Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчального курсу "Адміністративне право"

на тему:

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Міністерство юстиції, його завдання, структура та повноваження 4

 2. Місцеві управління Міністерства юстиції України ....................... 12

 3. Державна виконавча служба ......................................................... 16

 4. Нотаріат в системі органів юстиції України ................................. 18

 Висновки ........................................................................................... 21

 Задача ................................................................................................ 22

 Список використаної літератури ...................................................... 26

ВСТУП

 Органи юстиції – це система органів виконавчої влади, до якої належать:

 1) Міністерство юстиції України;

 2) місцеві органи юстиції: Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласні управління юстиції; Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції;

 3) підприємства, установи і організації сфери, які відносяться до сфери управління Міністерства юстиції України.

 До установ юстиції входять підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління органів юстиції, зокрема органи нотаріату, реєстрації актів цивільного стану, державна виконавча служба, служба громадянства та реєстрації фізичних осіб, науково-дослідні інститути судових експертиз тощо.

 Органи юстиції у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 р. № 1577 в ред. від 16.03.2009 р.

 Історія української юстиції налічує понад 80 років. Міністерство судових справ, Народне секретарство юстиції, Народний комісаріат юстиції – такими були назви органів, які передували сучасному Міністерству юстиції.

 Проголошення незалежності України, здійснення політичної та економічної реформ зумовили необхідність кардинальних змін пріоритетів у діяльності органів юстиції, значного розширення їх повноважень, покладення на них нових функцій.

 1. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ, ЙОГО ЗАВДАННЯ, СТРУКТУРА ТА ПОВНОВАЖЕННЯ

 Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

 Мін'юст – головний орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики.

 Основними завданнями Мін'юсту України є:

 – забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

 – підготовка пропозицій щодо проведення правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

 – забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері;

 – підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

 – планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за провадженням такої діяльності;

 – координація роботи з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

 – організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

 – організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;

 – розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

 – здійснення міжнародно-правового співробітництва.

 Відповідно до цих завдань Мін'юст України наділено повноваженнями, які умовно можна поділити на декілька груп.

 До першої групи належать повноваження, які забезпечують реалізацію державної правової політики, проведення в Україні правової реформи. Прагнення України увійти до європейської спільноти вимагало від неї приведення у відповідність до міжнародних стандартів вітчизняного законодавства.

 26 вересня 1995 р. Парламентською Асамблеєю Ради Європи прийнято Висновок № 190, відповідно до якого наша держава взяла на себе зобов'язання розробити нове, демократичне законодавство, згідно з яким її головним завданням є захист прав і свобод людини.

 Зокрема, було передбачено прийняття нової Конституції України, нових Цивільного, Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального кодексів, висунуті також вимоги щодо судової реформи, реформи прокуратури, пенітенціарної системи, адвокатури.

 У зв'язку з тим, що ці зобов'язання здебільшого мають правовий зміст, основним органом їх виконання став Мін'юст України.

 Для реалізації вказаного завдання Мін'юст України:

 – готує пропозиції щодо проведення правової реформи;

 – готує разом з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, науковими установами проекти концепцій розвитку законодавства та їх наукове обгрунтування з урахуванням світового досвіду;

 – розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами виконавчої влади бере участь у їх підготовці;

 – здійснює правову експертизу (готує висновки) щодо відповідності Конституції та законам України, вимогам нормопроектувальної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верховної Ради АРК;

 – розробляє за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щорічні плани законопроектної роботи, координує нормотворчу діяльність в центральних органах виконавчої влади, здійснює контроль за такою діяльністю;

 – проводить експертизу (готує висновки) щодо відповідності acquіs communautaіre проектів законів та інших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регулюються правом ЄС;

 – організовує роботу з підготовки щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, проводить моніторинг її виконання;

 – здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, переклад актів acquіs communautaіre українською мовою, підготовку глосарія термінів acquіs communautaіre;

 – готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів при їх підготовці для подання на підпис Президентові України;

 – організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією;

 – розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та у встановленому порядку подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

 Друга група повноважень обумовлена тим, що з активізацією в останні роки нормотворчої діяльності виникла потреба в запровадженні державної системи контролю за нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади, а також забезпеченні доступності законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють права та обов'язки громадян, для населення.

 У зв'язку з цим Мін'юст України:

 – здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, веде реєстр таких актів;

 – забезпечує функціонування єдиної системи правової інформатизації, є офіційним видавцем збірників законодавства та кодексів України, видає інформаційний бюлетень "Офіційний вісник України", бере участь у виданні журналів і газет з правових питань;

 – веде Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, надає інформацію з його бази даних;

 – здійснює роботу із систематизації законодавства, готує пропозиції щодо його кодифікації, веде Єдиний класифікатор галузей законодавства;

 – дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям, готує за дорученням Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань;

 Третя група повноважень характеризує взаємовідносини виконавчої та судової влади. Стаття 6 Конституції України визначила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а органи, що є носіями окремих гілок влади, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

 Найважливішою функцією судової влади є здійснення правосуддя. Конституція, забезпечуючи незалежність судів, забороняє будь-який вплив на них при здійсненні правосуддя. Одночасно на державу покладено обов'язок забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

 Виходячи з цього, Мін'юст України наділено такими повноваженнями, які б дозволяли, точно додержуючись принципу незалежності суддів, реалізувати цю державну функцію. На виконання цього завдання Мін'юст України:

 – погоджує типовий регламент роботи кваліфікаційної комісії суддів;

 – організовує виконання замовлення на підготовку спеціалістів апарату судів;

 – організовує в установленому порядку своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), яке покладено на державних виконавців;

 – організовує відповідно до законодавства експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних розробок в галузі судової експертизи, спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних інститутів судової експертизи, які належать до сфери управління Міністерства, координує роботу центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи, проводить атестацію судових експертів, веде Реєстр атестованих судових експертів та здійснює контроль за їх діяльністю.

 Дещо інший характер повноважень Мін'юст України має щодо установ нотаріату. Він:

 – організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до їх поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами, видає та анулює свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, забезпечує реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, організовує виготовлення та контролює використання спеціальних бланків нотаріальних документів, веде реєстр свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

 – здійснює підготовку нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, надає допомогу консульським установам з питань вчинення нотаріальних дій;

 – забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

 Мін'юст України з метою реалізації завдання щодо забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина:

 – здійснює легалізацію всеукраїнських об'єднань громадян і міжнародних громадських організацій, реєструє всеукраїнські і міжнародні благодійні організації, філії, відділення, представництва та інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні, їх символіку та контролює дотримання ними положень їх статутів, веде відповідні державні реєстри;

 – сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію юридичних осіб, веде Державний реєстр застав рухомого майна, організовує в установленому порядку в системі органів юстиції надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг правового і технічного характеру;

 – реєструє адвокатські об'єднання, забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок коштів державного бюджету в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та звільнення громадян від оплати юридичної допомоги, веде реєстр адвокатських об'єднань;

 – видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної практики суб'єктам підприємницької діяльності, зупиняє дію ліцензій та анулює їх, веде реєстр ліцензій на здійснення юридичної практики.

 Важливу роль відіграє Мін'юст України у міжнародних зв'язках:

 – готує в межах своїх повноважень пропозиції з питань міжнародно-правових відносин та приєднання України до міжнародних договорів;

 – укладає угоди про правове співробітництво з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, організовує в межах своїх повноважень взаємодію з ними;

 – забезпечує виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України з правових питань, здійснює в установленому порядку опублікування міжнародних договорів, що набрали чинності;

 – забезпечує підготовку пропозицій щодо приведення законодавства України у відповідність з принципами та стандартами Ради Європи та інтеграції його в систему міжнародного права, координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади із зазначених питань;

 – представляє Кабінет Міністрів України за його дорученням в міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

 – здійснює правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України проектів міжнародних договорів України, готує висновки щодо здійснення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності міжнародними договорами України, а також юридичні висновки, інші матеріали, необхідні для набрання чинності міжнародними кредитними "гарантійними" договорами України;

 – забезпечує підготовку відповідних документів та представництво Кабінету Міністрів України в Європейській комісії з прав людини та Європейському Суді з прав людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направляє спостерігачів у місії з контролю за додержанням прав і свобод людини і громадянина;

 – бере у встановленому порядку участь у роботі міжнародних організацій, двосторонніх і багатосторонніх комісій, а також інших міжнародних органів та інституцій, погоджує кандидатури членів та іншого персоналу від України в міжнародних судових органах і радників з правових питань в посольства та консульства України за кордоном;

 – забезпечує підготовку матеріалів з питань, що належать до його компетенції, у зв'язку з участю України у відповідних міжнародних організаціях та інтеграцією її в ці організації;

 – виступає як представник інтересів Президента України і Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України і судами іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами.

 Мін'юст України виконує й інші повноваження.

 Мін'юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції, підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління.

 Мін'юст очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

 Міністр має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо кандидатур заступників Міністра вносить на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України за поданням Міністра.

 Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, а також інших керівних працівників Міністерства. До складу колегії можуть входити керівники управлінь юстиції. Членів колегії затверджує та увільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра.

 Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку правової системи України в Мін'юсті України можуть бути утворені наукова, науково-консультативна ради та інші органи дорадчого і координаційного характеру.

2. МІСЦЕВІ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

 Місцеві (обласні та районні) управління є територіальними органами Мін'юсту України. Місцеві органи юстиції реалізують завдання, покладене на Мін'юст України, на регіональному рівні, тому їх повноваження мають більш конкретний характер. Це можна прослідити на прикладі повноважень обласних управлінь юстиції щодо судових та нотаріальних органів.

 Обласні управління юстиції:

 – вносять пропозиції Мін'юсту України з питань організації діяльності районних (міських), міжрайонних (окружних) судів та щодо змін у мережі судів та їх штаті;

 – проводять роботу щодо добору кандидатів на посади суддів районних (міських) судів, формують резерв на посади суддів, голів і заступників голів суддів, представляють у встановленому порядку за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісій кандидатури суддів на призначення або обрання суддями;

 – готують матеріали щодо призначення судців на адміністративні посади голів та заступників голів суддів або звільнення суддів з посад;

 – вносять подання до відповідної кваліфікаційної комісії суддів про порушення дисциплінарного провадження щодо суддів районних (міських) судів;

 – здійснюють перевірки з питань, віднесених до компетенції управління, в районних (міських) судах;

 – спільно з органами суддівського самоврядування, місцевими органами виконавчої влади здійснюють заходи щодо забезпечення незалежності суддів, соціального захисту суддів та інших працівників судів;

 – сприяють вирішенню питань, пов'язаних із забезпеченням належної організації в районних (міських) судах щодо оформлення та ведення діловодства, архівної справи, роботи з речовими доказами, довідкової роботи із законодавства та судової статистики.

 Також більш деталізовані повноваження обласних управлінь юстиції щодо органів нотаріату. Вони:

 – організовують роботу нотаріату, вживають заходів щодо її поліпшення та здійснюють контроль за законністю вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами; забезпечують роботу кваліфікаційної комісії нотаріату;

 – забезпечують діяльність нотаріального архіву щодо зберігання нотаріальних документів;

 – організовують та контролюють стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

 – визначають нотаріальний округ, реєструють приватну нотаріальну діяльність, вносять зміни в реєстраційне посвідчення та анулюють його, контролюють дотримання вимог щодо організації робочого місця приватного нотаріуса;

 – подають до Мін'юсту України пропозиції щодо визначення граничної чисельності нотаріусів в нотаріальних округах області;

 – припиняють діяльність нотаріусів, готують обгрунтовані подання на розгляд Мін'юсту України щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю;

 Організація судових та правоохоронних органів – забезпечують установи нотаріату та приватних нотаріусів спеціальними бланками нотаріальних документів та контролюють їх обіг.

 Обласні управління юстиції здійснюють свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

 Начальник Головного управління Юстиції Міністерства юстиції України в АРК призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України за погодженням з Верховною Радою АРК.

 Начальники обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням з головою відповідної обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації. Начальник управління юстиції має:

 – першого заступника;

 – заступника – начальника відділу реєстрації актів громадянського стану;

 – заступника – начальника відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб та, при потребі, заступників начальника з інших напрямків роботи.

 Апарат обласних управлінь юстиції структурно розподілений на відділи. Так, у Запорізькому обласному управлінні юстиції є такі відділи:

 – правової роботи і державної реєстрації відомчих нормативних актів, реєстрації об'єднань громадян, правової інформації;

 – юридичної допомоги населенню;

 – відділ кадрів;

 – відділ реєстрації актів громадянського стану;

 – відділ державної виконавчої служби;

 – відділ організаційного забезпечення діяльності суддів;

 – відділ бухгалтерського обліку;

 – відділ діловодства, матеріально-технічного забезпечення та капітального будівництва.

 Розширення повноважень Мін'юсту України, покладення на нього нових функцій зумовили необхідність реформування не тільки центрального апарату, а й територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1998 р. за № 592 "Про систему органів юстиції" до системи органів юстиції включені районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

 Районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції підпорядковуються Мін'юсту України та безпосередньо Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласним, Київському і Севастопольському міським управлінням юстиції

 Основні завдання районних управлінь юстиції значною мірою збігаються з завданнями вищестоящих органів юстиції, але їх реалізація здійснюється на районному рівні, тому вони мають дещо інший обсяг повноважень Здебільшого вони стосуються питань реєстрації актів громадянського стану; здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів місцевих, державних адміністрацій; легалізації місцевих об'єднань громадян та реєстрації інших юридичних осіб; забезпечення виконання рішень судів та інших органів.

 Начальники районних управлінь юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади за поданням начальника відповідного вищестоящого управління юстиції. Вони також мають першого заступника та декілька заступників за основними напрямками роботи.

 3. ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА

 З прийняттям Конституції України склалися нові політико-правові умови реформування правоохоронної функції держави, здійснення судово-правової реформи. Створення умов ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів людини, утвердження режиму законності в діяльності органів влади і посадових осіб викликало необхідність утворення єдиної самостійної системи виконання рішень судів та інших органів.

 Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закони України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР в ред. від 16.01.2007 р., "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XІV в ред. від 27.11.2009 р., інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

 Закони України "Про державну виконавчу службу" і "Про виконавче провадження" визначили основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус, соціальний захист державних виконавців, а також умови і порядок примусового виконання рішень судових та інших органів (посадових осіб) у разі невиконання їх у добровільному порядку.

 Таким чином, інститут судових виконавців, що діяли при суді, реформовано в державну виконавчу службу, яка увійшла до системи органів Мін'юсту України.

 Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

 Систему органів державної виконавчої служби складають:

 – Департамент державної виконавчої служби Мін'юсту України;

 – відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь юстиції;

 – районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

 Безпосередньо роботу по виконанню рішень судових та юрисдикційних органів покладено на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, які є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

 Державною виконавчою службою підлягають виконанню:

 1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

 2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

 3) вироки судів у частині позбавлення прав займати певні посади або займатися певною діяльністю;

 4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

 5) мирові угоди, затверджені судом;

 6) рішення, ухвали, постанови господарських судів;

 7) виконавчі написи нотаріусів;

 8) рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

 9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

 10) рішення третейських судів відповідно до законів України;

 11) рішення комісій по трудових спорах;

 12) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

 13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

 14) рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

 15) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

 16) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

 17) рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

 4. НОТАРІАТ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

 Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в ред. від 11.06.2009 р.

 Нотаріатові належить важливе місце в системі органів, які здійснюють правоохоронну функцію. Його роль, значення, авторитет невпинно зростають із розвитком нашої державності, що обумовлюється новими економічними відносинами, виникненням приватної власності на засоби виробництва, на землю.

 Особливо це стосується підприємницької діяльності, пов'язаної з оформленням і реєстрацією договорів, створенням різних форм власності та угод щодо цієї власності. Це спричинило виникнення великої кількості угод, раніше невідомих нашому законодавству, ускладнило їх посвідчення.

 Відтак виникла потреба в детальному подальшому регулюванні нотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їх відповідальності – адже саме від якості роботи нотаріальних органів залежить правильне функціонування цивільного обороту в господарстві, ефективність захисту майнових прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

 Можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

 Перше завдання – захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення неоплати чеків.

 Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує своє друге завдання – зміцнення законності і правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи.

 Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання – запобігає можливим правопорушенням. Наприклад, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися заінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у її вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним наслідкам для цих осіб.

 Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

 Таким чином, сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.

 Нотаріальна діяльність в Україні здійснюється на певних принципах.

 Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус перш за все зобов'язаний точно дотримуватися законів (принципу законності). У конкретнішому розумінні це означає, що нотаріус у своїй діяльності повинен дотримуватися норм процесуального і матеріального права.

 Принцип обгрунтованості нотаріальних дій означає, що всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.

 Принциповим положенням у діяльності нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, є їх обов'язок сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їх прав та законних інтересів, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду заінтересованим особам (ст. 5 Закону України "Про нотаріат").

 Відповідно до змісту принципу національної мови нотаріальне провадження здійснюється українською мовою чи мовою більшості населення місцевості. Для забезпечення реалізації принципу заінтересованим особам, котрі не володіють мовою, якою здійснюється нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені нотаріусом або перекладачем (ст. 15 Закону України "Про нотаріат").

 Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій (ст. 8 Закону України "Про нотаріат"). Це означає, що вони не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі в зв'язку з вчиненням нотаріальних дій.

 ВИСНОВКИ

 Таким чином, управління органами юстиції – це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

 Від кожного органу юстиції, взятого окремо чи спільно з іншими, у певному ступені залежить рівень розвитку й ефективність правової системи України в цілому.

 Держава повинна піклуватись про те, щоб відносно до цих органів чітко визначались сфера їх діяльності і компетенція, були упорядковані їх взаємовідносини з іншими органами і організаціями, щоб вони були відносно самостійними, професійними та відповідальними ланками державного апарату.

ЗАДАЧА

Неповнолітній Н., 15 років, учень СШ № 52 вживав алкогольні напої в групі дорослих чоловіків і був затриманий у громадському місці у п'яному вигляді за те, що ображав людську гідність.

 Завдання:

 1. Чи вбачається в діях Н. склад адміністративного правопорушення?

 2. Чи є в діях Н. обставини, які пом'якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення?

 3. Складіть макет адміністративної справи про притягнення групи дорослих чоловіків до адміністративної відповідальності (дані дорослих виберіть довільно).

 Вчинення правопорушення неповнолітнім вважається обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність.

 У статті 34 КУпАП перелічено такі обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення:

 1) щире розкаяння винного;

 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

 4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

 Що стосується неповнолітнього Н., то він не може притягатися до адміністративної відповідальності, оскільки йому виповнилося тільки 15 років.

 У статті 12 КУпАП зазначається, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

 У справі, яка розглядається, до адміністративної відповідальності за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП) мають бути притягнути особи, котрі примусили неповнолітнього Н. вжити алкогольні напої.

Начальнику Комунарського

РВ УМВС України в м. Запоріжжі

майору міліції Попову П. П.

РАПОРТ

 11 листопада 2009 року о 18 год. 00 хв. в Олександрівському паркі, що розташований в Команарському районі м. Запоріжжя, нами було затримано неповнолітнього Букова Сергія Івановича, 1994 р.н., який, перебуваючи у п'яному стані, ображав відпочиваючих й брутально висловлювався, принижуючи їх людську гідність.

 У цьому ж паркі ми затримали двох чоловіків, на яких вказав Буков С.І., – Соколова Іната Олеговича, 1979 р.н., і Орлова Івана Олександровича, 1982 р.н., які, сидячи на лавці, розпивали спиртне. Біля лавки стояло дві пустих пляшки з-під горілки. Буков С.І. вказав на них, як на осіб, що пригощали його горілкою.

 Затриманих Соколова І. О. і Орлова І. О. доставлено до ЧЧ Комунарського РВ УМВС України в м. Запоріжжі.

Сержанти міліції Комунарського<