Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

Контрольна робота

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО"

на тему:

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

 

ПЛАН

 Вступ ........................................................................................................... 3

 1. Зміст і особливості державного управління у сфері
закордонних справ .................................................................................. 4

 2. Правовий статус Міністерства закордонних справ України .................. 6

 3. Органи МЗС за кордоном: дипломатичні представництва, 
консульські установи, місії .................................................................. 10

 Висновки ................................................................................................... 15

 Задача ........................................................................................................ 17

 Список використаної літератури .............................................................. 21

ВСТУП

 Державне управління у сфері закордонних справ – це діяльність органів державної влади, спрямована на здійснення зовнішньої політики України. Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

 З метою забезпечення національних інтересів України її зовнішня політика спрямовується на виконання найголовніших завдань, серед яких:

 – утвердження і розвиток України як незалежної, демократичної держави;

 – забезпечення стабільності міжнародного становища України;

 – збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів;

 – включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення громадян і підвищення добробуту народу;

 – захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном; створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і вихідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

 Метою наданої роботи є з'ясування особливостей державного управління закордонними справами, характеристика його правових основ.

1. ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ

 Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється представництвами, бере участь у діяльності впливових міжнародних організацій (ООН, НБРЄ, СНД та ін.) в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів.

 Серед правових актів, в яких визначаються засади зовнішньої політики, повноваження та завдання державних органів України, слід назвати Декларацію про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. Акт про незалежність України від 24.08.1991 p., Конституцію України, Заяву про без'ядерний статус України від 24.10.1991 p., Основні напрями зовнішньої політики України та ін.

 Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України, є Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України". від 21.01.1994 р. № 3857-XІІ в ред. від 24.06.2004 р.

 Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну і виїзд з України іноземних громадян, є Закон України від "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 р. № 3929-XІІ в ред. від 07.05.2009 р. та "Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 в ред. від 16.07.2010 р.

 Визначення засад зовнішньої політики України віднесено до повноважень Верховної Ради України.

 Відповідно до основних напрямів зовнішньої політики Україна реалізує зовнішню політику на таких засадах:

 – здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав;

 – розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи;

 – Україна не є ворогом жодної держави, засуджує війну як знаряддя національної політики та ін.

 До повноважень Верховної Ради України у зовнішньополітичній діяльності належить також:

 – заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

 – оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

 – надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України та ін.

 Президент України виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Як глава держави він:

 – представляє її у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

 – приймає рішення про визнання іноземних держав;

 – призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

 – приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

 – здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

 Важливу роль у здійсненні зовнішньої політики України виконує Кабінет Міністрів України, який забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, реалізує внутрішню і зовнішню політику держави.

 З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості та узгодженості здійснення зовнішньої політики України координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади та установ у сфері зовнішніх зносин покладається на Міністерство закордонних справ України.

 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

 Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію всіх учасників зовнішньополітичних зв'язків держави.

 Положення про Міністерство закордонних справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 960 в ред. від 16.08.2010 р.

 Основними завданнями МЗС є:

 – участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;

 – забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями;

 – забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;

 – координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України, зокрема реалізації стратегічних цілей і пріоритетних напрямів державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

 – здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України;

 – внесення в установленому порядку пропозицій щодо основних напрямів діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

 – забезпечення прозорості процесу реалізації стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції;

 – сприяння входженню України до світового інформаційного простору;

 – сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера;

 – реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки;

 – створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;

 – забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;

 – захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

 – забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері.

 МЗС відповідно до покладених на нього завдань 1) бере участь у провадженні зовнішньополітичної діяльності держави; 2) розробляє пропозиції щодо визначення засад зовнішніх зносин; 3) розробляє і подає Президентові України та Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо ініціатив міжнародного характеру, проектів нормативно-правових актів з питань зовнішньої політики і дипломатичної служби України, реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції з питань зовнішньої політики та безпеки; проводить роботу з підвищення ролі міжнародного права у міжнародних відносинах та ін.

 МЗС має певні права, наприклад, одержувати у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій документи та матеріали, зокрема стосовно діяльності, пов'язаної з дотриманням і виконанням норм міжнародного права, участі у роботі міжнародних організацій та їх органів, а від органів статистики – статистичні дані для виконання покладених на нього завдань; скликати наради з питань, що належать до його компетенції; здійснювати контроль відповідно до законодавства у межах своїх повноважень за цільовим використанням державних коштів, виділених на виконання програм, проектів, заходів, а також міжнародних програм та ін.

 МЗС здійснює свої повноваження безпосередньо і через закордонні дипломатичні установи України, представництва МЗС на території України, організації та установи, що належать до сфери його управління.

 МЗС у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

 МЗС очолює Міністр, який за поданням Президента України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України.

 Міністр має перших заступників та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади в установленому законодавством порядку за пропозицією Міністра, що подається Прем'єр-міністрові України.

 Міністр розподіляє обов'язки між своїми першими заступниками та заступниками.

 Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції МЗС, а також для визначення основних напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), перших заступників та заступників Міністра, керівників урядових органів державного управління, інших керівних працівників Міністерства. Організаційною формою роботи колегії є засідання. Періодичність проведення засідань колегії визначається Міністром. Рішення колегії проводяться в життя наказами МЗС.

 Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо визначення основних напрямів розвитку зовнішньої політики України, обговорення і вивчення найважливіших міжнародних проблем та інших питань у МЗС може утворюватися наукова рада з числа висококваліфікованих фахівців і вчених. Склад наукової ради і положення про неї затверджує Міністр.

 У МЗС з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад таких органів і положення про них затверджує Міністр.

 3. ОРГАНИ МЗС ЗА КОРДОНОМ: ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА, КОНСУЛЬСЬКІ  УСТАНОВИ, МІСІЇ

 Закордонними органами Міністерства закордонних справ України є дипломатичні представництва України, консульські установи, місії України за кордоном.

 Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

 Керівництво дипломатичним представництвом здійснює Міністерство закордонних справ України. Діяльність дипломатичного представництва базується на положеннях Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 p., двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорах України, законодавства України та держави перебування.

 Правовий статус дипломатичного представництва врегульований Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженим розпорядженням Президента України від 22.10.1992 р.
№ 166/92-рп.

 До функцій дипломатичного представництва України належить: представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин; захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб в цій державі; ведення переговорів з її урядом.

 Крім цього, дипломатичне представництво займається з'ясуванням всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформує про них відповідні органи України, поширенням у державі перебування інформації про становище в Україні і події міжнародного життя, розвитком співробітництва в галузі економіки, культури і науки. Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних справ України може виконувати і консульські функції.

 Главою дипломатичного представництва України є посол, посланник або повірений у справах. Він є головним представником України в державі перебування, здійснює керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

 Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України в разі отримання згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він направляється. Повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закордонних справ України.

 Главою дипломатичного представництва України, членами дипломатичного персоналу можуть бути тільки громадяни України, а членами адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу – як громадяни України, так і громадяни держави перебування при відповідному повідомленні міністра закордонних справ цієї держави. Президент України за поданням Міністра закордонних справ України може призначити главу дипломатичного представництва або члена його персоналу одночасно представником України при будь-якій міжнародній організації. Дипломатичне представництво України в іноземній державі може одночасно представляти інтереси України в інших державах за їх згодою.

 Консульські установи України (Консульське управління МЗС України, представництва МЗС України в Україні, консульські відділи дипломатичних представництв України, генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства) захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб, громадян України, сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму, а також сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною.

 Консульські установи здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, міжнародних договорів та звичаїв, а також згідно з Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України від 02.04.1994 р. № 127/94 в ред. від 21.05.2002 р.

 Консульські установи підпорядковані Міністерству закордонних справ України і діють під загальним керівництвом глави дипломатичного представництва України у державі перебування.

 Генеральні консульства, консульства, віце-консульства і консульські агентства очолюються відповідно генеральними консулами, консулами, віце-консулами і консульськими агентами. Міністерство закордонних справ України за погодженням з державою перебування визначає місцезнаходження консульської установи, її клас і консульський округ.

 Консул зобов'язаний вживати відповідних заходів для того, щоб усі юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

 Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі, приймає письмові та усні звернення юридичних осіб і громадян України та іноземних юридичних осіб і громадян, надає допомогу у виконанні службових обов'язків членам державних делегацій України та іншим представникам державних органів України, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств і установ, які перебувають у межах його консульського округу.

 Консул також здійснює ведення військового обліку громадян України, виконує доручення слідчих або судових органів України, обов'язки нотаріуса, реєстратора актів цивільного стану, функції охорони та розпорядження майном громадян України; контролює додержання законодавства держави перебування і договорів, укладених Україною з цією державою, та "міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і держава перебування, щодо громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі, відбувають покарання або пропали без вісті.

 Крім цього, на консула покладено вирішення питань щодо паспортів громадян України і віз на в'їзд в Україну, виїзд з України і транзитний проїзд через територію України та питань, пов'язаних з громадянством.

 Консул може виконувати й інші функції, які не забороняються законами і правилами держави перебування та проти яких вона не має заперечень, або які передбачені договорами, діючими між Україною і державою перебування.

 Консул виконує покладені на нього функції особисто або доручає їх виконання іншій консульській посадовій особі. У державі, де немає дипломатичних представництв України, за згодою держави перебування на консула можуть бути покладені також дипломатичні функції. В окремих випадках за згодою держави перебування консул може виконувати свої функції за межами свого консульського округу, а за дорученням МЗС України та згодою іноземних держав – на території іншої або інших держав.

 У складі дипломатичних представництв України за кордоном утворені торговельно-економічні місії. Вони представляють та захищають у державі перебування інтереси України в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

ВИСНОВКИ

 1. Державне управління у сфері закордонних справ – це діяльність органів державної влади, спрямована на здійснення зовнішньої політики України.

 2. Визначення засад зовнішньої політики України віднесено до повноважень Верховної Ради України.

 3. Президент України виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.

 4. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію всіх учасників зовнішньополітичних зв'язків держави, є Міністерство закордонних справ України.

 5. Надзвичайний і повноважний посол, посланник або повірений у справах є головним представником України в державі перебування, здійснює керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

 6. Консул зобов'язаний вживати відповідних заходів для того, щоб усі юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

 7. Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України, є Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України". від 21.01.1994 р. № 3857-XІІ в ред. від 24.06.2004 р.

 8. Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну і виїзд з України іноземних громадян, є Закон України від "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 р. № 3929-XІІ в ред. від 07.05.2009 р. та "Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 в ред. від 16.07.2010 р.

2. Вирішити задачу:

 Гр. Плахотний оскаржив в суд постанову начальника районного відділення ДАІ, яким його було піддано штрафу за невиконання вимоги сержанта міліції про зупинку транспортного засобу. У скарзі він зазначив, що не зупинив автомобіль,тому що працівник міліції не мав жезла, розпізнавального знаку ДАІ, був озброєний і дуже нервував. З його слів, він не наважився зупинитися, боячись нападу озброєної особи у форменому одязі співробітника міліції.

ЗАВДАННЯ:

1. Чи підлягає скарга задоволенню?
2. Дайте юридичну характеристику скоєному Плахотним правопорушенню.
3. Складіть макет адміністративної справи про притягнення Плахотного до адміністративної відповідальності.
4. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 26.04.2010 р.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 23.07.2010 р.
6. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р. № 3857-XІІ в ред. від 24.06.2004 р.
7. Про правовий статус іноземців% Закон України від 04.02.1994 р.
   № 3929-XІІ в ред. від 07.05.2009 р.
8. Положення про Міністерство закордонних справ України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 960 в ред. від 16.08.2010 р.
9. Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 в ред. від 16.07.2010 р.
10. Консульський статут України: Затв. указом Президента України від 02.04.1994 р. № 127/94 в ред. від 21.05.2002 р.
11. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 720 с.
12. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2008. – 680 с.
13. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ, 2001. – 142 с.

 Розв'язання:

 Скарга гр. Плахотного підлягає задоволенню з таких причин.

 До повноважень начальника районного відділення ДАІ не відноситься розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, а, отже, накладання адміністративного стягнення за його вчинення.

 Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи ДАІ можуть складати лише протоколи про ці правопорушення, які направляються до суду (ст. 257 КУпАП), котрі розглядають справи про ці адміністративні правопорушення (ст. 221 КУпАП).

 Водій транспортного засобу зобов'язаний:

 1) зупинитися на вимогу працівника міліції (п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306 в ред. від 14.09.2009 р.);

 2) виконати розпорядження працівника міліції (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XІІ в ред. від 16.11.2008 р.);

 3) надати транспортний засіб працівнику міліції для виконання ним непередбачених і невідкладних службових обов'язків по затриманню правопорушників (п. "б" ч. 3 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух").

 Таким чином, гр. Плахотний, не зупинивши свій автомобіль на вимогу працівника міліції, порушив законодавство про дорожній рух. Як випливає зі ст. 53 Закону України "Про дорожній рух", фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух несуть відповідальність за це згідно із законодавством України.

 За невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу гр. Плахотний має бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-2 КУаАП.

 Макет адміністративної справи

Начальникові Комунарського РВ ДАІ

м. Запоріжжя

підполковнику міліції

Соколову Л. Д.

РАПОРТ

 Доводжу до Вашого відома, що 10 серпня 2010 р. приблизно о 6 год. ранку я побачив, як два п'яні підлітки розбили вітрину продовольчого магазину по вул. Космічній, 6. Я почав їх переслідувати, намагаючись зупинити автомобіль "Таврія" з номерним знаком 131-57 НА, але водій не виконав моєї вимоги, порушивши у такий спосіб Правила дорожнього руху. Я був змушений припинити переслідування.

Сержант Комунарського

РВ УМВС України

в м. Запоріжжі                                 (підпис)                        А. В. Воробйов

 10.08.2010

ПРОТОКОЛ № 231

про адміністративне правопорушення

за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

 1 серпня 2010 р.                                                                     м. Запоріжжя

 Я, начальник Комунарського районного відділення ДАІ м. Запоріжжя підполковник міліції Соколов Л. Д. склав цей протокол про те, що
гр. Плахотний Антон Павлович, народжений 11 червня 1970 р. у м. Запоріжжі, українець, працює менеджером у фірмі "Славутич", має автомобіль марки "Таврія" з номерним знаком 131-57 НА, проживає за адресою: вул. Чумаченка, 10, кв. 74, особа правопорушника посвідчена паспортом СВ 478660

 10 серпня 2010 р. приблизно о 6 год. ранку не зупинив свій автомобіль "Таврія" з номерним знаком 131-57 НА на вимогу сержанта міліції Воробйова А. В., який переслідував злочинців, і вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

 Гр. Плахотному А. П. роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, і повідомлено, що цей протокол направляється для порушення справи у місцевий суд Комунарського району м. Запоріжжя.

 (підпис)                        Плахотний А. П.

ПОЯСНЕННЯ ПРАВОПОРУШНИКА:

 Я не зупинив свій автомобіль, оскільки нікому не довіряю і ніколи не підвожу незнайомих людей, навіть міліціонерів. Це моє право.

 (підпис)                       Плахотний А. П.

 До протоколу додається: рапорт сержанта міліції Воробйова А. В.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 26.04.2010 р.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 23.07.2010 р.
3. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р. № 3857-XІІ в ред. від 24.06.2004 р.
4. Про правовий статус іноземців% Закон України від 04.02.1994 р.
   № 3929-XІІ в ред. від 07.05.2009 р.
5. Положення про Міністерство закордонних справ України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 960 в ред. від 16.08.2010 р.
6. Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 в ред. від 16.07.2010 р.
7. Консульський статут України: Затв. указом Президента України від 02.04.1994 р. № 127/94 в ред. від 21.05.2002 р.
8. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 720 с.
9. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2008. – 680 с.
10. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ, 2001. – 142 с.