ІндЗ. СПРАВИ ІЗ ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ СУДОВИХ РІШЕНЬ УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ:

ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СУДОВИХ РІШЕНЬ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

 1. Справа № 1: Ухвала Печерського районного суду
м. Києва від 06.10.2008 р. .............................................................. 3

 2. Справа № 2: Ухвала Одеського апеляційного
адміністративного суду від 10.06.2009 р. ...................................... 7

 3. Справа № 3: Постанова Вінницького окружного
адміністративного суду від 17.04.2008 р. .................................... 14

 4. Справа № 4; Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р. ............................................................................ 20

 Список використаних джерел .......................................................... 25

1. Справа № 1

1) Опис проблеми (справи):

УХВАЛА

 06.10.2008 року суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Подільського районного суду м. Києва, Подільської районної прокуратури м. Києва, Апеляційного суду м. Києва про порушення прав людини, норм конституційного права, міжнародних норм по правам людини, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

 До суду надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Подільського районного суду м. Києва, Подільської районної прокуратури м. Києва, Апеляційного суду м. Києва про порушення прав людини, норм конституційного права, міжнародних норм по правам людини, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

 З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про порушення особистих прав до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Подільського районного суду м. Києва, Подільської районної прокуратури м. Києва, Апеляційного суду м. Києва, які є суб'єктами владних повноважень.

 Позивач в своїй заяві від 26.09.2008 року про усунення недоліків, які були зазначені в ухвалі суду від 12.09.2008 року вказує на те, що даний позов є адміністративним позовом і слід його розглядати в порядку адміністративного судочинства.

 Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких їх справ проводиться за правилом іншого судочинства.

 Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Отже, дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку іншого судочинства.

 Відповідно до ст. 122 ч. 2 ЦПК України, суд відмовляє позивачу у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

 На підставі викладеного та керуючись ст. 122 ч. 2 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

 Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Подільського районного суду м. Києва, Подільської районної прокуратури м. Києва, Апеляційного суду м. Києва про порушення прав людини, норм конституційного права, міжнародних норм по правам людини, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

 Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

 Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

 2) Права позивача, які були порушені: особисті права (не вказано – які), а також норми конституційного права, міжнародних норм по правам людини.

 3) Суть справи: позивач звернувся до суду з позовом про порушення його особистих прав суб'єктами владних повноважень. Справа розглядалась у цивільному провадженні. Позивач у своєї заяві від 26.09.2008 року про усунення недоліків, які були зазначені в ухвалі суду від 12.09.2008 року вказує на те, що даний позов є адміністративним позовом і слід його розглядати в порядку адміністративного судочинства.

 4) На мій погляд, суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. прийняв обгрунтовану ухвалу: відповідно до ст. 2 КАС України завданням саме адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

2. Справа № 2

 1) Опис проблеми (справи):

У Х В А Л А

 10 червня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Золотнікова О. С., суддів Бойка А. В. та Кравець О. О., при секретарі Петровій А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Херсону від 22 січня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 та представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 про визнання незаконним і протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

 У листопаді 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2. та представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3. про визнання незаконним і протиправним рішення представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, викладеного в листі від 19 жовтня 2007 року по запитах від 29 вересня 2007 року, та зобов'язання відповідачів задовольнити зазначені запити. Крім того, позивач просив визнати порушеними його інформаційні права та інтереси і зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника принести письмові вибачення за порушення прав позивача, а також накласти на представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3. адміністративне стягнення на підставі ст. 212-3 КпАП України або ст. 8 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

 В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1. зазначав, що 29 вересня 2007 року надіслав в порядку Закону України "Про інформацію" запити до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання відповідної інформації про діяльність останнього. Однак представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини фактично відмовив у наданні інформації по запитам, чим порушив інформаційне законодавство та права позивача, як журналіста газети "Вільний вибір" та громадського правозахисника, на збір інформації про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зазначеними діями представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також бездіяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини позивачу заподіяно моральну шкоду, яка може бути компенсована письмовими вибаченнями.

 Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

 Не погоджуючись з поставленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права. Зокрема, судом не взято до уваги норми Закону України "Про інформацію", яким гарантується право на вільне отримання інформації від державних органів, як безпосередньо усно так і письмово чи іншими шляхами. Однак інформування заінтересованої особи за допомогою Інтернет-сайту не передбачено чинним законодавством. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

 Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

 Судом встановлено, що 29 вересня 2007 року позивачем направлено на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини інформаційні запити про надання наступної письмової інформації:

 – переліку щорічних і спеціальних доповідей із зазначенням дат їх прийняття й ухвалення Верховною Радою України та джерел їх оприлюднення;

 – щорічних доповідей за 2004-2006 роки;

 – спеціальних доповідей та вісників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2000-2007 роки;

 – статистичної інформації щодо реалізації Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини передбачених ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" прав протягом 2004-2007 років.

 Листом від 19 жовтня 2007 року представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлено позивача про можливість отримання вичерпної інформації щодо річних та спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також актів його реагування на порушення прав людини на офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із посиланням на електронну адресу сайту.

 Вирішуючи справу, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачами в процесі розгляду та надання відповіді на запити позивача не порушено вимог чинного законодавства України.

 Так, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" щорічні та спеціальні доповіді разом з прийнятою постановою Верховної Ради України публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України.

 Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про інформацію" право на інформацію забезпечується, зокрема, обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення, а також створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації.

 На підставі ч. 3 ст. 21 названого Закону інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій. Частиною 6 ст. 32 Закону України "Про інформацію" встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

 Як встановлено матеріалами справи, на інформаційні запити позивача представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за дорученням останнього, надано письмову відповідь про можливість отримання інформації, яка цікавить позивача, на офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. При цьому у відповіді зазначено електронну адресу офіційного веб-сайту. Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачами інформаційного законодавства, а, отже, і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в цій частині, – є правильним.

 У зв'язку з відмовою у задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

 Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення у вказаній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає постанову місцевого суду у вказаній частині без змін.

 Разом з цим, постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про накладення на представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3. адміністративного стягнення на підставі ст. 212-3 КпАП України або ст. 8 Закону України "Про боротьбу з корупцією" підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

 Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 названого Кодексу суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. На підставі викладеного, а також керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Постанову Суворовського районного суду м. Херсону від 22 січня 2008 року в частині позовних вимог щодо накладення на ОСОБА_3. адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. В іншій частині постанову Суворовського районного суду м. Херсону від 22 січня 2008 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 2) На думку позивача, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було порушено його інформаційні права.

 3) Суть справи: 29 вересня 2007 року позивач надіслав в порядку Закону України "Про інформацію" запити до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання відповідної інформації про діяльність останнього. Проте представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини фактично відмовив у наданні інформації по запитам, чим, на думку позивача, порушив інформаційне законодавство та права позивача, як журналіста газети "Вільний вибір" та громадського правозахисника, на збір інформації про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зазначеними діями представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також бездіяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини позивачу заподіяно моральну шкоду, яка може бути компенсована письмовими вибаченнями. Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог журналісту відмовлено. Не погоджуючись з поставленим по справі судовим рішенням, він звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду.

 4) На мій погляд, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду є обгрунтованою. Як було встановлено, на інформаційні запити позивача представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за дорученням останнього, надано письмову відповідь про можливість отримання інформації, яка цікавить позивача, на офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. При цьому у відповіді зазначено електронну адресу офіційного веб-сайту. Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачами інформаційного законодавства, а, отже, і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в цій частині, – є правильним.

 Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення у вказаній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає постанову місцевого суду у вказаній частині без змін.

3. Справа № 3

 1) Опис проблеми (справи):

ПОСТАНОВА

 17 квітня 2008 р.                                                         Справа № 2-а-955/08

 Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича, при секретарі судового засідання Педорук Олесї Сергіївнї, за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1, відповідача (в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності), розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність

ВСТАНОВИВ :

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльності. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час виборчої компанії у 2007 році у позивача виникли труднощі з реалізацією виборчих прав, що виникли в результаті протиправних дій і бездіяльності органів державної влади. В зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням вчинення відповідних дій щодо захисту його виборчих прав. Однак, на жодне звернення позивача Уповноважений Верховної Ради України з прав людини так і не надав відповідь, чим порушив вимоги ст.ст. 1, 15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", ст.ст. 2, 3, 13, 14, 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

 Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Також надав суду письмове заперечення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово був присутнім на особистих прийомах в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Разом з тим, ним до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подавалися звернення від 27.08.2007 року, 19.09.2007 року, 23.10.2007 року та 24.10.2007 року. Позивачу повідомлялося, що дії, пов'язані з його пропозиціями стосовно захисту прав виборців, вимагають ретельного вивчення та аналізу. Крім того, на час розгляду справи в суді письмова відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана (копія відповіді від 14.03.2008 року).

 Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

 Позивачем в порядку, визначеним законодавством України, подавалися звернення від 27.08.2007 року, 19.09.2007 року, 23.10.2007 року та 24.10.2007 року адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини з метою усунення перешкод щодо реалізації його виборчих прав як громадянина України.

 В судовому засіданні підтвердився факт отримання відповідачем відповідних письмових зверненьОСОБА_1 (даний факт не заперечується представником відповідача), про що свідчить розписка на зверненнях від 27.08.2007 року та 19.09.2007 року, а також виписка з журналу обліку особистого прийому громадян Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інформація щодо надходження н а адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини письмових зверненьОСОБА_1.

 Конституцією України (зокрема ст. 40) передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

 Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Частиною 3 даної статті передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

 Отже, Закон встановлює загальний термін, в період якого необхідно дати відповідь на звернення громадянина (не більше одного місяця). В деяких випадках Законом передбачено інші строки надання відповіді на звернення. Судом встановлено, що позивачу було надано відповідь на його звернення лише під час розгляду адміністративної справи у Вінницькому окружному адміністративному суді 14 березня 2008 року, чим порушено положення ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

 Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки судом встановлено, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини несвоєчасно, з порушенням термінів, встановлених Законом України "Про звернення громадян", було надано відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими та доведеними, а, отже, підлягають до задоволення.

 Що стосується позовних вимог в частині визнання бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як таку, що вчинена з порушенням присяги, суд вважає відмовити, оскільки позивачем не було надано доказів щодо порушення Уповноваженим тексту присяги, передбаченої ст. 7 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Разом з тим відповідно до ст. 166 КАС України винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Оскільки позивачем не було доведено факт порушення Уповноваженим присяги, тому в частині позовних вимог про винесення окремої ухвали щодо порушення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини присяги суд вважає відмовити. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

 Позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

 Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 27.08.2007 року, 19.09.2007 року, 23.10.2007 року, 24.10.2007 року. Зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 27.08.2007 року та 19.09.2007 року. В решті позову відмовити.

 Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 2) Позивач мотивував свої вимоги тим, що під час виборчої компанії у 2007 р. в результаті протиправних дій і бездіяльності органів державної влади у нього виникли труднощі з реалізацією виборчих прав. В зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням вчинення відповідних дій щодо захисту його виборчих прав.

 3) Заперечення відповідача: ОСОБА_1 неодноразово був присутнім на особистих прийомах в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Позивачу повідомлялося, що дії, пов'язані з його пропозиціями стосовно захисту прав виборців, вимагають ретельного вивчення та аналізу. Крім того, на час розгляду справи в суді письмова відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана (копія відповіді від 14.03.2008 року).

 4) Суд обгрунтовано, виклавши усі доводи на користь свого рішення, задовольнив вказану вимогу позивача, з чим не можна не погодитися.

4. Справа № 4

 1) Опис проблеми (справи):

ПОСТАНОВА

 06 жовтня 2009 року                              справа № 2-а-10272/09/0470

 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О. В. при секретарі судового засідання Дєговцові І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

 До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить визнати дії відповідача – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, по розгляду заяви протиправними, такими, що порушують вимоги ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2009 та дати на неї відповідь відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

 В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не надано відповідь на поставлені ним в зверненні питання. Замість того він отримав відповідь з роз'ясненням касаційного оскарження судового рішення, що взагалі не ставилося в заяві. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає такими, що порушують його права та законні інтереси.

 Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, згідно з якими позов не визнав, зазначивши, що позивач отримав відповідь на своє звернення у спосіб та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", а тому позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. Також представник відповідача подав письмове клопотання про проведення судового засідання за його відсутністю.

 Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

 Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.07.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з письмовою заявою, в якій просив повідомити які дії з боку Уповноваженого вчиняються для відновлення прокурорського нагляду по цивільним справам та приведення п.5 ч.1 ст. 328 ЦПК України у відповідність до Конвенції про захист прав людини відносно права людини на неупереджений та публічний розгляд справи.

 На звернення ОСОБА_1 було надано відповідь від 22.07.2009 за №10.1-9-Б-133321.09/04-24, яка підписана заступником завідуючого Відділом адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В своїй відповіді заступник завідуючого відділом роз'яснив спосіб, у який можливо відмінити неправомірне рішення суду. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

 При розгляді звернення Уповноважений:

 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

 4) відмовляє в розгляді звернення.

 Згідно зі ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

 Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

 Надаючи оцінку обставинам справи з аналізом норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідь надано неповноважною особою, а саме заступником завідуючого Відділом адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, тоді як саме звернення позивача було адресовано на ім'я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 При цьому у самій відповіді на звернення ОСОБА_1 не висвітлено тих питань, які ставилася позивачем до відповідача, а саме щодо вчинення дій стосовно відновлення прокурорського нагляду по цивільним справам та приведення п. 5 ч. 1 ст. 328 ЦПК України у відповідність до Європейської конвенції. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідь на звернення ОСОБА_1 надана в порушення вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" в частині підписання не уповноваженою особою та не надання відповіді на питання, які поставлені в зверненні. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача по розгляду його заяви протиправними, суд вважає її необгрунтованою, оскільки в даному випадку Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини не вчинялись жодні дії по розгляду звернення позивача. В даному випадку навпаки мала місце бездіяльність відповідача. За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

 Керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_1задовольнити частково. Визнати відповідь Відділу адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.07.2009 за №10.1-9-Б-133321.09/04-24 на звернення ОСОБА_1від 12.07.2009 такою, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.07.2009 відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

 У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 2) Позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням, в якому просив останнього відповісти на його запитання. Замість цього він отримав відповідь з роз'ясненням касаційного оскарження судового рішення, що взагалі не ставилося в заяві. Ці дії відповідача позивач вважав такими, що порушують його права та законні інтереси.

 3) Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, згідно з якими позов не визнав, зазначивши, що позивач отримав відповідь на своє звернення у спосіб та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", а тому позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. Також представник відповідача подав письмове клопотання про проведення судового засідання за його відсутністю.

 4) Суд визнав відповідь Відділу адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.07.2009 р. на звернення позивача такою, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", та зобов'язав Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути звернення позивача від 12.07.2009 відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". На мій погляд, постанова суду є цілком обгрунтованою у цій частині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція Україн