Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖСЛУЖБОЮ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Адміністративне право"

на тему: ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ

 

 

  

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Поняття, сутність, принципи державної служби ........................... 4

 2. Організація управління державною службою ................................ 6

 3. Обов'язки і права державних службовців ....................................... 8

 4. Юридична відповідальність державних службовців .................... 10

 Висновки ........................................................................................... 12

 Вирішення задачі ............................................................................... 14

 Список використаної літератури ...................................................... 19

ВСТУП

 Здійснення економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливо лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою.

 З цією метою в Україні проводиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід'ємною складовою якої є реформування системи державної служби, а саме: вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.

 Основними цілями і завданнями державної служби в Україні є сприяння незмінності конституційного ладу, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і громадянина, а також забезпечення результативної та стабільної діяльності органів державної влади відповідно до їх завдань, повноважень і компетенції на конституційних засадах.

 Отже, метою наданої контрольної роботи є розгляд правових основ державного управління державною службою в Україні.

1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

 Розвитку законодавства про державну службу в Україні надається особливе значення. Це обумовлено, насамперед, тими змінами, що відбулися і відбуваються в нашому суспільстві останніми часами.

 З прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України кардинально змінилася структура, функції органів державної влади. Проведені реформи привели до зміни ролі як самого державного апарата, так і державних службовців.

 Постала необхідність підвищення ефективності функцій державного апарата, забезпечення професіоналізму державних службовців, вивчення нових аспектів і проблем державної служби в цілому. Завдання законодавців, учених, фахівців ускладнена тим, що в радянський період спеціального законодавства про державну службу не було, а правове становище працівників державного апарата не відрізнялося від правового становища службовців інших державних і суспільних установ, підприємств і організацій. Статус усіх службовців визначався одноманітно і в трудовому законодавстві. Втім, зміна ситуації привела до виділення служби в органах державної влади і управління як особливого роду державної діяльності.

 Державна служба в Україні, як зазначається в ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XІІ в ред. від 22.05.2008 р. (надалі – Закон) – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Саме ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

 Служба в державних органах, державних і громадських організаціях є одним із видів соціальної діяльності людей. Служба державі нерозривно пов'язано із самою державою, її роллю в житті суспільства. Це – одна із сторін діяльності держави щодо організації і правового регулювання особового складу державних органів, інших державних організацій.

 Державна служба – це насамперед служіння державі, тобто виконання за її дорученням за плату від неї певної діяльності з реалізації завдань і функцій держави в державних органах і установах, яке грунтується на принципах гуманізму і соціальної справедливості, демократизму і законності в інтересах народу України.

 Таке визначення державної служби дозволяє відмежувати державно-управлінську діяльність від діяльності фахівців у народному господарстві, у соціально-культурній сфері, а також відмежувати державну службу та інші види служби.

 Державна служба будується відповідно до певних принципів, які визначають її характер.

 Стаття 3 Закону називає такі принципи державної служби:

 – служіння народу України;

 – демократизму і законності;

 – гуманізму і соціальної справедливості;

 – пріоритету прав людини і громадянина;

 – професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

 – персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

 – дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

 – дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

 З виникненням держави стала розвиватися й служба, що має своїм призначенням реалізацію завдань і функцій держави в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства, будучи необхідним елементом управління.

 Державна служба регулюється нормами не лише адміністративного права, але й нормами інших галузей права. Наприклад, на державних службовців поширюється дія законодавства про працю. Спрямованість діяльності службовців на обслуговування населення породжує цивільні правовідносини. У зв'язку зі специфічністю діяльності державних службовців на них поширюються й соціальні гарантії, передбачені для всього населення.

 Отже, державна служба є комплексним правовим інститутом і регулюється не лише нормами адміністративного права, але й нормами ряду інших галузей (трудового, фінансового, соціального права та ін.).

 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ

 З метою визначення шляхів, способів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об'єднання зусиль органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби Указом Президента України від 11.02.2000 р. № 473 (наразі діє в ред. від 11.07.2005 р.) при Президентові України утворено консультативно-дорадчий орган – Координаційну раду з питань державної служби (надалі – Координаційна рада).

 Основними завданнями Координаційної ради є вивчення і узагальнення стану додержання законодавства, розроблення пропозицій із його вдосконалення, а також скоординованих заходів щодо підвищення ефективності державної служби, оптимізації управління державною службою, використання інтелектуального та управлінського потенціалу держави, системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

 Головне управління державної служби України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підзвітним та підконтрольним Президентові України, і входить до системи органів виконавчої влади. Воно має проводити єдину державну політику в сфері державної служби, забезпечувати функціональне управління державною службою, розробляти пропозиції та здійснювати заходи щодо підвищення ефективності державної служби.

 Державний секретар міністерства, керівники державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади повинні бути відповідальними за додержання законодавства з питань державної служби у відповідному органі та його територіальних структурах.

 Державний секретар є також відповідальним за додержання законодавства з зазначених питань у центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра.

 Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій повинні відповідати за проведення єдиної державної політики у сфері державної служби в Раді міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних адміністраціях і підпорядкованих їм органах.

 Державні секретарі міністерств, заступники голів державних комітетів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, заступники Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які відповідають за організацію роботи апарату та додержання законодавства з питань державної служби, мають призначатися на посади та звільнятися з посад за висновками Головного управління державної служби України.

 Наразі суттєвих змін потребує характер діяльності кадрових служб органів виконавчої влади. Кадрові служби мають зосередитися в першу чергу на аналітичній та організаційній роботі з кадрового менеджменту, аналізі ефективності діяльності відповідного органу, його структурних підрозділів, професійної діяльності кожного державного службовця, прогнозуванні розвитку персоналу, плануванні кар'єри державних службовців, забезпеченні їх навчання та моніторингу ефективності роботи.

 З цією метою необхідно зміцнити кадрові служби центральних та місцевих органів виконавчої влади.

 Удосконалення діяльності кадрових служб супроводжується впровадженням єдиної державної комп'ютерної системи "Кадри", а також Генерального реєстру контрактів з керівниками державних підприємств, установ і організацій та головами правлінь акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі.

 3. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

 У статті 10 Закону визначено основні обов'язки державних службовців, якими є:

 – додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

 – забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

 – недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

 – безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

 – збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

 – постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

 – сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

 Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу.

 Стаття 11 Закону закріплює основні права державних службовців, зокрема:

 – користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

 – брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

 – одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

 – на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

 – вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

 – на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

 – безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

 – на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,

 – участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

 – вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

 – на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

 – на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

 – захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

 Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

 4. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

 Під юридичною відповідальністю більшість вчених-юристів розуміють юридичний обов'язок (міра покарання) правопорушника зазнати примусового, від імені держави, на підставі закону або іншого нормативного акту, позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення з метою попередження правопорушень у перспективі й відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні та духовні цінності.

 Зміст юридичної відповідальності є природною реакцією держави на порушення встановлених правил поведінки.

 Особливістю юридичної відповідальності державних службовців є, по-перше, сам суб'єкт правопорушення, яким виключно може бути особа, що перебуває на державній службі, і, по-друге, об'єктивна сторона правопорушення, тобто сам характер правопорушення, яке може вчинити лише державний службовець.

 Особи, винні в порушенні законодавства про державну службу, можуть бути притягнуті до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної і кримінальної відповідальності.

 Заходи цих видів відповідальності застосовується до державних службовців за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує орган, де він працює, або за скоєння злочину.

 Стратегія реформування системи державної служби в Україні, затверджена Указом Президента України від 14 липня 2000 р. № 599/20001, визначає, що "необхідно створити чіткий і прозорий механізм відповідальності державних службовців ... Варто передбачити запровадження системи оцінок під час щорічного підбиття підсумків виконання державними службовцями своїх обов'язків і завдань".

 Як дисциплінарні стягнення до державних службовців можуть застосовувати також й інші заходи: неповна службова відповідність та затримання до 1 року присвоєння чергового рангу або призначення на вищу посаду.

 ВИСНОВКИ

 Таким чином, в Україні за роки незалежності відповідно до Конституції України створено інститут державної служби як важливий інструмент формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду сформовано відповідну систему національного законодавства у цій сфері.

 Перспективи дальшого розвитку цієї системи визначено Концепцією адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України від 05.03. 2004 р. № 278, іншими актами Президента України.

 Широкий комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення державної служби, передбачено також програмами діяльності та актами Кабінету Міністрів України, зокрема Програмою розвитку державної служби на 2005-2010 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 р. № 746.

 Сучасне законодавство про державну службу, як свідчить практика, не повною мірою задовольняє зростаючі потреби забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, ефективного виконання завдань та функцій демократичної, соціальної, правової держави, не відповідає рівню зрілості громадянського суспільства та визначеним перспективам його розвитку.

 Негативні факти і тенденції у сфері державної служби спричинені значною мірою тим, що законодавство не забезпечило стабільності та престижності цієї служби, суворого додержання вимог щодо політичної нейтральності державних службовців, недопущення незаконного впливу на них при виконанні службових обов'язків.

 Подальший розвиток державної служби має здійснюватися на таких засадах:

 – конституційність і законність регулювання діяльності державних органів та державних службовців, їх взаємодії з інститутами громадянського суспільства;

 – висока професійність, демократичність та прозорість системи державної служби, процедур прийняття рішень органами державної влади, забезпечення участі громадян у процесі підготовки таких рішень, об'єктивне та оперативне інформування громадськості про діяльність державних органів та їх посадових осіб;

 – неухильне дотримання державними службовцями вимог законодавства, етичних норм і правил поведінки, насамперед щодо недопущення проявів корупції та зловживання службовим становищем, конфлікту матеріальних та інших особистих інтересів;

 – патріотичність, самовіддане служіння Українському народові, політична нейтральність державних службовців, чітке розмежування політичних та адміністративних посад, повноважень і відповідальності осіб, які їх займають;

 – стабільність державної служби, надійна захищеність державних службовців від політичного чи іншого незаконного втручання у виконання ними службових обов'язків, належна матеріальна та інша забезпеченість.

 2. Вирішення задачі:

 10.12.2005 р. в 10.00 у чергову частину РОВД надійшла інформація про те, що мешканець будинку 5 по вул. Перемоги Коваленко стріляє з пневматичної рушниці у дворі свого дома по птахам. Наряд чергової частини, який виїхав на місце пригоди, затримав порушника і вилучив у нього пневматичну рушницю калібром 4,6 мм, а також газовий пістолет імпортного виробництва системи "Магнум", які не пройшли реєстрацію в органі внутрішніх справ.

 Завдання:

 1. Ознаки якого правопорушення мають місце у діях Коваленко?

 2. Дайте юридичну характеристику правопорушення.

 3. Складіть макет адміністративної справи про притягнення Коваленко до адміністративної відповідальності.

 Мешканець буд. № 5 по вул. Перемоги у м. Запоріжжі Коваленко стріляв з пневматичної рушниці у дворі свого дома по птахам, тобто в населеному пункті й в не відведеному для цього місці.

 Наряд ЧЧ РОВД, який виїхав на місце пригоди, вилучив у Коваленка пневматичну рушницю калібром 4,6 мм, а також газовий пістолет імпортного виробництва системи "Магнум", які не пройшли реєстрацію в органі внутрішніх справ.

 Отже, у діях Коваленка містяться ознаки правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. ст. 174 і 193 КУпАП,

 Згідно із статтею 174 КУпАП стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї і бойових припасів або без такої.

 Як вказується у ст. 193 КУпАП, ухилення від реалізації вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання і носіння, тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів.

Начальникові Орджонікідзевського РВ

УМВС України в м. Запоріжжі

підполковнику міліції Іващенку М. П.

РАПОРТ

 Доводимо до Вашого відома, що 10 грудня 2005 року о 10.00 год. ми виїхали у складі наряду ЧЧ Орджонікідзевського РВ УМВС України в м. Запоріжжі на місце пригоди, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 5, де нами було затримано Коваленка Валерія Павловича, 1982 року народження, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 5, котрий стріляючи з пневматичної рушниці калібром 4,6 мм у дворі свого дома по птахам. Крім пневматичної рушниці у Коваленка В. П. було знайдено також газовий пістолет імпортного виробництва системи "Магнум". Ні пневматична рушниця, ні газовий пістолет не пройшли реєстрацію в органі внутрішніх справ.

 Затриманого Коваленка В. П. доставлено до ЧЧ Орджонікідзевського РВ УМВС України у м. Запоріжжі.

Сержанти міліції

Орджонікідзевського РВ УМВС України

в м. Запоріжжі                                                             Ковальов С.Є.

       (підписи)                          Морозов Д. К.

 10.12.2005 р.

ПРОТОКОЛ

про адміністративні правопорушення

за статтями 174 і 193 КУпАП

 10 грудня 2005 р.                                                          м. Запоріжжя

 Дільничний інспектор міліції Орджонікідзевського РВ УМВС України в м. Запоріжжі капітан міліції Петров П. П., склав цей протокол про те, що Коваленко Валерій Павлович 10 грудня 2005 poку о 10.00 год. біля свого будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 5, стріляв з пневматичної рушниці калібром 4,6 мм по птахам, зберігав у своєму будинку не зареєстровані у встановленому порядку пневматичну рушницю калібром 4,6 мм та газовий пістолет імпортного виробництва системи "Магнум" і скоїв правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 174 і 193 КУпАП.

 ВІДОМОСТІ ПРО ОСОБИСТІСТЬ ПРАВОПОРУШНИКА

 Коваленко Валерій Павлович народився 12 березня 1982 року, уродженець м. Запоріжжя, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги,5, ніде не працює, одружений, має двох дітей, до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

 Документ, що засвідчує особу правопорушника: паспорт СА № 366628, виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в м. Запоріжжі 19.02.2000 р.

 Коваленку В. П. роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про місце та час розгляду адміністративної справи.

 (підпис)                                       Коваленко В. П.

ПОЯСНЕННЯ ПРАВОПОРУШНИКА:

 10 грудня 2005 року я стріляв зі своєї пневматичної рушниці по горобцях, оскільки я прийшов з нічної зміни, а вони заважали мені спати. Зареєструвати рушницю і газовий пістолет я просто ще не встиг, тому що був у відрядженні.

 До протоколу додається: рапорт сержантів міліції Ковальова С.Є. та Морозова Д. К.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 28.04.2009 р.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 80732-X в ред. від 23.07.2009 р.
3. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-XІІ в ред. 22.05.2008 р.
4. Положення про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України: Затв. указом Президента України від 21.03.2000 р.
   № 473 в ред. від 11.07.2005 р.
5. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
6. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): Учеб. пособие. – 2-е изд. – Харьков: Одиссей, 2001. – 288 с.
7. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
8. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку /
   За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Де Юре, 2006. – 272 с.
9. Дубенко С. М. Державна служба в Україні: Навч. посібник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1998. – 166 с.