Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

Контрольна робота

 з дисципліни "Адміністративне право"

 на тему:

 ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

 ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Загальна характеристика фінансової системи України ................ 5

 2. Міністерство фінансів України: функції і структура .................... 8

 3. Національний банк України в системі
фінансових органів держави ......................................................... 17

 Висновки ........................................................................................... 21

 Задача ............................................................................................... 23

 Макет адміністративної справи ....................................................... 25

 Список використаної літератури ..................................................... 28

ВСТУП

 Фінансові відносини виникають у сфері фінансової діяльності. Фінансова діяльність держави - це заснована на правових нормах діяльність державних органів з мобілізації, розподілу, використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, які є частиною національного доходу країни й необхідні для виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування. Тобто фінансова діяльність є плановою діяльністю для виконання завдань і функцій держави й органів місцевого самоврядування, що базується на правових нормах.

 Характерними рисами фінансової діяльності зазначених органів є те, що вона:

 1) має міжгалузевий характер через розподіл фінансових ресурсів у всіх галузях і сферах державного управління;

 2) є вид діяльності представницьких і виконавчих органів влади;

 3) належить до компетенції не лише державних органів, а й органів місцевого самоврядування.

 Мета фінансової діяльності держави реалізується в межах суб'єктно-об'єктних відносин. При цьому під суб'єктом розуміється той, хто здійснює фінансову діяльність:

 1) держава в цілому (наприклад, у відносинах державної позики);

 2) державні органи - можуть діяти від імені держави та від власного імені, але за дорученням і в інтересах держави;

 3) органи місцевого самоврядування.

 Об'єкт фінансової діяльності - це те, на що вона спрямована, зокрема фінанси, але не всі, лише публічні - державні та місцеві. Раніше вважалося, що лише державні фонди становлять об'єкт фінансової діяльності держави.

 Зміст фінансової діяльності держави - сукупність усіх її елементів, властивостей і процесів. Ця сукупність вибудована відповідно до мети діяльності. Вона об'єднує різні операції, що дозволяють повніше розкрити зміст фінансової діяльності.

 У наданій контрольній роботі розглядаються правові основи державного управління в галузі фінансів і кредиту.

 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 Фінанси - історично сформована економічна категорія. Вони виникнули в період розпаду первіснообщинного ладу і зародження рабовласницького у зв'язку з появою держави та її інститутів, розвитком товарно-грошового господарства тощо.

 Цими ж передумовами (існуванням держави, розвитком товарно-грошових відносин) визначається і подальше функціонування фінансів, що пов'язано з об'єктивно існуючою необхідністю розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з формуванням грошових прибутків і накопичень у суб'єктів господарювання і держави та використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

 У структуру фінансів як цілісної категорії з властивими їй загальними ознаками входять декілька взаємозалежних ланок (інститутів). Це обумовлено тим, що вони обслуговують різноманітні потреби суспільства, охоплюють своїм впливом всю економіку країни й соціальну сферу. Сукупність вхідних до складу фінансів України ланок в їх взаємозв'язку утворює фінансову систему країни.

 У зв'язку з новими економічними і політичними умовами у фінансовій системі України відбулися зміни. Вони торкнулися як складу фінансової системи (з'явилися нові інститути), так і змісту складаючих її ланок, їх внутрішньої побудови і взаємодії між собою.

 Фінансову систему України складають такі ланки (інститути):

 - бюджетна система з вхідними в неї державним бюджетом України, республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;

 - позабюджетні цільові фонди;

 - фінанси підприємств, об'єднань, організацій, установ, галузей народного господарства;

 - майнове й особисте страхування;

 - кредит (державний і банківський).

 Перераховані ланки фінансової системи існують як на державному рівні, так і на рівні Автономної Республіки Крим, а також місцевого самоврядування. Всі вони мають загальні властивості фінансів як економічної категорії, але в силу своїх особливостей по-різному впливають на соціально-економічні процеси. Багатоланковисть фінансової системи сприяє більшої її гнучкості та ефективності дії.

 Функціонування фінансової системи забезпечується рухом готівки і безготівковими грошовими платежами і розрахунками.

 Розвиток фінансової системи України на сучасному етапі пов'язаний з використанням зарубіжного досвіду. Так, почали створюватися різноманітні позабюджетні цільові фонди, схожі до тих, що мають широке розповсюдження в інших країнах. Вже не існує державної монополії на майнове й особисте страхування, банківський кредит.

 Кожна з ланок фінансової системи є сукупністю специфічних фінансових відносин, за допомогою яких утворюються й використовуються відповідні види грошових фондів (прибутків) з метою задоволення різних за своїм змістом і масштабам суспільних потреб. Ці фонди можуть бути централізованими і децентралізованими. Централізовані грошові фонди у визначених територіальних межах (наприклад, республіканський, обласні бюджети) використовуються для задоволення загальних потреб відповідної території. До децентралізованого відносяться грошові фонди підприємств, організацій, використовувані для виробничих і соціальних цілей у масштабах даного підприємства (організації).

 Центральне місце у фінансовій системі України займає бюджетна система, за допомогою якої утворюються грошові фонди відповідних державних і адміністративно-територіальних утворень. Такі грошові фонди необхідні для реалізації загальнодержавних або територіальних соціально-економічних планів і програм, забезпечення оборони і безпеки країни. Засоби бюджетної системи утворюються в основному за рахунок податків і інших обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб. Для притягнення їх використовуються також кредит (державний і банківський), інші джерела.

 Позабюджетні цільові фонди - нова ланка фінансової системи України, формування якої відноситься до початку 90-х рр. XX ст. До них відносяться Пенсійний фонд України, Фонд служби зайнятості та інші фонди. Вони мають суворо цільове призначення. Їх засоби утворюються за рахунок обов'язкових платежів і відрахувань юридичних і фізичних осіб. Залучаються і добровільні внески (пожертвування), що розширює фінансову базу цих фондів. У цілому позабюджетні фонди покликані збільшити фінансові ресурси держави і забезпечити їх найбільш ефективне і доцільне використання.

 Фінанси підприємств - вихідна ланка, основа усієї фінансової системи, оскільки вони безпосередньо пов'язані з матеріальним виробництвом, у процесі якого створюється національний дохід, який потім розподіляється і перерозподіляється за допомогою фінансової системи. У своєму матеріальному вираженні - це відособлені грошові фонди різного призначення, створювані на кожному конкретному підприємстві і використовувані для економічного розвитку і соціальних потреб його працівників. Фінанси підприємств органічно пов'язані з усіма стадіями виробництва і реалізації зробленої продукції, що створює можливості їх діючого впливу на дані процеси.

 Майнове й особисте страхування використовується для формування страхових фондів і спрямування їх на відшкодування матеріального збитку, заподіяного юридичним і фізичним особам стихійними лихами, нещасними випадками і різного роду іншими несприятливими подіями. Джерелом утворення таких фондів є в основному внески названих осіб, а в передбачених випадках - кошти державного бюджету.

 У зв'язку з реформуванням економіки страхування перестало існувати як монополія держави. Крім державного страхування створюються недержавні страхові організації, що здійснюють цю діяльність як різновид підприємницької, знаходячись при цьому під наглядом держави.

 Кредит виражається в притягненні та акумуляції в кредитні ресурси вільних коштів держави, юридичних і фізичних осіб, наданих для використання на принципі зворотності. Участь перерахованих суб'єктів у цих відносинах стала більш різноманітною.

 2. МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ: ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРА

 Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

 Мінфін України діє відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1837 в ред. від 27.02.2008 р.

 Міністерство забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

 Основними завданнями Мінфіну України є:

 - розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

 - здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

 - розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;

 - розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного бюджету України;

 - забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

 - забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;

 - удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

 - розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;

 - забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

 - інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

 Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:

 - бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу;

 - розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України;

 - подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України та республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;

 - у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;

 - вдосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

 - бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;

 - бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;

 - бере участь у розробленні заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики, розробленні та фінансуванні державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;

 - координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

 - погоджує в установленому порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників фінансових управлінь обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;

 - розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади необхідних матеріалів для проведення аналізу ефективності діючої податкової системи та пропозицій щодо її удосконалення;

 - проводить аналітичні дослідження впливу податкової політики на економічне зростання та ефективність дії системи оподаткування;

 - прогнозує і моделює на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;

 - бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;

 - здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються;

 - організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

 - співпрацює відповідно до визначених повноважень з міжнародними фінансовими організаціями та за дорученням Кабінету Міністрів України проводить з ними переговори і консультації з питань фінансової політики та укладення кредитних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

 - готує пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових і митних відносин з іншими державами, бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України, і забезпеченні економного витрачання іноземної валюти, під час укладання міжнародних договорів готує висновки щодо фінансових умов і передбачуваних наслідків їх реалізації, за дорученням Кабінету Міністрів України проводить переговори з іншими державами щодо укладення угод з питань оподаткування;

 - розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних зовнішніх запозичань, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням в економіку України іноземних кредитів, відповідно до законодавства;

 - бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав, Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав, Президії Міждержавного економічного комітету, а також в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді проектів багатосторонніх угод, протоколів і рішень про взаємовідносини України з країнами Співдружності Незалежних Держав;

 - бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також системи оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, готує пропозиції про граничну чисельність та розміри асигнувань на утримання апарату зазначених органів;

 - розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

 - затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

 - здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

 - здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

 - вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;

 - надає з Державного бюджету України в установленому порядку позички в разі виникнення тимчасових касових розривів під час виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які мають бути погашені в установлені строки у межах поточного бюджетного року;

 - надає відповідно до законодавства відстрочку та розстрочку за платежами Державного бюджету України;

 - проводить у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

 - здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

 - здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

 - забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення;

 - розробляє разом з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

 - забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

 - здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

 Мінфін України має право:

 - одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;

 - одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;

 - одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;

 - одержувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів;

 - представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням під час розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Мінфін України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

 Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

 У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

 Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.

 Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками Міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства.

 Міністр фінансів України:

 - здійснює керівництво Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань;

 - визначає право підпису документів від імені Мінфіну України;

 - погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників Головного управління Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

 Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Мінфіну України, обговорення напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).

 Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра.

 Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства.

 Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінфіні України можуть утворюватися наукова та методологічна ради з висококваліфікованих фахівців і вчених.

 Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.

 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

 Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку України (НБУ) є забезпечення стабільності грошової одиниці в державі. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

 Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. в ред. від 09.07.2007 р. НБУ виконує такі функції:

 - відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

 - монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

 - виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

 - встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

 - організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

 - визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

 - визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

 - здійснює банківське регулювання та нагляд;

 - веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

 - веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

 - здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

 - складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

 - представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

 - здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

 - забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

 - аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

 - організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

 - реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

 - бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

 - визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ;

 - здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

 НБУ проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; він є емісійним центром; організатором міжбанківських розрахунків; координатором діяльності банківської системи в цілому; НБУ визначає курс грошової одиниці України відносно інших валют. Він же створює державну скарбницю та забезпечує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали й золотовалютні запаси.

 Головними завданнями НБУ при проведенні грошово-кредитної політики є створення умов фінансової стабілізації в державі із забезпеченням стабільності національної грошової одиниці та підтримка макроекономічної стабілізації через зниження темпів інфляції.

 Одним з основних напрямків діяльності НБУ є здійснення контролю за функціонуванням банківської системи і виконання ним функцій кредитора останньої інстанції. Це зумовлено необхідністю підтримки стабільності банківської системи, оскільки довіра до національної грошової одиниці передбачає наявність стійких і ефективно працюючих кредитно-банківських інститутів.

 Стратегічне завдання НБУ в перехідний період - замінити практику прямого розподілу кредитних ресурсів грошово-кредитним регулюванням з використанням ринкових інструментів - передбачає реформування організаційно-управлінських структур, їх адаптацію як на верхньому, так і на нижньому "поверхах" банківської системи до роботи в режимі реального ринку.

 У перспективі, на думку фахівців, необхідне послаблення резервних вимог з боку НБУ, але за жорсткого регулювання ним основних напрямків діяльності комерційних банків: накопичення власного капіталу та зміни його структури, посилення гарантійних вимог, постійного відслідковування кредитного портфеля з позицій його структури і забезпеченості тощо.

 НБУ є провідником валютної політики держави, стратегічні напрямки якої зумовлені цілим рядом факторів: структурою НБУ, характером його грошово-кредитної політики, рівнем інфляції та станом державної заборгованості.

 ВИСНОВКИ

 Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зробити такі висновки.

 1. У структуру фінансової системи України як цілісної категорії з властивими їй загальними ознаками входять декілька взаємозалежних ланок (інститутів). Це обумовлено тим, що вони обслуговують різноманітні потреби суспільства, охоплюють своїм впливом всю економіку країни й соціальну сферу.

 Фінансову систему України складають такі ланки (інститути): бюджетна система з вхідними в неї державним бюджетом України, республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами; позабюджетні цільові фонди; фінанси підприємств, об'єднань, організацій, установ, галузей народного господарства; майнове й особисте страхування; кредит (державний і банківський).

 2. Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Воно забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

 3. Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи України, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності. НБУ проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; він є емісійним центром; організатором міжбанківських розрахунків; координатором діяльності банківської системи в цілому; НБУ визначає курс грошової одиниці України відносно інших валют. Він же створює державну скарбницю та забезпечує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали й золотовалютні запаси].

 ЗАДАЧА

 Громадянин Ткаченко на трасі Харків-Сімферополь, керуючи особистим автомобілем у стані сп'яніння, був зупинений інспектором ДАІ. Останній при перевірці документів звернув увагу на стан водія і запросив його у приміщення поста ДАІ, на що той, залишивши документи у співробітника міліції, скочив в автомобіль і на великій швидкості зник. Через кілька днів Ткаченка викликали до районного відділення ДАІ, де інспектор склав протокол відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП за повторне протягом року ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння (три місяці назад Т. було оштрафовано за керування автомобілем у стані сп'яніння).

 Завдання:

 Як належить кваліфікувати дії Ткаченка?

 Чи правомірні дії співробітника ДАІ?

 Дайте юридичну характеристику скоєного правопорушення.

 Складіть макет адміністративної справи.

 Відповідно до п.п. 8, 9 ст. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 р. № 341 в ред. від 09.06.2008 р., інспектор ДАІ був зобов'язаний організувати затримання Ткаченка, оскільки останній перебував у стані сп'яніння, втік з міста, де його зупинили, і міг створити на дорозі небезпечну обстановку для водіїв та пішохідів.

 Ткаченка необхідно було затримати згідно із ч. 1 ст. 260 і ч. 4 ст. 263 КУпАП та скласти рапорт про адміністративне правопорушення і протокол про затримання (ч. 1 ст. 261 КУпАП).

 Після затримання треба було провести примусову перевірку правопорушника на стан сп'яніння (ч. 4 п. 1.1 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України та Мін’юсту України від 24.02.1995 р. № 9 114/38/15-36-18 і скласти протокол про адміністративне правопорушення (ст.ст. 254, 256 КУпАП), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП: повторне протягом року керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння.

 У ситуації, що склалася, можна говорити лише про ухилення особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

 Отже, складання інспектором ДАІ через декілька днів після вчинення Ткаченком правопорушення протоколу відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП за повторне протягом року ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння є необгрунтованим, оскільки перший раз Ткаченко був оштрафований за керування автомобілем у стані сп'яніння.

 Відповідно до статті 221 КУпАП справи про адміністративні пра