Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Контрольна робота

з дисципліни "Адміністративне право"

на тему:

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Функції та види управління у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища .................................................................... 5

 2. Органи загального державного управління і місцевого самоврядування та їх компетенція в галузі екології ............................................................. 7

 3. Органи державного управління природокористуванням та охороною довкілля спеціальної компетенції ................................................................... 11

 4. Участь громадськості в управлінні природокористуванням і охороні навколишнього природного середовища .................................................................. 16

 Висновки ............................................................................................ 18

 Практичне завдання ........................................................................... 19

 Список використаної літератури ......................................................... 24

 ВСТУП

 Надана контрольна робота присвячена питанням, пов'язаним із організацією державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища.

 У сучасних умовах, коли проблеми взаємодії людини і природи набувають значення загальнонаціональних пріоритетів, сформувалась і отримала своє конституційне закріплення відносно нова функція держави - екологічна, спрямована на гармонізацію відносин суспільства і природи, забезпечення оптимального врахування економічних та екологічних інтересів суспільства за безумовної першості екологічних.

 Стаття 16 Конституції України встановила, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Реалізація цієї функції держави здійснюється через управління природокористуванням і охороною довкілля, яке являє собою найважливішу складову частину соціального управління суспільством.

 Складність і багатогранність управління в галузі екології зумовлені тим, що, з одного боку, слід враховувати об'єктивні, стихійні процеси самоуправління в природі, а з другого - необхідне цілеспрямоване управління довкіллям в інтересах суспільства. Основним законом, який діє в сфері охорони навколишнього природного середовища є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 04.06.2008 р.

 Об'єктом управління стають відносини в галузі суспільства і відносини в галузі природного середовища, які не збігаються із законами розвитку людства.

 Суспільство повинно визначати основні напрямки діяльності органів державного управління та громадських організацій у вирішенні завдань охорони довкілля і раціонального природокористування, розробляти і проводити відповідну систему заходів, спрямованих на реалізацію висунутих у галузі екологічного управління завдань, надати їм державно-правового забезпечення.

 Тому метою управління в галузі природокористування і охорони довкілля є: реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів при проведенні екологічних заходів.

 Методом вирішення перелічених завдань управління є регулювання співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства при обов'язковому пріоритеті права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, що закріплено ст. 50 Конституції України, та інших екологічних прав громадян.

 1. ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

 Цілі й завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій, тобто видів діяльності, що необхідні для оптимальної організації раціонального використання та охорони природних об'єктів чи навколишнього середовища в цілому. Особливістю такого управління є його диференціація переважно за видами природних ресурсів, незалежно від того, в яких галузях суспільного виробництва вони використовуються. Тому види і зміст цих функцій стосовно кожного природного об'єкта випливають із соціальних, екологічних та природно-наукових вимог щодо організації його використання та охорони. Вимоги закріплюються у відповідних правових нормах екологічного законодавства.

 Під функціями управління у сфері природокористування та охорони довкілля слід розуміти види діяльності державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадських організацій по забезпеченню організації раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення та захисту і охорони навколишнього природного середовища.

 Функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля доцільно об'єднати в кілька окремих груп.

 До групи організаційних функцій управління належать: облік природних ресурсів; екологічне планування; прогнозування використання природних ресурсів та охорони довкілля; просторово-територіальний устрій об'єктів природи.

 Група попереджувально-охоронних функцій управління включає: спостереження (моніторинг) за використанням природних ресурсів та охороною довкілля; екологічну експертизу; екологічний контроль.

 Інші функції управління - це інформування про стан навколишнього природного середовища; стандартизація і нормування у сфері природокористування і охорони довкілля; вирішення екологічних спорів.

 Управління природокористуванням і охороною довкілля базується як на основних принципах державного управління в цілому (плановість, компетентність, законність, участь громадськості), так і на специфічних принципах, властивих природокористуванню в цілому (науковість, комплексність, платність спеціального природокористування та ін.).

 Грунтуючись на цих принципах, суб'єкти управління - державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські об'єднання - повинні проводити діяльність, спрямовану на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорону довкілля, екологічну безпеку.

 Чинне законодавство розрізняє державне та громадське управління природокористуванням.

 Основна питома вага управлінської діяльності в даній галузі належить центральним органам державного управління, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевого самоврядування в межах їх компетенції, визначеної законодавством.

 Поява, крім державних, інших суб'єктів права власності на окремі природні ресурси не зменшує, а, навпаки, піднімає на якісно новий рівень роль і значення держави та її органів як організаторів та гарантів відносин природокористування. При цьому не має значення, на яких правових підставах здійснюється використання - на праві власності на природний об'єкт чи на праві користування ним.

 Управлінську діяльність (наприклад, облік природних ресурсів, контроль за їх раціональним використанням тощо) держава здійснює і тоді, коли вона не є виключним власником природного об'єкта, оскільки в цьому випадку така діяльність базується на праві суверенітету держави - верховенстві державної влади.

 Громадське управління в галузі екології здійснюють громадські об'єднання та організації, і його основним завданням є всебічне сприяння органам державної влади, місцевого самоврядування в забезпеченні процесу раціонального природокористування і збереження природного середовища.

 Окремі управлінські дії зобов'язані виконувати також власники природних ресурсів і користувачі ними, оскільки так зване виробниче управління природокористуванням є продовженням державного, а при виконанні ряду функцій (наприклад, облік природних ресурсів) навіть передує управлінню державному. Деякі нормативні акти містять пряме закріплення правоздатності природокористувачів з виробничого управління природним об'єктом, що використовується (ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 р. № 2456-XІІ в ред. від 08.01.2004 р., ст. 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 р. № 2707-XІІ в ред. від 26.06.2004 р.).

 2. ОРГАНИ ЗАГАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

 Цілі, завдання і функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших органів.

 Система державних органів, які здійснюють керівництво природокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управління їх поділі на органи спеціальної та загальної компетенції.

 В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей щодо природних об'єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно зід виду природного об'єкта та суб'єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони, поряд з екологічними, вирішують й інші питання соціально-економічного розвитку держави.

 До державних органів загальної компетенції належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, державні адміністрації регіонів, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

 Єдиний законодавчий орган України - Верховна Рада - правоздатний розглядати і вирішувати будь-які питання, що не є компетенцією державної виконавчої чи судової влади. Виключно законами України визначаються засади власності, використання природних ресурсів, екологічної безпеки та правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій. Поряд зі своєю основною функцією - законодавчою - парламент затверджує загальнодержавні програми охорони довкілля, оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації, здійснює парламентський контроль тощо (ст. 85 Конституції України).

 Президент України є главою держави. Як вища посадова особа він виступає гарантом сталості суспільних, у тому числі і екологічних, правовідносин. Зокрема, Президент утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, призначає їх керівників; укладає міжнародні договори, включаючи угоди і конвенції екологічної спрямованості. Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України (РНБОУ), яка координує і контролює діяльність державних органів у сфері оборони і національної безпеки, а обов'язковою складовою частиною останньої є екологічна безпека суспільства.

 Консультативно-дорадчим органом Ради національної безпеки і оборони України є Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, основними завданнями якої є підготовка пропозицій з питань забезпечення ядерної та екологічної безпеки, аналіз екологічних проблем та визначення механізмів здійснення заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в Україні.

 Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах, передбачених законодавством України. Зокрема, вона затверджує екологічні програми, вирішує питання земельних відносин та використання інших природних ресурсів, організує території й об'єкти природно-заповідного фонду Автономної Республіки Крим.

 Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він вправі вирішувати всі питання державного, зокрема екологічного, управління. Це, наприклад, забезпечення проведення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки України; координація роботи міністерств та інших органів виконавчої влади. Для підвищення ефективності такої діяльності і попередньої підготовки урядових рішень в структурі Кабінету Міністрів створено урядовий комітет з реформування аграрного сектора та з питань екології.

 Для забезпечення безпеки і захисту населення і територій, запобігання надзвичайним природним і техногенним ситуаціям та реагування на них, координації контролю на державному рівні комплексу робіт і заходів у цій сфері створено Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Основними її завданнями є профілактичні заходи щодо запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження - аварій, катастроф, стихійного лиха; експертиза найважливіших проектів заходів щодо техногенно-екологічної безпеки, їх впливу на навколишнє природне середовище, життя та здоров'я людини; безпосереднє керівництво ліквідацією надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів.

 Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчі функції та повноваження в галузі екології згідно з Конституцією та законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Криму з питань, віднесених до самостійного відання Автономної Республіки Крим, а також делегованих Конституцією України. Це питання сільського і лісового господарства, землеустрою, водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства, охорони довкілля, організації курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо.

 Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

 Адміністрації на певній території забезпечують виконання програм охорони довкілля, взаємодію з органами місцевого самоврядування, реалізацію делегованих відповідними радами повноважень. Зокрема, наведеним Законом передбачається, що районні і обласні ради делегують місцевим державним адміністраціям підготовку питань про надання землі для містобудівних потреб, організацію охорони природно-заповідних об'єктів місцевого значення, ліквідацію наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха тощо.

 Повноваження територіальних громад сіл, селищ і міст та їх органів - рад і виконавчих органів у галузі екології визначені Законом "Про місцеве самоврядування в Україні". Земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад, становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Виключно на пленарних засіданнях ради вирішують відповідно до Закону питання регулювання земельних відносин; надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких включає відповідну територію.

 Виконавчі органи рад мають як власні (самоврядні) повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, так і делеговані державою. До перших належить попередній розгляд планів використання місцевих природних ресурсів, визначення розміру відшкодувань підприємствами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, підготовка місцевих програм охорони довкілля тощо. З делегованих повноважень слід виокремити здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства, погодження питань про надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів тощо.

 3. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ДОВКІЛЛЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

 Державні органи, наділені координаційними, організаційно-розпорядчими та контрольними функціями щодо навколишнього природного середовища або його частини, визнаються органами спеціальної компетенції. Сфера їх діяльності - виключно чи переважно - організація, використання, відтворення та охорона природних об'єктів і довкілля в цілому.

 Провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди), яке діє відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2006 р. № 1524 в ред. від 27.02.2008 р.

 Згідно з положенням про його правовий статус Мінприроди здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності в галузі охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (крім надр), забезпечення регулювання екологічної, радіаційної безпеки, ведення заповідної справи, формування національної екологічної мережі, ведення гідрометеорологічної діяльності.

 Завданнями міністерства є моніторинг навколишнього природного середовища, затвердження або погодження лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування та викидів і скидів забруднюючих речовин, проведення екологічної експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

 Діяльність Міністерства має комплексний характер і тому в його структурі виокремлено такі основні підрозділи:

 - Державна служба заповідної справи, яка забезпечує державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, організує ведення Червоної та Зеленої книг України;

 - Державна екологічна інспекція Мінприроди, яка здійснює контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території України, на її кордоні, в територіальних водах, континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України. До її складу входять Головна державна екологічна інспекція, інспекції республіканського комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим та обласних управлінь екологічної безпеки, а також Державна міжрегіональна Азово-чорноморська екологічна інспекція, державні інспекції охорони Чорного і Азовського морів та інші підрозділи.

 На місцях у системі Мінприроди функціонують Державний комітет по охороні навколишнього середовища і природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

 Для здійснення своїх завдань органи міністерства наділені достатньо широкими правами. Так, вони мають право одержувати інформацію про стан екологічної безпеки, обстежувати підприємства, обмежувати чи тимчасово забороняти (зупиняти) їх діяльність; застосовувати економічні санкції за порушення вимог законодавства щодо екологічної безпеки; розглядати справи про адміністративні правопорушення; подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу внаслідок порушення екологічного законодавства.

 Безпосереднє провадження державної земельної політики і забезпечення раціонального використання і охорони земель покладено на єдину систему державних органів земельних ресурсів, яка включає Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях - головні обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженерів-землевпорядників сіл і селищ.

 До компетенції посадових осіб цих органів віднесено координацію проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, ведення державного земельного кадастру, участь у землеустрої, проектуванні та підведенні земельних ділянок, державну реєстрацію прав на землю та видачу відповідних документів, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель тощо.

 У складі Держкомзему діє Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель.

 Управління в галузі використання і охорони поверхневих вод здійснює Державний комітет по водному господарству України. До його системи, відповідно до басейнового принципу управління водними ресурсами, належать басейнові водогосподарські об'єднання, обласні управління комплексного використання водних ресурсів, басейнові (територіальні) інспекції з використання і охорони вод, їх дільниці та гідрохімічні лабораторії. Держкомводгосп організовує комплексне використання водних ресурсів, експлуатацію водогосподарських об'єктів, охорону вод від забруднення та засмічення, здійснення моніторингу водних об'єктів та ведення відповідного кадастру, погоджує дозволи на спеціальне водокористування, здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ та ін.

 Функції управління використанням і охороною підземних вод здійснюють органи Державного комітету природних ресурсів України, які, зокрема, ведуть їх облік та моніторинг, погоджують умови дозволу користування ними.

 Державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України) здійснює державний нагляд за безпекою плавання суден у водоймах республіки і охороною навколишнього природного середовища при їх експлуатації.

 Державне управління використанням і охороною надр здійснюють декілька органів спеціальної компетенції, між якими законодавством проведено розмежування функцій у цій галузі (Державний комітет природних ресурсів України, Державний департамент по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України, Держкомзем України та ін.).

 Функції управління користуванням та охорони лісів здійснює Державний комітет лісового господарства України та інші органи, у віданні яких перебувають ліси.

 Охорона, захист та відтворення зелених насаджень, що не віднесені до лісових ресурсів, у межах населених пунктів здійснюється органами місцевого самоврядування, їх виконавчими підрозділами та органами Мінприроди.

 Єдиної республіканської системи органів у галузі охорони та регулювання використання тваринного світу не існує, тому спеціально уповноваженим органом у галузі ведення мисливського господарства є Держкомлісгосп України та його органи на місцях.

 Спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного господарства (включаючи добування водних безхребетних і морських ссавців), є Державний департамент рибного господарства Міністерства аграрної політики України.

 Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України здійснює профілактичні та лікувальні заходи щодо хвороб свійських тварин та дикої фауни з метою одержання екологічно чистих продуктів харчування, провадить ветеринарний, радіологічний і токсикологічний контроль продукції тваринного і рослинного походження.

 Державне управління організацією, охороною та використанням природно-заповідного фонду здійснюється Мінприроди України.

 Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Мінприроди та Міністерством охорони здоров'я України. Їх досить широка компетенція щодо встановлення стандартів у галузі охорони атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриманням визначена Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

 Окрему групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки. їх діяльність стосується не конкретного, а фактично не визначеного кола (тобто всіх або більшості) природних об'єктів або природного середовища в цілому.

 Це передусім стосується екологічних повноважень Міністерства охорони здоров'я України. Цей державний орган, крім вищеназваних напрямків діяльності, забезпечує також санітарно-гігієнічну охорону довкілля - створює оптимальні умови життєдіяльності населення, вивчає і не допускає шкідливого впливу чинників навколишнього природного середовища на здоров'я людини.

 В Україні діє розгалужена система Санітарно-епідеміологічної служби МЗО України, яка здійснює відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та іншими нормативними актами.

 Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МНС) координує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та ліквідації їх наслідків, в тому числі викиду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля; здійснює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.

 Ще одним різновидом державного управління природокористуванням та охороною довкілля, про яке треба згадати, є галузеве (відомче) управління.

 Суть його полягає в певній організаційній діяльності окремого міністерства чи відомства щодо забезпечення належних умов використання та охорони природних об'єктів, які експлуатуються підприємствами, що йому підпорядковані. Це характерно, наприклад, для Міністерства аграрної політики, Міністерства палива та енергетики, Міністерства транспорту і зв'язку.

 4. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ І ОХОРОНІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

 Конституція України і нормативні акти екологічного законодавства визнають громадське управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища важливим конституційним принципом екологічного права. Він грунтується на декількох конституційних нормах.

 По-перше, природні багатства України є об'єктами права власності Українського народу, а кожний громадянин має право користуватися цими природними об'єктами відповідно до закону (ст. 13 Конституції України).

 По-друге, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України).

 По-третє, громадяни зобов'язані, своєю чергою, не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ними збитки (ст. 66 Конституції України).

 По-четверте, громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів (ст. 36 Крнституції України), в тому числі і екологічних.

 Отже, наведені норми свідчать, що кожний громадянин як вправі, так і зобов'язаний робити свій особистий внесок в раціональне природокористування і охорону довкілля, діючи самостійно або в складі громадського об'єднання екологічного напряму.

 Екологічна ситуація та зростання свідомості й активності населення обумовили те, що в Україні існує понад 20 екологічних організацій, асоціацій та груп національного рівня та понад 300 - місцевого. Серед них Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливців і рибалок, асоціація "Зелений світ", республіканські ботанічні, орнітологічні, географічні, гідро-екологічні товариства, Українська молодіжна екологічна ліга, Національний екологічний центр, Українська екологічна академія наук, Всеукраїнська екологічна ліга та ін. Для взаємодії з ними при Мінприроди створено Громадську екологічну раду.

 ВИСНОВКИ

 Таким чином, зміст діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в сфері використання та охорони природних ресурсів останніми роками значно розширився і став частиною не лише господарської сфери, але й соціально-культурної та адміністративно-політичної. Ця сфера управління перетворилась в міжгалузеву. Вона прямо чи опосередковано зачіпає інтереси кожної людини.

 Загалом екологічна політика державних органів України спрямована на:

 - вдосконалення природоохоронного законодавства і регламентації режимів природокористування з метою їх адаптації до умов реформування економіки, зміни форм власності;

 - впровадження програмно-цільових методів реалізації екологічної політики шляхом розробки різного рівня програм охорони довкілля та невиснажливого використання природних ресурсів;

 - вдосконалення економічного механізму природокористування відповідно до здійснюваних економічних реформ; послідовний перехід на міжнародні екологічні стандарти технологічних процесів переробки і виробництва продукції;

 - організацію єдиної системи нагляду і контролю за станом природних ресурсів та. об'єктів навколишнього природного середовища;

 - гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАЕС;

 - поліпшення екологічної освіти і виховання, вдосконалення інформування населення про стан навколишнього природного середовища.

 ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

 14.11.2005 р. о 19.00 нарядом ППС у складі сержантів міліції Зінченка і Мінаєва на майдані Пушкіна був затриманий та доставлений в чергову частину РВ ЗМУ УМВС гр. Книр - 17 років, який палив цигарки-самокрутки, що були набиті сіро-зеленою речовиною (за висновком ЕКВ УВС - марихуаною). При особистому огляді у затриманого вилучено цигарку з вище вказаною речовиною.

 Дільничний інспектор капітан міліції Крот порушив адміністративну справу стосовно гр. Книра.

 Завдання:

 1. Дайте юридичну характеристику діям правопорушника.

 2. Оцініть правомірність дій дільничного інспектора.

 3. Скдадіть макет адміністративної справи про притягнення гр. Книра до адміністративної відповідальності.

 Громадянина Книра було затримано працівниками міліції під час паління ним цигарок з речовиною, яка за висновком ЕКО УВС виявилася марихуаною. Під час особистого обшуку в його кишені знайшли ще одну цигарку з аналогічною печовиною, яку Книр приховав для себе.

 Отже, Книр має бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП за незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту. Невеликий розмір наркотичних засобів визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

 Правопорушення, яке вчинив Книр, тягне за собою накладення штрафу від 18 до 43 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

 Дільничний інспектор Крот мав право лише скласти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене Книром (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП).

 Розглядати цю справу уповноважений лише начальник відповідного органу внутрішніх справ або його заступник (п. 1 ч. 2 ст. 222 КУпАП).

Начальнику Жовтневого РВ ЗМУ УМВС

України в Запорізькій області

майору міліції Миронову І. Р.

Сержантів міліції Жовтневого

РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій

області Попова В. Т., Бойченка Д. Л.

РАПОРТ

 14 листопада 2005 р. о 19.00 год. під час патрулювання на майдані ім. О. С. Пушкіна нами був затриманий гр. Книр, який палив цигарки-самокрутки, набиті сіро-зеленою речовиною, схожою на наркотичну.

 Гр. Книр був доставлений нами у чергову частину Жовтневого РВ ЗМУ УМВС. Під час особистого огляду в кишені гр. Книра була знайдена ще одна цигарка з аналогічною речовиною.

14 листопада 2005 р.                (підписи)                       Попов В. Т.

Бойченко Д. Л.

ПРОТОКОЛ

про адміністративне правопорушення

за ст. 44 КУпАП

14 листопада 2005 р.                                                       м. Запоріжжя

 Я, дільничний інспектор міліції Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України, капітан міліції Крот В. С., склав цей протокол про те, що гр. Книр Олег Петрович 14 листопада 2005 p. о 19.00 год. був затриманий сержантами міліції Поповим В. Т. і Бойченком Д. Л. за те, що палив цигарки-самокрутки, набиті речовиною, яка за висновком ЕКВ УМВС є марихуаною, під час особистого обшуку у його кишені було знайдено ще одну цигарку з аналогічною речовиною, і скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44 КУпАП.

ВІДОМОСТІ ПРО ОСОБИСТІСТЬ ПРАВОПОРУШНИКА

 Книр Олег Петрович народився 10 вересня 1990 р., уродженець
 м. Запоріжжя, проживає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 17, працює слюсарем на заводі "Комунар", неодружений, до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

 Документ, що засвідчує особу правопорушника: паспорт СА
№ 652937, виданий Жовтневим РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 11.10.2005 р.

 Гр. Книру О. П. роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про місце і час розгляду адміністративної справи.

 (підпис)                                                                Книр О. П.

ПОЯСНЕННЯ ПРАВОПОРУШНИКА:

 14 листопада 2005 року мене в компанії друзів незнайомий чоловік пригостив двома цигарками. Що в них є, я не знаю. Раніше я таких не палив.

 (підпис)                                                       Книр О. П.

 До протоколу додається: протокол особистого обшуку гр. Книра О. П., протокол вилучення цигарки з марихуаною, рапорт сержантів міліції Попова В. Т., Бойченка Д. Л.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2.  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2007 р. // http://zakon.rada.gov.ua
4.  Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.
5. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник. - К.: Літера, 2005. - 290 с.
6. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. - Запоріжжя: ЗЮІ, 2001. - 142 с.
7. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,
   М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 38