Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦБЕЗПЕКИ 1

Контрольна робота

з навчального курсу "Адміністративне право"

на тему:

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

 

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Організаційно-правові засади державного управління
у сфері національної безпеки України ............................................... 5

 2. Функції і компетенція Ради національної безпеки

... і оборони України ............................................................................... 7

 3. Служба безпеки України та її повноваження ................................... 10

 Висновки ............................................................................................ 13

 Задача ................................................................................................ 16

 Список використаної літератури ......................................................... 20

ВСТУП

 Національна безпека, пов'язана із захищеністю життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, є головним чинником, забезпечуючим сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам.

 Національна безпека – це стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

 Крім того, національна безпеки тісно пов'язана із зовнішньою політикою країни, яка залежить від рівня соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку, географічного розташування, національно-історичних традицій, забезпечення територіальної цілісності. Всі ці поняття фокусуються в концепції національного інтересу.

 Національна безпека досягається проведенням єдиної політики у галузі її забезпечення, системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави.

 З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на:

 – прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні й нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці;

 – захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору;

 – піднесенні економіки країни;

 – забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина;

 – викоріненні злочинності;

 – вдосконаленні системи державної влади;

 – зміцненні законності та правопорядку;

 – збереженні соціально-політичної стабільності суспільства;

 – зміцненні позицій України у світі;

 – підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності;

 – радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

 Очевидно, що за умови швидкої глобалізації міжнародних відносин Україна має впевнено і чітко відстоювати свої національні інтереси, рішуче забезпечувати власну національну безпеку. Адже наслідком для держави, не спроможної адекватно відповісти на виклики й загрози, пов'язані із глобалізацією, може стати її неминуче послаблення та деградація.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 Конституція України у ст. 17 встановлює, що "забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом".

 Існування, самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежать від здійснення цілеспрямованої політики щодо захисту її національних інтересів. Основи такої політики і визначає Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003 р.
№ 964-ІV в ред. від 14.01.2006 р.

 Національна безпека України забезпечується:

 – єдністю принципів формування і проведення державної політики національної безпеки;

 – поєднанням підходів до формування відповідної законодавчої бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки.

 Національна безпека, як вже згадувалось, – це стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Вона є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей суспільства.

 Безпека досягається проведенням єдиної державної політики у галузі її забезпечення, системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загрозам життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави.

 Головними об'єктами національної безпеки є:

 1) громадянин – його права і свободи;

 2) суспільство – його духовні та матеріальні цінності;

 3) держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.

 Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

 1) Український народ – громадяни на виборах, референдумах, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення щодо забезпечення національної безпеки, привертають увагу громадських і державних інститутів до небезпечних явищ, захищають власну безпеку;

 2) Верховна Рада України – у межах своїх повноважень здійснює законодавче регулювання і контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо реалізації ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки;

 3) Президент України як глава держави – забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони;

 4) Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України – координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки;

 5) Кабінет Міністрів України – вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності, державної безпеки і боротьби зі злочинністю;

 6) Конституційний Суд України – вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у сфері державної безпеки Конституції України і дає офіційне їх тлумачення;

 7) суди загальної юрисдикції – здійснюють правосуддя у сфері забезпечення національної безпеки;

 8) прокуратура України – здійснює наглядові повноваження у сфері національної безпеки;

 9) Національний банк України – розробляє і здійснює емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки;

 10) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують реалізацію законів, указів, концепцій, програм, постанов органів державної влади у сфері національної безпеки, створюють і підтримують у стані готовності відповідні сили і засоби безпеки.

 Стан національної безпеки України відображає дієвість механізмів управління загрозами та небезпеками у різних сферах життя та діяльності українського суспільства і держави.

 2. ФУНКЦІЇ І КОМПЕТЕНЦІЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

 Відповідно до статті 1 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 05.03.1998 р. № 183/98-ВР координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України.

 Функціями Ради національної безпеки і оборони України визначено:

 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

 2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

 3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

 Відповідно до зазначених функцій Рада національної безпеки і оборони України:

 1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

 – визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;

 – проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;

 – удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

 – проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

 – матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;

 – заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

 – доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

 – залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;

 – забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

 – питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

 2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;

 3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

 4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;

 5) координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

 6) координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

 7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

 3. СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПОВНОВАЖЕННЯ

 Серед державних органів, які покликані забезпечувати національну і державну безпеку України, на чільному місці знаходиться Служба безпеки України (СБУ).

 Діяльність СБУ регулюється Законами України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 р. № 2229-XІІ в ред. від 22.05.2008 р.; "Про контррозвідувальну діяльність" від 26.12.2002 р. № 374-ІV в ред. від 14.01.2006 р.; "Про розвідувальні органи України" від 22.03.2001 р.
№ 2331-ІІІ в ред. від 04.06.2008 р.

 СБУ – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку. СБУ підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді України (ст. 1 Закону України "Про Службу безпеки України").

 Загальне керівництво діяльністю органів СБУ здійснюють Президент і Рада національної безпеки і оборони України.

 Безпосереднє керівництво всією діяльністю СБУ здійснює Голова СБУ, який призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ. Голова СБУ має заступників, які за його поданням призначаються Президентом України. Начальники регіональних управлінь СБУ також призначаються Президентом України.

 Органи СБУ становлять собою цілісну централізовану систему, яку складають:

 – Центральне управління СБУ;

 – управління СБУ в Автономній Республіці Крим;

 – управління СБУ в областях, у містах Києві та Севастополі;

 – органи військової контррозвідки;

 – військові формування;

 – навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ.

 Діяльність СБУ та її органів грунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності, єдності системи органів і централізації управління ними, поєднання гласних і негласних методів і засобів діяльності.

 Діяльність цих органів здійснюється за такими основними напрямами:

 1) контррозвідувальна діяльність;

 2) боротьба з корупцією і організованою злочинністю;

 3) розвідувальна діяльність.

 Контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні, попередженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб і організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованої на завдання шкоди безпеці України.

 Зміст боротьби з корупцією і організованою злочинністю становлять оперативно-розшукові заходи щодо виявлення, попередження, припинення і розкриття організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї і наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів; проведення дізнання і досудового слідства в справах, віднесених до компетенції органів СБУ. Органи СБУ вживають також заходів щодо виявлення, попередження, припинення і розкриття діяльності незаконних збройних формувань, окремих осіб і громадських об'єднань, які мають на меті насильницьку зміну конституційного ладу України, вирішують інші завдання у сфері боротьби зі злочинністю.

 Розвідувальна діяльність здійснюється відповідно до Закону України "Про розвідувальні органи України" і полягає в комплексі заходів спеціального призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаних з державною безпекою.

 У Законі України "Про Службу безпеки України" закріплені обов'язки і права її органів. Відповідно до своїх основних завдань вони зобов'язані:

 – здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу;

 – вживати заходів контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ;

 – виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено до їх компетенції;

 – проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

 – здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів економіки;

 – брати участь у розробці й вжитті заходів щодо захисту державної таємниці;

 – надавати допомогу Прикордонним військам, органам внутрішніх справ, митної служби у боротьбі зі злочинністю, порушниками прикордонного режиму і митних правил.

ВИСНОВКИ

 1. Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

 2. Основними принципами забезпечення національної безпеки виступають пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет мирних засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

 3. Законодавчою базою регулювання питань національної безпеки є Закони України "Про основи національної безпеки України", "Про Службу безпеки України", "Про розвідувальні органи України", "Про державний кордон України", "Про державну прикордонну службу України" та ін.

 4. Головними об'єктами національної безпеки є громадянин – його права і свободи, суспільство – його духовні та матеріальні цінності, держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.

 5. Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді України.

 6. Основні напрями державної політики національної безпеки України:

 1) у політичній сфері:

 – створення механізмів захисту прав громадян;

 – запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи України;

 2) в економічній сфері:

 – недопущення незаконного використання бюджетних коштів;

 – контроль за експортно-імпортною діяльністю;

 3) у соціальній сфері:

 – виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства;

 – вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

 4) у воєнній сфері:

 – створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнного конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків;

 – запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;

 5) в екологічній сфері:

 – впровадження та контроль за дотриманням науково обгрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля;

 – контроль за станом навколишнього природного середовища;

 6) в науково-технічній сфері:

 – вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технічного потенціалу;

 – виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання;

 7) в інформаційній сфері:

 – вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору;

 – виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації України.

 Задача

 14.11.2005 р. о 19.00 нарядом ППС – сержантами міліції Зінченком і Минаєвим – на майдані Пушкіна був затриманий та доставлений в чергову частину РВ ЗМУ УМВС гр. Книр – 17 років, який палив цигарки-самокрутки, що були набиті сіро-зеленою речовиною (за висновком ЕКВ УВС – марихуаною). При особистому огляді у затриманого вилучено цигарку з вище вказаною речовиною. Дільничний інспектор капітан міліції Крот порушив адміністративну справу стосовно гр. Книра.

 Завдання:

 1. Дайте юридичну характеристику діям правопорушника.

 2. Оцініть правомірність дій дільничного інспектора.

 3. Скдадіть макет адміністративної справи про притягнення гр. Книра до адміністративної відповідальності.

 Неповнолітнього Книра було затримано нарядом ППС, коли він палив цигарки-самокрутки з речовиною, що за висновком ЕКВ УВС виявилася марихуаною. Під час особистого огляду в його кишені було знайдено ще одну цигарку з аналогічною речовиною.

 Отже, Книр має бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП за незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

 Правопорушення, яке вчинив Книр, тягне за собою накладення штрафу від 18 до 43 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

 Дільничний інспектор капітан міліції Крот мав право скласти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене Книром (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП).

 Розглядати цю справу уповноважений начальник відповідного органу внутрішніх справ або його заступник (п. 1 ч. 2 ст. 222 КУпАП).

Начальнику Орджонікідзевського РВ УМВС

України в м. Запоріжжі підполковнику

міліції Іващенку М. П.

РАПОРТ

 Доводимо до Вашого відома, що 14 листопада 2005 року о 19.00 год. нами на майдані ім. Пушкіна у м. Запоріжжі було затримано неповнолітнього Книра Анатолія Івановича, 1988 року народження, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 35, кв. 12.

 Книр А.І., перебуваючи у вказаному місці, палив цигарки-самокрутки з сіро-зеленою речовиною, схожою на наркотичну.

 Затриманого Книра А.І. доставлено до ЧЧ Орджонікідзевського РВ УМВС України у м. Запоріжжі. Під час особистого огляду в кишені Книра А.І. було знайдено ще одну цигарку з аналогічною речовиною.

Сержанти міліції

Орджонікідзевського РВ УМВС України

в м. Запоріжжі                           (підписи)                       Зінченко Є.Є.

Минаєв Г. Т.

14.10.2005 р.

ПРОТОКОЛ

про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП

 14 листопада 2005 р.                                                       м. Запоріжжя

 Дільничний інспектор міліції Орджонікідзевського РВ УМВС України в м. Запоріжжі капітан міліції Крот С. С., склав цей протокол про те, що Книр Анатолій Іванович 14 листопада 2005 року о 19.00 год. на майдані
ім. Пушкіна у м. Запоріжжі палив цигарки-самокрутки з речовиною, яка за висновком ЕКВ УМВС є марихуаною, зберігав у своєї кишені цигарку з аналогічною речовиною, яку було знайдено у нього під час особистого огляду в ЧЧ Орджонікідзевського РВ УМВС України в м. Запоріжжі, і скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44 КУпАП.

ВІДОМОСТІ ПРО ОСОБИСТІСТЬ ПРАВОПОРУШНИКА

 Книр Анатолій Іванович народився 7 квітня 1988 року, уродженець м. Запоріжжя, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 35, кв. 12, ніде не працює, неодружений, до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

 Документ, що засвідчує особу правопорушника: паспорт СА № 462884, виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в м. Запоріжжі 10.06.2004 р.

 Книру А.І. роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про місце та час розгляду адміністративної справи.

 (підпис)                                                              Книр А.І.

ПОЯСНЕННЯ ПРАВОПОРУШНИКА:

 14 листопада 2005 року я палив цигарки, якими пригостив мене мій знайомий, ім'я якого я не пам'ятаю. Чим вони набиті, я не знаю.

 До протоколу додаються: протокол особистого огляду Книра А.І., протокол вилучення цигарки з марихуаною, рапорт сержантів міліції Зінченка Є.Є. та Минаєва Г. Т.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 28.04.2009 р.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 80732-X в ред. від 23.07.2009 р.
3. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. № 374-ІV в ред. від 14.01.2006 р.
4. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. № 964-ІV в ред. від 14.01.2006 р.
5. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 р. № 183/98-ВР.
6. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22.03.2001 р. № 2331-ІІІ в ред. від 04.06.2008 р.
7. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р.
   № 2229-XІІ в ред. від 22.05.2008 р.
8. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
9. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 142 с.
10. Гончаренко О. М. Пріоритети та засади формування інтегральної стратегії національної безпеки на перспективу // Стратегічна панорама. – 2004. – № 1. – С. 34 – 51.
11. Дмитренко М. Національна безпека України: проблеми і головні загрози // Дзеркало тижня. – 2006. – № 7. – С. 13 – 17.
12. Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: Навч. посібник. – К.: Юмана, 2002. – 144 с.