К Оскарження адвокатом вироку в апеляційній та касаційній інстанціях

Курсова робота
з дисципліни
"Тактичні засади діяльності адвоката на досудовому слідстві та в суді"

на тему:
Оскарження адвокатом вироку в апеляційній та касаційній інстанціях

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Захисник в апеляційній інстанції 5
1.1 Поняття апеляції та загальні умови її подання 5
1.2 Порядок оскарження вироку захисником у суді
апеляційної інстанції 8
2. Захисник у касаційній інстанції 14
2.1 Оскарження у касаційному порядку 14
2.2 Підготовка та методика складання касаційної скарги 16
2.3 Аналіз судового вироку (постанови, ухвали) 20
2.4 Пояснення захисника у касаційній інстанції 22
Висновки 26
Список використаної літератури 31

ВСТУП
Робота адвоката над кримінальною справою не завжди завершується розглядом останньої у місцевому суді. Особа, засуджена до позбавлення волі, рідко буває задоволена вироком суду щодо неї, навіть тоді, коли суд обирає найоптимальнішу міру покарання.
У підсудного чи його близьких завжди є надія, що при оскарженні вироку у вищій інстанції вдасться добитися поліпшення долі засудженого. Отже, адвокат-захисник має досконало володіти механізмом оскарження вироку, незалежно від того, кого він представляє у певній судовій справі.
У газетній публікації "Авторитет держави у повазі до суду" автор – на той час Голова Верховного суду України В. Маляренко – стверджував, що "... в цілому 95% судових рішень сторони не оскаржують ... лише 5% судових рішень оспорюються з допомогою скарг чи прокурорських подань. Перегляд цих справ у судових інстанціях вищої ланки, свідчить, що лише 10-12% із оскаржених визнано такими, що суперечать закону. Тобто істерія з приводу того, що в Україні "відсутнє правосуддя" грунтується на дуже мізерній, тенденційно виокремленій частині справ" [12, c. 2].
Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду (наприклад, постанови про закриття справи, обрання запобіжного заходу, відмову в задоволенні клопотання, вирок суду), які, на його думку, завдають шкоди законним інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Все зазначене вище свідчить про актуальність теми курсової роботи, метою якої є розгляд питань, пов'язаних із діяльністю адвоката щодо оскарження вироку в апеляційній та касаційній інстанціях.
Об'єкт дослідження – діяльність адвоката щодо оскарження вироку в апеляційній та касаційній інстанціях.
Предмет дослідження – норми Конституції України, КПК України, Закону України "Про адвокатуру", в яких містяться положення, пов'язані із діяльністю адвоката щодо оскарження вироку в апеляційній та касаційній інстанціях.
Методи дослідження – описовий, порівняльний.
У курсовій роботі послідовно вирішувались такі завдання:
– з'ясувати поняття апеляції та загальні умови її подання;
– визначити порядок оскарження вироку захисником у суді апеляційної інстанції;
– розглянути особливості оскарження у касаційному порядку;
– охарактеризувати діяльність із підготовки складання касаційної скарги;
– розкрити значення аналізу судового вироку (постанови, ухвали) для складання касаційної скарги;
– висвітлити, що являють собою пояснення захисника у касаційній інстанції.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

1. ЗАХИСНИК В АПЕЛЯЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ
1.1 Поняття апеляції та загальні умови її подання
Апеляція – це перегляд вищою інстанцією вироку суду першої інстанції, який не вступив у законну силу [5, с. 376].
Перегляд вироку апеляційною інстанцією може бути здійснений з мотивів неправильного застосування кримінального закону або порушення в ході судового розгляду процесуальних норм [13, с. 372].
Завдання апеляції – дати новим розглядом додаткову гарантію справедливості судового вироку, адже апеляційний суд розглядає справу по суті, не беручи до уваги вирок першої інстанції. Права апеляційної інстанції порівняно з існуючою касаційною мають бути значно ширшими: вона не лише розглядатиме матеріали справи, зібрані судом першої інстанції, а й сама досліджуватиме докази, даватиме їм оцінку та вирішуватиме справу по суті [5, с. 376].
Апеляційне провадження розглядає справи в апеляційному суді за апеляційною скаргою учасника апеляційного процесу.
Відповідно до статті 347 КПК України апеляція може бути подана:
1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;
2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.
Апеляція також може бути подана:
1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3) на інші постанови місцевих судів у випадках, визначених КПК України.
Строк подання апеляції залежить від категорії справ і становить:
1) загальний строк подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції – п'ятнадцять діб з моменту їх проголошення, а засуджений, який перебуває під вартою, має право подати апеляцію в той же строк з моменту вручення йому копії вироку (ч. З ст. 349 КПК України);
2) на постанову судді про відмову в задоволенні скарги про застосування заходів безпеки або про їх скасування апеляція подається протягом трьох діб з дня її винесення (ч. З ст. 522 КПК України);
3) на постанову судді про законність чи незаконність затримання особи апеляція подається протягом семи діб з дня її винесення (ч. 9 ст. 106 КПК України);
4) на постанову судді про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або про відмову обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту апеляція подається протягом трьох діб з дня її винесення (ч. 7 ст. 165(2) КПК України);
5) на постанову судді про продовження строків тримання під вартою або про відмову продовжити строк тримання під вартою апеляція подається протягом трьох діб з дня її винесення (ч. 4 ст. 165(3) КПК України);
6) на постанову судді про відмову в проведенні обшуку апеляція подається протягом трьох діб з дня її винесення (ч. 5 ст. 177 КПК України);
7) на постанову судді про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу апеляція подається протягом трьох діб з дня її винесення (ч. 2 ст. 205 КПК України);
8) на постанову судді про закриття кримінальної справи апеляція подається протягом семи діб з дня її винесення (ч. 6 ст. 236(6) КПК України);
9) на постанову судді про відмову в порушенні кримінальної справи у справах приватного обвинувачення апеляція подається протягом семи діб з дня її винесення (ч. 5 ст. 251 КПК України);
10) на постанову суду про застосування умовно-дострокового покарання апеляція подається протягом семи діб з дня її винесення (ч. 6 ст. 407 КПК України);
11) на постанову суду про звільнення особи від подальшого відбуття покарання внаслідок хвороби апеляція подається протягом семи діб з дня її винесення (ч. 4 ст. 408 КПК України) тощо.
Проте захисник повинен мати на увазі, що деякі рішення судді оскарженню не підлягають і відповідно апеляція на них не подається. Це:
– про усунення захисника від участі у справі (ст. 61(1) КПК України);
– про проведення обшуку (ст. 177 КПК України);
– про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК України);
– про огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПК України);
– про призначення справи до судового розгляду (ст. 245 КПК України);
– про зупинення справи чи направлення її за підсудністю (ст. 249 КПК України);
– про повернення справи прокуророві (ст. 249(1) КПК України);
– про залишення апеляції без руху (ст. 352 КПК України).
Апеляція подається через суд, який постановив рішення, але апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому ст.ст. 525, 165(2), 165(3), 177, 205 КПК України, подається безпосередньо до апеляційного суду.
Апеляцію має право подати як засуджений, так і його захисник. У разі коли апеляцію подає захисник, до неї додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
1.2 Порядок оскарження вироку захисником у суді апеляційної інстанції
Готуючись до складання апеляції захисник повинен вивчити матеріали справи, зустрітися з підзахисним, якщо є нові докази, то одержати їх [7, с. 218].
Особливу увагу варто зосередити на вироку та протоколі судового засідання.
Виявивши неточності чи невідповідності у протоколі судового засідання, захисник має подати зауваження для того, щоб в апеляційній скарзі його доводи не суперечили записам у протоколі [9, с. 213].
Форма і стиль написання апеляційної скарги у кожного захисника свій. Проте стаття 350 КПК України встановлює певні вимоги до змісту апеляції.
Так, в апеляції повинно бути зазначено:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
Захисник повинен мати на увазі, що підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 КПК України, при розгляді справи у апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.
Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, досудове чи судове слідство у будь-якому разі визнається однобічним і неповним:
– коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;
– коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;
– коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;
– коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи.
Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:
– коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;
– коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
– коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
– коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.
Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винність засудженого або невинність виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову;
4) неправильне застосування кримінального закону.
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є:
– незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;
– застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;
– неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Також апеляційний суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, щодо якої ставилося питання про застосування цих засобів [3].
Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання.
Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніш, як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.
Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень (ст. 354 КПК України) та шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду.
Втім, захисник повинен подбати про те, щоб йому повідомили про день попереднього розгляду справи, адже ст. 357 КПК України передбачає, що попередній розгляд справи проходить за обов'язковою участю прокурора, а про захисника лише сказано, що його неявка не перешкоджає розгляду справи. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи [16, с. 271].
Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК України є обов'язковою.
Розгляд апеляції здійснюється за правилами розгляду справи в суді першої інстанції, а саме – головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебаиах, а особам, які подали апеляції, – право підтримувати апеляції або відмовитись від них.
Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом.
Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали. Після цього суд переходить до судових дебатів.
Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться згідно з вимогами ст. 318 КПК України і полягають у промовах учасників судового розгляду щодо тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках – останнім.
Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановления рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.
Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

2. ЗАХИСНИК У КАСАЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ
2.1 Оскарження у касаційному порядку
Згідно зі статтею 383 КПК України у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки, ухвали, постанови апеляційного суду, винесені ним як судом першої інстанції, а також вироки й постанови, ухвалені в апеляційному порядку.
У частині, що стосується інтересів засудженого, скаргу може подати сам засуджений, його захисник, законний представник.
Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання [9, с. 246].
Касаційні скарги розглядаються:
– колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ – на судові рішення, ухвалені Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;
– колегією суддів військової палати Верховного Суду України – на судові рішення, ухвалені військовими судами регіонів і Військово-Морських сил, вироки військових судів гарнізонів.
Касаційні скарги можуть бути подані протягом одного місяця від моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набуття ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.
Скарга, подана з пропуском встановленого для оскарження терміну за відсутності клопотання про його відновлення, визнається такою, що не підлягає розгляду. Термін може бути відновлений у випадках і порядку, передбачених ст. 353 КПК України.
Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України, передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб вирішує питання про витребування справи. Водночас із витребуванням справи за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду подання або скарги в суді.
Щодо касаційних скарг чи подань на судові рішення, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК України, то їх направлення зупиняє набуття цими рішеннями законної сили. До початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала касаційну скаргу, може доповнити, змінити або відкликати ці подання, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду, дотримуючись при цьому вимог ст. 355 КПК України.
Засідання суду касаційної інстанції проводиться за участю прокурора. У ньому можуть брати участь особи, вказані у ст. 384 КПК України. Учасники судового розгляду, що з'явилися у судове засідання, мають право давати пояснення (ст. 391 КПК України).
Якщо суд касаційної інстанції за ухвалою переносить розгляд справи, він повинен повідомити про це осіб, які беруть участь у справі.
На підтвердження або спростування доводів, викладених у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було у справі. Нові матеріали не можуть бути отримані шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка подала нові матеріали, повинна вказати, як вони були отримані та яке значення мають для вирішення справи. Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним судом [20, с. 377].
За наявними у справі й додатково поданими матеріалами касаційний суд перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого [20, с. 378].
За результатами касаційного розгляду суд приймає одне з таких рішень:
1) залишає вирок, постанову, ухвалу без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення;
2) скасовує вирок, постанову, ухвалу і закриває справу;
3) змінює вирок, постанову чи ухвалу;
4) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд.
2.2 Підготовка та методика складання касаційної скарги
Готуючись до складання касаційної скарги, адвокат повинен вивчити наявні матеріали, переговорити з клієнтом, чиї інтереси він представляє, за необхідності одержати додаткові докази, які підкріплюють його позицію при оскарженні, ще й ще раз з'ясувати судову практику та норми матеріального і процесуального права. Усе це трудомістка, але необхідна робота [8, с. 140].
Передусім необхідно вивчити вирок суду. Якщо адвокат брав участь у судовому засіданні, йому легше зорієнтуватись, в чому полягає необгрунтованість і незаконність ухваленого вироку.
Таким чином, уся підготовча робота полягає в критичному аналізі вироку суду, виявленні його слабких місць, спірних оцінок та неправильного застосування законодавства [11, с. 186].
Важливим процесуальним документом, який адвокат, готуючи касаційну скаргу, зобов'язаний вивчити, є протокол судового засідання. В процесі зіставлення протоколу і вироку можна виявити розбіжності між ними або неправильний виклад обставин справи, порушення вимог процесуального законодавства. Усе це можна використати під час написання скарги [9, с. 231].
Виявивши невідповідності у протоколі судового засідання, захисник має подати на них свої зауваження з тим, щоб в касаційній скарзі його доводи не суперечили записам у протоколі. Ще під час підготовки до процесу у першій інстанції адвокат повинен продумати та заявити письмові клопотання, в яких на підтвердження своїх аргументів навести пояснення допитаних осіб [8, с. 140].
Відомості, наведені у клопотанні й не спростовані судом у постанові про їх задоволення або відхилення, можуть вказувати на те, що обставини, які не були відображені у протоколі судового засідання або неправильно зафіксовані, насправді мали місце.
Такі клопотання часто виконують роль "логічної пастки" для суду і окремими досвідченими адвокатами готуються навмисно [8, с. 142].
Відповідно до статті 87(1) КПК України на вимогу хоча б одного учасника забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної апаратури. Тому необхідно продумати таку можливість, щоб мати повну фонограму процесу.
Для звукозапису краще використовувати власний диктофон і в кожному випадку заявляти відповідні клопотання щодо звукозапису для себе відповідно до ст. 48 КПК України.
Із протоколом судового засідання необхідно знайомитись у всіх випадках, навіть тоді, коли адвокат згоден із вироком і не має наміру його оскаржувати. Проте вирок може бути оскаржений іншими учасниками процесу і адвокат повинен бути до цього готовий, щоб потім виступити в касаційній інстанції або підготувати свої заперечення на касаційну скаргу [5, с. 411].
Методика складання касаційних скарг повинна насамперед враховувати вимоги КПК України. Зокрема, в касаційний скарзі необхідно зазначити:
1) назву суду, якому адресовано касаційну скаргу;
2) особу, яка її подає;
3) вирок, ухвалу, постанову, на які подається касаційна скарга, і назву суду, який їх постановив;
4) вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає касаційну скаргу; перелік документів, які додаються.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, захисник повинен посилатися на відповідні аркуші справи, де містяться докази, якими оперує адвокат.
Касаційна скарга – це подання прокурора, скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в касаційному порядку (ст. 32 КПК України).
У вступній частині касаційної скарги слід стисло викласти суть вироку суду, з яким адвокат не погоджується, або резолютивну частину вироку. Допустимим є виклад тільки тієї частини вироку, з якою адвокат не згоден.
Якщо оспорюється об'єктивна сторона складу злочину, то лаконічно викладають описову частину вироку та коротко фабулу справи, щоб той, хто читатиме скаргу, мав уявлення про обставини справи.
Після цього викладається мотивувальна частина скарги – критика оскаржуваного вироку.
Якщо у справі, на думку адвоката, допущено кілька порушень, то кожне з них викладається окремо.
Оскаржуючи висновки суду, які містяться у вироку, адвокат повинен потурбуватися, щоб цей спір мав конкретний, предметний характер. Кожне оспорюване твердження суду небхідно обгрунтовувати доказами, які його спростовують або піддають сумніву. При цьому докази бажано наводити точно (дослівно), з посиланнями на аркуш справи, а для зручності і на рядок, в якому міститься відповідний запис [5, с. 412].
Якщо обставини справи викладені в оскаржуваному вироку неправильно, їх краще навести спочатку в редакції суду, а потім у тій, яку автор скарги вважає правильною, і на підтвердження викласти докази з посиланням на їх джерело [10, с. 576].
Обсяг касаційної скарги залежить від кількості фактичних обставин, а також тверджень суду, які оспорюються касатором.
Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є (ст. 398 КПК України):
– істотне порушення кримінально-процесуального закону;
– неправильне застосування кримінального закону;
– невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У роботі над касаційною скаргою немає певних універсальних зразків. Схему побудови скарги визначає процесуальний матеріал, який у різних справах є вельми різноманітним. Проте судді вже звикли до певної форми процесуальних документів, до ввідної, мотивувальної та резолютивної частин скарги, а також до їх зовнішнього оформлення. Тому дотримання цих "канонів", як правило, полегшує для судді вивчення скарги [6, с. 99].
Готуючись до подання касаційної скарги, адвокат, насамперед, аналізує й вивчає судове рішення, яке оскаржується, зіставляє його з нормами матеріального і процесуального права, роз'ясненнями Верховного Суду України з метою виявлення невідповідностей закону та цим роз'ясненням.
Як і на інших стадіях процесу, головним завданням адвоката на цьому етапі є робота з доказами. Саме у доказах або їх критиці адвокат вишукує додаткові захисні ресурси, які можуть допомогти клієнту [20, с. 379].
Глибоке знання наявних доказів дає захисникові можливість усвідомити реальну ситуацію і відповідно коригувати правову позицію та прогнозувати майбутнє рішення суду. При цьому не можна намагатися вгадати, що зробить суд, адже, вирішуючи для себе замість суду, що на "таке рішення суд не піде", або, що судова практика не допускає того чи того висновку, адвокат обмежує себе у вимогах. Зважати на судову практику потрібно, проте якщо в адвоката є аргументи, які ставлять її під сумнів, то їх слід подати на розсуд суду і не боятись, що суд запідозрить адвоката у некомпетентності [9, с. 247].
Найголовніше – це професійний аналіз доказів у справі та ті висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що у справі допущено помилку, яку необхідно виправити, яка відповідно до процесуального закону дає підстави для скасування вироку.
2.3 Аналіз судового вироку (постанови, ухвали)
У касаційній скарзі адвокат здійснює повний аналіз вироку. Якщо у справі допущено кілька порушень, вони викладаються окремо у певній, визначеній захисником послідовності, при цьому у скарзі мають бути відображені всі захисні лінії, розкриті всі помилки, допущені судом і попереднім слідством [8, с. 145].
Як вже зазначалось, норми кримінального закону вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд допустив:
1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
2) неправильне застосування кримінального закону;
3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений також у зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, попереднього чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Вирішуючи питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для скасування вироку, суд касаційної інстанції керується ст.ст. 368-372 КПК України.
Обгрунтовуючи те, яка норма кримінального закону може бути застосована, адвокат повинен уникати формального підходу до юридичної оцінки обставин справи. Суд може припуститися помилки при посиланні на закон, однак правильно застосувати його по суті. Тоді касаційна інстанція виправить помилку, залишивши вирок у силі [9, с. 253].
Касаційна підстава, обгрунтована порушенням кримінального закону, стає для суду переконливою тоді, коли адвокат може пов'язати її з неправильним висновком суду про істинні обставини справи. Незаконність вироку з'ясовується в процесі аналізу застосування норми права, а також перевірки прийомів і способів тлумачення кримнального закону [11, с. 234].
Відповідно до статей 368-372 КПК України, якими керується суд касаційної інстанції, адвокат при виявленні підстав для скасування вироку здійснює такий самий аналіз, як і в процесі підготовки до участі у справі в апеляційній інстанції.
2.4 Пояснення захисника у касаційній інстанції
Відповідно до статті 391 КПК України у засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь особи, зазначені у ст. 384 КПК України, яких у разі потреби суд має право запросити для давання пояснень.
Учасники судового розгляду, що з'явилися в судове засідання, мають право давати пояснення. Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для давання пояснень при перевірці вироків, ухвал, постанов апеляційного суду є обов'язковим для суду касаційної інстанції.
Складається враження, нібито суд запрошує цих осіб тільки у разі потреби. Проте з огляду на конституційне право особи, на змагальність та свободу у наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості право на пояснення є безумовним.
Щодо перевірки справ, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, то із змісту ст. 394 КПК України можна дійти висновку, що вони можуть бути заслухані без участі осіб, які подали касаційну скаргу, але з обов'язковою участю прокурора. Питання про обов'язкове повідомлення осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, вирішує суд. У цьому випадку справа розглядається в порядку, визначеному ст. 362 КПК України.
На початку судового розгляду в касаційній інстанції вирішуються питання, зазначені у ст.ст. 283-287 КПК України. Адвокат повинен узгодити із підзахисним свою позицію щодо відводів.
Справа з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, слухається в порядку, передбаченому ч.ч. 1-3 ст. 362 КПК України.
Слухаючи доповідь про суть вироку, захисник робить для себе позначки щодо повноти й правильності посилань на ті чи ті обставини, аналізує мотиви вироку суду, а також доводи скарг і протесту [16, с. 278].
Особливий інтерес для нього становить оцінка доповідачем тих порушень норм матеріального або процесуального права, на які посилається касатор. Залежно від цього, а також беручи до уваги відповіді доповідача на запитання інших членів суду, адвокат вирішує для себе, як побудувати свій виступ. Здебільшого інші члени суду не ставлять доповідачеві запитань, оскільки основні моменти справи з'ясовуються ними, як правило, не в судовому засіданні [16, с. 279].
Існує практика, коли основні питання справи та єдина позиція щодо майбутньої ухвали суду виробляються напередодні дня засідання за участю не тільки складу суду, а й голови або його заступників. Отже, позиція суду вже вироблена до початку засідання і змінити її можуть лише якісь несподіванки під час судового розгляду або з'ясування таких обставин, які пройшли повз увагу судді-доповідача [9, с. 255].
Як правило, план виступу або основні його положення адвокат передбачає заздалегідь. Втім, якщо вимагатимуть обставини, він має бути готовий внести у свій виступ відповідні корективи або й узагалі відмовитись від підготовленого плану [9, с. 256].
На відміну від суду першої інстанції, де адвокат виступає з промовою, у касаційній інстанції він виступає з поясненнями, тому завдання його дещо інше. Адже суд уже визнав певні обставини встановленими і дав їм відповідну юридичну оцінку. Тепер адвокат повинен подати касаційній інстанції вагомі доводи, які обгрунтовують неправильність вироку [8, с. 149].
Отже, безпосередня мета адвоката у суді касаційної інстанції полягає в критиці тих мотивів, якими керувався суд при ухваленні вироку, у доведенні його незаконності або необгрунтованості.
Критичні доводи захисту відомі суддям із змісту касаційної скарги, про них повідомив і доповідач. Тому не треба будувати пояснення як механічне повторення цих доводів. Оскільки судді вже знають про них, потрібно говорити так, щоб критика прозвучала по-новому, щоб судді сприйняли аргументи оратора як продовження і розвиток викладених у касаційній скарзі міркувань, як висвітлення обставин справи під іншим кутом зору. Якщо адвокат цього не доб'ється, його пояснення не досягнуть мети, не доповнять доводів скарги, не підкріплять їх значущості. Більше того, монотонне, механічне повторення вже відомих положень може тільки послабити вплив касаційних аргументів на суддів [11, с. 242].
У процесі пояснення треба стежити за реакцією суддів, помічати їх інтерес до одних доводів та його відсутність щодо інших. Подекуди доцільно повернутися до вже висловленої думки, зміст якої не був достатньо переконливим, і постаратись викласти цей аргумент під певним несподіваним кутом. Це може повернути увагу суддів, якщо вона втрачена.
Необхідно бути готовим до того, що під час виступу судді можуть ставити запитання, що ускладнює завдання адвоката. Якщо запитання прозвучало, не слід ухилятися від відповіді на нього, посилаючись на те, що про це буде сказано пізніше. Треба відповісти одразу, пославшись на матеріали справи та навівши правове обгрунтування [18, с. 714].
За наявності ще й касаційного подання прокурора, з яким адвокат не погоджується, він повинен дати критичні зауваження і щодо цього подання. Необхідно пам'ятати, що адвокат не виступає двічі. Тому, представляючи інтереси свого довірителя, він має аргументувати суду і непереконливість доводів прокурора в тій частині, яка суперечить інтересам його клієнта [11, с. 243].
Виступаючи з поясненнями, адвокат повинен посилатися на відповідні норми закону, які були порушені судом. Таке посилання посилює переконливість доводів касатора та полегшує перевірку правильності його аргументації.
Треба вказати на всі виявлені порушення, а не лише на ті, що є підставою для скасування рішення. Це дасть змогу касаційній інстанції оцінити не тільки законність вироку, а й умови, в яких його було винесено.
Виступом у суді касаційної інстанції завершується робота адвоката на цій стадії процесу. Проте боротьба за захист прав і законних інтересів підзахисного триває. Тепер вирок може бути переглянутий у порядку виключного провадження.

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у курсовій роботі, можна дійти таких висновків.
Інститут апеляційного оскарження для України, історично, – не є terra іncognіta. Судочинство Російської імперії передбачало апеляційну процедуру оскарження, володіло відповідними судовими інстанціями для її реалізації. У радянські часи інститут апеляції було скасовано з метою прискорення судочинства та позбавлення засудженого можливості довести свою невинність.
Апеляція – це одна із форм оскарження рішень судів першої інстанції. Основною рисою апеляційного розгляду справи є перегляд вищим судом суті рішення нижчого суду шляхом нової перевірки розглянутих раніше і знову наданих доказів.
Мета апеляційного оскарження при збереженні інституту касації – максимально наблизити правосуддя до виключення судової помилки при розгляді конкретної судової справи, забезпечити однакове застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства України й офіційно визнаних нею міжнародно-правових актів.
Апеляційними загальними судами є:
– апеляційні суди областей;
– апеляційні суди міст Києва і Севастополя;
– Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів і апеля