Р СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

РЕФЕРАТ

з дисципліни "Адміністративне право України"

на тему:

СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Поняття адміністративного правопорушення ................................ 4

 2. Система адміністративних правопорушень .................................... 9

 Висновки ........................................................................................... 13

 Список використаної літератури ...................................................... 14

ВСТУП

 Правопорушення – це суспільно небезпечна і винна поведінка деліктоздатної особи, заборонена в нормативно-правових актах держави під загрозою санкцій.

 Суспільна небезпечність – головна або основна ознака будь-якого правопорушення. Вона означає шкідливість вчинку, заподіяння або загрозу заподіяння збитку цінностям та інтересам особистості, суспільства і держави. Розуміння, узнавання й оцінювання соціальних руйнацій, що мають місце після правопорушення, консолідує громадян і владу в боротьбі за зберігання умов існування та розвитку [6, с. 21].

 Адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність

 До ознак адміністративного правопорушення належать суспільна шкідливість, протиправність, вина та адміністративна караність.

 Видів адміністративних проступків надзвичайно багато, більшею частиною вони названі у спеціальному галузевому законі, але значна кількість деліктів сформульована в джерелах інших, не адміністративного, галузей права.

 У наданому рефераті з'ясовується поняття адміністративного правопорушення й розглядається система адмінистративних правопорушень.

1. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

 Під правопорушенням розуміється антисоціальне протиправне і, як правило, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що припускає юридичну відповідальність [6, с. 15].

 Згідно із пунктом 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

 Загальне поняття про адміністративне правопорушення дає ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). У ній розкривається його матеріальний зміст, юридична природа і соціальна сутність, а також визначаються змістовні ознаки.

 Відповідно до цієї статті адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

 У законі вживаються і ототожнюються два терміни, а тому існують і два поняття: "адміністративне правопорушення" і "адміністративний проступок", які вживаються як ідентичні.

 Адміністративне правопорушення (проступок) – це, перш за все, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність. Це акт зовнішнього виявлення ставлення особи до реальної дійсності, інших людей, держави, суспільства.

 Своєю чергою, адміністративним правопорушенням (проступком) може бути лише винне діяння, тобто свідомий, вольовий акт протиправної поведінки. Адміністративним проступком визнається лише таке протиправне діяння, за яке законом передбачено особливий вид державного примусу, – адміністративну відповідальність [4, с. 133].

 Ознаки адміністративного правопорушення (проступку):

 1) наявність вчинку, тобто дії чи бездіяльності (наприклад, ухилення від реєстрації чи перереєстрації вогнепальної зброї – ст. 192 КУпАП);

 2) протиправність, тобто заборона адміністративно-правовими нормами відповідного вчинку як такого, що завдає шкоди чи загрожує небезпекою;

 3) винність, що передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків (вона може бути у формі як умислу, так і необережності);

 4) адміністративна карність, яка означає, що за здійснення конкретного вчинку законом передбачається відповідне покарання;

 5) об'єкт посягання, тобто діяння, що посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління. Конкретні об'єкти посягання визначені ст.ст. 41-212 КУпАП [3, с. 161].

 Ознака протиправності адміністративного правопорушення випливає з того, що воно заборонене законом, оскільки може завдати шкоди або загрожувати небезпекою. Протиправність виділяє адміністративні правопорушення серед інших, хоч і неправомірних дій, на вчинення яких законом не встановлено будь-яких правових заборон. У такому випадку мова може йти про порушення моральних або інших соціальних норм.

 Протиправність охоплює проступки, які завдають безпосередньої шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також ті, що не пов'язані із настанням шкідливих наслідків, а приховують у собі лише загрозу, небезпеку такої шкоди. Наприклад, порушення правил пожежної безпеки при відсутності шкідливих наслідків тягне за собою адміністративну відповідальність. Такі проступки засвідчують небажання підкорятися закону, загальнообов'язковим правилам, тобто посягають на правову форму.

 Протиправне діяння (дія або бездіяльність) вважається адміністративним правопорушенням (проступком) лише тоді, коли встановлено вину особи у його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між таким діянням і шкідливими наслідками, якщо такі настали. Вина особи може виражатись у двох формах: умислу і необережності.

 Вчиненим умисно адміністративне правопорушення визнається тоді, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Прикладом умисного правопорушення є дрібне розкрадання державного або колективного майна.

 Адміністративне правопорушення вважається вчиненим з необережності тоді, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, однак легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла б їх передбачити.

 Необережність у різноманітній формі (самовпевненості, легковажності, недбалості, неуважності, необдуманості) може стати причиною багатьох порушень правил технічної і пожежної безпеки, дорожнього руху, санітарно-протиепідемічних правил та інших, де суб'єктами відповідальності переважно виступають службові особи. Встановлення форми вини має значення при призначенні стягнення.

 Характерною ознакою адміністративних правопорушень є караність. Це означає, що за їх вчинення до особи можуть бути застосовані заходи державного примусу. Проте в законі передбачено виняток з цього правила, коли встановлюється можливість звільнити порушника від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення або можливість обмежитись щодо винного усним зауваженням з боку органу (службової особи), уповноваженого вирішувати справу.

 Розглянуті ознаки характеризують адміністративне правопорушення як фактичну підставу адміністративної відповідальності, як явище реальної дійсності, тобто складають його матеріальне поняття.

 Матеріальне поняття правопорушення конкретизується в законодавстві про адміністративні правопорушення у формі конкретних складів проступку, в яких законом передбачено необхідні й специфічні ознаки того чи іншого конкретного діяння. Матеріальне поняття правопорушення відповідає на запитання, що спільного між всіма проступками (наприклад, між хуліганством і дрібним розкраданням майна) [4, с. 133].

 Юридична природа адміністративного правопорушення, з'ясування його сутності й змісту пов'язане з питанням його суспільної небезпеки.

 Кримінальне законодавство визначає як злочинні лише суспільно небезпечні діяння, тобто відносить суспільну небезпеку до об'єктивних властивостей злочину. На відміну від визначення злочину, визначення адміністративного правопорушення не вказує на його суспільну небезпеку. Законодавець взагалі ніколи не вживає такого терміна, як "суспільно небезпечний вчинок" щодо адміністративних правопорушень [7, с. 36].

 Звідси можна зробити висновок, що ознака суспільної небезпеки властива лише злочинам, а інші правопорушення позбавлені такої якості. Адміністративні правопорушення не містять у собі суспільної небезпеки, хоча законодавством визначаються як суспільно шкідливі, антигромадські явища. Суспільна шкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона заподіює або створює загрозу заподіянням шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони [3, с. 162].

 Основною ознакою, яка впливає на ступінь суспільної небезпеки, є властивість діяння заподіювати істотну шкоду об'єктам кримінально-правової охорони.

 Істотність матеріальної шкоди у багатьох випадках визначається безпосередньо у КК України на підставі заздалегідь визначених абсолютно конкретних критеріїв і вимірюється у грошовому виразі (щодо майнової шкоди), у фіксованих показниках короткочасного розладу здоров'я, втрати працездатності, втрати органу або його функцій, смерті тощо (щодо фізичної шкоди).

 Ці критерії дають змогу, як правило, чітко відмежувати злочини від адміністративних правопорушень. Наприклад, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв є адміністративним правопорушенням (ст. 61 КУпАП). Якщо зазначеним діянням буде умисно заподіяно шкоду у великих розмірах, вчинене переростає у злочин, передбачений ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна), а якщо пошкодження названих предметів спричинило, скажімо, тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, то, залежно від форми вини, – у злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України (умисне пошкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки), або у злочин, передбачений ст. 196 КК України (необережне знищення або пошкодження майна).

 Аналогічне рішення треба приймати при знищенні або пошкодженні дренажних систем (ст. 74 КУпАП), пошкодженні газопроводів (крім магістральних) та їх устаткування при провадженні робіт (ст. 103(2) КУпАП) тощо.

 Отже, адміністративні правопорушення необхідно відрізняти від злочину, перш за все, за розміром шкоди, яку вони заподіюють і наявністю (чи бездіяльністю) суспільної небезпеки. Злочин – суспільно небезпечне діяння, що тягне кримінальну відповідальність, яку може призначити лише суд.

 Від адміністративного правопорушення треба також відрізняти дисциплінарний проступок.

 Дисциплінарний проступок – це порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Він тягне дисциплінарну відповідальність, яку врегульовано нормами трудового законодавства. Стягнення за дисциплінарні проступки накладають керівники підприємств, установ і організацій на підлеглих їм працівників.

 2. СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

 Основоположник теорії систем Л. фон Берталанфі визначав систему як комплекс взаємодіючих елементів або як сукупність елементів, що  знаходяться в певних відносинах один з одним і з середовищем [8, с. 21].

 Існує низка понять, за допомогою яких уточнюють уявлення про систему і характеризують її будову і функціонування.

 Елемент. Під елементом прийнято розуміти просту неподільну частину системи.

 Підсистема. Система може бути розділена на елементи не відразу, а послідовним розчленовуванням на підсистеми, які є компонентами більшими, ніж елементи, і в той же час більш детальними, ніж система в цілому.

 Структура. Структура відображає найбільш істотні, стійкі відносини між елементами і їх групами (компонентами підсистемами), які забезпечують існування системи і її основних властивостей.

 Зв'язок. Поняття зв'язок обов'язково входить у будь-яке визначення системи. Зв'язок забезпечує виникнення і збереження структури і цілісних властивостей системи. Це поняття одночасно характеризує і будову (статику), і функціонування (динаміку) системи.

 Отже, розглядаючи систему адміністративних правопорушень ми маємо звернутися до видів адміністративних правопорушень, класифікованих у певній спосіб.

 Вченими-адміністративістами неодноразово висловлювалась думка, згідно з якою ступінь конкретизації поняття об'єкта адміністративного делікту є  підставою для побудови відповідної класифікації, елементи якої – загальний, видовий та інші об'єкти (залежно від рівня їх конкретизації). Одні автори виділяють три складові класифікації об'єкта адміністративного делікту: загальний, родовий та безпосередній об'єкти. Інші вказують на чотири елементи, якими є загальний, родовий, видовий та безпосередній об'єкти.

 Види адміністративних правопорушень перелічені в Особливій частині КУпАП у гл. 5-15. Вони класифікуються залежно від родового об'єкта за різними категоріями. Розподіл загального об'єкта на частини (родові об'єкти) можна здійснювати за різними основами [4, с. 135].

 Усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, поділяють на частини залежно від того, до якої сфери управлінської діяльності вони відносяться.

 Як критерій класифікації тут використовується сфера діяльності, у якій складаються суспільні відносини. За цією ознакою виділяють такі родові об'єкти, як відносини в сільському господарстві, у промисловості, на транспорті тощо.

 Як критерій класифікації використовують також зміст суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням цього критерію розрізняють такі родові об'єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров'я населення, порядок управління та ін.

 Класифікація складів адміністративних правопорушень у КУпАП проведена за двома підставами:

 а) залежно від сфери управління;

 б) залежно від змісту відносин, що охороняються (рисунок 2.1).

 

 

Рисунок 2.1 Види адміністративних правопорушень

 Залежно від сфери управління відповідні проступки об'єднані у гл. 8 "Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії", гл. 10 "Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку".

 Залежно від змісту відносин, що охороняються, відповідні проступки об'єднані у гл. 5 "Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення", гл. 6 "Адміністративні правопорушення, що посягають на власність", гл. 14 "Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку", гл. 15 "Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління".

 Для класифікації адміністративних правопорушень законодавець широко використовує видовий об'єкт, за допомогою якого спеціальними актами встановлюється адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, митних правил, прав споживачів.

 Нарешті, за допомогою безпосереднього об'єкта розрізняються адміністративні проступки у кожному виді адміністративних правопорушень. Наприклад, адміністративні правопорушення, що посягають на власність, включають такі проступки, як порушення права державної власності на надра, порушення права державної власності на води, порушення права державної власності на ліси, порушення права державної власності на тваринний світ, дрібне розкрадання державного або колективного майна, ухиляння від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, підприємствам, установам, організаціям, порушення прав власника патенту на сорти рослин та ін.

ВИСНОВКИ

 Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.

 1. Адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність

 2. До ознак адміністративного правопорушення відносяться: суспільна шкідливість, протиправність, вина та адміністративна караність.

 3. Класифікація адміністративних правопорушень у КУпАП України здійснена за двома підставами:

 а) залежно від сфери управління;

 б) залежно від змісту відносин, що охороняються.

 4. Законодавство про адміністративні правопорушення робить акцент на профілактиці правопорушень, вихованні людини, підвищенні рівня її свідомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 04.02.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Адміністративне право України: Підручник / За ред.
   Ю. П. Битюка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
4. Гладун З. С. Адміністративне право України: Акад. курс. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 580 с.
5. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 752 c.
6. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 280 с.
7. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. – Львів: Каменяр, 1995. – 374 с.
8. Фон Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования: Ежегодник. – М.: Наука, 1999. – С. 20 – 56.