б АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС

 АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС

  1. Загальні положення

 Поняття адміністративного судочинства.

 Адміністративне судочинство – діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом. Адміністративний процес – правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;

 Склад законодавства про адміністративне судочинство.

 Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 Дія законодавства про адміністративне судочинство у часі.

 Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

 Завдання адміністративного судочинства

 Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

 До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

 – на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

 – з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

 – обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 – безсторонньо (неупереджено);

 – добросовісно;

 – розсудливо;

 – з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

 – пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 – з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

 – своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Принципи адміністративного судочинства.

 Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

 Адміністративні суди у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

 Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого КАС відносить розгляд і вирішення адміністративних справ. Суд – суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду.

2. Адміністративна юрисдикція та підсудність адміністративних справ

 Адміністративна юрисдикція.

 Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

 Характеристика основних категорій публічно-правових спорів, віднесених до адміністративної юрисдикції.

 Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

 – спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

 – спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

 – спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

 – спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

 – спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

 – спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

 Співвідношення адміністративної юрисдикції з іншими судовими юрисдикціями.

 Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

 – що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

 – що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

 – про накладення адміністративних стягнень;

 – щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

 Підсудність адміністративних справ та її різновиди. Предметна підсудність адміністративних справ. Територіальна підсудність адміністративних справ. Інстанційна підсудність адміністративних справ.

 Предметна підсудність адміністративних справ: місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

 – адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

 – усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

 – усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

 Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АРК, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

 Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

 Територіальна підсудність адміністративних справ: адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАС.

 Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАС.

 Інстанційна підсудність адміністративних справ: місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених КАС, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

 Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

 Верховний Суд України у випадках, установлених КАС, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.

 Наслідки недодержання правил підсудності, передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

 Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

 – до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

 – відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду;

 – після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду;

 – після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

 – ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

 Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, якщо однією з сторін у справі є суд або суддя цього суду.

 Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги – після залишення її без задоволення.

3. Склад суду, відводи. Учасники адміністративного процесу

 Одноособовий розгляд справ.

 Усі адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому КАС.

 Розгляд адміністративної справи окружним адміністративним судом у складі колегії суддів.

 Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

 Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.

 Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти суддів.

 Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

 Незмінінсть складу суду.

 Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому КАС. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

 Підстави для відводу судді. Самовідвід.

 Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і  відводиться:

 – якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

 – якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

 – якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

 – за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

 – у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи;

 Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обгрунтуванням підстав для відводу. Заяви про відвід (самовідвід), подані після початку розгляду, судом не розглядаються.

 Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обовіязки.

 Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Вони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

 Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

 Особи, які беруть участь у справі, мають право:

 – знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

 – знайомитися з матеріалами справи;

 – заявляти клопотання і відводи;

 – давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

 – подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

 – висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

 – подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

 – знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;

 – робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

 – оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

 – користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм КАС.

 Сторони.

 Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

 Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

 Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

 – про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

 – про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

 – про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

 – про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

 – в інших випадках, встановлених законом.

 Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

 Треті особи.

 Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

 Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

 Питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою.

 Представництво в адміністративному процесі.

 Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

 Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

 У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

 Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому КАС, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

 Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

 Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

 Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

 Особи, які беруть участь у справі, мають право:

 – знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

 – знайомитися з матеріалами справи;

 – заявляти клопотання і відводи;

 – давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

 – подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

 – висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

 – подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

 – знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;

 – робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

 – оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

 – користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм КАС.

 Представник.

 Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

 Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок. Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

 Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором про надання правової допомоги. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

 Повноваження представника в суді.

 Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

 Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

 Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони.