Кр 1.Дисциплінарна відповідальність адвокатів 2.докази по справі. 3.захисна промова

КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

з дисципліни "Адвокатура"

ЗМІСТ

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Дисциплінарна відповідальність адвокатів ................................... 5

 2. Практичні питання участі захисника у зібранні доказів
по справі. Визначення порядку дослідження доказів
для ефективного здійснення розробленої позиції захисту ............ 7

 3. Зміст і форма захисної промови .................................................. 11

 Висновки ........................................................................................... 16

 Перелік посилань ............................................................................. 18

ВСТУП

 У статті 59 Конституції України зазначено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав [1].

 Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки громадянину необхідно звернутися до сторонньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності. Як захисники до участі в кримінальних та цивільних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На практиці захисниками є переважно адвокати.

 У наданій контрольній роботі розглядаються три питання, пов'язані із адвокатською діяльністю в Україні: дисциплінарна відповідальність адвокатів, практичні питання участі захисника у зібранні доказів по справі та їх дослідженні, зміст і форма захисної промови адвоката.

 Дисциплінарна відповідальність адвоката – це міра покарання, що може настати в результаті неналежного здійснення ним професійних обов'язків. При виконанні своїх функцій адвокат повинен додержуватись не лише норм, встановлених законом, а й професійних, морально-етичних правил поведінки. Незважаючи на те, що дисциплінарна відповідальність являє собою міру морального впливу, за певних обставин (накладення дисциплінарної санкції у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) вона може призвести до заборони професійної адвокатської діяльності [2].

 Зміст діяльності з доказування визначається декількома завданнями, які постають перед судом і особами, що беруть участь у справі. Перша з них полягає в тому, щоб виявити, зібрати, а в необхідних випадках – зафіксувати докази. Друга – дослідження доказів, третя – їх оцінка.

 Виконуючи свій професійний обов'язок, адвокат аналізує кожен доказ, що є у справі, незалежно від того, чи обгрунтовує цей доказ обвинувачення, чи виправдовує підзахисного. В результаті такого аналізу адвокат ясно уявляє, що доведено у справі безумовно, з чим можна не погоджуватись, що не доведено, а що взагалі не може бути доведено [3].

 Судова промова – це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.

 Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не лише судового розгляду справи, а й усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали тощо [4].

 Отже, всі питання, винесені на розгляд у контрольній роботі, є актуальними. Їх належне вирішення сприяє піднесенню ролі адвокатури в сучасному українському суспільстві як органу для надання юридичної допомоги громадянам щодо захисту їх прав та законних інтересів.

1. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТІВ

 Стаття 16 Закону України "Про адвокатуру" [5] встановлює, що за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги України, до адвоката можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення.

 Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою. Остання розглядає скарги громадян, окремі ухвали суду і постанови суддів, а також постанови і подання слідчих органів; заяви підприємств, організацій та установ на дії адвокатів [6].

 Право на порушення дисциплінарного провадження належить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає інформацію, що стосується підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з цією інформацією і витребовує від нього письмові пояснення (ст. 33 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію) [7].

 До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

 – попередження;

 – зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

 – анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

 Закон обмежує випадки, коли адвокатська діяльність може бути припинена кваліфікаційно-дисциплінарною комісією, а видане свідоцтво анульоване. Це може мати місце лише у випадку засудження адвоката за вчинення злочину, обмеження судом у дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, а також Присяги адвоката.

 Дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше як через місяць із дня його виявлення, не враховуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці.

 Дисциплінарна палата може закрити дисциплінарну справу, якщо під час розгляду справи переконається у необгрунтованості притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або недоцільності накладення на нього дисциплінарного стягнення за вчинений ним проступок, або визнає, що вчинене виходить за межі дисциплінарної відповідальності адвоката (ст. 36 Положення).

 У ході засідання адвокат, який притягається до дисциплінарної відповідальності, має право в будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення.

 Дисциплінарна палата може після спливу не менш як шести місяців з дня накладення стягнення зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката і сумлінному ставленні до виконання своїх обов'язків.

 Рішення дисциплінарної палати можна оскаржити в місячний строк до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка може прийняти таке рішення:

 1) залишити рішення дисциплінарної палата без змін, а скаргу – без задоволення і змінити рішення;

 2) скасувати рішення і надіслати справу в ту саму дисциплінарну палату для нового розгляду;

 3) закрити справу.

 Кримінально-процесуальним кодексом передбачено випадки, коли фактично доведеність вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку встановлює суд.

 Наприклад, при перешкоджанні встановленню істини, зловживанні своїми правами, зволіканні судового розгляду справи, порушенні порядку в судовому засіданні та в інших випадках, передбачених ч. 4 ст. 61 КПК України [8] як підстави усунення адвоката від участі у справі.

 2. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ УЧАСТІ ЗАХИСНИКА У ЗІБРАННІ ДОКАЗІВ ПО СПРАВІ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКАЗІВ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ ПОЗИЦІЇ ЗАХИСТУ

 Адвокат не вправі здійснювати слідчих і судових дій щодо збирання і перевірки доказів, оскільки це, за чинним законодавством, є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду.

 Втім, він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема:

 – запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою;

 – ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

 – отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру", ч. 3 ст. 48 КПК України).

 Ці документи, а також предмети, що можуть мати значення для справи як речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і суду (ч. 2 ст. 66 КПК України), які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як джерела доказів.

 Деякі вчені і чимало адвокатів висловлюються за те, щоб надати адвокату більші можливості щодо збирання і перевірки доказів. Це розширило б дію принципу змагальності в стадії досудового розслідування кримінальної справи, але могло б обмежити принцип публічності й призвести до паралельного розслідування в одній і тій же справі, що характерно для англо-американського обвинувального (або змагального) кримінального процесу, а не для змішаної, континентальної форми кримінального процесу, яка діє у нашій країні [9].

 Виконуючи свій професійний обов'язок, адвокат аналізує кожен доказ, що є у справі. В результаті такого аналізу він ясно уявляє, що доведено у справі безумовно, з чим можна не погоджуватись, що не доведено, а що взагалі не може бути доведено.

 Слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор можуть збирати докази лише у справах, які є у їх провадженні. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, якщо їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановлених кримінально-процесуальним законодавством порядку, або неуповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, непередбачених процесуальними нормами.

 Адвокат повинен перевірити законність доказу і порушити питання про виключення протоколів слідчих дій, якщо:

 – немає постанови про прийняття справи до свого провадження відповідно до ч. 2 ст. 113, ч. 9 ст. 227 КПК України;

 – немає постанови про створення слідчої бригади;

 – немає розпорядження прокурора про передачу справи іншому слідчому органу;

 – немає окремого доручення іншому слідчому або органу дізнання на виконання слідчих дій;

 – санкцію дано неуповноваженим прокурором;

 – діяльність органів дізнання здійснювалась без порушення кримінальної справи (ст. 104 КПК України);

 – діяльність органів дізнання у справах, з яких провадження досудового слідства є обов'язковим, тривала понад 10 днів, а у випадку, передбаченому ч. З ст. 108 КПК України, 5 днів;

 – були порушення правил підслідності або підсудності [10].

 Як вже зазначалось, ст. 48 КПК України надає адвокатові право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, проводити опитування.

 Адвокати вважають за можливе широке тлумачення цієї норми. Зокрема, вважається допустимим:

 – оглядати й фотографувати місце події або речовий доказ, наприклад автомашину, в тому числі за участі спеціалістів;

 – вести бесіду з експертами щодо пропонування їх кандидатур для вчинення експертизи згідно з п. 2 ст. 197 КПК України;

 – розмовляти з лікарями установ, у яких перебуває підзахисний (в тому числі тюремних і психіатричних);

 – вести бесіди з посадовими особами, які давали або не давали відповідь на запит адвоката тощо [11].

 Опитуючи громадян, їх потрібно поінформувати про мету опитування і про те, що їх можуть згодом допитати як свідків, роз'яснити про відповідальність свідка за давання неправдивих показань, викласти пояснення свідка письмово та одержати його підпис, а якщо громадянин, якого опитують, не заперечує, то й записати його пояснення на диктофон.

 Результати опитування доцільно оформити за аналогією з протоколом допиту свідка. Звідси випливає питання, що з ними робити, якщо опитувана особа своїми поясненнями викриває підзахисного. Адже захисник зобов'язаний подавати в суд докази, які свідчать на користь підзахисного, спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність його клієнта.

 Очевидно, що за таких обставин захисник не може заявляти клопотання про допит такого свідка, щоб не перетворитися на представника обвинувачення. Результати такого опитування потрібно обговорити із підзахисним, щоб виробити відповідну позицію та з'ясувати ставлення клієнта до такого потенційного свідка [12].

 Право захисника представляти докази може бути реалізовано і шляхом безпосереднього відшукування відомостей, необхідних для захисту. Встановлюючи можливість опитування громадян, закон не визначає форми їх фіксування. Це можуть бути письмові записи, аудіозапис та інші види фіксування певних даних. Щоб перетворити їх у доказ, очевидно, необхідно заявити клопотання про допит опитаних адвокатом людей як свідків.

3. ЗМІСТ І ФОРМА ЗАХИСНОЇ ПРОМОВИ

 Судова промова захисника, зумовлена його функцією у кримінальному процесі – функцією захисту і повністю підпорядковується відстоюванню законних інтересів свого підзахисного. За своєю структурою вона, як правило, є аналогічною промові державного обвинувача. Проте за своєю спрямованістю – різко відмінна від промови прокурора. Захисник у своїй промові всі факти і докази розглядає під кутом інтересів підсудного, тлумачить їх у такий спосіб, щоб спростувати обвинувачення, а якщо воно безсумнівно доведене – пом'якшити його вину і відповідальність [13].

 Готуючись до виступу, захисник повинен з'ясувати для себе три питання:

 1. Що трапилося і чому трапилося?

 2. Що потрібно довести суддям?

 3. Як можна вплинути на їх рішення?

 У теорії головний висновок обвинувачення завжди один: підсудний винний у такому-то злочині; головний висновок захисту також один: підсудний у такому-то злочині не винен. Тому теоретично обидва ритори повинні докласти всіх зусиль, необхідних для такого висновку [14].

 Підготовка захисної промови поділяється на кілька етапів: збір матеріалів, аналіз матеріалів, систематизація матеріалів, письмова підготовка промови.

 Кожна захисна промова повинна містити такі складові частини:

 – позиція по справі;

 – вступ;

 – аналіз і оцінка доказів;

 – дані, що характеризують особу підсудного;

 – аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину;

 – питання, пов'язані із застосуванням покарання або звільнення від нього;

 – питання, пов'язані з розв'язанням цивільного позову;

 – заключна частина промови [15].

 Отже, зміст захисної промови визначається темою виступу, матеріалами кримінальної справи, позицією, яку зайняв захисник.

 Вступна частина промови адвоката покликана підготувати суд, інших учасників судового процесу та присутніх до сприйняття промови. Правило універсальне: що менше шаблону у вступі, тим краще сприймається захисна промова.

 Вступ починають з оцінки суспільно-політичного значення справи, викладення програми промови, відсилки до окремих положень виступу прокурора, характеристики особи підсудного, посилання на специфічні особливості кримінальної справи. У вступі може бути розвинена загальна думка або наведено афоризм у формі цитати. Втім, у будь-якому разі вступ має бути лаконічний, простий і логічно пов'язаний з іншими частинами промови.

 Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів. Якщо головуючий поспішає зупинити розмірковування адвоката як такі, що не стосуються справи, адвокат вправі заявити свої заперечення і просити занести їх до протоколу судового засідання (ст. 260 КПК України).

 Виступаючи з промовою у суді, адвокат розкриває позицію у справі, тобто висвітлює:

 1) юридичну версію;

 2) фактичну версію справи.

 КК та КПК України визначають елементи складу злочину, які має довести обвинувачення. За будь-яких обставин встановлюється:

 – подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини);

 – винуватість підсудного у вчиненні злочину, мотиви злочину;

 – обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності підсудного та характеризують його особу;

 – характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК України);

 – причини та умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України).

 Захисник визначає для себе юридичну версію справи, а саме, які елементи складу злочину йому необхідно оспорювати, подаючи при цьому свою версію (контрверсію) юридичної кваліфікації дій підзахисного.

 Готуючи юридичну версію, захисник відповідним чином групує наявні у справі докази на користь обвинуваченого й обраної юридичної версії і, навпаки, робить усе можливе, щоб звести до мінімуму і послабити все те, що свідчить не на користь клієнта [16].

 В інших випадках адвокат може обмежитись критикою версії обвинувачення і спростуванням його доказів. Фактична версія справи покликана пояснити суду, що сталося і чому саме так сталося. Синтез юридичної і фактичної версій дає змогу ефективно довести до суду позицію захисту у справі. Надійна фактична версія має бути логічною, простою і реальною та відповідати версії юридичній.

 Виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабули справи в тому вигляді, в якому її викладено в обвинувальному висновку. У викладі подій необхідно відображати лише найнеобхідніше з усього, що розглянуто у судовому засіданні, те, що адвокат визнає доведеним в судовому слідстві.

 Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів, як правило, становлять основну частину промови. Захисник подає свою версію бачення справи, аналізує докази, обгрунтовує ними свої міркування.

 Аналіз і оцінка кожного виду доказів мають певні особливості. Здебільшого захисники спершу аналізують кожний окремо взятий доказ з позиції захисту і з урахуванням особливостей справи, і лише потім усі зібрані у справі докази розглядаються у сукупності, встановлюється їх взаємний зв'язок або його відсутність.

 Зазвичай, головною темою захисної промови буває доказування обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного.

 Після аналізу доказів і питань вини адвокат, за традицією, викладає висновки про кваліфікацію вчиненого.

 Вирішуючи питання кваліфікації злочину, захисник має виявити всі слабкі й сумнівні сторони обвинувачення та звернути на них увагу суду. Можливо, що зіставивши доводи захисту й обвинувачення, суд відкине сумніви захисника або, навпаки, погодиться з ним і ухвалить виправдувальний вирок. Проте у будь-якому разі сумніви захисника допоможуть правосуддю.

 Важливим захисним ресурсом можуть бути відомості про особу, її становлення як особистості, умови, в яких вона формувалася. Характеризуючи особу, адвокат залежно від її ставлення до злочину, ув'язує зі справою ті обставини, які свідчать на користь клієнта. До них належать:

 – відвернення шкідливих наслідків вчиненого;

 – вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих або сімейних обставин;

 – вчинення злочину під впливом примусу, погрози або через матеріальну чи іншу залежність;

 – вчинення злочину під впливом великого душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого;

 – вчинення злочину під час захисту від суспільне небезпечного посягання, хоч і з перевищенням меж необхідної оборони;

 – вчинення злочину неповнолітнім;

 – вчинення злочину жінкою у стані вагітності;

 – щире розкаяння або явка з повинною, або сприяння розкриттю злочину та інші пом'якшувальні обставини.

 Якщо захисник вважає свого клієнта невинним у скоєнні злочину, він просить винести виправдувальний вирок. Якщо підсудний і адвокат не заперечують факту вчинення злочину, то вони наводять свої міркування щодо міри покарання. При цьому адвокати не вказують конкретної міри покарання, а просять визначити мінімальну міру покарання, вказану у статті КК України; призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин тощо.

 Заключна частина промови є важливою складовою виступу в дебатах. Це підбиття підсумку. Навіть якщо прокурор відмовився підтримувати обвинувачення і просить суд виправдати потерпілого, це не звільняє захисника від обов'язку мотивувати необхідність виправдання, а в заключній частині промови подати своє прохання.

ВИСНОВКИ

 1. Таким чином, за порушення законодавства України, яке регулює діяльність адвокатури, Присяги України до адвоката можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення.

 Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою. Вона розглядає скарги громадян, окремі ухвали суду і постанови суддів, а також постанови і подання слідчих органів; заяви підприємств, організацій та установ на дії адвокатів.

 До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

 – попередження;

 – зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

 – анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

 2. Кримінально-процесуальна форма використання судових доказів полягає в тому, що:

 1) як засоби доказування можуть використовуватися лише такі джерела, що передбачені КПК України;

 2) докази виявляються, фіксуються, збираються, досліджуються й оцінюються в порядку, який детально регламентований законом і являє собою єдину систему взаємозалежних вимог від моменту виявлення доказу до його оцінки.

 Оцінка доказів з погляду достовірності є обов'язковою для адвоката, який повинен піддати сумніву показання всіх заінтересованих осіб у справі, якщо такі сумніви йдуть на користь клієнту.

 Право захисника представляти докази може бути реалізовано шляхом безпосереднього відшукання відомостей, необхідних для захисту. Встановлюючи можливість опитування громадян, закон не визначає форми їх фіксування. Це можуть бути письмові записи, аудіозапис та інші види фіксування певних даних. Щоб перетворити їх у доказ необхідно заявити клопотання про допит опитаних адвокатом людей як свідків.

 3. За своєю структурою захисна промова адвоката складається з таких частин: вступної, викладу фактичних обставин справи, аналізу й оцінки доказів, розбору юридичної сторони пред'явленого обвинувачення, характеристики особистості підсудного і, при необхідності, – потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, міркувань з приводу виду і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної.

 Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування, пропозиції. Вони неминуче пов'язуються із особистим ставленням людей до результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформації, психологічним станом переконаності чи непереконаності у правильності зроблених висновків.

 Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить захисникові (ч. 5 ст. 318 КПК України).

 Обмін репліками не повинен перетворюватись у лайку сторін обвинувачення і захисту. В своїй репліці адвокат коротко, в стислій і коректній формі може звернути увагу суду на перекручення фактів, позиції захисту, на домисли та принципово неправильні судження, допущені прокурором або іншими суб'єктами сторони обвинувачення в їх промовах і репліках.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Фіолевський Д. П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта, 2006. – С. 235.
3. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Науково-практ. посібник. – К.: Вища школа, 2002. – С. 72.
4. Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. – М.: Юристъ, 1998. – С. 154.
5. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р.
6. Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. Г. Науково-практичний коментар до Закону України "Про адвокатуру". – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 126.
7. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Затв. Указом Президента України від 05.05.1993 р.
    № 155/93 ы ред. від 30.09.1999 р.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
   № 1001-05 в ред. від 14.01.2009 р.
9. Адвокатура України: Навч. посібник: У 2-х кн. Кн. 1 / За ред.
   С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я., 2007. – С. 240.
10. Там само. – С. 241.
11. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. – К.: Атіка, 2003. – С. 115.
12. Там само. – С. 116.
13. Сергеич П. И. Искусство речи на суде. – М.: Юрид. лит., 1981. –
    С. 54.
14. Алексеев Н. С., Макарова 3. В. Ораторское искусство в суде. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1989. – С. 132.
15. Гольдинер В. Д. Защитительная речь. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 190.
16. Матвиенко Е. А. Судебная речь. – Минск: Полымя, 1972. – С. 80.