Кр 1.Спілка адвокатів України 2.апеляційна скарга 3.Кодекс адвокатської етики

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Адвокатура України"

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Спілка адвокатів України .............................................................. 5

 2. Підготовка захисником апеляційної скарги ................................ 13

 3. Кодекс адвокатської етики: основні поняття ............................... 17

 Висновки ........................................................................................... 24

 Список використаної літератури ..................................................... 26

ВСТУП

 Громадянин, якого обвинувачено у вчиненні злочину, а так само підозрюваний і затриманий наділені комплексом прав. Проте роз'яснення їх саме по собі не є достатнім для захисту. Знання обвинуваченим своїх прав не виключає потреби в захисникові, оскільки саме він може вільно оперувати можливостями, які надають ці права, та певними процесуальними повноваженнями, що дозволяють йому задіювати певні захисні механізми: написати скаргу прокурору, оскаржити відмову в суд, подати заяву до Європейського суду з прав людини тощо.

 Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачення і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції [9, с. 17].

 Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторонньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності тощо.

 Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов'язковою, крім випадків добровільної відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника (ст. 45 КПК України), причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ч. З ст. 46 КПК України).

 Як захисники до участі в кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На практиці захисниками є переважно адвокати.

 Об'єктом дослідження у контрольній роботі є деякі питання, пов'язані із реалізацією захисту підозрюваного, обвинуваченого та підсудного захисником.

 Мета роботи – з'ясувати необхідність створення адвокатських об'єднань, визначити зміст діяльності адвоката щодо складання апеляційної скарги, розглянути основні положення Кодексу адвокатської етики.

 Методи дослідження – описовий, порівняльний.

 Під час дослідження вирішувались такі завдання:

 – охарактеризувати діяльність Спілки адвокатів України, її структуру, завдання, права й обов'язки членів;

 – розкрити послідовність і зміст підготовки захисником апеляційної скарги;

 – розглянути основні поняття Кодексу адвокатської етики.

1. СПІЛКА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ

 Спілка адвокатів України (надалі – Спілка) – добровільна, професійна, незалежна, самоврядна всеукраїнська організація адвокатів України.

 Відповідно до п. 1.3 Статуту Спілки адвокатів України, затвердженого Установчим з'їздом Спілки адвокатів України від 22.09.1990 р. зі змін. та допов., прийнятими на ІІ позачерговому з'їзді Спілки адвокатів України 16.01.1993 р. та на ІV з'їзді Спілки адвокатів України 21.11.1997 р., мета діяльності Спілки є такою:

 – об'єднання зусиль адвокатів України у сприянні формуванню демократичної правової держави;

 – підвищення рівня юридичної допомоги, що надається громадянам, установам, організаціям, у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам;

 – підвищення ролі й авторитету адвокатури в суспільстві і державі;

 – сприяння розвитку індивідуальної приватної адвокатської діяльності;

 – сприяння досягненню адвокатурою повної самостійності і самоврядування;

 – захист законних інтересів членів Спілки;

 – поширення історичних традицій української адвокатури;

 – сприяння розвитку і поглибленню міжнародних зв'язків адвокатів.

 Спілка ставить перед собою такі завдання:

 1) сприяти розвитку демократичних засад діяльності адвокатури, удосконаленню її організаційної структури, підвищенню престижу адвокатської професії, створенню належних умов для активної професійної і громадської діяльності адвокатів, впровадженню науково-технічних засобів у їх роботу;

 2) вносити пропозиції до органів влади та управління;

 3) забезпечувати захист законних інтересів членів Спілки, захищати інтереси членів Спілки у державних органах, громадських і інших організаціях, зокрема, у кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури і Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури;

 4) сприяти підвищенню кваліфікації і обміну досвідом роботи адвокатів, вивчати й узагальнювати адвокатську практику, забезпечувати членів Спілки виконавчими актами і нормативними матеріалами, методичною літературою;

 5) розробляти і поширювати норми адвокатської етики;

 6) сприяти науковій розробці питань, пов'язаних з діяльністю адвокатури, усуненню недоліків у правозастосовчій діяльності;

 7) розвивати міжнародні зв'язки, обмін професійним досвідом, співробітництво з різними міжнародними організаціями.

 Для виконання статутних завдань у встановленому законом порядку Спілка:

 – розглядає звернення членів Спілки, пов'язані з порушенням професійних і соціальних прав, приниженням честі й гідності, а також з питань відрахування і виключення з адвокатських об'єднань, направляє подання у відповідні державні, правоохоронні органи, адвокатські об'єднання, громадські організації щодо усунення виявлених порушень, представляє інтереси членів Спілки;

 – організовує науково-методичну роботу, обмін досвідом роботи адвокатів, веде облік та кодифікацію законодавства для членів Спілки;

 – має друковані та інші інформаційні органи Спілки, займається видавничою діяльністю;

 – вивчає правовий досвід інших країн і розвиває різні форми міжнародних контактів;

 – установлює нагороди і заохочує членів Спілки за активну роботу у Спілці, вносить у встановленому законом порядку пропозиції стосовно представлення членів Спілки до державних нагород, почесних звань;

 – утримує оздоровчі та інші соціальні об'єкти;

 – створює фонди Спілки, займається благодійною діяльністю;

 – може займатися необхідною господарською (в т.ч. зовнішньоекономічною), іншою комерційною діяльністю шляхом створення госпрозрахункових установ, організацій із статусом юридичних осіб, заснуванням підприємств, навчальних закладів.

 Як зазначається у п. 4.1 Статуту, Спілка створюється за принципами індивідуального і колективного членства.

 Членами Спілки можуть бути адвокати і адвокатські об'єднання, в тому числі асоціації, які визнають Статут, добровільно виявили бажання вступити до Спілки і брати участь у її діяльності.

 Почесними членами Спілки можуть бути вчені-юристи, особи, що займаються адвокатською діяльністю за межами України.

 Прийняття у члени Спілки здійснюється відділенням Спілки на підставі поданої заяви, а для колективного члена – рішенням загальних зборів (конференції). Членові Спілки вручається членський квиток і значок (затверджені Правлінням Спілки).

 Членство у Спілці припиняється за заявою члена Спілки, а для колективного члена – за рішенням загальних зборів (конференції), в разі припинення адвокатської діяльності, крім випадків виходу на пенсію. Член Спілки може бути виключений з неї за порушення Статуту Спілки з'їздом, Правлінням, загальними зборами регіональних відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

 Вступний внесок у Спілку складає 10% мінімальної заробітної плати, членські щорічні внески – 50% мінімального заробітку, гарантованого державою. Членські внески сплачуються в січні поточного року. Відділення Спілки залишають із внесків, що надійшли, 90% і витрачають їх за власним розсудом для здійснення цілей і завдань Спілки, решту перераховують на рахунок Спілки адвокатів України. Розмір цих відрахувань за рішенням з'їзду може змінюватися. Колективні члени сплачують вступний і членські внески в залежності від кількості членів об'єднання.

 Члени Спілки мають право:

 1) обирати і бути обраними до керівних органів Спілки;

 2) брати участь у роботі з'їздів, конференцій та інших заходах, що їх організовує Спілка, як безпосередньо, так і через своїх представників для виконання статутних завдань;

 3) звертатися до Спілки за захистом своїх законних інтересів, а також з приводу необгрунтованого позбавлення прав займатися адвокатською діяльністю;

 4) одержувати всі види консультативної і методичної допомоги, яку надає Спілка, законодавчі акти і нормативні матеріали, методичні посібники;

 5) користуватися культурними, соціально-побутовими та матеріальними благами, що їх надає Спілка;

 6) одержувати інформацію про діяльність Спілки, вносити до органів Спілки пропозиції щодо питань, пов'язаних зі статутною діяльністю.

 Член Спілки зобов'язаний:

 1) дотримуватися Статуту Спілки;

 2) своєчасно сплачувати членські внески.

 Основою Спілки є відділення Спілки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що об'єднують індивідуальних і колективних членів, які:

 – реалізують цілі і завдання Спілки;

 – беруть участь у науковій та методичній роботі, інших видах статутної діяльності Спілки;

 – приймають у члени Спілки і відчисляють з неї;

 – висувають делегатів на з'їзд (конференцію) і до різних керівних органів Спілки, а також представників у кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (голова відділення Спілки висувається до складу комісії за посадою);

 – вносять пропозиції про представлення своїх членів до державних нагород, почесних звань, рекомендують їх для поїздок по країні і за кордон для вивчення правового досвіду, вносять пропозиції з інших питань, пов'язаних із статутною діяльністю Спілки;

 – заохочують членів Спілки шляхом матеріального та морального стимулювання;

 – забезпечують своєчасний збір і перераховування членських внесків на рахунок Спілки.

 Відділення Спілки діє на підставі Положення, яке приймається загальними зборами членів відділення і затверджується Правлінням Спілки.

 Керівними органами Спілки адвокатів України є: з'їзд, конференція, Правління, ревізійна комісія. При Спілці адвокатів створюються комісії та інші структури для здійснення цілей і завдань Спілки.

 Вищим керівним органом Спілки є з'їзд, який скликається не рідше одного разу в три роки. Делегати на з'їзд обираються на загальних зборах відділень Спілки. Норма представництва на з'їзд визначається на конференції, що передує з'їздові. Позачерговий з'їзд Спілки скликається Правлінням з власної ініціативи або на вимогу не менш як 1/3 членів Спілки у тримісячний строк.

 З'їзд і конференція вважаються правомочними, якщо в їх роботі бере участь не менше 2/3 обраних депутатів.

 З'їзд Спілки розглядає будь-які питання, що стосуються структурної діяльності Спілки, заслуховує звіт про роботу Спілки. Виключною компетенцією з'їзду є:

 1) затвердження Статуту Спілки, внесення до нього змін і доповнень, затвердження Положення про ревізійну комісію;

 2) обрання президента, віце-президента, ревізійної комісії;

 3) затвердження складу Правління. Для внесення змін до Статуту Спілки потрібно не менше 2/3 голосів делегатів, які беруть участь у роботі з'їзду.

 З'їзд Спілки прямим таємним або відкритим (за рішенням з'їзду) голосуванням обирає строком на три роки президента та віце-президента з числа делегатів з'їзду. Для обрання необхідно набрати більше 50% голосів делегатів, які беруть участь у роботі з'їзду.

 Президент, віце-президенти отримують оклади згідно з кошторисом, затвердженим Правлінням Спілки.

 Президент, віце-президенти, члени Правління, Голова і члени ревізійної комісії можуть бути достроково відкликані за рішенням з'їзду.

 Конференція Спілки скликається щороку в період між з'їздами і вирішує такі питання:

 1) заслуховує і схвалює звіти Правління і ревізійної комісії;

 2) затверджує кошторис доходів і витрат Спілки;

 3) обговорює питання, що стосуються статутної діяльності Спілки;

 4) вирішує інші питання статутної діяльності Спілки, якщо вони не віднесені до виключних повноважень з'їзду Спілки. Виконавчим органом є Секретаріат, до складу якого входять голови комісій та секретар Правління Спілки, який затверджується Правлінням.

 Секретаріат розробляє пропозиції і готує матеріали для розгляду на з'їздах, конференціях, Правліннях Спілки та здійснює виконання їх рішень, організовує господарську та іншу поточну роботу Спілки.

 Правління створюється з представників від кожного регіонального відділення, які обираються загальними зборами регіональних відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі положення про нього, і затверджується з'їздом; у випадку вибуття члена Правління, воно за поданням відділення Спілки має право кооптувати до свого складу Правління виконуючого обов'язки члена Правління з подальшим затвердженням його на з'їзді.

 До складу Правління входить представник від кожного відділення, який обирається загальними зборами відділення і затверджується з'їздом; у випадку вибуття члена Правління, Правління за поданням відділення Спілки має право кооптувати до складу Правління виконуючого обов'язки члена Правління з подальшим затвердженням його на з'їзді (конференції).

 Правління затверджує бюджет, плани роботи, розглядає питання статутної діяльності Спілки, заслуховує звіти Президента Спілки, комісій, висуває свого представника до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури і відкликає його з неї, здійснює інші функції згідно із Статутом Спілки, крім віднесених до виключної компетенції з'їзду, компетенції конференції.

 Правління проводить засідання не рідше двох разів на рік. Президент та віце-президенти Спілки входять до Правління Спілки. Президент Спілки здійснює загальне керівництво Спілкою, організовує роботу Правління та Секретаріату Спілки, подає звіти про роботу Спілки, представляє Спілку у державних органах, судах, громадських та міжнародних організаціях, зокрема у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури, підписує від імені Спілки, Правління та Секретаріату документи, здійснює інші дії згідно зі Статутом.

 Віце-президенти Спілки здійснюють поточну роботу за дорученням президента Спілки, у разі відсутності президента виконують його повноваження.

 Ревізійна комісія обирається у кількості трьох осіб таємним або відкритим (за рішенням з'їзду) голосуванням на альтернативній основі строком на три роки і діє згідно з Положенням про ревізійну комісію, яке затверджується з'їздом.

 Спілка може створювати комісії, компетенцію і склад яких визначає Правління:

 1) із захисту законних інтересів членів Спілки;

 2) законопроектну;

 3) з соціально-побутових питань;

 4) з міжнародних зв'язків;

 5) з професійної майстерності;

 6) з професійної етики;

 7) молодіжну;

 8) з вивчення історії адвокатури України.

 Спілка адвокатів може створювати й інші комісії з метою реалізації статутних завдань.

2. ПІДГОТОВКА ЗАХИСНИКОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

 Готуючись до складання апеляційної скарги, адвокат повинен вивчити наявні матеріали, переговорити з клієнтом, чиї інтереси він представляє, за необхідності одержати додаткові докази, які підкріплюють його позицію при оскарженні, ще і ще раз з'ясувати судову практику та норми матеріального і процесуального права. Усе це трудомістка, але необхідна робота [10, с. 370].

 Передусім слід вивчити вирок суду. Якщо адвокат брав участь у судовому засіданні, йому легше зорієнтуватись, в чому полягає необгрунтованість і незаконність ухваленого вироку.

 Таким чином, уся підготовча робота полягає в критичному аналізі вироку суду, виявленні його слабких місць, спірних оцінок та помилкового застосування законодавства.

 Важливим процесуальним документом, який адвокат, готуючи апеляційну скаргу, зобов'язаний вивчити, є протокол судового засідання. В процесі зіставлення протоколу і вироку можна виявити розбіжності між ними або неправильний виклад обставин справи, порушення вимог процесуального законодавства. Усе це можна використати під час написання скарги [6, с. 743].

 Виявивши невідповідності у протоколі судового засідання, захисник має подати на них свої зауваження з тим, щоб в апеляційній скарзі його доводи не суперечили записам у протоколі. Ще під час підготовки до процесу у першій інстанції адвокат повинен продумати та заявити письмові клопотання, в яких на підтвердження своїх аргументів навести пояснення допитаних осіб.

 Відомості, наведені у клопотанні і не спростовані судом у постанові про їх задоволення або відхилення, можуть вказувати на те, що обставини, які не були відображені у протоколі судового засідання або неправильно зафіксовані, насправді мали місце.

 Такі клопотання нерідко виконують роль логічної "пастки" для суду і окремими досвідченими адвокатами готуються навмисно.

 Відповідно до ст. 87(1) КПК України на вимогу хоча б одного учасника забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної апаратури. Тому необхідно продумати таку можливість, щоб мати повну фонограму процесу.

 Для звукозапису краще використовувати власний диктофон і в кожному випадку заявляти відповідні клопотання щодо звукозапису для себе відповідно до ст. 48 КПК України.

 Із протоколом судового засідання необхідно знайомитись у всіх випадках, навіть тоді, коли адвокат згоден з вироком і не має наміру його оскаржувати. Проте вирок може бути оскаржений іншими учасниками процесу і адвокат повинен бути до цього готовий, щоб потім виступити в апеляційній інстанції або підготувати свої заперечення на апеляційну скаргу.

 Методика складання апеляційних скарг повинна насамперед враховувати вимоги КПК України. Зокрема, в касаційний скарзі необхідно зазначити:

 1) назву суду, якому адресовано апеляційну скаргу;

 2) особу, яка її подає;

 3) вирок, ухвалу, постанову, на які подається апеляційна скарга, і назву суду, який їх постановив;

 4) вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

 5) прохання особи, яка подає апеляційну скаргу; перелік документів, які додаються.

 Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник повинен посилатися на відповідні аркуші справи, де містяться докази, якими оперує адвокат.

 Апеляційна скарга – це подання прокурора, скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку [8, с. 281].

 У вступній частині апеляційної скарги слід стисло викласти суть вироку суду, з яким адвокат не погоджується, або резолютивну частину вироку. Допустимим є виклад тільки тієї частини вироку, з якою адвокат не згоден.

 Якщо оспорюється об'єктивна сторона складу злочину, то лаконічно викладають описову частину вироку та коротко фабулу справи, щоб той, хто читатиме скаргу, мав уявлення про обставини справи.

 Після цього викладається мотивувальна частина скарги – критика оскаржуваного вироку.

 Якщо у справі, на думку адвоката, допущено кілька порушень, то кожне з них викладається окремо.

 Оскаржуючи висновки суду, які містяться у вироку, адвокат повинен потурбуватися, щоб цей спір мав конкретний, предметний характер. Кожне оспорюване твердження суду слід обгрунтовувати доказами, які його спростовують або піддають сумніву. При цьому докази бажано наводити точно (дослівно), з посиланнями на аркуш справи, а для зручності і на рядок, в якому міститься відповідний запис [9, с. 205].

 Якщо обставини справи викладені в оскаржуваному вироку неправильно, їх краще навести спочатку в редакції суду, а потім у тій, яку автор скарги вважає правильною, і на підтвердження викласти докази з посиланням на їх джерело.

 Обсяг апеляційної скарги залежить від кількості фактичних обставин, а також тверджень суду, які оспорюються касатором [8, с. 282].

 Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

 – істотне порушення кримінально-процесуального закону;

 – неправильне застосування кримінального закону;

 – невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

 У роботі над апеляційною скаргою немає певних універсальних зразків. Схему побудови скарги визначає процесуальний матеріал, який у різних справах є вельми різноманітним. Проте судді вже звикли до певної форми процесуальних документів, до ввідної, мотивувальної та резолютивної частин скарги, а також до їх зовнішнього оформлення. Тому дотримання цих "канонів", як правило, полегшує для судді вивчення скарги [9, с. 206].

 Готуючись до подання апеляційної скарги, адвокат насамперед аналізує і вивчає судове рішення, яке оскаржується, зіставляє його з нормами матеріального і процесуального права, роз'ясненнями Верховного Суду України з метою виявлення невідповідностей закону та цим роз'ясненням.

 Як і на інших стадіях процесу, головним завданням адвоката на цьому етапі є робота з доказами. Саме у доказах або їх критиці адвокат вишукує додаткові захисні ресурси, які можуть допомогти клієнту [10, с. 272].

 Глибоке знання наявних доказів дає захисникові можливість усвідомити реальну ситуацію і відповідно коригувати правову позицію та прогнозувати майбутнє рішення суду. При цьому не слід намагатися вгадати, що зробить суд, адже, вирішуючи для себе замість суду, що на "таке рішення суд не піде", або, що судова практика не допускає того чи того висновку, адвокат обмежує себе у вимогах. Зважати на судову практику потрібно, проте якщо в адвоката є аргументи, які ставлять її під сумнів, то їх слід подати на розсуд суду і не боятись, що суд запідозрить адвоката у некомпетентності [9, с. 208].

 Найголовніше – це професійний аналіз доказів у справі та ті висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що у справі допущено помилку, яку необхідно виправити, яка відповідно до процесуального закону дає підстави для скасування вироку.

 3. КОДЕКС АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

 Правила адвокатської етики (надалі – Правила) були схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. Вони ще мають назву Кодексу адвокатської етики.

 У Преамбулі Правил зазначено, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов'язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов'язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукання шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

 Загальні положення викладені у розділі І Правил.

 Так, у статті 1 зазначено, що дія цих Правил поширюється на всі види професійної діяльності адвоката.

 Роз'яснено також значення основних термінах, що вживаються в Правилах, а саме:

 1) клієнт – особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством;

 2) угода про надання правової допомоги – договір (контракт), згідно з яким одна сторона – адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання – приймає на себе доручення іншої сторони – клієнта (або його представника) – про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – клієнт (або його представник) – зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності – фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди;

 3) гонорар – передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

 У розділі ІІ Правил визначено зміст основних принципів адвокатської етики. Розглянемо ці принципи.

 1. Незалежність (ст. 5 Правил).

 Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

 З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

 Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

 Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.

 Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручення він прийняв.

 Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

 2. Дотримання законності (ст. 6 Правил).

 У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

 Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.

 Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або Правилам.

 У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

 3. Домінантність інтересів клієнтів (ст. 7 Правил).

 У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

 Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом адвоката і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

 4. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами (ст. 8 Правил).

 Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

 5. Конфіденційність (ст. 9 Правил).

 Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

 Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

 Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами ст. 9, може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

 Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами.

 За всіх інших обставин при визначенні обсягу відомостей, на котрі поширюється обов'язок збереження конфіденційності, адвокат повинен виходити з норм цих Правил.

 Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

 Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного персоналу.

 Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

 6. Компетентність та добросовісність (ст. 10 Правил).

 Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

 Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

 Адвокат зобов'язаний незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, підтримувати на належному рівні знання у питаннях, з яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, а також безкоштовно.

 Адвокат має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

 Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

 7. Чесність і порядність (ст. 11 Правил).

 Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

 8. Повага до адвокатської професії (ст. 12 Правил).

 Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу.

 Цей принцип повинен дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

 Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення виборних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку.

 Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, підрив її престижу.

 Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

 Правилами також передбачається обмеження рекламування діяльності адвокатів, визначаються основні засади, на яких формуються відносини адвоката з клієнтами, Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами.

ВИСНОВКИ

 1. Спілка адвокатів України – це добровільна, професійна, незалежна, самоврядна всеукраїнська організація адвокатів України. Метою її діяльності є об'єднання зусиль адвокатів України у сприянні формуванню демократичної правової держави, підвищенні ролі й авторитету адвокатури в суспільстві і державі, поширенні історичних традицій української адвокатури.

 Спілка створюється за принципами індивідуального і колективного членства. Членами Спілки можуть бути адвокати і адвокатські об'єднання, в тому числі асоціації, які визнають Статут, добровільно виявили бажання вступити до Спілки і брати участь у її діяльності.

 2. Апеляційна скарга – це скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку Методика складання апеляційних скарг повинна насамперед враховувати вимоги КПК України.

 Г