Кр ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА СКОЄННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Адміністративна юрисдикція"

на тему:

ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА СКОЄННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Система заходів адміністративного примусу,
що застосовуються  до неповнолітніх ............................................. 5

 2. Впровадження міжнародних стандартів
у галузі охорони прав неповнолітніх................................................ 9

 Висновки ........................................................................................... 14

 Список використаної літератури ...................................................... 17

ВСТУП

 Зміни, що відбуваються у політичній, економічній і соціальній сферах, духовно-моральні труднощі нашого життя стали істотним фактором, що дестабілізує традиційні сімейні відносини. З кожним роком збільшується кількість сімей, не здатних належним чином забезпечити утримання й виховання дітей. Заявило про себе так зване "соціальне сирітство", тобто сирітство при живих батьках. Падіння рівня життя, збільшення числа неблагополучних родин, втрата моральних цінностей призвели до того, що діти "витісняються" на вулицю, наслідком чого є небачене зростання протиправних вчинків, що скоюються неповнолітніми [7, с. 244].

 Правовий статус дітей як громадян держави у вітчизняній правовій системі не залишається поза увагою та знаходить документальне відображення у низці нормативно-правових актів.

 Перш за все, певні гарантії прав дитини передбачені Конституцією України. У Сімейному кодексі України реалізовано право дитини мати ім'я від народження, встановлено місце, порядок та строки реєстрації народження, а у Законі України "Про громадянство України" закріплено право дитини мати громадянство. В інших законодавчих актах зафіксовано новий погляд на становище дітей, визначено пріоритетність їх інтересів, значення останніх для благополуччя суспільства.

 Втім, значна частина вказаних норм має скоріше декларативний, ніж практичний характер. Це призводить до того, що законодавство про права дитини здебільшого не реалізується, а іноді й просто порушується. Відсутність чіткого механізму контролю за його виконанням та неспроможність державного забезпечення неухильного дотримання гарантованих дитині прав, позбавляє її надійного соціального захисту.

 Жорсткі реалії сучасного економічного, соціально-демографічного і культурного становища у нашій країні об'єктивно довели не лише безсилля держави у вирішенні проблем неповнолітніх, а й те, що наразі діти залишені сам-на-сам зі своїми проблемами, методи і шляхи розв'язання яких вони обирають самостійно [4, с. 238].

 Прямий наслідок цього - збільшення кількості неповнолітніх, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм і які стають об'єктом нагляду правоохоронних органів.

 Викладене вище обумовлює нагальність питання про проведення поглибленого дослідження явища адміністративної відповідальності неповнолітніх.

 У наданій контрольній роботі розглядаються заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх за скоєння адміністративних правопорушень.

1. СИСТЕМА ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ,
ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ

 Адміністративно-примусовим заходам впливу на неповнолітніх, що скоїли правопорушення, притаманні певні переваги, оскільки вони:

 1) мають чітко виражений запобіжний характер;

 2) застосовуються не лише правові, а й не правові заходи впливу;

 3) вживаються не лише до неповнолітнього, а й до батьків або осіб, які їх замінюють [6, с. 66].

 Примусові заходи можна поділити на три групи: перша - так звані "разові" примусові заходи; друга - адміністративні стягнення; третя - заходи, спрямовані на припинення і подальше недопущення протиправної поведінки неповнолітніх, та заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 Згідно зі статтею 24-1 КУпАП за скоєння адміністративних правопорушень до неповнолітнього віком від 6 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

 - зобов'язання привселюдно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

 - попередження;

 - догана чи сувора догана;

 - передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, що їх заміняють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу з їх згоди, а також окремим громадянам на їх прохання.

 Передбачені заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративні правопорушення, віком від 16 до 18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливо без застосування до нього більш суворого адміністративного стягнення.

 У своєї сукупності ці заходи утворюють систему, яка побудована з урахуванням наростання ваги примусових заходів: від менш до більш суворого [5, c. 181].

 Зобов'язання привселюдно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого є найменш суворою мірою. Воно застосовується органом адміністративної юрисдикції у тих випадках, коли він дійшов висновку, що неповнолітній усвідомив неправомірність свого поводження, суспільну шкідливість вчиненого діяння і покаявся в цьому [5, с. 182].

 Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його не віч-на-віч (тобто неповнолітній - потерпілий), а в присутності інших осіб (наприклад, на зборах трудового колективу, де працюють чи вчаться неповнолітній правопорушник і потерпілий).

 На думку Я. Кінаша, зазначений захід впливу буде набагато ефективнішим, якщо його викласти у такому вигляді: "Зобов'язання через засоби масової інформації попросити вибачення у потерпілого" [8, с. 24].

 Потерпілому у цьому випадку необхідно лише надіслати копію офіційно виданого матеріалу. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого (телебачення, радіо, газета - спеціально створені рубрики), приймаючи рішення за матеріалами про правопорушення.

 Застосування попередження - більш суворий захід виховного впливу, і полягає він в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного, від імені держави, осуду й осудження неповнолітнього правопорушника і його поводження, що проявилося у вчиненні адміністративного правопорушення, яке не становить великої громадської небезпеки [5, с. 183].

 Прийняття рішення про попередження повинно мати своє відображення в інформаційному банку даних з метою обліку прийнятих рішень щодо конкретної особи і вжиття надалі заходів - як профілактичного характеру, так і накопичення матеріалів - для застосування більш суворого впливу.

 Догана чи сувора догана - захід морально-психологічного впливу, який застосовується до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антигромадської установки [5, с. 184].

 Догана чи сувора догана вважаються більш жорсткими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним, від імені держави, суворим осудом і осудженням неповнолітнього правопорушника і вчиненого діяння.

 У пункті 4 ст. 24-1 КУпАП законодавець передбачає захід впливу у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд:

 а) батькам чи особам, які їх заміняють;

 б) педагогічному чи трудовому колективу з їх згоди;

 в) окремим громадянам на їх прохання.

 Передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, що їх заміняють, полягає в покладанні на зазначених осіб органом адміністративної юрисдикції обов'язку з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника, а саме:

 - здійснення культурно-виховних заходів;

 - ведення роз'яснювальної роботи;

 - систематичне контролювання поводження неповнолітнього та ін. [5, c. 185].

 Під особами, що заміняють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і попечителі.

 Передача під нагляд батькам чи особам, що їх заміняють, доцільна лише в тому випадку, коли вони згодні, бажають цього й здатні забезпечити нагляд за неповнолітнім і належний виховний вплив на нього. Бажання і згода неповнолітнього при цьому не вимагаються.

 Цей захід впливу, крім іншого, корисний у таких напрямах:

 1) в профілактичному плані;

 2) як доказ вжиття виховних заходів з неповнолітнім і його батьками чи особами, що їх заміняють;

 3) як підстава для вжиття більш суворих заходів впливу у разі вчинення повторного правопорушення.

 Передача неповнолітнього під нагляд педагогічному чи трудовому колективу являє собою покладання органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди обов'язку здійснювати виховний вплив на неповнолітнього і контролювати його поведінку.

 По суті, це порука педагогічного чи трудового колективу за неповнолітнього, котрого вони знають по спільній роботі чи навчанню і за поводження якого беруть на себе відповідальність. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, в якій навчається неповнолітній, чи трудовий колектив підприємства, де він працює.

 При цьому орган адміністративної юрисдикції, що розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, який передається колективу під нагляд.

 Передача неповнолітнього під нагляд окремим громадянам полягає в покладанні на них обов'язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Це може мати місце лише на прохання громадян, яким передається неповнолітній, і які, природно, добре зарекомендували себе на педагогічній роботі чи в іншій сфері загальногромадської діяльності.

 Неприпустима передача неповнолітнього батькові чи матері, позбавленим батьківських прав, а також батькам чи іншим особам, які за рівнем культури і характеру своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього.

 При передачі неповнолітнього під нагляд батькам, особам, що їх заміщають, педагогічному чи трудовому колективу орган адміністративної юрисдикції не встановлює термінів такого нагляду. Втім, на практиці нагляд зазначеними особами здійснюється, як правило, протягом не менше року.

 2. ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАВ  НЕПОВНОЛІТНІХ

 Необхідно зазначити, що питання, які торкаються правового положення неповнолітніх отримали своє закріплення у низці міжнародно-правових документів, які визнані світовою громадськістю [9, с. 5].

 Одним із найважливіших міжнародно-правових актів, що безпосередньо стосуються питань адміністративно-процесуального статусу неповнолітніх є Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які торкаються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") (надалі - Правила).

 Названий міжнародно-правовий акт має відношення не лише до процесуальної регламентації прав неповнолітніх у сфері кримінального процесу, а й до сфери адміністративного процесу, оскільки наразі притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності здійснюється у судовому порядку. Поряд з цим, не визиває сумнівів і необхідність реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності правоохоронних органів при вжитті заходів адміністративного впливу на неповнолітніх [9, с. 6].

 Необхідно зазначити, що згаданий акт має велике значення для належного процесуального регулювання розгляду адміністративних деліктів та прийняття по них відповідних рішень з урахуванням і тієї обставини, що Правилами правопорушенням визначається будь-який проступок (дія чи бездіяльність), який карається згідно із законом в рамках існуючої правової системи (п. 2.2 Правил).

 Своє закріплення в правилах отримали і цілі правосуддя стосовно неповнолітніх. Головною метою визначається сприяння добробуту неповнолітніх. Іншою метою є дотримання принципу співрозмірності, який полягає у тому, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників були завжди співмірними як із особливостями особи правопорушника, так і з обставинами правопорушення.

 Особливого значення набувають положення Правил, які регламентують права неповнолітніх.

 Так, відповідно до Правил основні процесуальні гарантії, такі як презумпція невинності, право бути освідомленним про висунуте обвинувачення, право на відмову давати свідчення, право на адвоката, право на присутність батьків чи опікуна, право на очну ставку зі свідками і їх перехресний допит та право на апеляцію у вищестоящу інстанцію, мають бути гарантовані на всіх етапах судового розгляду (п. 7 Правил).

 Необхідно акцентувати увагу на окремих положеннях Правил, які безпосередньо торкаються діяльності органів із забезпечення правопорядку, їх відносин із неповнолітніми правопорушниками.

 Так, Правилами зазначається, що при затриманні неповнолітнього невідкладно повідомляються його батьки чи опікуни, а в разі неможливості останні повідомляються пізніше, але у найкоротший строк. Контакти між органами із забезпечення правопорядку та неповнолітнім правопорушником здійснюється у такий спосіб, щоб поважати правовий статус неповнолітнього, сприяти його добробуту й уникати нанесення йому шкоди (п. 10 Правил).

 Важко переоцінити й положення, згідно із яким для виконання своїх функцій найкращим чином службовці правоохоронних органів, які займаються попередженням злочинності неповнолітніх, повинні пройти спеціальний інструктаж і підготовку. З цією метою у великих містах повинні бути створені спеціальні підрозділи відповідних органів (п. 12 Правил).

 Враховуючі особливе становище неповнолітніх, Правила регламентують і питання, пов'язані із засобами впливу на неповнолітніх правопорушників.

 Так, з метою забезпечення більшої гнучкості та уникнення (за можливістю) ув'язнення у виправні заклади компетентний орган влади має володіти при розгляді справи широким комплексом засобів впливу.

 Такими засобами, які можуть здійснюватися у комплексі один з одним, є:

 1) постанова про опікунство, керівництво та нагляд;

 2) пробація;

 3) постанова про роботу на користь спільноти;

 4) фінансові покарання, компенсація і реституція;

 5) постанова про прийняття проміжних і інших заходів;

 6) постанова про участь у груповій психотерапії й інших подібних заходах;

 7) постанова, що стосується передачі на виховання, за місцем проживання чи інших виховних заходів;

 8) інші виховні постанови.

 Жоден неповнолітній не може бути виключений з-під нагляду батьків, частково чи повністю, якщо це не виправдано обставинами його (її) справи (п. 18 Правил).

 Проблема реалізації наведених вище положень міжнародно-правових актів у значному ступені пов'язана з питаннями відображення їх змісту у відповідних актах системи законодавства України.

 Що стосується діяльності правоохоронних органів держави, і перш за все - органів міліції, у сфері забезпечення прав і свобод неповнолітніх, протидії будь-яким порушенням законів з боку неповнолітніх громадян пріоритетними можна визначити такі напрямки [8, c. 25].

 По-перше, це вироблення оптимальної організаційної моделі побудови відповідних служб і підрозділів міліції, забезпечення їх взаємодії та координації діяльності з іншими правоохоронними органами держави.

 По-друге, подальша робота з приведення існуючих нормативно-правових актів у відповідність з міжнародно-правовими стандартами прав людини і громадянина, в тому числі й неповнолітніх. При цьому необхідно акцентувати увагу на питаннях саме адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення прав неповнолітніх, профілактики скоєння ними будь-яких правопорушень.

 Саме такий підхід буде сприяти зниженню проявів найбільш серйозних правопорушень, і, в першу чергу, злочинів з боку неповнолітніх.

 Важливими кроками у цьому напрямку треба визнати подальше вдосконалення правової регламентації вжиття адміністративно-попереджувальних заходів, заходів адміністративного припинення стосовно неповнолітніх. Коригування та вдосконалення потребує і система заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за скоєння адміністративних правопорушень.

 Особливого значення набувають питання відповідної процесуальної регламентації участі неповнолітніх, осіб які представляють їх інтереси при розгляді й вирішенні різноманітних адміністративних справ як юрисдикційного, так і неюрисдикційного характеру. Це дасть змогу вивести відносини між неповнолітніми та державою в особі її органів та посадових осіб на інший, якісно більш високий рівень, стане ще одним важелем забезпечення прав та свобод неповнолітніх, виховання їх в дусі поваги до закону.

ВИСНОВКИ

 Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зробити такі висновки.

 Неповнолітні правопорушники, які досягли 16-річного віку, притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах. До неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років, за вчинення ними адміністративних проступків застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

 На наш погляд, доцільно виділити в окрему главу КУпАП всі адміністративно-правові норми, що визначають порядок притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, а також процесуальну регламентацію цієї діяльності з чітким закріпленням прав і гарантій неповнолітнього як учасника процесу.

 Незважаючи на значну кількість спеціальних органів, установ та організацій, які наділяються відповідними повноваженнями щодо неповнолітніх, відсутні належна координація їх діяльності, системність роботи, має місце дублювання функцій. Діяльність названих органів, як єдиної системи, неефективна у боротьбі з правопорушеннями серед неповнолітніх та вихованні їх у дусі поваги до закону.

 Тому, на наш погляд, діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ необхідно поділити на два блоки: перший виконує роботу, пов'язану з виявленням та розкриттям злочинів, що скоюються неповнолітніми; другий - діяльність, пов'язану із запобіганням правопорушенням неповнолітніх.

 Наразі у законодавчих актах різних галузей права, зокрема в адміністративно-правовому законодавстві, вбачається подальший процес демократизації й гуманізації примусових заходів.

 Одним із напрямів даного процесу є те, що органам, які вживають примусові заходи, надається право у рамках, визначених законом, більш диференційовано, вибірково вживати заходи адміністративного стягнення, суворо конкретизувати й індивідуалізувати вид відповідальності, що застосовується, а виходячи з цього - міри стягнення, якщо таке дозволено нормою права, заходи громадського впливу, а то й зовсім не вживати заходів впливу.

 Така диференціація у виборі заходів впливу збагачує інститут адміністративної юрисдикції, робить його більш пластичним, вибірковим і цілеспрямованим, надає органові адміністративної юрисдикції простір у своїх діях і рішеннях, підвищує престижність адміністративної репресії, розширює демократичні можливості інституту адміністративної юрисдикції, робить його ще більш гнучким інструментом у забезпеченні законності й правопорядку, тобто й гарантією забезпечення конституційних прав і інтересів громадян України.

 Не викликає сумнівів, що розвиток громадянського суспільства та процес розбудови правової держави в Україні тісно пов'язані з необхідністю виховання нових поколінь українських громадян, яким в майбутньому буде належати провідна роль в процесах державотворення. Тому вже наразі держава повинна робити все від неї залежне, щоб забезпечити не лише надійний захист своїх громадян від різних проявів протиправних дій, а й забезпечити такий стан правовідносин, при яких права і свободи громадян, у тому числі й неповнолітніх, були реалізовані в повному обсязі та неухильно дотримувалися.

 Такий підхід є надійною запорукою виховання громадян у дусі поваги до законів, формування у молоді впевненості в необхідності їх дотримання, і, в кінцевому рахунку, виховання у нових поколінь громадян почуття законослухняності як невід'ємної умови їх існування в демократичному суспільстві.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 01.01.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Гладун З. С. Адміністративне право України: Академічний курс. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 580 с.
4. Горбач О. В. Адміністративні стягнення: Доцільність їх застосування щодо неповнолітніх // Держава і право: Збірник наукових праць. - Вип. 21. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2003. - С. 238 - 243.
5. Горбач О. В. Адміністративно-правові засоби боротьби з правопорушеннями неповнолітніх // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми: Мат. міжвуз. наук.-практич. конф. Донецьк,
   26 квітня 2002 р. - Донецьк: ДІВС, 2002. - С. 181 - 189.
6. Горбач О. В. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. - 2003. -
   № 5. - С. 66 - 68.
7. Горбач О. В. Правові методи протидії правопорушенням неповнолітніх // Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх. Мат. наук.-практич. конф. 22-23 листопада 2002 р. - Львів: ЛІВС при НАВС України, 2004. - С. 244 - 251.
8. Кінаш Я. Альтернативи заходів адміністративного впливу на неповнолітніх // Юридичний журнал: Юстиніан. - 2005. - № 6. -
   C. 23 - 26.
9. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які торкаються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") // Правове положення неповнолітніх в Україні: Збірник нормативних актів. - Харків: Єспада, 2002. - 482 с.