Кр РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІД ІНШИХ ВИДІВ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Контрольна робота

 з дисципліни "Адміністративна юрисдикція"

 на тему:

 РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІД ІНШИХ ВИДІВ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ПЛАН

Вступ..................................................................................................... 3

1. Поняття юридичної відповідальності та її ознаки.......................... 5

2. Загальна характеристика адміністративної відповідальності
та її відмінності від деяких інших видів
юридичної відповідальності............................................................ 8

Висновки............................................................................................. 15

Список використаної літератури....................................................... 17

ВСТУП

 Діяльність держави та її органів охоплює різні сфери життя суспільства.

 Вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням нормального функціонування економіки в цілому і конкретних господарських організацій, здійснення зовнішньої політики, створення умов для розвитку культури, науки, медицини й освіти, підтримання обороноздатності та охорона державної безпеки країни, а також виконання інших важливих функцій - таким є зміст цієї різноманітної діяльності.

 Одне з центральних місць в цієї діяльності займає виконання завдань щодо забезпечення законності та правопорядку.

 Це завдання - предмет турботи, в першу чергу, держави та її органів, про що прямо говориться у ст. 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і напрями діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

 Для практичного забезпечення законності найбільш доцільним є розуміння останньої як суворого й неухильного дотримання, виконання і використання відповідних законодавчих актів особами, що втягнені у будь-яку конкретну життєву ситуацію, в певні правові відносини; тобто законність відбиває вимогу дотримуватися масштабу свободи поведінки, офіційно встановленого правом [18, с. 78].

 Втім, порушення законності чи її дотримання - це щось більше, ніж просто відповідність або невідповідність закону конкретних дій. Порушення законності - це не лише невиконання законів, але й злам, послаблення складного механізму забезпечення правильного й неухильного використання законів, і, особливо, створення для цього необхідних умов і гарантій.

 До числа необхідних і важливих спеціальних засобів, призначених для забезпечення функціонування принципу законності в суспільстві, відноситься юридична відповідальність.

 Юридична відповідальність являє собою різновид більш широкого суспільного явища - морально-політичної (загальносоціальної) відповідальності. Вона визначається як передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організацийного і майнового характеру за вчинене правопорушення [16, с. 431].

 З цього визначення, зокрема, випливає, що відповідальність - це:

 1) примус;

 2) примус не приватний, а державно-правовий;

 3) такий, що застосовується за вчинене правопорушення;

 4) здійснюється в межах санкцій відповідного закону (підзаконного акту);

 5) сенс якого полягає у зазнанні особою втрат певних благ, тобто особа, яка притягається до відповідальності, відчуває неприємні наслідки у вигляді обмеження прав, заподіяння певних обмежень, а в окремих випадках й страждань.

 Різні види відповідальності тягнуть різні правові наслідки для порушника. І державі далеко не байдуже, до якого виду відповідальності буде притягнутий громадянин.

 У наданій контрольній роботі розглядаються особливості адміністративної відповідальності та її відмежування від інших видів юридичної відповідальності.

 1. ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ОЗНАКИ

 Відповідальність - це ті негативні наслідки, що застосовуються стосовно особи, яка порушила розпорядження правової норми.

 Всім видам юридичної відповідальності притаманна низка загальних атрибутивних ознак.

 1. Оскільки мова йде про юридичну відповідальність, то документ, яким вона встановлюється, обов'язково має форму нормативно-правового акту, що виходить від органу публічної влади (державного або муніципального), на відміну, наприклад, від моральної або політичної відповідальності, яка може бути встановлена статутом громадського об'єднання [17, с. 105].

 2. Підставою для виникнення юридичної відповідальності є правопорушення, тобто винне діяння конкретної особи, вчинене у формі, передбаченою нормою права. В юридичному сенсі це означає - немає вини, непередбаченої нормою права [15, с. 20].

 Для реалізації юридичної відповідальності важливо встановити причинні  зв'язки між негативними наслідками, які настали в результаті порушення правового розпорядження, та діями (бездіяльністю) передбачуваного правопорушника.

 3. Незважаючи на каральний характер основних видів юридичної відповідальності, головна мета її застосування не може бути зведена лише до покарання винної особи [10, с. 79].

 Цілі застосування юридичної відповідальності полягають у підтриманні нормального порядку в суспільстві, що засновується на виконанні більшістю його членів правил, встановлених позитивними нормами матеріального права [16, с. 432].

 На жаль, не всі члени суспільства свідомо дотримуються цього позитивного порядку. Деяка їх частина порушує цей порядок і тому зазнає впливу норм, які встановлюють юридичну відповідальність.

 Проте, на частину членів суспільства самий факт наявності норм, які встановлюють юридичну відповідальність, діє як стримуючий чинник, що попереджає їх нелегітимні дії.

 Таким чином, встановлення юридичної відповідальності факультативно має  ще й виховне значення.

 У переважній більшості випадків юридична відповідальність (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, частково - цивільно-правова) без спеціальної діяльності державних органів з виявлення, розгляду і вирішення справ про протиправні діяння неможлива. Пов'язане це з тим, що більшість юридичних санкцій являють собою вказівки на міри державного примусу, що застосовуються як покарання за вчинене правопорушення.

 В інтересах справедливості й законності такі санкції не можуть бути застосовані без встановлення факту правопорушення, вини особи і багатьох інших обставин, які впливають на її відповідальність.

 Звідси, сувора правова регламентація компетенції державних органів щодо розгляду певних різновидів правопорушень, чітке визначення порядку дослідження обставин справи, вирішення її по суті, виконання актів про застосування санкцій та ін.

 У той же час необхідність у спеціальній діяльності державних органів для реалізації юридичної відповідальності пояснюється тим, що ці санкції повинні бути застосовані до порушника кимось іншим, оскільки являють собою застосування до особи певних позбавлень особистого, майнового, організаційного порядку та ін. Завдати їх сам собі правопорушник не може (оголосити догану, попередження, позбавити волі або оштрафувати тощо); це можуть зробити лише особи або організація, які мають необхідну владу і здатні примусово здійснити такі позбавлення (коли це потрібно за їх характером), тобто, як правило, спеціальний державний орган.

 Проте, можливі випадки, коли реалізація правової відповідальності відбувається без спеціальної діяльності державного апарату. Це особливо характерно для цивільно-правової відповідальності, а також відповідальності, що випливає із трудових правовідносин.

 Особливість відповідальності у цивільному праві полягає в тому, що в договірних відносинах сам контрагент у ряді випадків може застосувати до прaвoпорушника встановлену в законі або договорі санкцію, не звертаючись за допомогою до судових чи інших державних органів.

 Іноді правопорушник може сам визнати протиправність своєї поведінки і без втручання відповідних державних органів нести правову відповідальність.

 Юридична відповідальність нерозривно пов'язана з державним примусом, але не з будь-яким, а лише з державним примусом щодо виконання вимог українського права.

 У широкому змісті такий примус є багатогранною і складною діяльністю компетентних державних органів щодо охорони права від порушень.

 Вона полягає в:

 а) нагляді за правомірністю поведінки учасників суспільних відносин;

 б) дослідженні обставин діянь, в яких виявлені ознаки неправомірності;

 в) розгляді справ про протиправні діяння по суті, застосуванні юридичних санкцій і виконанні актів застосування [16, с. 433].

 На перших двох стадіях можливо лише притягнення до юридичної відповідальності.

 Остання полягає у витребуванні державою від правопорушника усвідомлення про вчинене протиправне діяння, у державному осуді цього правопорушника, якщо є його вина, у застосуванні до нього юридичної санкції і виконанні акта застосування.

 Отже, підсумовуючи все викладене вище, можна дійти висновку, що юридичною відповідальністю вважається застосування до винної особи, яка скоїла правопорушення, заходів публічно-правового примусу, передбачених санкцією порушеної юридичної норми, у суворо визначеному для цього процесуальному порядку.

 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВІДМІННОСТІ ВІД ДЕЯКИХ ІНШИХ ВИДІВ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 Крім конституційної відповідальності, всі інші види юридичної відповідальності більшістю науковців поділяються на два основних види: правовідновлюючі, тобто спрямовані на усунення шкоди, завданої правам і законним інтересам учасників правових відносин, і каральні, тобто такі, які мають на меті загальну і приватну превенцію правопорушень [16, с. 433].

 Названі основні види юридичної відповідальності поділяються на галузеві види відповідальності, які, своєю чергою, складаються із різної кількості матеріальних і процесуальних нормативно-правових актів, утворюючих у кінцевому підсумку нормативну конструкцію відповідальності [16, с. 434].

 Найбільш яскравим проявом каральної юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність.

 Вона застосовується за правопорушення, які мають найбільш суспільну небезпеку, і відрізняється найбільш суворим за формою та змістом покаранням, починаючи від високих штрафів і закінчуючи позбавленням волі на тривалі терміни.

 Особливість юридичної відповідальності цього виду визначається характером її санкцій, які встановлюють вищий і нижчий межі покарання, а також специфічним способом визначення діянь, які підпадають під дію цього виду відповідальності, тобто передбачені Кримінальним кодексом України.

 Проте, наразі в Україні діє вже четвертий Кримінальний кодекс, який набрав чинності з 1 вересня 2001 р. Причому в кожному із цих актів, включаючи чинний, вносилися й продовжують вноситися численні зміни. Це свідчить про коливання в розвитку політичного курсу держави, які відбиваються на його карній політиці.

 Зокрема, у Кримінальному кодексі, що діяв в України з 1960 р., була передбачена відповідальність за такі діяння, як антирадянська пропаганда, дармоїдство, валютні операції та ін., які відбивали певний тип політичного режиму нашої країни.

 Чинний Кримінальний кодекс України значною мірою змінився в кращу сторону, став більш демократичним. Втім, і його норми в ряді випадків відрізняються невиправданою жорстокістю стосовно осіб, які скоїли незначні злочини, великою кількістю норм, виконання основних санкцій яких сполучено з позбавленням волі, і, навпаки, незначною відповідальністю для осіб, які скоїли економічні злочини.

 Безумовно, у відомій мірі це відбиток перехідного періоду, який переживає наша країна. Але це означає й те, що з розвитком демократичних процесів кримінальне законодавство буде продовжувати змінюватися убік декриміналізації одних складів злочинів, і, навпаки, криміналізації деяких адміністративних порушень [18, c. 80].

 Факт зміни санкції правової норми, яка встановлює зміст юридичної відповідальності, - процес природний, який відображує зміни ступеня суспільної небезпеки і публічно-правової оцінки того чи іншого протиправного діяння.

 Набагато більше значення має зміна виду цієї відповідальності.

 Суть її полягає в меншій процесуальній захищеності суб'єкту адміністративного правопорушення порівняно з кримінальним. Справа в тому, що адміністративний процес проходить по більш простій схемі, ніж кримінальний. У ньому в більшості випадків відсутня презумпція невинності обвинуваченого [6, с. 71].

 Таким чином, незважаючи на менший ступінь юридичної відповідальності, передбаченої санкцією норми адміністративного права, винна особа, її процесуальні права виявляються менш захищеними, ніж у кримінальному процесі. Уникнути цього можна лише шляхом введення єдиних правил кримінального й адміністративного процесів [14, с. 18].

 Адміністративна відповідальність поряд із кримінальною, цивільною і дисциплінарною є одним із видів юридичної відповідальності, встановлюваною державою шляхом видання правових норм, які визначають підстави відповідальності, міри, які можуть застосовуватися до порушників, порядок розгляду справ про правопорушення і виконання цих мір [14, с. 43].

 Адміністративна відповідальність - це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування уповноваженим органом або посадовою особою адміністративних стягнень до громадян і юридичних осіб, які вчинили правопорушення [9, с. 58].

 Адміністративну відповідальність характеризують деякі ознаки, загальні для усіх видів юридичної відповідальності [14, с. 44].

 По-перше, вона являє собою державний примус, оскільки реалізація владних повноважень здійснюється через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

 По-друге, це правовий примус, який підкоряється загальним принципам законності та справедливості права.

 Адміністративна відповідальність застосовується на основі правової регламентації її обсягу і меж, нормативного встановлення підстав, змісту і процесуальних форм реалізації конкретних адміністративних стягнень. Норми, які регулюють складові елементи адміністративної відповідальності, у сукупності являють собою самостійний інститут адміністративного права [14, с. 145].

 По-третє, вона тягне за собою настання несприятливих наслідків для правопорушників, передбачених санкцією правової норми.

 За своїм змістом міри адміністративної відповідальності виражаються у передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення позбавленні або обмеженні прав і свобод порушників, оскільки іншим способом зробити примусовий вплив на цих осіб неможливо.

 Несприятливі наслідки для правопорушника можуть наступати у виді позбавлень або обмежень морального (попередження), матеріального (штраф, конфіскація) або фізичного характеру (адміністративний арешт).

 По-четверте, в мірах адміністративної відповідальності міститься підсумкова правова оцінка діяння порушника від імені держави. Саме адміністративне стягнення являє собою "останню інстанцію" у боротьбі з правопорушеннями, тобто вирішення питання за його суттю, і винний відповідно до характеру і суспільної небезпеки вчиненого піддається адміністративному покаранню.

 По-п'яте, юридична відповідальність завжди розглядалася як результат правопорушення, тобто це ретроспективна, або негативна, відповідальність на відміну від так званої позитивної відповідальності, що розуміється як відповідальність за доручену справу, за виконання поставленого завдання, коли воно збігається з поняттям правового обов'язку.

 Адміністративну відповідальність можна розглядати як правову відповідальність за адміністративні правопорушення. При цьому необхідно врахувати, що об'єктом посягання є відносини в сфері державного управління, а також і деякі інші.

 Так, з одного боку, адміністративна відповідальність встановлюється за посягання на митні, податкові відносини, відносини, пов'язані із захистом власності, з охороною прав громадян, природи, здоров'я населення, торгівлі та ін.

 З іншого боку, адміністративна відповідальність застосовується за порушення не кожної норми адміністративного права, а тих з них, які містять вказівку на адміністративну відповідальність.

 Адміністративна відповідальність використовується як важливий засіб правоохорони, боротьби з особливим видом порушень - адміністративними правопорушеннями, які хоча і не так небезпечні, але вчинюються набагато частіше, ніж злочини. Їх небезпека полягає не лише в характері самих протиправних дій або бездіяльності, але й у значній поширеності, їх "масовидності" [14, с. 145].

 Адміністративна відповідальність відрізняється своїм суб'єктним складом. Суб'єктами цього виду відповідальності є як фізичні, так і юридичні особи - підприємства, установи, організації тощо.

 За своєю сутністю адміністративна відповідальність є впливом, який здійснюється повноважним органом держави, на особу, що вчинила адміністративне правопорушення. Мета цього впливу полягає у вихованні винного, а також у попередженні вчинення надалі адміністративних правопорушень як особами, що притягаються до адміністративної відповідальності, так й іншими громадянами.

 Вчинення порушень адміністративно-правових норм тягне за собою застосування мір адміністративного примусу, одним із видів яких є адміністративні стягнення.

 Міри адміністративної відповідальності застосовуються широким колом уповноважених органів і посадових осіб. Всі вони, реалізуючи свої повноваження, накладають на правопорушників адміністративні стягнення. До них відносяться суди і судді, комісії із захисту прав неповнолітніх, адміністрація місцевого самоврядування, численні органи виконавчої влади.

 Притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення не тягне для порушника судимості і не є підставою звільнення його з роботи.

 Адміністративну відповідальність характеризує особливий процесуальний порядок її реалізації. Своєю відносною простотою, оперативністю й економічністю вона відрізняється від кримінальної і цивільної відповідальності порядком розгляду відповідних справ і прийняття по ним тих або інших рішень.

 На відміну від кримінальної відповідальності адміністративна відповідальність має такі особливості:

 1) суспільна небезпека адміністративної вини є меншою порівняно з кримінально караним злочином і виражається в менш жорстокій карі, передбаченій санкціями норм адміністративного права;

 2) адміністративна відповідальність реалізується більш широким колом правоохоронних органів: адміністративними комісіями, комісіями зі справ неповнолітніх, народними судами, народними суддями, органами внутрішніх справ, державними інспекціями, органами митного контролю й інших державних органів і посадовими особами, уповноваженими на це чинним законодавством;

 3) це більш широке коло органів і посадових осіб обумовлено тим, що винесення рішень про адміністративну відповідальність конкретної особи відбувається в більш оперативному порядку, ніж рішення про кримінальну відповідальність [9, с. 59].

 Найбільш суперечливим видом каральної відповідальності є дисциплінарна відповідальність, що застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни.

 Дисциплінарна відповідальність наступає за порушення, які вчинюються винними особами в процесі виконання ними своїх службових обов'язків.

 Стягнення за ці порушення накладають начальницькі особи установ і виражаються вони у формі зауваження, догани, встановлення додаткових трудових обов'язків (для військових), звільнення з посади або зниження в посаді (для військових - військовому званні).

 Незгода винної особи з винесеним їй покаранням або розміром кари тягне публічний розгляд за участю сторін конфлікту у відповідному суді загальної юрисдикції.

 Таким чином, дисциплінарна відповідальність за ступенем суспільної небезпеки діяння й оперативності винесення покарання близька до процедури адміністративної відповідальності, із тією лише різницею, що адміністративна відповідальність наступає за порушення, не пов'язані з виконанням винною особою службової функції, і носить публічно-правовий характер, а дисциплінарна відповідальність пов'язана з виконанням особою службової функції і в силу цього носить приватноправовий характер.

 ВИСНОВКИ

 Отже, адміністративна відповідальність становить особливий вид юридичної відповідальності, їй властиві всі ознаки останньої.

 Традиційно правову відповідальність пов'язують із застосуванням заходів державного примусу, розглядають її як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення, як реалізацію, застосування і здійснення санкцій. Вжиття заходів юридичної відповідальності тягне для правопорушника обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру, які він зобов'язаний перетерпіти і фактично перетерпіває.

 Адміністративній відповідальності властивий ряд специфічних рис, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності. Так, вона настає, як правило, за особливий вид правопорушень - адміністративні. В окремих випадках її заходи можуть застосовуватися також при звільненні від кримінальної відповідальності, тобто за діяння, що містять ознаки злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки.

 Адміністративна відповідальність виявляється в накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання, дисциплінарного впливу та майнової відповідальності. Адміністративні стягнення накладаються багатьма органами та посадовими особами, яким таке право надано законодавчими актами. Їх повний перелік наведено в спеціальному розділі КУпАП.

 Незважаючи на те, що в деяких випадках адміністративні стягнення застосовуються районними (міськими) судами (суддями), адміністративна відповідальність є позасудовим видом правової відповідальності. Між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні службові відносини.

 Порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він суттєво відрізняється від кримінального і цивільного процесів та дисциплінарного провадження.

 Нарешті, адміністративну відповідальність врегульовано нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності становлять її нормативну основу.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 80731-X в ред. від 01.01.2008 р. //httр://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 14.06.2007 р. //httр://zakon.rada.gov.ua
5. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова,
   Л. Л. Попова. - М.: Юристъ, 2006. - 726 с.
6. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник. - К.: Літера, 2002. - 288 с.
7. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність: Навч. посібник. - Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. - 142 с.
8. Гладун З. С. Адміністративне право України: Академічний курс. - К.: Карт-Бланш, 2004. - 580 с.
9. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. - К.: Либідь, 2001. - 258 с.
10. Горшенев В. М. Свобода воли и юридическая ответственность // Вестник Московского университета. Сер. "Право". - 2004. - № 12. - С. 78 - 86.
11. Додин Е. В. Административная деликтология. - Одесса: Маяк, 1997. - 215 с.
12. Коваль Л. В. Адміністративне право. - К.: Атіка, 2006. - 420 с.
13. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. - 1998. - № 5. - С. 66 - 68.
14. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. - Львів: Каменяр, 2002. - 374 с.
15. Савицкий В. М. Презумпция невиновности. - М.: ИНФРА-М,
    1997. - 122 с.
16. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. - 2-е вид. - Харків: Консум, 2005. - 656 с.
17. Смирнов В. Г. Функции уголовного права. - М.: Юрид. лит.,
    1989. - 230 с.
18. Тихомиров Ю. А. Закон и формирование гражданского общества. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 310 с.