Кр УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ДІЗНАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Контрольна робота

з дисципліни "Дізнання в ОВС"

на тему:

УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ДІЗНАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Права адвокатів, які реалізуються під час дізнання .................... 5

 2. Порядок затримання ...................................................................... 9

 3. Заявлення клопотань .................................................................... 11

 4. Адвокат і докази по справі .......................................................... 13

 Висновки ........................................................................................... 17

 Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину .. 18

 Список використаної літератури ..................................................... 24

 ВСТУП

 Громадянин, якого обвинувачено у вчиненні злочину, а так само підозрюваний і затриманий наділені комплексом прав. Проте роз'яснення їх саме по собі не є достатнім для захисту. Знання обвинуваченим своїх прав не виключає потреби в захисникові, оскільки саме він може вільно оперувати можливостями, які надають ці права, та певними процесуальними повноваженнями, що дозволяють йому задіювати певні захисні механізми: написати скаргу прокурору, оскаржити відмову в суд, подати заяву до Європейського суду з прав людини тощо.

 Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачення і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції.

 Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторонньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності.

 Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов'язковою, крім випадків добровільної відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника (ст. 45 Кримінально-процесуального кодексу України, далі - КПК), причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ч. З ст. 46 КПК).

 Як захисники до участі в кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На практиці захисниками є переважно адвокати.

 Об'єктом розгляду у наданій контрольній роботи є процес здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на стадії дізнання.

 1. ПРАВА АДВОКАТІВ, ЯКІ РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ПІД ЧАС ДІЗНАННЯ

 Адвокат зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдують обвинуваченого, підсудного або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 7 Закону "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р., далі - Закон про адвокатуру; ч. 1 ст. 48 КПК).

 Засоби захисту - це передбачені законом процесуальні дії адвоката, спрямовані на виконання професійних обов'язків. Вказаний обов'язок адвокат несе перед своїм підзахисним, а не перед слідчими органами, прокурором і судом, оскільки вони не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого (ч. 2 ст. 22 КПК), а, отже, і на його захисника.

 При несумлінному або некваліфікованому здійсненні адвокатом своїх обов'язків перед підзахисним останній вправі відмовитися від нього, але сам адвокат ні під яким приводом, крім випадків, коли є обставини, що виключають його участь в даній справі, не вправі прямо чи побічно спонукати підзахисного відмовитися від його допомоги.

 Визначаючи свою правову позицію, адвокат не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'явленого обвинувачення. Адвокат не є вільним у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики і методики захисту є незалежним.

 Процесуальна самостійність адвоката не виключає необхідності узгодження з підзахисним лінії захисту в цілому і позиції в окремих процесуальних питаннях, зокрема при заявленні клопотань. Підзахисному не байдуже, якими способами будуть обстоюватися його права. Адвокат повинен інформувати його про тактичні прийоми, які має намір застосувати, роз'яснити їх суть, щоб їх застосування не було несподіванкою для обвинуваченого і не викликало з його боку небажаної реакції.

 Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

 Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, забороняється розголошувати і використовувати в інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, але й помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань (ч. 1 і З ст. 9 Закону про адвокатуру).

 Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у стосунках адвоката з клієнтом.

 З моменту допущення до участі в справі адвокат наділений такою сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здійснювати функцію захисту в справі. Зокрема, він має право:

 - до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту - без обмеження їх кількості і тривалості;

 - мати побачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

 - бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

 - з дозволу особи, яка провадить дізнання, брати участь і в інших слідчих діях;

 - застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;

 - ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення дізнання - з усіма матеріалами справи;

 - виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості;

 - брати участь у судовому розгляді справи;

 - подавати докази і заявляти клопотання і відводи;

 - подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду (ч. 2 ст. 48 КПК).

 Ці права конкретизуються в Кримінально-процесуальному кодексі щодо до окремих стадій кримінального процесу і процесуальних дій.

 Одним із складових елементів здійснення захисту є бесіди адвоката з обвинуваченим, під час яких йому даються консультації з правових питань, намічається правова позиція, з'ясовуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються доводи, які обвинувачений наводить на їх спростування.

 Побачення адвоката з обвинуваченим, який перебуває під вартою, наодинці сприяє довірительності в їх стосунках. Присутність же сторонньої особи зашкодила б авторитету адвоката в очах підзахисного, зменшила б довіру до нього, не дозволила б встановити психологічний контакт з підзахисним.

 Адвокат може брати участь у допиті підозрюваного й обвинуваченого. В процесі цієї слідчої дії захисник має можливість ставити запитання допитуваним особам та подавати зауваження з приводу правильності та повноти записів у протоколі.

 Дізнавач може відвести запитання захисника, але зобов'язаний занести їх до протоколу допиту. Підписуючи протокол, захисник повинен переконатися, що все сказане записано правильно (без редакторської правки дізнавача). Правильність записів перевіряється шляхом зачитування тексту вголос дізнавачем, захисником і обвинуваченим.

 Захисник бере участь і в інших діях, які проводяться за участю обвинуваченого. Питання про необхідність такої участі визначає дізнавач. Найчастіше - це очна ставка, пред'явлення до впізнання, слідчий експеримент.

 Приймаючи участь у проведенні очної ставки, захисник повинен упевнитись у законності виконання такої слідчої дії, поставити необхідні запитання учасникам. Адвокат має усвідомлювати, що тільки дізнавач знає, які запитання він ставитиме, він готується до слідчої дії, наперед продумує питання.

 Адвокат також повинен підготуватися, обговоривши питання можливої слідчої дії з обвинуваченим. Проте дізнавач тут має перевагу, адже це він веде допит, спрямовує його у потрібне русло. Тому, ставлячи свої запитання, адвокат мусить точно знати, коли зупинитися, щоб не зашкодити.

 Особливість пред'явлення для впізнання полягає в тому, що її неможливо повторити: допущені порушення вже неможливо виправити і вони позбавляють слідчу дію доказової сили.

 Беручи участь у пред'явленні до впізнання, адвокат має можливість особисто пересвідчитись у дотриманні належних умов його проведення і у наявності або відсутності схожості осіб або предметів.

 При відтворенні обстановки і обставин події адвокат, особливо якщо він сам є ініціатором такої дії, повинен скрупульозно продумати всі деталі (час, місце та інші обставини, які мають бути максимально наближені до тих, в яких відбувалася відтворювана подія) та заявити відповідні клопотання.

 Відповідно до статті 48 КПК захисник має право ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення дізнання - слідства з усіма матеріалами.

 2. ПОРЯДОК ЗАТРИМАННЯ

 Згідно зі статтею 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

 Лише в разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

 Якщо упродовж сімдесяти двох годин з моменту затримання не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється.

 Кожному затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту або затримання, роз'яснено його права та надано можливість від моменту затримання користуватися правовою допомогою захисника.

 Орган дізнання може затримати особу тільки за умови додержання вимог ст. 29 Конституції України та обставин, визначених у ст. 106 КПК. Якщо таких обставин немає, то необхідно одержати постанову судді про дозвіл на затримання. Судова практика ще не визначилася із застосуванням цих норм.

 Дізнавач, роз'яснюючи затриманому його права, повинен повідомити про те, що, відповідно до ст. 29 Конституції України, кожен має право у будь-який час оскаржити своє затримання в суді. Це право гарантоване Міжнародним пактом про громадянські та політичні права та Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини.

 Отже, для подання скарги до суду є достатні правові підстави, гарантовані Конституцією України, міжнародно-правовими угодами, а також КПК.

 Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з моменту надходження. Якщо подання не надійшло або надійшло після закінчення 72-годинного строку після затримання, воно розглядається суддею протягом 5 діб з часу надходження (ст. 106 КПК).

 На постанову судді може бути подана апеляція, проте її подання не зупиняє виконання постанови суду.

 Якщо під час затримання дізнавач порушив вимоги ст.ст. 106, 115 КПК, є підстави вважати можливим звільнення затриманого. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання і начальнику місця досудового ув'язнення.

 Якщо у встановлений законом термін затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого до установи для досудового ув'язнення не надійшла, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

 3. ЗАЯВЛЕННЯ КЛОПОТАНЬ

 Клопотання - це офіційне прохання про виконання певної процесуальної дії та прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи.

 Розрізняють клопотання, подані на стадії дізнання і досудового слідства, і клопотання, заявлені після завершення досудового слідства при ознайомленні з матеріалами справи.

 Можна виокремити також так звані процедурні клопотання - про надання для вивчення протоколів усіх слідчих дій за участю підзахисного; матеріалів, які направляються до суду для перевірки законності та обгрунтованості арешту; про повідомлення про дату і час проведення слідчих дій, в яких адвокат бажає взяти участь.

 Мета складання і направлення клопотань - з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи. Це клопотання про очні ставки, проведення експертиз, припинення кримінальної справи тощо.

 Серед адвокатів є поширеною думка, що на початковій стадії розслідування, коли захисникові ще не відомі всі здобуті слідством докази, подавати клопотання про припинення кримінальної справи передчасно. Його потрібно заявляти тоді, коли досудове слідство вже завершилось і захиснику надані для ознайомлення всі матеріали справи (ст.ст. 217, 218 КПК).

 Я. П. Зейкан вважає, що з такою позицією важко погодитись. Відповідно до ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. У постанові про порушення кримінальної справи слідчий на них вказує. Якщо захисник впевнений, що їх недостатньо, а також, коли обвинувачений вважає себе невинуватим, вчасне подання клопотання про закриття справи може відіграти позитивну роль [5, с. 31].

 Клопотання необхідно заявляти у письмовій формі. Кожне клопотання має бути ретельно підготовлене й обгрунтоване як посиланнями на закон, так і на обставини, що його викликали.

 Отже, заявлення клопотань - важливий засіб захисту.

 Відповідно до статті 129 КПК дізнавач, який одержав клопотання, зобов'язаний розглянути його в строк не більше трьох діб і задовольнити вимоги захисника, якщо обставини, про встановлення яких заявлене клопотання, мають значення для справи.

 Особа, яка заявила клопотання, повідомляється про результати розгляду.

 При повній або частковій відмові в клопотанні складається мотивована постанова.

 Таким чином, щодо питань складання і направлення клопотань адвокат повинен мати на увазі наступне:

 - дізнавач зобов'язаний задовольнити клопотання, яке має значення для справи;

 - дізнавач зобов'язаний мотивувати відмову в задоволенні клопотання захисту;

 - захисник має право заявити дізнавачу відвід, якщо той порушив вимоги ст. 129 КПК;

 - захисник має право оскаржити відмову дізнавача у задоволенні клопотання прокурору (ст.ст. 234, 235 КПК), а відмову прокурора - прокуророві вищого рівня (ст. 236 КПК);

 - відмова дізнавачао у задоволенні клопотання не позбавляє захисника можливості заявити його повторно, якщо з'являться нові дані.

 Я. П. Зейкан наводить такий приклад. У справі М. про ухилення від сплати податків захист неодноразово заявляв клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Слідство відмовляло в їх задоволенні, мотивуючи це тим, що у справі є акт ревізії контрольно-ревізійного управління та акт перевірки дотримання податкового законодавства, складений державною податковою інспекцією. Скарга на ім'я прокурора також не дала результатів. За клопотанням адвоката судово-бухгалтерську експертизу призначив суд, в результаті чого з підсудного було знято обвинувачення за ухилення від сплати податків [5, с. 32].

 Наведений приклад підтверджує положення про те, що адвокат сам у кожному конкретному випадку вирішує, коли саме заявляти клопотання - на початку слідства або в кінці.

 Але треба мати на увазі, що після закінчення досудового слідства слідчий обмежений у часі для вчинення додаткових слідчих дій, а тому доцільно заявляти клопотання тоді, коли у слідства є достатній запас часу.

 4. АДВОКАТ І ДОКАЗИ ПО СПРАВІ

 Адвокат не має права здійснювати слідчих і судових дій по збиранню і перевірці доказів, бо це за чинним законодавством є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду.

 Однак він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема:

 - запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

 - ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

 - отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону про адвокатуру, ч. 3 ст. 48 КПК).

 Ці документи, а також предмети, що можуть мати значення для справи як речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і суду (ч. 2 ст. 66 КПК), які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як джерела доказів.

 Деякі вчені і чимало адвокатів висловлюються за те, щоб надати адвокату більші можливості по збиранню і перевірці доказів. Це розширило б дію принципу змагальності в стадії досудового розслідування кримінальної справи, але могло б обмежити принцип публічності й призвести до паралельного розслідування в одній і тій же справі, що характерно для англо-американського обвинувального (або змагального) кримінального процесу, а не для змішаної, континентальної форми кримінального процесу, яка діє у нашій країні.

 Виконуючи свій професійний обов'язок, адвокат аналізує кожен доказ, що є у справі. В результаті такого аналізу він ясно уявляє, що доведено у справі безумовно, з чим можна не погоджуватись, що не доведено, а що взагалі не може бути доведено.

 Слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор можуть збирати докази тільки у справах, які є у їх провадженні. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, якщо їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановлених кримінально-процесуальним законодавством порядку, або неуповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, непередбачених процесуальними нормами.

 Адвокат повинен перевірити законність доказу і порушити питання про виключення протоколів слідчих дій, якщо:

 - немає постанови про прийняття справи до свого провадження відповідно до ч. 2 ст. 113, ч. 9 ст. 227 КПК;

 - немає постанови про створення слідчої бригади;

 - немає розпорядження прокурора про передачу справи іншому слідчому органу;

 - немає окремого доручення іншому слідчому або органу дізнання на виконання слідчих дій;

 - санкцію дано неуповноваженим прокурором;

 - діяльність органів дізнання здійснювалась без порушення кримінальної справи (ст. 104 КПК);

 - діяльність органів дізнання у справах, з яких провадження досудового слідства є обов'язковим, тривала понад 10 днів, а у випадку, передбаченому ч. З ст. 108 КПК, 5 днів;

 - були порушення правил підслідності або підсудності.

 Як вже зазначалось, ст. 48 КПК надає адвокатові право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, проводити опитування.

 Адвокати вважають за можливе широке тлумачення цієї норми. Зокрема, вважається допустимим:

 - оглядати й фотографувати місце події або речовий доказ, наприклад автомашину, в тому числі за участі спеціалістів;

 - вести бесіду з експертами щодо пропонування їх кандидатур для вчинення експертизи згідно з п. 2 ст. 197 КПК;

 - розмовляти з лікарями установ, у яких перебуває підзахисний (в тому числі тюремних і психіатричних);

 - вести бесіди з посадовими особами, які давали або не давали відповідь на запит адвоката тощо.

 Опитуючи громадян, їх потрібно поінформувати про мету опитування і про те, що їх можуть згодом допитати як свідків, роз'яснити про відповідальність свідка за давання неправдивих показань, викласти пояснення свідка письмово та одержати його підпис, а якщо громадянин, якого опитують, не заперечує, то й записати його пояснення на диктофон.

 Результати опитування доцільно оформити за аналогією з протоколом допиту свідка. Звідси випливає питання, що з ними робити, якщо опитувана особа своїми поясненнями викриває підзахисного. Адже захисник зобов'язаний подавати в суд докази, які свідчать на користь підзахисного, спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність його клієнта.

 Очевидно, що за таких обставин захисник не може заявляти клопотання про допит такого свідка, щоб не перетворитися на представника обвинувачення. Результати такого опитування потрібно обговорити із підзахисним, щоб виробити відповідну позицію та з'ясувати ставлення клієнта до такого потенційного свідка.

 Право захисника представляти докази може бути реалізовано і шляхом безпосереднього відшукування відомостей, необхідних для захисту. Встановлюючи можливість опитування громадян, закон не визначає форми їх фіксування. Це можуть бути письмові записи, аудіозапис та інші види фіксування певних даних. Щоб перетворити їх у доказ, очевидно, необхідно заявити клопотання про допит опитаних адвокатом людей як свідків.

ВИСНОВКИ

 Отже, нормами кримінального судочинства захищаються права і свободи суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, зокрема тих, щодо яких висунуто обвинувачення або які постраждали від злочину. Насамперед йдеться про підозрюваного, обвинуваченого і підсудного. Але їх статус потребує уточнення в кримінально-процесуальному законодавстві.

 Складовою частиною права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного є їх право користуватися послугами захисника.

 У КПК необхідно передбачити встановлення судового контролю (і механізм його здійснення) за усуненням захисника на підставі ч. 2 ст. 61 КПК дізнавачем, слідчим або прокурором.

 Необхідно прийняти нормативні акти, які сприяли б дійсному забезпеченню надання підозрюваному, обвинуваченому і підсудному, що через малозабезпеченість звільнені від оплати правової допомоги адвоката, такої допомоги за рахунок держави (зокрема, про створення державного фонду для цього тощо).

 Реалізація конституційних засад права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного вимагає розширення права захисника на збирання доказового матеріалу, вирішення порядку визнання їх доказами, надання захиснику права самостійного збирання доказів тощо.

ПРОТОКОЛ

затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину

 м. Запоріжжя                                                         5 грудня 2008 року

Протокол складено о 11 год. 05 хв.

 Слідчий слідчого відділу Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій обл., лейтенант міліції Соколов В. В. 4 грудня 2008 року о 22 годині 30 хвилин на зупинці громадського транспорту "вул. Цитрусова" Шевченківського району м. Запоріжжя відповідно до ст. 106, 115 КПК України затримав підозрюваного у вчиненні злочину:

 1. Прізвище, ім'я, по батькові: Шевченко Олександр Олександрович;

 2. Дата і місце народження: 15 травня 1981 р.н., м. Запоріжжя;

 3. Національність: українець;

 4. Громадянство: Україна;

 5. Сімейний стан: не одружений;

 6. Освіта: середня спеціальна;

 7. Місце роботи, посада або рід занять: ТОВ "Роксолана", слюсар;

 8. Місце проживання, телефон: м. Запоріжжя, вул. Правди, буд. 46, кв. 51, тел. 224-36-77;

 9. Судимість: не має;

 10. Відношення до військового обов'язку: військовозобов'язаний, стоїть на обліку в Шевченківському райвійськкоматі м. Запоріжжя;

 11. Паспорт або інший документ, що посвідчує особу підозрюваного: паспорт серії MM №145578, виданий Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій обл. 10 вересня 1999 р.;

 12. Інші дані про особу підозрюваного: урядових нагород не має, здоровий, травм голови не було, баче й чує добре

 про що склав цей протокол.

 Підстави затримання: Шевченко О. О. схопили безпосередньо після вчинення розбійного нападу на Попова В. В.; потерпілий прямо вказав на дану особу, що саме вона вчинила злочин; при підозрюваному були виявлені явні сліди злочину.

 Мотиви затримання:

 1) припинення вчиненого розбійного нападу на Попова В. В.;

 2) попередження можливості продовження заняття злочинною діяльністю, оскільки за характером ("почерком") вчиненого розбійного нападу є підстави вважати, що Шевченко О. О. причетний до вчинення ще кількох аналогічних злочинів у даному районі, а, отже, може займатися цим і надалі;

 3) попередження можливості ухилитись від розслідування й суду, оскільки Шевченко О. О. після вчинення розбійного нападу на Попова В. В. намагався втекти від співробітників міліції;

 4) попередження можливості перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, оскільки зі слів постраждалого Попова В. В. Шевченко О. О. погрожував йому фізичною розправою, якщо він буде свідчити проти нього.

 Підозрюваному Шевченко О. О. повідомлено, що його затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій).

 ______________________

 (підпис затриманої особи)

 Протокол про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 21 КПК України, права мати захисника і побачення з ним з моменту затримання (до першого допиту) складено 5 грудня 2008 року о 10 годині 05 хвилин.

 З приводу затримання підозрюваний Шевченко О. О. пояснив: дійсно з ножем в руках він напав на Попова В. В. з метою заволодіти його шкіряною курткою, після чого був затриманий співробітником міліції, який випадково проходив місцем, де було вчинено злочин.

 ______________________

(підпис затриманої особи)

 Підозрюваному Шевченко О. О. роз'яснено, що згідно зі ст. 431 КПК України він має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав і на забезпечення безпеки.

______________________

(підпис затриманої особи)

 Підозрюваному Шевченко О. О. також роз'яснено, що затримані особи мають право:

 1. Знати в чому їх підозрюють.

 2. Вимагати перевірки прокурором правомірності затримання. Про заявлену вимогу адміністрація місця тримання затриманих негайно повідомляє прокурора.

 3. Оскаржити дії особи, яка проводить дізнання, слідчого або прокурора, давати пояснення і заявляти клопотання.

 4. Звертатися зі скаргами і заявами в державні органи, громадські організації і до службових осіб. Скарги і заяви осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, адресовані прокуророві, слідчому чи особі, що проводить дізнання, передаються їм негайно. Скарги і заяви, адресовані іншим особам та органам, передаються також негайно слідчому чи особі, що проводить дізнання, переглядаються ними і направляються за належністю. Скарги і заяви, що містять відомості, передача яких може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за належністю не направляються, про що сповіщають особу, котра подала скаргу чи заяву, а також повідомляють прокурора.

 5. Користуватися своїм одягом і взуттям, а також іншими необхідними предметами і речами, перелік яких визначається Правилами внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих.

 6. На захист відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

 7. Мати при собі документи й записи, що стосуються кримінальної справи.

 8. На восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків.

 9. На медичне обслуговування та санітарно-епідемічне забезпечення згідно із санітарним законодавством.

 10. Оскаржувати дії адміністрації ІТТ, конвоїрів, а також осіб, які охороняють ІТТ. Клопотати перед адміністрацією ІТТ або керівниками органу внутрішніх справ про забезпечення (у разі звільнення) безкоштовним проїздом до місця проживання й видачу довідки про час перебування в ІТТ.

 11. Мати захисника і побачення з ним наодинці, без обмеження їх кількості й тривалості.

 12. Користуватися настільними іграми, газетами, журналами, книгами з бібліотеки ІТТ (органу внутрішніх справ), мати при собі та зберігати в камері речі й предмети, перелік і норми яких визначені Правилами поведінки в ізоляторах тимчасового тримання осіб затриманих і взятих під варту.

 13. На побачення з родичами та іншими особами, а також право вести з ними листування тільки з дозволу особи чи органу, в провадженні якого перебуває справа.

 14. На безплатне за встановленими нормами харчування, спальне місце та інші види матеріально-побутового забезпечення, а в необхідних випадках - одяг і взуття за сезоном.

 15. На медичну допомогу, використання для цієї мети лікувальних закладів органів охорони здоров’я і залучення їх медичного персоналу.

 Затримані особи зобов'язані:

 1. Дотримуватися вимог Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та встановлених правил внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих й санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері.

 2. Виконувати вимоги адміністрації ІТТ, бути ввічливими з його працівниками й поміж собою.

 3. Дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна ІТТ.

 4. Виконувати обов'язки чергового по камері за призначенням адміністрації ІТТ.

 5. Не вступати в суперечки адміністрації ІТТ, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків.

 ______________________

(підпис затриманої особи)

 Ознайомившись із протоколом затримання підозрюваний Шевченко О. О. заявив: все записано вірно, зауважень немає. Права роз'яснені в повному обсязі.

 ______________________

(підпис затриманої особи)

 Протокол склав:

 слідчий слідчого відділу Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій обл., лейтенант міліції Соколов В. В.

 ______________________

               (підпис)

 Копію протоколу отримав 5 грудня 2008 року о 12 годині 30 хвилин.

_________________________

(підпис затриманої особи)

 Копія протоколу направлена прокурору 6 грудня 2008 року о 10 годині 10 хвилин, вих. №1543.

 Про затримання Шевченко О. О. повідомлена по телефону 4 грудня 2008 р. о 23 годині 10 хвилин його сестра Шевченко Оксана Олександрівна.

 Затриманий(а) _______________ звільнений(а) "__"______ 200 __ року о "__" годині "__" хвилин.

 ______________________

 (підпис звільненої особи)

Затриманий(а) _______________ взятий(а) під варту "__" ______200 __ року о "__" годині "__" хвилин

 ____________________________________

                                 (підпис)

  СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
   № 1001-05 в ред. від 07.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. - К.: Атіка, 2003. - 350 c.
5. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посібник. - К.: Вища школа, 2002. - 272 с.
6. Руднев В. Защита прав арестованного (задержанного) // Законность. - 2004. - № 9. - С. 36 - 39.
7. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 1120 с.
8. Трофименко В. Забезпечення права підсудного на захист // Прокуратура. Людина. Держава. - 2006. - № 2. - С. 63 - 66.
9. Фіолевський Д. П. Адвокатура: Підручник. - К.: Алерта, 2006. - 486 с.