Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРОЮ 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО"

на тему:

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРОЮ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Основні засади державної політики у галузі культури ................... 5

 2. Правовий статус Міністерства культури і туризму

... України ............................................................................................. 7

 3. Система органів виконавчої влади,
які здійснюють управління в галузі культури .................................. 9

 4. Види і правовий статус підприємств, закладів культури

... і професійних творчих спілок ........................................................ 11

 5. Правовий статус творчого працівника культури .......................... 13

 Висновки ........................................................................................... 15

 Задача ................................................................................................ 17

 Список використаної літератури ...................................................... 19

ВСТУП

 Державне управління в галузі культури здійснюється в межах норм Конституції України, а саме – з врахуванням положень ст. 54, відповідно до якої громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з інтелектуальною діяльністю у вказаній галузі.

 Національна культурна спадщина охороняється законом. В обов'язки держави входить забезпечення збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вжиття заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

 Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку. До культурних цінностей належать об'єкти матеріальної і духовної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. Ця галузь включає театральне, музичне, хореографічне, образотворче, декоративно-прикладне, естрадне і циркове мистецтво, кінематографію, книговидавництво тощо.

 Державне управління в галузі культури полягає в організації створення, розповсюдження, популяризації творів літератури та мистецтва, забезпеченні поширення інформації та пропаганди досягнень культури, збереженні і цільовому використанні культурних цінностей, охороні творів мистецтва і пам'яток культури, підвищенні культурного рівня населення, керівництві підприємствами, організаціями, установами і закладами культури і комунальної державної форм власності.

 Отже, у наданій контрольній роботі:

 – визначаються основні засади державної політики у галузі культури;

 – розглядаються правовий статус Міністерства культури і туризму України й система органів виконавчої влади, які здійснюють управління в галузі культури;

 – з'ясовуються види і правовий статус підприємств, закладів культури і професійних творчих спілок;

 – характеризується правовий статус творчого працівника культури.

1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

 Сучасний стан розвитку української культури і духовності характеризується розмиванням і поступовою маргіналізацією культурних і духовних цінностей у суспільному житті, руйнуванням цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ культури, неефективним використанням наявних культурних і творчих ресурсів.

 Існуючий стан культури в Україні потребує нових політичних підходів, програм і механізмів їх реалізації. Тому у галузі культури держава намагається розв'язати такі проблеми:

 1) "залишковий принцип" ставлення до культури у суспільстві та державній політиці;

 2) відсутність цілісного інформаційно-культурного простору;

 3) відсутність середньо- і довгострокових програм культурного розвитку;

 4) відсутність державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою;

 5) непідготовленість кадрів до господарських відносин у ринковій економіці;

 6) соціальна незахищеність працівників культури;

 7) недостатня участь України в європейських і світових культурних проектах.

 Завданнями державної політики в галузі культури є:

 – визначення культурного розвитку України та її окремих регіонів одним з пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

 – розробка та затвердження довгострокової програми культурного розвитку України, а також сприяння розробці середньострокових регіональних програм культурного розвитку;

 – зміна методів управління у галузі культури, зокрема переорієнтація органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та контролю в галузі культури;

 – створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

 – розробка, затвердження та впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури;

 – реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів для дітей та молоді;

 – підтримка та розвиток культури на селі;

 – формування цілісного інформаційно-культурного простору України шляхом інвентаризації культурних ресурсів, створення відповідних аналітичних баз даних;

 – участь України у міжнародних культурних проектах, здійснення комплексу інформаційно-культурних заходів для ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями України.

 Державна політика в галузі культури грунтується на принципах прозорості і публічності, демократичності, деідеологізованості і толерантності, системності та ефективності, інноваційності тощо.

 Завдання державної політики в галузі культури має здійснюються у таких напрямах:

 1) управління – впровадження програмно-цільового методу управління, принципів прозорості, публічності, системності, ефективності та інноваційності державної політики в галузі культури;

 2) законодавство – структурно-правова реорганізація засад і умов діяльності у сфері культури та мистецтв, створення належної нормативно-правової бази для розвитку культури в Україні;

 3) фінансування – створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

 4) інформація – формування цілісного інформаційно-культурного простору України, позиціонування української культури у світі.

 Реформування існуючої системи управління в галузі культури передбачає переорієнтацію органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, які визначаються у довгостроковій програмі культурного розвитку України, а також у середньострокових регіональних програмах культурного розвитку.

 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

 Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі культури, є Міністерство культури і туризму України (МКТ України). Положення про діяльність МКТ України затверджено постановою КМУ від 08.11.2006 р. № 1566 в ред. від 19.02.2010 р.

 Основні завдання МКТ України такі:

 – участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури і захисту суспільної моралі;

 – координація вжиття центральними органами виконавчої влади заходів з питань культури, котрі відносяться до їх відання;

 – сприяння створенню умов для задоволення національно-культурних потреб громадян України та українців, які проживають за межами України, збереженню і популяризації культурних надбань Українського народу;

 – здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції МКТ України.

 Відповідно до покладених на нього завдань МКТ України:

 – розробляє та вносить до КМУ пропозиції щодо формування державної політики у сфері культури;

 – здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та спеціально уповноваженого державного органу контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей;

 – визначає перспективи і напрями розвитку, зміст спеціальної освіти у сфері культури;

 – розробляє і здійснює заходи щодо створення умов для відродження і розвитку культури української нації, культурної самобутності корінних народів і національних меншин України, всіх видів мистецтва, самодіяльної творчості, осередків традиційної народної творчості, художніх промислів та ремесел;

 – вживає заходи, спрямовані на популяризацію культурних надбань Українського народу за межами України і світової культури в Україні;

 – здійснює соціальний захист професійних творчих працівників і працівників культури;

 – забезпечує розвиток виставкової діяльності;

 – вживає заходів щодо захисту об'єктів інтелектуальної власності, реалізації авторських і суміжних прав;

 – розробляє вимоги щодо створення на території кожної адміністративно-територіальної одиниці соціально необхідного комплексу закладів, підприємств, організацій культури, нормативи мінімального забезпечення громадян культурними послугами;

 – сприяє діяльності творчих спілок, молодіжних, дитячих та інших громадських організацій, що функціонують у сферах культури, мистецтва, кінематографії та ін.;

 – організовує в межах своїх повноважень проведення міжнародних, всеукраїнських, регіональних мистецьких фестивалів і конкурсів, оглядів, мистецьких аукціонів, виставок-продажу та інших заходів з питань, віднесених до його компетенції;

 – виконує інші функції, передбачені законодавством.

 МКТ України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.

 3. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

 Систему державних органів управління культурою складають:

 1) Міністерство культури і туризму України;

 2) Міністерство культури і туризму АРК;

 3) управління культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

 4) відділи культури районних державних адміністрацій.

 Об'єктами управлінської діяльності є театри, концертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

 Державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації визначають Верховна Рада і Президент України. КМУ забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у цій сфері.

 Уповноваженим органом управління державним телебаченням і радіомовленням України є Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, який здійснює керівництво державним телебаченням і радіомовленням, несе відповідальність за його розвиток, координує діяльність підприємств, установ і організацій, що входять до сфери його управління.

 В Україні створено Національну раду з питань телебачення і радіомовлення – постійно діючий позавідомчий державний контролюючий орган, підзвітний в своїй діяльності Верховній Раді і Президенту України.

 Цей орган відповідає за розвиток, якісний стан телебачення і радіомовлення України, зростання професійного, художнього та етичного рівня програм і передач теле- і радіокомпаній. До компетенції Національної ради належить:

 – контроль за додержанням законодавства у галузі телебачення і радіомовлення України;

 – участь в реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення;

 – забезпечення прав громадян і захист інтересів національних телерадіовиробників.

 Важливе значення в сфері управління культурою має інформація.

 Загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації містяться у Законі України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. (в ред. від 22.07.2005 р.).

 Функції центрального органу виконавчої влади в сфері інформації виконує Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

 З метою підвищення ефективності державного управління в системі видавничої справи в Україні створена Державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання".

 Правові основи діяльності в галузі кінематографії врегульовані Законом України "Про кінематографію" від 13.01.1998 р. в ред. від 18.03.2010 р.

 Для збереження, активізації пошуку та виявлення цінностей, що становлять національну культурну спадщину України, в Україні функціонує Державна служба з питань національної культурної спадщини.

 4. ВИДИ І ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВ, ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І ПРОФЕСІЙНИХ ТВОРЧИХ СПІЛОК

 Відповідно до статті 21 Основ законодавства України про культуру, в Україні гарантується розвиток мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення, кіновідеопрокату, видавництв, редакцій, музеїв, художніх галерей (виставок), бібліотек, архівів, клубних закладів, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку та ін.

 Законодавство закріплює нормативне визначення закладів та організацій культури.

 Театр – заклад для постановки сценічних, музичних, оперних чи інших творів, участь у роботі якого беруть професійні режисери, актори, музиканти та інші творчі працівники.

 Філармонія – заклад, метою якого є організація музичного виконання (концертів) і пропаганда музичного мистецтва.

 Музей – заклад, який займається збором і організацією виставок творів мистецтва, предметів історії, науки, побуту і різних галузей промисловості, сільського господарства та ін. з метою їх збереження та дослідження.

 Бібліотека – заклад, в якому є зібрання книг, періодичних видань, що призначені для читання і опрацювання широким колом читачів.

 Всі вказані заклади культури, крім бібліотек, мають статус юридичної особи. Останні в межах міста чи району об'єднуються в єдину бібліотечну мережу, яку очолює найбільша районна чи міська бібліотека, що може мати статус юридичної особи.

 На території кожної адміністративно-територіальної одиниці створюється соціально необхідний комплекс закладів, підприємств і організацій культури.

 Працівники культури і мистецтв мають право об'єднуватися у творчі спілки, які відіграють важливу роль в організації творчого процесу, підвищенні мистецького рівня, захисті громадянських і професійних прав своїх членів.

 Творча спілка – це добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту. Наразі в Україні діють спілки композиторів, художників, театральних діячів, кінематографістів, бібліотечних працівників та ін.

 Держава забезпечує підтримку і захист законних прав та інтересів творчих спілок, гарантує однакові умови для виконання ними статутних завдань і цілей. З цією метою вона:

 – сприяє розвиткові творчих спілок, їх діяльності щодо творення національної культури та мистецтва, проведенню культурно-мистецьких заходів;

 – надає творчим спілкам дотації та розміщує державні замовлення;

 – надає необхідну інформацію для забезпечення діяльності творчих спілок;

 – гарантує професійний та соціальний захист членів творчих спілок, охорону їх авторських прав;

 – залучає творчі спілки до підготовки законопроектів, розробки загальнодержавних програм національно-культурного розвитку, інших соціальне важливих культурологічних та соціально-політичних заходів.

 5. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТВОРЧОГО ПРАЦІВНИКА КУЛЬТУРИ

 Відповідно до ст. 1 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" від 07.10.1997 р. в ред. від 02.03.2004 р. професійний творчий працівник (актор, режисер, художник, бібліотекар та ін.). користується правом на державне соціальне страхування, оплату праці відповідно до професії, кваліфікації та особистого трудового внеску, належні умови праці, пенсійне забезпечення згідно з законодавством України. Професійний творчий працівник може мати статус як найманого працівника, так і особи, яка не працює за наймом.

 Професійний творчий працівник користується правом на державне соціальне страхування, оплату праці відповідно до професії, кваліфікації та особистого трудового внеску, належні умови праці, пенсійне забезпечення згідно з законодавством України.

 Професійним творчим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток національної культури та мистецтва, можуть встановлюватися державні стипендії відповідно до законодавства України.

 Професійним творчим працівникам – членам творчої спілки для забезпечення умов для творчої діяльності надається окрема кімната (кабінет, майстерня) або додаткова жила площа розміром не менш як 20 кв. м, що оплачується в одинарному розмірі.

 Професійним творчим працівникам – членам творчих спілок гарантується додатковий соціальний захист. Вони можуть одержувати фінансову та іншу матеріальну допомогу, доплату до пенсій, користуватися закладами охорони здоров'я відповідних творчих спілок, будинками творчості, будинками-інтернатами (пансіонатами) для людей похилого віку та інвалідів згідно з статутними положеннями, матеріальними і фінансовими можливостями творчої спілки.

ВИСНОВКИ

 1. Існуючий стан культури в Україні потребує нових політичних підходів, програм і механізмів їх реалізації. Тому у галузі культури держава намагається розв'язати такі проблеми:

 – "залишковий принцип" ставлення до культури у суспільстві та державній політиці;

 – відсутність цілісного інформаційно-культурного простору;

 – відсутність середньо- і довгострокових програм культурного розвитку;

 – відсутність державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою;

 – непідготовленість кадрів до господарських відносин у ринковій економіці;

 – соціальна незахищеність працівників культури;

 – недостатня участь України в європейських і світових культурних проектах.

 2. Систему державних органів управління культурою складають: Міністерство культури і мистецтв України, міністерство культури АРК, управління культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділи культури районних державних адміністрацій. Об'єктами їх управлінської діяльності є театри, концертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

 3. Об'єктами управлінської діяльності є театри, концертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

 4. Реформування існуючої системи управління в галузі культури передбачає переорієнтацію органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, які визначаються у довгостроковій програмі культурного розвитку України, а також у середньострокових регіональних програмах культурного розвитку.

2. ЗАДАЧА

 15.12.96 р. в інспекцію по захисту прав споживачів звернулась громадянка Микитенко з заявою про те, що 7.12.96 р. в домі взуття, у відділі жіночих товарів вона купила чоботи, які через 5 діб прийшли у непристосованість, тобто в них відстала підошва. Вона звернулась у відділ магазину взуття, де купила чоботи, з метою обміну товару, надавши при цьому товарний чек. У відділі магазину у праві обміну товару їй відмовили, пояснюючі відмову тим, що товар поверненню не підлягає.

 ЗАВДАННЯ:

 Чи правомірні дії працівників взуттєвого магазину, якщо правомірні, то чому? Зробіть мотивоване пояснення, посилаючись на нормативні акти.

 Дії працівників взуттєвого магазину правомірні. Коли громадянка Микитенко купила чоботи, вони були товаром належної якості. Чоботи прийшли у непристосованість після того, як жінка протягом п'яти днів носила їх, інакше б підошва не відірвалась від основи.

 Згідно зі ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. в ред. від 13.01.2006 р. споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

 Складіть макет адміністративної справи притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка відмовила в обміні товару гр. Микитенко.

 Виходячи з викладеного вище, притягати до адміністративної відповідальності особу, котра відмовила гр. Микитенко в обміні чоботів, відповідно до ст. 156-1 КУпАП не має підстав. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складатися не буде.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 26.04.2010 р.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 23.07.2010 р.
3. Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14.02.1992 р. в ред. від 22.05.2008 р.
4. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. в ред. від 19.01.2006 р.
5. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. в ред. від 22.07.2005 р.
6. Про кінематографію: Закон України від 13.01.1998 р. в ред. від 18.03.2010 р.
7. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23.09.1997 р. в ред. від 01.01.2010 р.
8. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 р. в ред. від 30.12.2009 р.
9. Про професійних творчих працівників та творчі спілки: Закон України від 07.10.1997 р. в ред. від 02.03.2004 р.
10. Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 336.
11. Положення про Міністерство культури і туризму України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1566 в ред. від 19.02.2010 р.
12. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
13. Байсаков С. М. Управління в галузі освіти і культури. – К.: Знання, 2005. – 282 с.
14. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ, 2001. – 142 с.