у підприємств товари, оптові торговельні організації продають їх підприємствам роздрібної торгівлі за оптовими цінами промисловості. Вони перевищують оптові ціни підприємств на величину торговельної надбавки, яку формують затрати обігу та прибуток оптової торговельної організації. Затрати обігу - це витрати на транспортування, зберігання, фасування, виплату заробітної плати торговельним працівникам та ін.
Оскільки у розвинених країнах поширена недосконала конкуренція (що зумовлено пануванням монополій, у тому числі олігополій), то в них поширилася практика встановлення монопольно високих та монопольно низьких цін.
Монопольні ціни - це насамперед ціни сфери безпосереднього виробництва. Зосереджуючи найсучаснішу техніку, найкваліфікованішу робочу силу, впроваджуючи найпрогресивніші форми та методи організації виробництва і праці на підприємствах, у філіалах тощо, гігантські компанії мають змогу формувати найнижчі витрати виробництва (а отже, і найнижчу собівартість).
Оскільки на таких підприємствах виробляють основну масу продукції (наприклад, в автомобільній промисловості США на частку трьох наймогутніших корпорацій припадає 93,7% загальної кількості легкових автомобілів), то однією з основ ціни на їх товари є витрати виробництва. А монопольно високими їх робить диктат монополій на ринку. Тому монопольні ціни є й цінами обігу, які відображають панування олігополістів на ринку. Наслідком цього є перерозподіл створеної на дрібних та середніх підприємствах частини додаткової вартості на користь гігантських компаній та частини доходів населення при купівлі відповідних товарів та ін.
Отже, монопольно високу ціну встановлює той товаровиробник, який посідає монопольне становище у виробництві й на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів, отримує внаслідок цього надвисокі прибутки. Монопольно висока ціна формується і внаслідок переваг, притаманних великому і високотехнічному виробництву, монополізації передових речових та особистісних факторів виробництва.
Монопольно низьку ціну встановлюють товаровиробники під тиском монополістів: дрібні та середні фірми при укладанні контрактів з монополіями, дрібні ферми під тиском транспортних і промислових компаній з доставки сільськогосподарської продукції на ринок та її переробки.
Проте монопольно високі ціни зменшують платоспроможний попит населення, притягують конкурентів. Тому монополії повинні постійно шукати оптимальне співвідношення між кількістю реалізованої продукції та ціною, яка дає змогу привласнити максимальний прибуток.


3. МЕТОДИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ СУТЬ
Маркетингові дослідження, будучи складовою частиною маркетингу, утворюють самостійний науково-практичний напрямок діяльності.
Предметом маркетингового дослідження треба вважати маркетингову діяльність на ринку, а також ринкові процеси і явища, у будь-який спосіб з нею пов'язані.
Мета маркетингового дослідження - створити інформаційно-аналітичну базу для прийняття маркетингових рішень й у такий спосіб знизити рівень невизначеності, пов'язаної з ними.
Цілі, що постають перед маркетологами, можна поділити на чотири групи, які добре ідентифікуються:
1) пошукові - передбачають збір додаткової інформації, що висвітлює проблему і допомагає побудувати декілька робочих гіпотез для подальшого вивчення;
2) описові - пов'язані з детальним описом окремих факторів і явищ, а також їх взаємозв'язків і впливу;
3) експериментальні - полягають в перевірці маркетингових гіпотез про існування і форми причинно-наслідкових зв'язків між попитом, з одного боку, та істотними характеристиками товару (ціна, упакування, імідж тощо) і самого споживача (вік, стать, дохід, характер та ін.) - з іншого;
4) виправдувальні - покликані підкріпити об'єктивною інформацією вже сформовану думку, переконання, позицію керівництва фірми.
Завдання маркетингових досліджень можуть бути різноманітними. Насамперед, це місцезнаходження потенційних покупців, вивчення їх потреб, майбутнього попиту на товар для вибору цільових ринків, тобто ринків, на яких фірма зможе реалізувати свої цілі.
Існують такі перевірені методи збору інформації в маркетингових дослідженнях.
Кількісні методи дозволяють отримати математико-статистичні показники, які характеризують тенденції розподілу досліджуваних ознак. Ці методи досліджень дозволяють отримати відповіді на питання "хто?" та "скільки?". На основі кількісних даних можна судити про інтенсивність прояву досліджуваних ознак у групах людей, які вивчаються.
Особисте інтерв'ю (face-to-face) - опитування у формі особистої бесіди між інтерв'юером та респондентом, в ході якої інтерв'юер заповнює анкету, чи бланк інтерв'ю. Даний метод дає найбільш точну інформацію, коли опитувальний інструментарій розробляється на основі урахування результатів "якісних" методів.
Holl-тест - метод дослідження, в ході якого доволі велика група людей (від 100 до 400 осіб) в спеціальному приміщенні тестують товар чи його елементи (тару, упаковку, рекламний ролик), а потім відповідають на питання анкети.
Home-тест - метод дослідження, де групі споживачів пропонують тестувати товар в домашніх умовах (використовуючи його і при цьому заповнюючи анкету).
Телефонне інтерв'ю - проведення опитування здійснюється за телефонними базами, як міста Києва, так інших обласних центрів. Один із найоперативніших та недорогих опитувальних методів, який дозволяє дізнатися думки різних груп населення практично за будь-якими питаннями. Обмеження даного методу - невеликий обсяг анкети (до 20 питань).
Експертне опитування - інтенсивне та детальне, неструктуроване інтерв'ю, де інтерв'юер опитує одного респондента. В ролі інтерв'юерів виступають спеціалісти в тій чи іншій галузі. Експертне опитування передбачає розгорнуту відповідь.
Mystery Shoppіng (таємний покупець) - метод маркетингових досліджень, що передбачає оцінку якості обслуговування за допомогою спеціаліста, який виступає в ролі таємного покупця. Дана програма дозволяє оцінити роботу персоналу з точки зору споживача та своєчасно вжити заходів з покращення якості обслуговування.
Кількісні методи використовуються для перевірки гіпотези, уточнення характеристик цільової аудиторії, оцінки ефективності проведених рекламних компаній та ін.
Якісні дослідження дозволяють отримати глибинну описову інформацію про особливості поведінки споживачів, розкрити мотивацію їх поведінки, відповідаючи на запитання "як?" та "чому?".
Аналіз даних в такому дослідженні повністю засновується на висловлюваннях респондентів та проводиться з використанням спеціальних методів аналізу текстів. Реалізація якісної дослідницької стратегії дає інформацію про наявні поведінкові реакції, мотиви, переваги та недоліки.
Специфікою проведення фокус-групових дискусій є можливість вивчення групової динаміки, що дозволяє виявити не лише власні погляди та реакції респондентів, але й реконструювати процес прийняття рішення, наявність орієнтації на погляди та установки інших людей.
Фокус-групова дискусія (8-12 респондентів) - це групове інтерв'ю, яке проводиться модератором у формі групової дискусії за спеціально розробленим сценарієм з невеличкою групою типових представників досліджуваної частини населення. Фокус-група проходить у формі групового обговорення теми. В ході дискусії учасники групи, не обмежені стандартним інтерв'ю, можуть вільно спілкуватися один з одним та виражати власні почуття та емоції. Дискусія зазвичай проходить у спеціальному приміщенні з одностороннім дзеркалом (із-за якого замовник може спостерігати, як відбувається спілкування). Уся інформація, яка обговорюється під час дискусії, одразу записується на відео. Після цього відеозаписи аналізуються, складається аналітичний звіт. Як правило, в межах одного проекту дослідження проводяться не менше 3-5 фокус-груп.
Глибинне інтерв'ю - структурована особиста бесіда інтерв'юера з респондентом, у форматі запитання-відповідь. Проводиться за спеціально розробленим планом, у неформальній бесіді, яка записується для наступного аналізу на аудіо носій.
Мозковий штурм - евристичний метод отримання та генерування нових ідей. Головна мета даного методу - креативність формулювання нового бачення проблеми, створення нових рекламних ідей. Особливість - збір ідей відбувається та формулюється при безоціночному судженні.
Якісні методи досліджень необхідні при проведенні пілотних досліджень, а також при розробці концепції позиціонування, тестуванні рекламної продукції та рекламних стратегій.
Якісна дослідницька стратегія не дозволяє охопити велику кількість респондентів, і, таким чином, результати дослідження не дозволяють отримати інформацію про кількісні розподіли досліджуваних характеристик в цільовій групі споживачів.
Саме для перевірки розподілу поглядів споживачів, отриманих якісним методом, та для отримання надійної та репрезентативної інформації зазвичай проводять кількісну оцінку.


ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у контрольний роботі, можна зробити такі висновки.
1. Маркетинг - це система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і врахування попиту та вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам.
2. Маркетинг включає в себе:
- вивчення попиту на конкретний товар на певному ринку;
- складання програми маркетингу з продукту;
- встановлення верхньої межі ціни товару і рентабельності його виробництва;
- розробку на основі програми маркетингу інвестиційної політики підприємства, розрахунок повних витрат, виробництва і рівня рентабельності по підприємству в цілому;
- визначення кінцевого результату господарської діяльності.
3. Основними факторами, що сприяють посиленню ролі цін в українській економіці, виступають: збільшення кількості господарюючих суб'єктів; ускладнення форм їх діяльності в умовах ринку; нестійкість макроекономічної кон'юнктури; посилення конкуренції на ринку; зниження рентабельності і загальній економічній ефективності промислового виробництва.
4. Ціни диференціюються за низкою критеріїв: за ступенем участі держави в ціноутворенні, за стадіями ціноутворення, за транспортною складовою в ціні, за характером цінової інформації та ін.
5. Правильна цінова політика підприємства, що полягає у встановленні на товари і послуги цін залежно від кон'юнктури ринку й забезпечує намічений обсяг прибутку й вирішення інших стратегічних завдань, є необхідною умовою успішного функціонування будь-якого комерційного підприємства в суворих умовах ринку.
6. Стратегія ціноутворення - це набір практичних факторів і методів, яких доцільно дотримуватися при встановленні ринкових цін на конкретні види продукції, що випускаються підприємством.
7. Маркетингові дослідження, будучи складовою частиною маркетингу, утворюють самостійний науково-практичний напрямок діяльності. Предметом маркетингового дослідження є маркетингова діяльність на ринку, а також ринкові процеси і явища, у будь-який спосіб з нею пов'язані. Мета маркетингового дослідження - створити інформаційно-аналітичну базу для прийняття маркетингових рішень й у такий спосіб знизити рівень невизначеності, пов'язаної з ними.
8. Кількісні методи маркетингових досліджень дозволяють отримати математико-статистичні показники, які характеризують тенденції розподілу досліджуваних ознак. На основі кількісних даних можна судити про інтенсивність прояву досліджуваних ознак у групах людей, які вивчаються. Кількісні методи використовуються для перевірки гіпотези, уточнення характеристик цільової аудиторії, оцінки ефективності проведених рекламних компаній та ін.
9, Якісні дослідження дозволяють отримати глибинну описову інформацію про особливості поведінки споживачів, розкрити мотивацію їх поведінки. Якісні методи досліджень необхідні при проведенні пілотних досліджень, а також при розробці концепції позиціонування, тестуванні рекламної продукції та рекламних стратегій.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 05.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. № 507-XІІ в ред. від 01.01.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Навч. посібник. - К.: Лібра, 2006. - 410 с.
4. Диксон П. Р. Управление маркетингом. - М.: Бином, 2004. - 424 с.
5. Дорошев В. И. Введение в теорию маркетинга: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 284 с.
6. Ерухимович И. Л. Ценообразование: Учеб.-метод. пособие. - 3-е изд., стереотип. - К.: КНЕУ, 2002. - 196 с.
7. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 2005. - 446 с.
8. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. - СПб.: Питер, 2006. - 332 с.
9. Петренко В. П. Маркетинг: история развития // Маркетинг в России и за рубежом. - 2007. - № 7. - С. 31 - 35.
10. Цена и ценообразование: Учебник / Под ред. В. Е. Есипова. - 4-е изд., испр. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 494 с.