Кр оскарження вироку захисником

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Порядок оскарження вироку захисником у суді
апеляційної інстанції ....................................................................... 4

 2. Підготовка та методика складання касаційної скарги................... 9

 3. Аналіз судового вироку (постанови, ухвали).............................. 13

 4. Пояснення захисника у касаційній інстанції................................ 14

 Висновки ........................................................................................... 18

 Список використаної літератури ..................................................... 20

 ВСТУП

 Робота адвоката над кримінальною справою не завжди завершується розглядом останньої у місцевому суді. Особа, засуджена до позбавлення волі, рідко буває задоволена вироком суду щодо неї, навіть тоді, коли суд обирає найоптимальнішу міру покарання.

 Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду (наприклад, постанови про закриття справи, обрання запобіжного заходу, відмову в задоволенні клопотання, вирок суду), які, на його думку, завдають шкоди законним інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

 У наданому рефераті розглядається порядок оскарження вироку захисником у суді апеляційної інстанції; характеризується діяльність адвоката із підготовки складання касаційної скарги; розкривається значення аналізу судового вироку (постанови, ухвали) для складання касаційної скарги; висвітлюється, що являють собою пояснення захисника у касаційній інстанції.

1. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ВИРОКУ ЗАХИСНИКОМ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

 Готуючись до складання апеляції захисник повинен вивчити матеріали справи, зустрітися з підзахисним, якщо є нові докази, то одержати їх.

 Особливу увагу варто зосередити на вироку та протоколі судового засідання.

 Виявивши неточності чи невідповідності у протоколі судового засідання, захисник має подати зауваження для того, щоб в апеляційній скарзі його доводи не суперечили записам у протоколі.

 Форма і стиль написання апеляційної скарги у кожного захисника свій. Проте стаття 350 КПК України встановлює певні вимоги до змісту апеляції.

 Так, в апеляції повинно бути зазначено:

 1) назва суду, якому адресується апеляція;

 2) особа, яка подає апеляцію;

 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

 5) прохання особи, яка подає апеляцію;

 6) перелік документів, які додаються до апеляції.

 При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

 Захисник повинен мати на увазі, що підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 КПК України, при розгляді справи у апеляційному суді є:

 1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.

 Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

 Дізнання, досудове чи судове слідство у будь-якому разі визнається однобічним і неповним:

 – коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;

 – коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;

 – коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;

 – коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого;

 2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи.

 Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:

 – коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;

 – коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

 – коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

 – коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.

 Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винність засудженого або невинність виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру;

 3) істотне порушення кримінально-процесуального закону.

 Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову;

 4) неправильне застосування кримінального закону.

 Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є:

 – незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

 – застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

 – неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

 5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

 Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Також апеляційний суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, щодо якої ставилося питання про застосування цих засобів.

 Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання.

 Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніш, як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.

 Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень (ст. 354 КПК України) та шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду.

 Втім, захисник повинен подбати про те, щоб йому повідомили про день попереднього розгляду справи, адже ст. 357 КПК України передбачає, що попередній розгляд справи проходить за обов'язковою участю прокурора, а про захисника лише сказано, що його неявка не перешкоджає розгляду справи. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи.

 Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК України є обов'язковою.

 Розгляд апеляції здійснюється за правилами розгляду справи в суді першої інстанції, а саме – головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, – право підтримувати апеляції або відмовитись від них.

 Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом.

 Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали. Після цього суд переходить до судових дебатів.

 Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться згідно з вимогами ст. 318 КПК України і полягають у промовах учасників судового розгляду щодо тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках – останнім.

 Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

 Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

 2. ПІДГОТОВКА ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

 Готуючись до складання касаційної скарги, адвокат повинен вивчити наявні матеріали, переговорити з клієнтом, чиї інтереси він представляє, за необхідності одержати додаткові докази, які підкріплюють його позицію при оскарженні, ще й ще раз з'ясувати судову практику та норми матеріального і процесуального права. Усе це трудомістка, але необхідна робота.

 Передусім необхідно вивчити вирок суду. Якщо адвокат брав участь у судовому засіданні, йому легше зорієнтуватись, в чому полягає необгрунтованість і незаконність ухваленого вироку.

 Таким чином, уся підготовча робота полягає в критичному аналізі вироку суду, виявленні його слабких місць, спірних оцінок та неправильного застосування законодавства.

 Важливим процесуальним документом, який адвокат, готуючи касаційну скаргу, зобов'язаний вивчити, є протокол судового засідання. В процесі зіставлення протоколу і вироку можна виявити розбіжності між ними або неправильний виклад обставин справи, порушення вимог процесуального законодавства. Усе це можна використати під час написання скарги.

 Виявивши невідповідності у протоколі судового засідання, захисник має подати на них свої зауваження з тим, щоб в касаційній скарзі його доводи не суперечили записам у протоколі. Ще під час підготовки до процесу у першій інстанції адвокат повинен продумати та заявити письмові клопотання, в яких на підтвердження своїх аргументів навести пояснення допитаних осіб.

 Відомості, наведені у клопотанні й не спростовані судом у постанові про їх задоволення або відхилення, можуть вказувати на те, що обставини, які не були відображені у протоколі судового засідання або неправильно зафіксовані, насправді мали місце.

 Такі клопотання часто виконують роль "логічної пастки" для суду і окремими досвідченими адвокатами готуються навмисно.

 Відповідно до статті 87(1) КПК України на вимогу хоча б одного учасника забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної апаратури. Тому необхідно продумати таку можливість, щоб мати повну фонограму процесу.

 Для звукозапису краще використовувати власний диктофон і в кожному випадку заявляти відповідні клопотання щодо звукозапису для себе відповідно до ст. 48 КПК України.

 Із протоколом судового засідання необхідно знайомитись у всіх випадках, навіть тоді, коли адвокат згоден із вироком і не має наміру його оскаржувати. Проте вирок може бути оскаржений іншими учасниками процесу і адвокат повинен бути до цього готовий, щоб потім виступити в касаційній інстанції або підготувати свої заперечення на касаційну скаргу.

 Методика складання касаційних скарг повинна насамперед враховувати вимоги КПК України. Зокрема, в касаційний скарзі необхідно зазначити:

 1) назву суду, якому адресовано касаційну скаргу;

 2) особу, яка її подає;

 3) вирок, ухвалу, постанову, на які подається касаційна скарга, і назву суду, який їх постановив;

 4) вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

 5) прохання особи, яка подає касаційну скаргу; перелік документів, які додаються.

 Обгрунтовуючи касаційну скаргу, захисник повинен посилатися на відповідні аркуші справи, де містяться докази, якими оперує адвокат.

 Касаційна скарга – це подання прокурора, скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в касаційному порядку (ст. 32 КПК України).

 У вступній частині касаційної скарги слід стисло викласти суть вироку суду, з яким адвокат не погоджується, або резолютивну частину вироку. Допустимим є виклад тільки тієї частини вироку, з якою адвокат не згоден.

 Якщо оспорюється об'єктивна сторона складу злочину, то лаконічно викладають описову частину вироку та коротко фабулу справи, щоб той, хто читатиме скаргу, мав уявлення про обставини справи.

 Після цього викладається мотивувальна частина скарги – критика оскаржуваного вироку.

 Якщо у справі, на думку адвоката, допущено кілька порушень, то кожне з них викладається окремо.

 Оскаржуючи висновки суду, які містяться у вироку, адвокат повинен потурбуватися, щоб цей спір мав конкретний, предметний характер. Кожне оспорюване твердження суду небхідно обгрунтовувати доказами, які його спростовують або піддають сумніву. При цьому докази бажано наводити точно (дослівно), з посиланнями на аркуш справи, а для зручності і на рядок, в якому міститься відповідний запис.

 Якщо обставини справи викладені в оскаржуваному вироку неправильно, їх краще навести спочатку в редакції суду, а потім у тій, яку автор скарги вважає правильною, і на підтвердження викласти докази з посиланням на їх джерело.

 Обсяг касаційної скарги залежить від кількості фактичних обставин, а також тверджень суду, які оспорюються касатором.

 Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є (ст. 398 КПК України):

 – істотне порушення кримінально-процесуального закону;

 – неправильне застосування кримінального закону;

 – невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

 У роботі над касаційною скаргою немає певних універсальних зразків. Схему побудови скарги визначає процесуальний матеріал, який у різних справах є вельми різноманітним. Проте судді вже звикли до певної форми процесуальних документів, до ввідної, мотивувальної та резолютивної частин скарги, а також до їх зовнішнього оформлення. Тому дотримання цих "канонів", як правило, полегшує для судді вивчення скарги.

 Готуючись до подання касаційної скарги, адвокат, насамперед, аналізує й вивчає судове рішення, яке оскаржується, зіставляє його з нормами матеріального і процесуального права, роз'ясненнями Верховного Суду України з метою виявлення невідповідностей закону та цим роз'ясненням.

 Як і на інших стадіях процесу, головним завданням адвоката на цьому етапі є робота з доказами. Саме у доказах або їх критиці адвокат вишукує додаткові захисні ресурси, які можуть допомогти клієнту.

 Глибоке знання наявних доказів дає захисникові можливість усвідомити реальну ситуацію і відповідно коригувати правову позицію та прогнозувати майбутнє рішення суду. При цьому не можна намагатися вгадати, що зробить суд, адже, вирішуючи для себе замість суду, що на "таке рішення суд не піде", або, що судова практика не допускає того чи того висновку, адвокат обмежує себе у вимогах. Зважати на судову практику потрібно, проте якщо в адвоката є аргументи, які ставлять її під сумнів, то їх слід подати на розсуд суду і не боятись, що суд запідозрить адвоката у некомпетентності.

 Найголовніше – це професійний аналіз доказів у справі та ті висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що у справі допущено помилку, яку необхідно виправити, яка відповідно до процесуального закону дає підстави для скасування вироку.

 3. АНАЛІЗ СУДОВОГО ВИРОКУ (ПОСТАНОВИ, УХВАЛИ)

 У касаційній скарзі адвокат здійснює повний аналіз вироку. Якщо у справі допущено кілька порушень, вони викладаються окремо у певній, визначеній захисником послідовності, при цьому у скарзі мають бути відображені всі захисні лінії, розкриті всі помилки, допущені судом і попереднім слідством.

 Як вже зазначалось, норми кримінального закону вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд допустив:

 1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

 2) неправильне застосування кримінального закону;

 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

 Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений також у зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, попереднього чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

 Вирішуючи питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для скасування вироку, суд касаційної інстанції керується ст.ст. 368-372 КПК України.

 Обгрунтовуючи те, яка норма кримінального закону може бути застосована, адвокат повинен уникати формального підходу до юридичної оцінки обставин справи. Суд може припуститися помилки при посиланні на закон, однак правильно застосувати його по суті. Тоді касаційна інстанція виправить помилку, залишивши вирок у силі.

 Касаційна підстава, обгрунтована порушенням кримінального закону, стає для суду переконливою тоді, коли адвокат може пов'язати її з неправильним висновком суду про істинні обставини справи. Незаконність вироку з'ясовується в процесі аналізу застосування норми права, а також перевірки прийомів і способів тлумачення кримінального закону.

 Відповідно до статей 368-372 КПК України, якими керується суд касаційної інстанції, адвокат при виявленні підстав для скасування вироку здійснює такий самий аналіз, як і в процесі підготовки до участі у справі в апеляційній інстанції.

 4. ПОЯСНЕННЯ ЗАХИСНИКА У КАСАЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ

 Відповідно до статті 391 КПК України у засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь особи, зазначені у ст. 384 КПК України, яких у разі потреби суд має право запросити для давання пояснень.

 Учасники судового розгляду, що з'явилися в судове засідання, мають право давати пояснення. Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для давання пояснень при перевірці вироків, ухвал, постанов апеляційного суду є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

 Складається враження, нібито суд запрошує цих осіб тільки у разі потреби. Проте з огляду на конституційне право особи, на змагальність та свободу у наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості право на пояснення є безумовним.

 Щодо перевірки справ, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, то із змісту ст. 394 КПК України можна дійти висновку, що вони можуть бути заслухані без участі осіб, які подали касаційну скаргу, але з обов'язковою участю прокурора. Питання про обов'язкове повідомлення осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, вирішує суд. У цьому випадку справа розглядається в порядку, визначеному ст. 362 КПК України.

 На початку судового розгляду в касаційній інстанції вирішуються питання, зазначені у ст.ст. 283-287 КПК України. Адвокат повинен узгодити із підзахисним свою позицію щодо відводів.

 Справа з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, слухається в порядку, передбаченому ч.ч. 1-3 ст. 362 КПК України.

 Слухаючи доповідь про суть вироку, захисник робить для себе позначки щодо повноти й правильності посилань на ті чи ті обставини, аналізує мотиви вироку суду, а також доводи скарг і протесту.

 Особливий інтерес для нього становить оцінка доповідачем тих порушень норм матеріального або процесуального права, на які посилається касатор. Залежно від цього, а також беручи до уваги відповіді доповідача на запитання інших членів суду, адвокат вирішує для себе, як побудувати свій виступ. Здебільшого інші члени суду не ставлять доповідачеві запитань, оскільки основні моменти справи з'ясовуються ними, як правило, не в судовому засіданні.

 Існує практика, коли основні питання справи та єдина позиція щодо майбутньої ухвали суду виробляються напередодні дня засідання за участю не тільки складу суду, а й голови або його заступників. Отже, позиція суду вже вироблена до початку засідання і змінити її можуть лише якісь несподіванки під час судового розгляду або з'ясування таких обставин, які пройшли повз увагу судді-доповідача.

 Як правило, план виступу або основні його положення адвокат передбачає заздалегідь. Втім, якщо вимагатимуть обставини, він має бути готовий внести у свій виступ відповідні корективи або й узагалі відмовитись від підготовленого плану.

 На відміну від суду першої інстанції, де адвокат виступає з промовою, у касаційній інстанції він виступає з поясненнями, тому завдання його дещо інше. Адже суд уже визнав певні обставини встановленими і дав їм відповідну юридичну оцінку. Тепер адвокат повинен подати касаційній інстанції вагомі доводи, які обгрунтовують неправильність вироку.

 Отже, безпосередня мета адвоката у суді касаційної інстанції полягає в критиці тих мотивів, якими керувався суд при ухваленні вироку, у доведенні його незаконності або необгрунтованості.

 Критичні доводи захисту відомі суддям із змісту касаційної скарги, про них повідомив і доповідач. Тому не треба будувати пояснення як механічне повторення цих доводів. Оскільки судді вже знають про них, потрібно говорити так, щоб критика прозвучала по-новому, щоб судді сприйняли аргументи оратора як продовження і розвиток викладених у касаційній скарзі міркувань, як висвітлення обставин справи під іншим кутом зору. Якщо адвокат цього не доб'ється, його пояснення не досягнуть мети, не доповнять доводів скарги, не підкріплять їх значущості. Більше того, монотонне, механічне повторення вже відомих положень може тільки послабити вплив касаційних аргументів на суддів.

 У процесі пояснення треба стежити за реакцією суддів, помічати їх інтерес до одних доводів та його відсутність щодо інших. Подекуди доцільно повернутися до вже висловленої думки, зміст якої не був достатньо переконливим, і постаратись викласти цей аргумент під певним несподіваним кутом. Це може повернути увагу суддів, якщо вона втрачена.

 Необхідно бути готовим до того, що під час виступу судді можуть ставити запитання, що ускладнює завдання адвоката. Якщо запитання прозвучало, не слід ухилятися від відповіді на нього, посилаючись на те, що про це буде сказано пізніше. Треба відповісти одразу, пославшися на матеріали справи та навівши правове обгрунтування.

 За наявності ще й касаційного подання прокурора, з яким адвокат не погоджується, він повинен дати критичні зауваження і щодо цього подання. Необхідно пам'ятати, що адвокат не виступає двічі. Тому, представляючи інтереси свого довірителя, він має аргументувати суду і непереконливість доводів прокурора в тій частині, яка суперечить інтересам його клієнта.

 Виступаючи з поясненнями, адвокат повинен посилатися на відповідні норми закону, які були порушені судом. Таке посилання посилює переконливість доводів касатора та полегшує перевірку правильності його аргументації.

 Треба вказати на всі виявлені порушення, а не лише на ті, що є підставою для скасування рішення. Це дасть змогу касаційній інстанції оцінити не тільки законність вироку, а й умови, в яких його було винесено.

 Виступом у суді касаційної інстанції завершується робота адвоката на цій стадії процесу. Проте боротьба за захист прав і законних інтересів підзахисного триває. Тепер вирок може бути переглянутий у порядку виключного провадження.

ВИСНОВКИ

 Апеляція – це одна із форм оскарження рішень судів першої інстанції. Основною рисою апеляційного розгляду справи є перегляд вищим судом суті рішення нижчого суду шляхом нової перевірки розглянутих раніше і знову наданих доказів.

 Апеляція орієнтує сторони та їх представників, адвокатів-захисників на максимальну активність в апеляційний період конкретної справи. Це означає, що в адвоката, який незадоволений рішенням суду першої інстанції, з'явилась реальна можливість шляхом відшукання та надбання нових доказів довести хибність оспорюваного рішення. З іншого боку, інститут апеляції не дозволяє стороні, що досягла бажаного рішення в суді першої інстанції, почивати на лаврах.

 Правова позиція, підготовлена захисником для перегляду вироку, має враховувати не лише ті матеріали, які вже є у справі, а й додатково представлені іншими учасниками процесу (для перевірки обгрунтованості вироку суду). Додаткові матеріали вказують на неповноту дослідження обставин справи судом першої інстанції, свідчать про недоліки фактичного складу обгрунтування вироку, тим самим даючи можливість для більш глибокої перевірки суті справи.

 Відповідно до статті 393 КПК України особи, що подали скарги, мають право подати, до касаційного суду документи, яких не було у справі. Проте такі нові матеріали не можуть бути отримані в результаті проведення слідчих дій. Особа, яка подає їх, повинна вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення мають для вирішення справи.

 У касаційному порядку справа перевіряється за наявними і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій вона була оскаржена. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

 Отже, адвокат повинен передбачати процесуально-правові наслідки перегляду справи. Якщо під час судового засідання виникають несподіванки, вони здебільшого є результатом недостатньо продуманого вивчення справи та прогнозу тих питань, які можуть зацікавити суд.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 14.01.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 14.01.2009 р.
4. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. №2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р.
5. Адвокатуpа України: Навч. посібник. У 2-х книгах. Кн. 1 / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Вид-во Фурси С. Я.: КНТ, 2007. – 940 с.
6. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. – К.: Атіка, 2003. – 350 c.
7. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Науково-практ. посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 272 с.
8. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 776 с.
9. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і перероб. – К.: А. С. К., 2003. – 1120 с.
10. Фаткуллин Ф. Н., Зинатуллин З. З., Аврах Я. С. Обвинение и защита по уголовным делам: Учеб. пособие. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 166 с.
11. Фіолевський Д. П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта, 2006. – 486 с.