Кр ПСИХОЛОГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАРКЕТИНГУ.doc

ПСИХОЛОГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАРКЕТИНГУ

ПЛАН

Вступ 3
1. Маркетинг як психолого-управлінська діяльність: суть,
зміст і цілі маркетингової діяльності 4
2. Психологічні особливості маркетингу як специфічної 8
3. Проблема взаємозв'язку і взаємодоповнення стратегічного менеджменту і стратегічного маркетингу 11
Висновки 18
Список використаної літератури 20


ВСТУП
Наразі ділова організація розглядається насамперед як "відкрита" система. Головні передумови успіху підприємницької діяльності знаходяться не всередині, а поза підприємством, тобто успіх підприємства пов'язується з тим, наскільки вдало воно пристосовується до свого оточення – економічного, науково-технічного, соціально-психологічного тощо.
Уся внутрішньовиробнича структура управління є не що інше, як відповідь підприємства на різний за своєю природою вплив з боку суспільства, зовнішнього середовища, включаючи технологію виробництва і якість людських ресурсів. Підприємство з ускладненням умов середовища змушено насамперед піклуватися про гнучкість і адаптивність своїх організаційних структур. В цих умовах зростає роль маркетингу і значення людського потенціалу підприємства.
Взаємозв'язок і взаємопроникнення між концепціями стратегічного менеджменту і маркетингу – одна із найскладніших проблем психології управління підприємством. Дебати серед вчених на цю актуальну тему не тільки не вщухають й донині, а, навпроти, з кожним днем стають все гострішими. Про цю проблему, вирішення якої має величезне теоретичне і практичне значення, сперечаються як в офісах фірм, так і в аудиторіях університетів і бізнес-шкіл. У першу чергу, виникають труднощі у чіткому, науково обгрунтованому поясненні причини виникнення цього взаємозв'язку. Більшість вчених сходяться на тому, що причина виникнення проблеми – поява і постійний розвиток функціональної інтеграції.


1. МАРКЕТИНГ ЯК ПСИХОЛОГО-УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТЬ, ЗМІСТ І ЦІЛІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Маркетинг – це система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і врахування попиту та вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам [9, с. 44].
Маркетинговий підхід охоплює всі стадії руху товару в ринкових умовах, починаючи з вивчення потреб і прогнозування попиту, розробки асортиментної політики і програм виробництва продукції, а також надання різного роду послуг, пов'язаних із реалізацією і споживанням, доведенням їх до кінцевого споживача і закінчуючи організацією післяпродажного обслуговування виробів і заміною їх новими. При цьому береться до уваги, що реалізація наміченої асортиментної структури може забезпечити фірмі одержання найбільш високих прибутків або стійке становище на ринку.
Філософія маркетингу проста: виробник повинен випускати таку продукцію, якій завчасно забезпечений збут і реалізація якої гарантує одержання фірмою (підприємством) наміченого рівня рентабельності [11, с. 190].
Суть і зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив завчасно встановлених господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічних характеристик, кількості, термінів поставки (насамперед машин і обладнання) і у такий спосіб створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це примушує виробників старанно і глибоко вивчати запити конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який висуває високі вимоги до якості й конкурентоспроможності продукції. Отже, виробник вже цілеспрямовано ставить завдання перед науково-технічними розробниками, вимагаючи, щоб їх проекти відповідали певним умовам, розраховує орієнтовно витрати виробництва, рівень ціни, визначає найбільш раціональну технологію виробництва, включаючи міжфірмове і внутрішньофірмове кооперування [14, с. 79].
Здійснення маркетингової діяльності є об'єктивною необхідністю орієнтації науково-технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства з урахуванням ринкового попиту, потреб і вимог споживачів. Тут відображається і постійно посилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування фірми в цілому та її господарських підрозділів.
Маркетингова діяльність фірми спрямована на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запити ринку, встановлювати конкретно поточні і головним чином довготермінові (стратегічні) цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток.
П. Д. Діксон зазначає, що маркетинг – одна із чотирьох основних функцій менеджменту поряд із розвитком, виробництвом і управлінням [9, с. 96].
Протягом XX ст. більшість галузей функціонувала в умовах зростання попиту на продукцію, внаслідок чого маркетинг був менш важливим ніж виробництво та управління. У перші два десятиліття після Другої світової війни повсюдно відмічалася нестача товарів, і маркетинг був зовсім не потрібен. Із задоволенням більшості потреб нестача товарів поступилася місцем їх надлишку. На початку 60-х р.р. це призвело до різкого підвищення інтересу до маркетингу, внаслідок чого комерсанти і спеціалісти по зв'язках із ринком почали відіграти надзвичайно велику роль у діловому світі [22, с. 32].
Завдяки зусиллям спеціалістів у галузі маркетингу це поняття стало тлумачитися більш широко, включаючи як вивчення ринку і розвиток виробництва нових видів продукції, так і створення попиту поряд із фізичним розподілом товарів. Поняття маркетингу і до цього часу інколи використовується в такому значенні. Втім, необхідно чітко вбачати різницю між вдосконаленням продукції і маркетингом.
Потреба в сучасному маркетингу виникла в 60-ті р.р. Тут особливу роль відіграли два фактори:
1) посилилося значення науково-технічного прогресу, а разом з ним зросло значення людського фактору як головної умови розвитку виробництва, підвищення його ефективності та якості, що не могло не вплинути на стабільність темпів зростання і доходів робітників;
2) насичення ринку товарами першої необхідності об'єктивно призвело до подальшого розгортання структури індивідуального споживання. Одночасно зросли і суспільні потреби. У цих умовах різко загострилася проблема збуту в результаті розподілу світового ринку на сфери впливу між великими корпораціями. Це змусило невеликі й середні компанії пристосуватися до вимог ринку, з одного боку, і чинити регулюючий вплив на формування таких вимог – з іншого [22, с. 33].
Зазначений процес посилився під впливом науково-технічної революції. Склалася ситуація, коли виробник вже не міг дозволити собі працювати на невідомого споживача, а змушений був орієнтуватися на певний ринок, вивчати попит, тенденції його змін і фактори, які формують попит на конкретні товари. Так виник диктат споживача, що став нормою [9, c. 32].
У сучасній інтерпретації маркетинг складається з чотирьох елементів: продукт; місце; створення сприятливих умов для продажу; ціна [14, с. 9].
Маркетинг охоплює різноманітні види діяльності:
– визначення попиту споживачів;
– встановлення ціни, яка б була прийнятною для покупців і водночас забезпечувала отримання прибутку;
– повідомлення покупців про товар або послугу через рекламу;
– доставка товару (чи надання послуг) з місця його виготовлення до пункту реалізації через посередників – оптових або роздрібних торговців;
– подальше постачання товару, щоб забезпечити повторний бізнес [16, с. 67].
Основною метою маркетингу є забезпечення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією продукції певного виду і асортименту, досягнення найдоцільнішої швидкості просування товарів (послуг) на шляху від виробника до кінцевого споживача. Йдеться про такий рух, при якому збігалися б найвигідніші темпи продажу та обігу товарів, а також мінімальні витрати на зберігання запасів, з одного боку, і здатність повністю і своєчасно задовольнити покупців – з іншого.
Отже, застосовувати маркетинг означає управляти виробництвом або здійснювати іншу підприємницьку діяльність з чітко поставленою метою, тобто орієнтуватися на певного покупця і одночасно розвивати виробництво, формувати попит.
Важливе місце у системі маркетингу займають питання, пов'язані з виробництвом товару, організацією науково-дослідної роботи щодо створення нових зразків продукції, встановлення цін на вироблені товари, координації, планування і фінансування, а також пов'язані з регулюванням усієї діяльності фірм, включаючи транспортування, упакування, технічне обслуговування і збутові операції.
Сучасний маркетинг робить акцент на орієнтацію виробничої діяльності, визначення структурної політики підприємства з урахуванням конкретного ринкового попиту. Важлива особливість маркетингу як певної системи внутрішньофірмового управління полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків і орієнтована на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування і розвитку підприємств [9, c. 89].
Маркетинг як теорія, спосіб мислення, філософія і психологія підприємницької діяльності вимагає уважного наукового вивчення й реалістичного підходу до використання в практиці управління.
Отже, є достатньо підстав підходити до маркетингу як до психолого-управлінської діяльності.
2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ
ЯК СПЕЦИФІЧНОЇ
Маркетинг як функція менеджменту включає в себе:
1) вивчення попиту на конкретний товар на певному ринку;
2) складання програми маркетингу з продукту;
3) встановлення верхньої межі ціни товару і рентабельності його виробництва;
4) розробку на основі програми маркетингу інвестиційної політики підприємства, розрахунок повних витрат, виробництва і рівня рентабельності по підприємству в цілому;
5) визначення кінцевого результату господарської діяльності фірми [13, с. 205].
Важлива особливість маркетингу як управлінської діяльності полягає в тому, що він передбачає психологічні аспекти прийняття рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків з використанням комп'ютерної техніки і орієнтований на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування та розвитку підприємства в цілому [19, с. 348].
Маркетинг включає в себе реалізацію збутової політики, яка передбачає визначення каналів і методів збуту з кожного конкретного виду продукту і певного ринку; розрахунок можливих витрат на організацію збуту, на рекламу, товаропросування і доставку товарів. Проте сама організація збуту і проведення комерційних операцій належить до оперативно-господарської діяльності підприємства, на підвищення ефективності якої спрямовані всі функції менеджменту [6, с. 299].
Така сукупність видів діяльності в рамках маркетингу, по суті, означає якісно новий підхід до управління виробництвом.
Суть цього підходу полягає в тому, що вихідним пунктом глибокого і усестороннього виявлення можливостей конкретного виробництва, шляхів його інтенсифікації, підвищення ефективності стає аналіз платоспроможного ринкового попиту на відповідні товари, потреби споживача.
Маркетинг – не психолого-адміністративна система, його завдання – створити сприятливі умови для успіху в результаті дії економічних і організаційно-психологічних механізмів, які допомагають долати бюрократичні (адміністративні) бар'єри [16, с. 54].
Безперервність здійснення в ході розробки програм прямого і зворотного зв'язків з ринком дозволяє своєчасно пристосувати структуру виробництва до потреб, які змінюються і, своєю чергою, впливати на ці потреби.
Застосування маркетингу змушує по-іншому підходити до практики планування, яка склалася, матеріального стимулювання, ціноутворення не лише у виробничих підрозділах, а й у верхніх ешелонах управління виробництвом.
Особливого значення набуває необхідність перебудови організаційної структури, встановлення чітких повноважень і відповідальності. Без вдосконалення такої організації впровадження маркетингу в практику неможливе, оскільки маркетинг як функція менеджменту включає в себе й організаційну структуру.
Маркетингова орієнтація докорінно змінює організаційну структуру підприємства, висуває підвищені вимоги до рівня виконання обов'язків та професіоналізму працівників.
Великі підприємства формують спеціальні служби:
– маркетингову, що забезпечує ринкову діяльність;
= юридичну, яка відповідає за правове забезпечення відносин із замовниками, постачальниками, підрядчиками і власним персоналом;
– виробничу, що виготовляє продукцію за вказівками служби маркетингу;
– штабну (координаційну), яка забезпечує функціонування трьох перших служб.
При цьому кожний функціональний підрозділ має свою структуру, яка визначається асортиментом продукції, масштабами виробничої і збутової діяльності, кількістю ринків, на яких підприємство функціонує.
У діяльності фірм, де зовнішньоекономічна сфера займає значне місце, маркетинг відіграє провідну роль. Саме на основі результатів маркетингової діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції на світовому ринку.
Практика свідчить про те, що якщо маркетингова діяльність ; вирішує завдання поточного ринкового попиту, то вона, по суті, втрачає свої переваги. її головне призначення – вивчати тенденції і та можливості розвитку потреб споживачів і впливати на формування цих потреб, конкретного ринкового попиту 155, с 153].
Тому маркетингова діяльність – це передусім діяльність, орієнтована на перспективу. У цьому зацікавлений як споживач, так і виробник.
Характер, форми і методи маркетингу мають суттєві відмінності в залежності від виду продукту, на який спрямована ця діяльність. Так, при поставках складного обладнання, комплектних підприємств відносини між виробником і споживачем мають тривалий і стійкий характер, вони починаються задовго до укладання комерційного контракту і продовжуються довгі роки після пуску підприємства в експлуатацію або на умовах гарантійного технічного обслуговування, або проведення обслуговування за додаткову плату.
Дуже важливим у сучасних умовах є здійснення жорсткого контролю за якістю продукції, яка випускається, реалізація заходів з організації збуту, післяпродажного обслуговування, надання технічних та інших послуг, проведення рекламних кампаній. Мета всіх цих заходів – доведення маркетингової діяльності до логічного завершення – одержання кінцевого результату. Водночас це свідчить про те, наскільки правильно були складені програма маркетингу і план-бюджет на поточний рік і наскільки успішно вони були реалізовані. Головний критерій оцінки – досягнення поставлених цілей: одержання максимального і стійкого прибутку, закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.
3. ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ І ВЗАЄМОДОПОВНЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ І СТРАТЕГІЧНОГО МАРКЕТИНГУ
Багато вчених приділяють пильну увагу проблемі взаємозв'язку менеджменту й маркетингу.
На думку деяких з них, основними функціями менеджменту вважаються: встановлення цілей, прогнозування, координація, регулювання, стимулювання, контроль, оцінка, організація управління [3; 8; 18; 19]. Такі функції менеджменту, як встановлення цілей, прогнозування і планування, необхідні для обгрунтування і прийняття управлінських рішень. Їх реалізація здійснюється в рамках вирішення інформаційно-аналітичних завдань стратегічного маркетингу. Питання полягає в тому, у якому ступені успішно менеджери здатні самостійно вирішувати такі завдання.
У великих і більшості середніх підприємствах розв'язання перелічених завдань покладається, зазвичай, на спеціальні маркетингові підрозділи й служби. Саме вони і виконують роль внутрішніх консультантів, здійснюючи підготовку управлінських рішень. На підприємствах реалізуються різні види менеджменту залежно від маркетингу, що відбивають різні сфери його дії (персонал, фінанси, страхування, інвестиційну діяльність та ін.). При їх реалізації необхідне врахування методологічних, організаційних, правових, інформаційних і технологічних аспектів менеджменту.
Взаємовідносини менеджменту і стратегічного маркетингу можна розглядати, з одного боку, і як окремі, і як суміжні сфери.
Втім, з іншого боку, маркетинг, на нашу думку, можна розглядати і як функцію менеджменту, складову частину менеджменту, орієнтовану на відстеження змін у макроекономічному середовищі, зовнішніх факторів і вироблення адекватної реакції на них у вигляді індикативних управлінський рішень.
Отже, маркетинговий та управлінський підходи не суперечать, а лише доповнюють один одного.
Разом з тим, доцільним є чіткий поділ завдань маркетингу і менеджменту, особливо, коли підприємство має справи зі складним процесом організації управління. Такий поділ робить процеси прийняття рішень більш керованими, а самі рішення – обгрунтованими й адекватними [19, с. 451].
Необхідно враховувати і подвійну спрямованість управління підприємством, пов'язану з тим, що менеджмент орієнтований і на людину, і на виробництво [3, с. 116].
У першому випадку найважливішою стороною менеджменту як виду професійної діяльності менеджерів є їх уміння керувати персоналом. В другому випадку мова йде про їх ділову інтуїцію, здатність визначати й вирішувати проблеми, ставити і розв’язувати завдання управління, пов'язані з організацією ефективного виробництва. У цьому випадку менеджмент підприємства може розглядатися як адекватна і своєчасна його реакція на зміни, що відбуваються, як у макро-, так і в мікросередовищі [8, с. 139].
Втім, відстеження і прогнозування цих змін – найважливіше завдання як менеджерів, так і маркетологів. У цьому випадку простежується явний взаємозв'язок між маркетингом і менеджментом.
Успішна діяльність на сучасному конкурентному ринку можлива лише на основі застосування принципів маркетингу, що припускають націленість на досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності підприємства. Результат досягається шляхом реалізації в єдності та взаємозв'язку стратегії і тактики активного пристосування до потреб і попиту потенційних покупців, з одноразовим і цілеспрямованим впливом на них. Це дає можливість орієнтувати всю діяльність підприємства не на одноразовий, а на довгостроковий результат, що полягає в оволодінні певною часткою ринку, успішній реалізації продукції й одержанні прибутку [16, с. 264].
Таким чином, від прийняття саме маркетингових рішень та їх ефективності багато в чому залежить успіх або неуспіх підприємства на сучасному ринку, незалежно від сфери його діяльності, форми власності і юридичного статусу.
Стратегію маркетингу можна визначити як логічний набір певних шляхів, способів, засобів досягнення цілей підприємства, таких як завоювання й утримання певної частки ринку, підвищення якості товарів і послуг, що надаються, одержання певної суми прибутку, досягнення переваг в конкурентній боротьбі тощо [16, с. 11].
Отже, стратегія маркетингу конкретизує: чим, де, коли і як необхідно займатися підприємству.
Розглядаючи співвідношення понять маркетингу і менеджменту, багато фахівці вважають, що менеджмент містить у собі маркетинг як підхід, що виник у зв'язку із формуванням ринку покупця [2; 13; 21; 24].
Разом з тим, маркетинг містить у собі менеджмент як активний керуючий компонент поряд з ринковими дослідженнями. Саме тому сучасний менеджмент і маркетинг нероздільні та взаємно пронизують і розвивають один одного.
Деякі автори відзначають, що стратегічному маркетингу властиві всі основні функції менеджменту, а саме: планування, організація, контроль і регулювання [9; 16].
Проте, особливий стратегічний характер маркетингу пов'язаний не з тимчасовими особливостями управління, а з необхідністю врахування впливу факторів зовнішнього середовища і відбиває на специфічному "стратегічному" рівні зміст лише однієї його функції – планування.
П. Р. Діксон вважає, що саме апарат стратегічного планування, що використовується в менеджменті, й відродив до життя стратегічний маркетинг [16, с. 204].
Що ж стосується функцій організації і контролю, то вони аналогічні тим, що виконуються в рамках звичайного маркетингу. Різниця полягає лише в тому, що їх мета полягає в реалізації стратегії маркетингу й виробленні коригувальних впливів з урахуванням змін у стратегії підприємства.
Методи і прийоми реалізації трьох перерахованих вище функцій стратегічного маркетингу ті ж, що й у рамках маркетингу. Ядром стратегічного маркетингу є стратегія, яка виробляється в межах стратегічного планування як функції менеджменту.
Наприклад, підприємство середніх або малих розмірів намагається вийти на ринок зі своїм продуктом, не маючи програми стратегічного планування. Виникає необхідність у розробці стратегії маркетингу, яку необхідно починати із формування цілей і стратегії менеджменту підприємства, переходячи потім до розробки цілей і стратегії маркетингу.
Загальна управлінська стратегія компанії і її маркетингова стратегія багато в чому збігаються. Маркетинг піклується про потреби споживачів і про можливість підприємства задовольнити їх. Ці ж фактори визначаються місією і завданнями підприємства.
У стратегічному плануванні підприємства використовуються багато понять маркетингу – частка ринку, розвиток ринку, його зростання тощо. Це приводить до того, що часом буває складно відокремити стратегічне планування від маркетингового. На практиці деякі підприємства іноді називають своє стратегічне планування "стратегічним маркетинговим плануванням".
На нашу думку, маркетинг відіграє ключову роль у декількох сферах застосування менеджменту.
По-перше, він забезпечує реалізацію керівних методологічних принципів, що припускають орієнтацію стратегії компанії на потреби найважливіших груп споживачів.
По-друге, маркетинг надає вихідні дані для розроблювачів стратегічного плану, допомагаючи виявити привабливі можливості ринку і дозволяючи оцінити потенціал підприємства.
Нарешті, в межах кожного окремого підрозділу підприємства маркетинг допомагає розробляти стратегію виконання конкретних завдань. Отже, служба маркетингу повинна визначити кращий спосіб досягнення стратегічних цілей для кожного підрозділу підприємства.
Таким чином, метою менеджерів з маркетингу не завжди є забезпечення зростання продажів. Їх метою може бути підтримка існуючого обсягу продажів при одночасному скороченні витрат на рекламу і просування товарів на ринок або навіть зниження попиту.
Іншими словами, служба маркетингу повинна підтримувати попит на рівні, визначеному в стратегічних планах вищим керівництвом. Служба маркетингу допомагає компанії оцінити потенціал кожної господарської одиниці компанії, встановити цілі для кожної з них і потім успішно досягти цих цілей.
Стратегічний менеджмент і стратегічний маркетинг, взаємодіючи:
– розглядають споживачів не як пасивний об'єкт впливу з боку виробника, а як активного і повноправного агента ринку з довгостроковою програмою власної діяльності;
– визначають виробника як активного суб'єкта ринкової економіки, головною метою якого є його подальший економічний розвиток шляхом задоволення потреб інших суб'єктів господарювання, заінтересованих у його діяльності, а прибуток – як засіб вирішення завдань, що постають перед підприємством;
– досліджують, узагальнюють й аналізують процес взаємодії споживачів і виробників з погляду оптимізації їх відносин, потреб, що приводять до кращого задоволення: виробника – у коштах від реалізації виготовлених товарів і певних послуг, споживача – в одержанні корисних благ, необхідних для задоволення його потреб;
– розглядають взаємодію споживачів і виробників не як боротьбу (економіко-математичну модель якої можна представити у вигляді гри двох осіб із протилежними інтересами), а як рівноправне співробітництво з регулярним обміном інформацією в розрахунку на тривалу перспективу спільного існування, тобто симбіоз;
– вносять новий зміст у поняття управлінської та маркетингової інформації, використовуючи новітні методи збору і аналізу цієї інформації, а також здійснюючи прогнози зміни потреб і споживчої поведінки;
– пропонують нову (динамічну) концепцію дослідження споживчої поведінки замість колишньої статичної концепції, що припускала побудову прогнозів потреб і попиту без врахування психологічних факторів мотивації поведінки.


ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.
1. Маркетинг для управлінця – це певний спосіб психолого-управлінських дій, самостійна важлива галузь менеджменту.
Наразі більшість підприємців розуміє необхідність вивчення маркетингу як комплексної, різнобічної і цілеспрямованої діяльності у сфері виробництва і ринку. В узагальненому вигляді діяльність маркетолога у сфері управління охоплює такі галузі:
– вивчення ринку для одержання інформації про місткість ринку, який передбачається освоїти, співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, можливий портфель замовлень, розвиток виробництва в організаціях-конкурентах, їх реакцію на появу нового товару;
– планування асортиментної структури виробництва;
– організацію збуту і продажу продукції;
– рекламне забезпечення і стимулювання реалізації виробленої продукції;
– правові аспекти маркетингу.
2. Маркетинг – це система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і врахування попиту та вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам.
3. Як функція управління маркетинг включає в себе:
– вивчення попиту на конкретний товар на певному ринку;
– складання програми маркетингу з продукту;
– встановлення верхньої межі ціни товару і рентабельності його виробництва;
– розробку на основі програми маркетингу інвестиційної політики підприємства, розрахунок повних витрат, виробництва і рівня рентабельності по підприємству в цілому;
– визначення кінцевого результату господарської діяльності.
4. Взаємовідносини стратегічного менеджменту і стратегічного маркетингу можна розглядати, з одного боку, і як окремі, і як суміжні сфери. Крім того, маркетинг зазвичай характеризується як функція менеджменту, складова частина менеджменту, орієнтована на відстеження змін у макроекономічному середовищі, зовнішніх факторів і вироблення адекватної реакції на них у вигляді індикативних управлінський рішень. Отже, маркетинговий та управлінський підходи не суперечать, а лише доповнюють один одного.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ансофф И. Стpатегическое упpавление: Учебник. – М.: Изд-во МГУ, 2002. – 520 с.
2. Бовыкин В. И. Hовый менеджмент: Упpавление пpедпpиятиями на уpовне высших стандаpтов: Теоpия и пpактика эффективного упpавления. – М.: Экономика, 1997. – 368 с.
3. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. – М.: Гардарики, 2005. – 204 с.
4. Вступ до менеджменту: Навч. посібник / В. П. Пєтков, О. О. Соломенчук, С. В. Пєтков; За заг. ред. В. П. Пєткова. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 158 с.
5. Гавриленко Н. И., Ерощев В. Д. Менеджмент: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 312 с.
6. Глухов В. В. Основы менеджмента. – СПб.: Специальная литература, 2005.- 328 с.
7. Гончаpов В. В. Важнейшие понятия и концепции в совpеменном упpавлении. – М.: МHИИПУ, 1998. – 176 с.
8. Гpоув Э. С. Высокоэффективный менеджмент. – М.: Филинъ, 1996. – 278 с.
9. Диксон П. Р. Управление маркетингом. – М.: Бином, 2004. – 424 с.
10. Друкер П. Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ. – М.: Технологическая школа бизнеса, 2004. – 200 с.
11. Ігалов І. T. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Лібра, 2004. – 224 с.
12. Кернс Д., Недлер Д. Пророки во тьме, или Рассказ о том, как "Ксерокс" восстал из пепла и дал бой японцам: Пер. с англ. – СПб.: Азбука-Терра, 2006. – 352 с.
13. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент: Анализ, планирование, внедрение, контроль. – СПб.: Питер, 2003. – 480 с.
14. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс, 2005. – 446 с.
15. Кредісов А.І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 556 с.
16. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. – СПб.: Питер, 2006. – 332 с.
17. Лебедев О. Т., Каньковская А. Р. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 4-е изд., доп. – СПб.: МиМ, 2005. – 280 с.
18. Мартыненко Н. М. Менеджмент фирмы: Книга для предпринимателя. – К.: Леся, 2003. – 180 с.
19. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
20. Паккард X. Завоевание пространства: Как зто делается у нас в "Хьюлетт-Паккард": Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2002. – 208 с.
21. Пачковський Ю. Ф. Психологія підприємництва. – Львів: Афіша, 2003. – 276 с.
22. Петренко В. П. Маркетинг: история развития // Маркетинг в России и за рубежом. – 2007. – № 7. – С. 31 – 35.
23. Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. – 456 с.
24. Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпораций: Манифест революции в бизнесе: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2002. – 332 с.
25. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Август, 2005. – 352 с.
26. Шегда А. В. Менеджмент – основа современного предпринимательства. – К.: АНР, 2001. – 268 с.
27. Шегда А. В. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – К.: Знання, 2002. – 512 с.
28. Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 390 с.