б Субєкти адмін права

Суб'єкти адміністративного права

 В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, який здатний надані права реалізовувати, а покладені на нього обов'язки виконувати.

 Суб'єктивні права в сфері державного управління – це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливого (дозволеного) поводження в правовідносинах, що забезпечена кореспондуючим зобов'язанням іншого суб'єкта правовідносин.

 Суб'єктами адміністративного права є його органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарата, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядницькі структури органів місцевого самоврядування. Суб'єктами адміністративного права можуть бути й структурні підрозділи підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні тощо.

 Суб'єктами адміністративного права є громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни. Причому, правове становище суб'єктів одного рівня не однакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб'єктність громадян, то можна побачити, що вона має відмінності залежно від статі, віку, стану здоров'я (не усі особи можуть призиватися на військову службу, наприклад). Серед іноземних громадян особливим адміністративно-правовим статусом наділені біженці.

 Суб'єктами адміністративного права є також суди й органи прокуратури. На них, як і на інші організації, покладаються зобов'язання дотримуватися пожежних, санітарних та інших загальнообов'язкових норм і правил (витрати на електроенергію, сплата оренди та ін.).

 Громадяни – найбільша група суб'єктів адміністративного права, учасників адміністративно-правових відносин. Головна особливість становища громадян як суб'єктів адміністративного права – це те, що вони є приватними особами, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права і обов'язки у сфері державного управління, а не права та обов'язки органів виконавчої влади, громадських організацій чи посадових осіб.

 Адміністративна правоздатність громадян – це здатність мати суб'єктивні права та обов'язки, передбачені нормами адміністративного права. Вона виникає з народженням громадянина і припиняється з його смертю.

 Адміністративна дієздатність громадян – це здатність громадянина реалізовувати надані права і виконувати покладені на нього обов'язки. Здійснюючи свої права і обов'язки, громадяни вступають в адміністративно-правові відносини з органами виконавчої влади.

 Громадяни України для захисту і здійснення своїх прав і свобод, а також для задоволення політичних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації (ст. 36 Конституції України).

 Об'єднання громадян (ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян") – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

 Засновниками громадських організацій можуть бути особи, яким виповнилося 18 років. Для засновників молодіжних і дитячих організацій цей вік зменшено до 15 років.

 Членами політичних партій можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку.

 Членами громадських організацій можуть бути особи, яким виповнилося 14 років.

 Політична партія – це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 Закону України "Про політичні партії в Україні").

 Органи виконавчої влади займають особливе місце у системі суб'єктів адміністративного права. При цьому організація виконавчої влади в Україні має свої особливості.

 Органи виконавчої влади – це носії виконавчої влади, що реалізують свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і мають юридичний (нормативно визначений) статус органу виконавчої влади.

 До органів виконавчої влади належать усі органи, визначені такими Конституцією та іншими законами України, зокрема: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві органи виконавчої влади – обласні та районні, а також міські і районні у містах Києві та Севастополі, державні адміністрації.

 До суттєвих ознак органу виконавчої влади належить закріплення за ним цього статусу державою у нормативному порядку.

 Органи виконавчої влади класифікують за такими критеріями:

 – за масштабом діяльності (вищі, центральні, місцеві, спеціальні);

 – за порядком утворення (органи, що утворюються у результаті прямої дії конституційних норм, та органи, що утворюються Президентом України);

 – за обсягом компетенції (органи загальної, галузевої та міжгалузевої компетенції);

 – за місцем в системі органів виконавчої влади.

 Орган виконавчої влади – це організаційно оформлена система, яка має визначені завдання і функції, структуру та обсяг повноважень, необхідних для здійснення управлінської діяльності у відповідній сфері.

 Система органів виконавчої влади в Україні формується за трьома рівнями:

 – вищі органи виконавчої влади;

 – центральні органи галузевої, міжгалузевої та функціональної компетенції;

 – місцеві органи виконавчої влади.