б Судові та правоохоронні органи. Прокуратура

Судові та правоохоронні органи. Прокуратура

 Засади організації судової влади.

 Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

 Завдання суду.

 Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права,забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 Судова система України.

 Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України"

 Законодавство про судоустрій і статус суддів України.

 Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та іншими законами України.

 Засади здійснення правосуддя в Україні.

 Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

 Самостійність судів.

 Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

 Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

 Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.

 Право на судовий захист та повноважний суд.

 Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

 Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

 Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

 Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Рівність перед законом і судом усіх учасників судового процесу.

 Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

 Правова допомога при реалізації права на справедливий суд.

 Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

 Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.

 Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

 Організаційні основи системи судів загальної юрисдикції.

 Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

 Систему судів загальної юрисдикції складають:

 1) місцеві суди;

 2) апеляційні суди;

 3) вищі спеціалізовані суди;

 4) Верховний Суд України.

 Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

 Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

 – єдиними засадами організації та діяльності судів;

 – єдиним статусом суддів;

 – обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

 – забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

 – обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

 – єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

 – фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

 – вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

 Спеціалізаця судів.

 Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

 У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

 Місцеві суди.

 Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

 Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

 Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

 Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

 Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

 Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

 Апеляційні суди.

 У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

 Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

 Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

 До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді,

 кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати.

 Апеляційний суд:

 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;

 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;

 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

 4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 Вищі спеціалізовані суди.

 У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

 Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

 До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому спеціалізованому суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

 У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.

 У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, визначених цим Законом. Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються цим Законом.

 При вищому спеціалізованому суді утворюється Науково-консультативна рада, статус якої визначається цим Законом. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

 Вищий спеціалізований суд:

 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;

 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

 4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 Верховний Суд України.

 Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

 Верховний Суд України:

 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

 3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

 До складу Верховного Суду України входять двадцять суддів – по п'ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступник.

 Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

 У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів.

 При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада.

 Професійні судді, народні засідателі та присяжні.

 Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

 Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

 Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

 Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

 Незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.

 Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

 Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом.

 Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

 Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

 До списку народних засідателів у кількості, зазначеній у поданні голови суду, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути народними засідателями.

 Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.

 Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

 Вища кваліфікаціна комісія суддів України.

 Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається її регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 Вища кваліфікаційна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребовувати та одержувати необхідну інформацію від суддів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування та інших судових органів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян та окремих фізичних осіб, ненадання якої тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять:

 1) шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;

 2) дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

 3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

 4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

 5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.

 Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить три роки з дня призначення. Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження члена Комісії два строки підряд.

 Суддівське самоврядування.

 Суддівське самоврядування

 Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

 Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

 До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

 До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

 – забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;

 – зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність;

 – участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

 – вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах

 – призначення суддів Конституційного Суду України;

 – призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

 Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України.

 Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:

 – збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;

 – ради суддів відповідних судів;

 – конференції суддів відповідних судів;

 – Раду суддів України;

 – з'їзд суддів України.

 Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України.

 Органи внутрішніх справ України.

 ОВC – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави.

 Основні завдання ОВС:

 1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів;

 2( реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно і розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів;

 3) профілактика правопорушень;

 4) охорона та забезпечення громадського порядку;

 5) виявлення та розслідування злочинів;

 6) охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

 Система ОВС:

 ОВС здійснюють свою діяльність одночасно на трьох рівнях: центральному, регіональному та місцевому

 Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління. Основні завдання МВС України закріплені Положенням про Міністерство внутрішніх справ України. До регіональних ОВС належать головні управління, управління МВС України в АРК, областях, городах Києві та Севастополі, управління, відділи МВД України на транспорті. Місцеві ОВС – це міські, районні управління, підрозділи міліції на місцях. Їм належить провідна роль у охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю, оскільки безпосередньо вони своїми силами й засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням і припиняють їх.

 Структура міських і районних відділів внутрішніх справ відповідає їх основним функціям. Її визначено штатними розписами, в яких дається найменування посад, чисельність і посадові оклади. МВС в межах штатної чисельності та фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх справ.

 До складу відділів (управлінь) місцевих ОВС входять: штаб, відділ карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчій підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортна служба, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції.

  Міліція

 Згідно зі ст. 1 Закону України "Про міліцію" міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.

 Засади діяльності міліції – це основні ідеї, положення, закріплені у Конституції та законах України, на яких базується устрій, порядок функціонування та повноваження органів міліції. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про міліцію" до основних засад, на яких базується діяльність міліції, належать: законність, гуманізм та повага то особи, соціальна справедливість, взаємодія міліції з трудовими колективами, громадськими організаціями та громадянами, гласності, невтручання в діяльність міліції зі сторони політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань.

 Міліція, як і інші державні органи, має свою чітко визначену законом структуру. Згідно зі спеціалізацією в структурі міліції існують наступні підрозділи:

 Кримінальна міліція

 Згідно з Положенням про кримінальну міліцію України, її діяльність будується за принципом спеціалізації, відповідно до особливостей кримінальних проявів у кожній окремій сфері народного господарства або специфіки суспільних відносин. На кримінальну міліцію покладено такі завдання:

 – боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів;

 – розкриття тяжких злочинів, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів, вибухових і радіоактивних речовин, злочинів, пов’язаних з викраденням і угоном автотранспортних засобів;

 – викриття економічних злочинів, зокрема в кредитно і фінансовій і банківській системах, у сфері приватизації та зовнішньоекономічній сфері, торгівлі, паливно і енергетичному комплексі;

 – виявлення та викриття дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію.

 Правоохоронна діяльність кримінальної міліції має конфіденційний характер. Певні відомості щодо цієї діяльності віднесено до службової або державної таємниці. Це інформація про нерозкриті злочини, викрадення та вилучення зброї, автотранспорту.

 Кримінальну міліцію очолює заступник МВС України і начальник кримінальної міліції МВС України. Його призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Міністра внутрішніх справ.

 Згідно з Типовою структурою ОВС до кримінальної міліції входять такі основні підрозділи:

 – карного розшуку;

 – служби по боротьбі з економічною злочинністю;

 – підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

 – служба кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

 Міліція громадської безпеки.

 Основні завдання міліції громадської безпеки:

 – забезпечення особистої безпеки, прав і свобод громадян;

 – охорона і забезпечення громадського порядку й громадської безпеки;

 – виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов`язково;

 – забезпечення безпеки дорожнього руху;

 – захист власності від злочинних посягань;

 – надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

 Державна автомобільна інспекція

 Діяльність цього органу спрямована на забезпечення безпеки дорожнього руху на території нашої держави. На службу ДАі покладено виконання таких функцій:

 – організація боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті, забезпечення безпеки дорожнього руху, державний нагляд за виконанням юридичними та фізичними особами законодавчих актів, правил, стандартів, які діють на автомобільному транспорті;

 – контролює стан і систему експлуатації транспортного парку;

 – реєструє та веде облік транспортних засобів, допускає чи не допускає громадян до керування транспортними засобами, організовує систему профілактики аварійності серед населення; узагальнює й впроваджує в практику діяльності органів внутрішніх справ досягнення науки й передового досвіду з питань забезпечення дорожнього руху.

 Крім того, ДАІ відповідає за встановлення, експлуатацію та впровадження технічних засобів і автоматизованих систем регулювання дорожнього руху; розглядає та дає висновки щодо проектів будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних шляхів.

 Для проведення профілактичної роботи серед населення та взаємодії з засобами масової інформації органи ДАІ розробляють і здійснюють заходи щодо пропаганди безпеки дорожнього руху; сприяють міністерствам, відомствам, організаціям і об`єднанням в організації вивчення правил дорожнього руху в дошкільних, загальноосвітніх, навчально і виховних закладах, підприємствах, установах, організаціях, а також у проведенні пропагандистських заходів щодо запобіганню дорожньо і транспортному травматизмові.

 Міліція охорони.

 Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є централізованою системою підрозділів, створених на договірних засадах для здійснення заходів охорони майна, вантажів, грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей, які перевозяться; забезпечення особистої безпеки громадян у порядку встановленому законодавством.

 Служба охорони – це єдиний орган у структурі міліції, який діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за виконання договорів про забезпечення особистої і майнової безпеки громадян та юридичних осіб.

 Основні завдання Державної служби охорони:

 – здійснення за договорами заходів охорони особливо важливих об`єктів, вантажів, грошових знаків і цінних паперів, що перевозять.

 – розробка основних вимог до захисту об`єктів і громадян від злочинних посягань, типових договорів і вимог до інженерно і технічного укріплення та захисту об`єктів; оснащення їх технічними системами й засобами телевідеоспостереження, сигналізації, контролювання доступу;

 – участь у проведенні єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом розроблення нормативних документів.

 Безпосередньо керує службою охорони Департамент Державної служби охорони при МВС України.

 Спеціальні підрозділи міліції створюються в системі органів внутрішніх справ України з метою виконання спеціальних завдань і функцій з охорони громадського порядку в державі.

 В Україні для забезпечення громадського порядку на об`єктах і територіях, які мають особливе народногосподарьке значення або постраждали від стихійного лиха, катастроф, Міністерство внутрішніх справ з дозволу Кабінету Міністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції.

 Так? в 1992 р/ з метою охорони громадського порядку в надзвичайних ситуаціях і оперативного реагування на вчинення тяжких злочинів, групових порушень громадського порядку, збройних нападів, посилення боротьби з організованою злочинністю, було створено підрозділи міліції швидкого реагування "Беркут". Штати підрозділу затверджує Міністр внутрішніх справ України. Особовий склад комплектується на конкурсній основі з найбільш професійно підготовлених працівників міліції, які мають стаж роботи в органах внутрішніх справ не менше двох років та необхідну фізичну підготовку.

 У 1993 р. для забезпечення захисту цінних вантажів, грошових коштів, як перевозять, громадян у місцях їх тимчасового перебування, у структурі Державної служби охорони при МВС України було створено спеціальні підрозділи міліції "Титан". Це елітні підрозділи, в яких служать  професіонали. Вони забезпечені сучасною зброєю, засобами індивідуального захисту, активної оборони та радіозв`язку.

 Підрозділи швидкого реагування "Сокіл" – це спеціальні оперативні відділи, які входять в структуру головного управління по боротьбі з організованою злочинністю. Основні напрямки їх діяльності і виконання завдань з проведення антитерористичних операцій, ліквідації організованих злочинних угруповань, визволення заручників, участь у заходах щодо припинення тяжких злочинів, вилучення зброї.

 Обов'язки та права міліції

 Обов'язки органів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Це, зокрема, Положення про Головне управління охорони громадського порядку, Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції МВС України, р., Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю.

 Ст. 10 Закону "Про міліцію" встановлює різні по своєму характеру та змісту обов`язки.

 Умовно їх можна поділити на три основні групи:

 – обов'язки, пов'язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій та фізичних осіб, з захистом прав і свобод громадянина. Це, наприклад, обов'язки забезпечувати безпеку дорожнього руху, надавати дозвіл на придбання, перевозу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, приймати учать у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій, забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів;

 – обов'язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов`язки міліції при провадженні по справам про адміністративні правопорушення та в кримінальному процесі. До них належать, наприклад, обов'язки по розкриттю злочинів та проведення з цією метою оперативних заходів, здійснення досудової підготовки матеріалів згідно протокольної форми, проведення дізнання в межах, передбачених законом;

 – контрольно і наглядові обов'язки, а також обов'язки у сфері профілактики правопорушень. Це – участь у правовому вихованню населення, профілактична робота серед осіб, які мають нахил до скоєння правопорушень. Здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, а також за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, контроль за дотриманням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, правил перебування в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства.

 Для виконання поставлених перед міліцією завдань та обов'язків вона наділена широкими правами.

 Ст. 11 Закону "Про міліцію" детально регламентує порядок здійснення прав міліцією. Ці права можна розділити на три групи:

 – права міліції у сфері профілактики правопорушень, серед яких особливе місце займають права адміністративно і попереджувального характеру. Це і право на перевірку документів, на ведення профілактичного обліку правопорушень, право входити у житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки та ін.;

 – права міліції у сфері реалізації засобів, передбачених адміністративним та кримінально і процесуальним законодавством. До них належать право вимагати зупинення противоправних дій, право виносити усне попередження особам, які скоїли незначне адміністративне правопорушення, заходити без перешкод у любий час на територію і в приміщення підприємств, установ та організацій з оглядами їх з метою переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, застосовувати спеціальні засоби та зброю, організовувати при необхідності медичний огляд водіїв;

 – права процесуально і забезпечувального характеру і права, пов'язані з притягненням осіб до юридичної відповідальності Це, наприклад, право викликати громадян та посадових осіб по кримінальним справам, складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати оперативні заходи та ін.

  Служба Безпеки України

 Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.

 На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

 До завдань Сл