Кр засади діяльності адвоката

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Професійні вимоги, що висуваються до адвоката,
та етичні засади його діяльності ..................................................... 6

 2. Етичні правила в системі взаємовідносин адвокат - колега
та адвокат - клієнт ......................................................................... 13

 Висновки ........................................................................................... 15

 Список використаної літератури ..................................................... 16

 ВСТУП

 Процес зародження і становлення юридичної етики як загальновизнаного і неодмінного фактора повноцінної правової діяльності, що гарантує надійний захист прав людини, як самостійної наукової галузі і навчальної дисципліни відбувався в різних державах по-різному.

 Фундаментом для розвитку етичних принципів на міжнародному рівні стала проголошена ООН і закріплена в її Статуті воля "до створення умов, при яких може дотримуватися справедливість". Саме справедливість була й залишається одним з головних деонтологічних принципів юридичної діяльності.

 Пріоритетність основних юридичних принципів визначена Загальною декларацією прав людини. Це - рівність перед законом, презумпція невинності, право на те, щоб справа розглядалась гласно і з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. До згаданих пріоритетів належать й відповідні гарантії необхідні для захисту будь-якої людини, що обвинувачується у вчиненні злочину.

 У вересні 1990 р. в Нью-Йорку відбулася конференція Міжнародної асоціації юристів (МАЮ). Підсумком роботи цієї конференції було прийняття Стандартів незалежності юридичної професії міжнародної асоціації юристів. У цьому документі вперше на міжнародному рівні було закріплено, що справедлива система організації юстиції, яка гарантує незалежність юристів при виконанні ними професійного обов'язку без будь-яких необгрунтованих обмежень, прямого або непрямого тиску чи втручання, є абсолютно необхідною для побудови і функціонування правової держави.

 Конференція МАЮ підтвердила прихильність основним принципам юридичної етики і призивала регіональні асоціації сприяти забезпеченню права кожного громадянина на швидке, справедливе і гласне слухання в компетентному, незалежному і безсторонньому судовому органі відповідно до належної і справедливої процедури у будь-яких справах.

 Найбільш активною необхідно визнати тенденцію МАЮ у вдосконаленні етичної сторони діяльності юристів-адвокатів. Це цілком обгрунтований напрямок зусиль МАЮ, оскільки саме адвокатура є передовим загоном юридичного співтовариства в справі захисту прав і свобод людини. Саме в цій сфері юридичної спеціалізації зосереджені найбільш педантичні й делікатні моменти юридичної етики і деонтології. Природно, що це зовсім не применшує важливості деонтологічних питань в інших сферах діяльності юристів.

 Висновок, що саме стан адвокатури в державі є "лакмусовим папірцем" істинності демократії, підтверджується непослабленою увагою міжнародних організацій до її проблем.

 У серпні 1990 р. на восьмому Конгресі ООН з попередження злочинів прийняті Основні положення про роль адвокатів. Основними положеннями цього документа є: допуск до адвокатів і юридичної допомоги; кваліфікація і підготовка; обов'язок і відповідальність; свобода висловлень і асоціацій; професійні асоціації адвокатів; дисциплінарне провадження.

 Як можна побачити з Основних положень, найбільш гостро світову громадськість цікавили такі етичні проблеми адвокатської діяльності, як подолання складності доступу до адвокатів і юридичної допомоги, поєднання обов'язку і відповідальності адвокатів, необхідність зміцнення професійних асоціацій, як гарантії якості адвокатської допомоги особам, що її потребують.

 Етичні проблеми юриспруденції не були проігноровані й на багатьох міжнародних форумах більш пізнього періоду і за часом збігаються з епохою початку становлення української державності.

 Зміцнення позицій України на міжнародному рівні, розширення дружніх та ділових взаємовідносин із зарубіжними державами, підписання двосторонніх угод про правове співробітництво викликають потребу в постійних комунікативних зв'язках, взаємних контактах, залучення адвокатського корпусу до провадження судових справ у різних точках співтовариства,

 Невід'ємною ознакою адвокатської професії, за таких умов, стає адвокатська етика як засіб спілкування адвокатів різних країн Європейського та світового співтовариства як між собою, так і з представниками судових інстанцій.

 Отже, у наданому рефераті розглядаються найбільш значущі професійні вимоги до адвокатів та етичні засади адвокатської професії.

 1. ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ, ЩО ВИСУВАЮТЬСЯ ДО АДВАКАТА, ТА ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

 Етичні засади адвокатської професії визначені Законом України "Про адвокатуру".

 Стаття 4 цього Закону визначила їх у такий спосіб: адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

 1 жовтня 1999 Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України було схвалено Правила адвокатської етики (надалі - Правила), де основним принципам адвокатської етики присвячено Розділ ІІ Правил.

 Згідно з Правилами, адвокати в своїй повсякденній практиці керуються такими принципами: незалежність, дотримання законності, домінантність інтересів клієнта, неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами, конфіденційність, компетентність та добросовісність, чесність і порядність, повага до професії адвоката, культура поведінки, обмежене рекламування діяльності адвокатів.

 Законодавче декларування принципу незалежності адвоката слід розуміти як:

 а) надання адвокатові права самостійно розробляти та здійснювати, в межах закону, тактику та стратегію захисту і представництва у конкретній справі при наданні правових послуг;

 б) заборону тиску на адвоката, з метою примусити його змінити позицію на шкоду інтересам клієнта, з боку будь-яких приватних чи службових осіб.

 Однак існує поняття незалежності в етичному сенсі. Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає, як необхідної умови, належного здійснення адвокатської діяльності максимальної свободи адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його незалежність від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема, з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

 Захисник не може допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться із законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

 Адвокату слід уникати такої діяльності, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядковувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.

 Адвокат не зобов'язаний при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності й часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

 У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, використовувати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

 Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. Він не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх скоєнню клієнтом або іншими особами.

 У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисному їх скоєнню іншими особами.

 У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів над своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, чи їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

 Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнта і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

 Неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами. Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

 Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і найважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без чого неможливим є належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема, щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

 Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами цієї статті, може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

 Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами.

 З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягань на його право, бути твердим та принциповим при виконанні своїх професійних обов'язків, зберігати адвокатську таємницю, твердо відстоювати свої процесуальні права та можливості, ефективно використовувати їх в інтересах клієнта.

 Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

 Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

 Нерідко, виконувати свій обов'язок адвокатові доводиться не зважаючи на підвищену упередженість громадськості щодо тієї чи іншої справи, всупереч роздратованій юрбі, приймаючи на себе справедливий та праведний гнів людей.

 Адвокат має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

 Адвокат повинен звертати увагу на необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

 Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується за різних обставин.

 Усією своєю діяльністю адвокат повинен підвищувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти збереженню та зміцненню її престижу. Цей принцип повинен дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

 Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення виборних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку.

 Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, підрив її престижу.

 Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж професії адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводитись гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку при здійсненні своєї професійної діяльності, мати пристойний зовнішній вигляд.

 Адвокат, що має індивідуальну практику, і адвокатське об'єднання мають право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і Правил.

 Рекламування допускається у формі розміщення оголошень, інформаційних повідомлень та інших рекламних матеріалів у періодичних виданнях, довідниках, інформаційних бюлетенях, інших друкованих виданнях, а також трансляції рекламних матеріалів по радіо і телебаченню.

 Адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.

 Рекламні оголошення або інші рекламні матеріали щодо професійної діяльності адвоката (адвокатського об'єднання):

 1) повинні містити:

 - відомості про прізвище, ім'я і по батькові адвоката (назву адвокатського об'єднання);

 - адресу, за якою може здійснюватись надання правової допомоги цим адвокатом (об'єднанням);

 - номер телефону;

 - загальні відомості про галузі права, з яких спеціалізується адвокат (адвокатське об'єднання) або ~0 вказівку про те, що правова допомога може бути надана з усіх галузей права;

 - реєстраційний номер, дату і місце видачі адвокатові свідоцтва про право на займатися адвокатською діяльністю (дату реєстрації адвокатського об'єднання та його реєстраційний номер);

 2) можуть містити:

 - відомості про те, в яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об'єднання) отримана освіта; де він підвищував кваліфікацію надалі;

 - про вчені та інші звання адвоката, нагороди, що він має, наукові праці, інші академічні заслуги і професійні досягнення адвоката;

 - його членство в спілках, асоціаціях адвокатів, участь у діяльності органів;

 - дані про стаж роботи адвокатом або юристом (з обов'язковою конкретизацією тривалості стажу роботи адвокатом);

 - відомості про іноземні мови, якими володіє адвокат;

 3) не можуть містити:

 - оціночних характеристик адвоката;

 - відгуків інших осіб про роботу адвоката;

 - порівнянь з іншими адвокатами і їх критики;

 - заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні сподівання у клієнтів;

 - вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

 4) рекламні матеріали про діяльність адвоката (адвокатського об'єднання) мають бути об'єктивними, достовірними, чіткими і зрозумілими, не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підгрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, мають відповідати розумним естетичним вимогам.

 5) рекламні матеріали про діяльність адвокатських об'єднань, в яких вказуються імена адвокатів та інших співробітників адвокатського об'єднання, повинні містити також точні вказівки про статус кожної з цих осіб: адвокат, помічник адвоката, юрист (без статусу адвоката) або член технічного персоналу (директор, менеджер, секретар, перекладач та ін.).

 6) адвокати (керівники адвокатського об'єднання) несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних матеріалів про них (про адвокатські об'єднання), а також за їх відповідність чинному законодавству і Правилам.

 Якщо адвокату (адвокатському об'єднанню) стало відомо про поширену без його відома рекламу його діяльності, що не відповідає зазначеним вимогам, він зобов'язаний вжити всіх розумно-доступних заходів до спростування і корегування такої рекламної інформації та повідомити про це регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію.

 7) Усі вищезазначені обмеження, стосовно рекламних матеріалів адвокатів (адвокатських об'єднань), поширюються не тільки безпосередньо на рекламні оголошення, а й на оголошення про прийом на роботу співробітників тощо.

 2. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА В СИСТЕМІ ВЗАЄМОВІДНОСИН АДВОКАТ - КОЛЕГА ТА  АДВОКАТ - КЛІЄНТ

 Професія адвоката, як ніяка інша, насичена етичними факторами, що потребують від адвоката стійких моральних поглядів на певні соціальні явища та настанов, які б допомагали оптимально справлятися в певних ситуаціях, не шкодячи інтересам конкретної справи.

 Якщо в більшості інтелектуальних професій на першому місці стоїть професіоналізм, а вже після цього етичні принципи, то в адвоката-захисника все якраз починається з етичних основ.

 Найбільш рельєфним, в цьому плані, уявляється порівняння відношень: адвокат - клієнт та лікар - пацієнт.

 Хворий рідко свідомо дезінформує лікаря. Він розуміє, що від повноти та точності його інформації залежить ефективність лікування. Завдання лікаря, за таких обставин, добитися від пацієнта точності в деталях розповіді останнього з метою встановлення правильного діагнозу.

 Клієнт адвоката, частіше за все, чогось недоговорює, до певного часу дещо приховує, його інформація далеко не завжди відповідає справжнім обставинам і, як правило, розрахована на певний результат. Протягом бесіди адвокат фільтрує отримувану інформацію і формує власне ставлення до особистості клієнта.

 Для лікаря, який оглядає щойно доставленого хворого (за філософією професії), абсолютно байдуже, ким працює пацієнт, яке минуле у нього за плечима тощо. Він занурений у деталі та нюанси стану хворого.

 В юриспруденції відсутнє поняття швидкої допомоги. Адвокат, перед яким постав черговий клієнт, сприймаючи розповідь останнього, прагне до максимального поширення своєї поінформованість про особистість клієнта, його біографічні дані, моральні принципи. Адвокат, як звичайна людина, не позбавлений впливу враження, яке справив на нього майбутній підзахисний, важкості скоєного останнім злочину. Йому не байдужі деталі з минулого життя клієнта. Професійна цікавість адвоката про інтимні та приховувані від нього деталі носить етичний характер. І, якщо угоду щодо надання юридичної допомоги ще не укладено, цілком можливо, що адвокат вирішить за краще не приймати на себе обов'язків захисника у даній справі.

 І, врешті-решт, останнє. Якщо у лікаря, чиновника більшість неприємностей виникає внаслідок невиконання чи неналежного виконання професійних чи службових обов'язків, то майже всі непорозуміння та проблеми адвокатів виникають на грунті етичних непорозумінь. Важко згадати випадок, коли б адвоката було притягнуто до відповідальності за суто професійні упущення. Це надзвичайна рідкість. В основному, такими чинниками є порушення етичних правил поведінки.

 Така ситуація є цілком природною. Адвокат, який відчуває невпевненість у якомусь суто професійному питанні, завжди має можливість скористатися певною літературою, практикою інших адвокатів, врешті-решт, звернутися за порадою до своїх колег. Що ж стосується етичних питань, то вони вкрай рідко чи зовсім не висвітлюються в літературі, досвід інших не завжди спрацьовує, а звертатися за порадою в питаннях етики - ця риса притаманна не усім.

 Отже, питання адвокатської етики - це своєрідний звід правил професійної "техніки, безпеки" адвокатів.

  ВИСНОВКИ

 Професійно важливі якості адвокатів обумовлені насамперед їх поглядами, спрямованістю і послідовністю світогляду, який сприяє виробленню кожною особистістю глибокого розуміння соціальної значущості своєї професії, ідейної переконаності, виховує почуття обов'язку, справедливості, об'єктивності, чесності як комплекс професійних функцій, а також зумовлює активність особистості як прагнення приймати діяльну участь у житті суспільства, проявляючи при цьому соціально важливу ініціативу.

 Складність і відповідальність діяльності із захисту людини вимагають мобілізації всіх спроможностей особистості адвоката, оскільки останні прямо залежать від її психологічної структури та обраної професії. Професійні функції формують психічні якості особистості, підпорядковуючи їх вимогам, які ставляться до тієї чи іншої сфері людської діяльності. Тому кожний адвокат повинен свідомо вдосконалювати свої психічні якості, аналізувати їх стан стосовно до обраної їм професії.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
   № 1001-V в ред. від 07.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. в ред. від 07.12.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Бойков А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. - М.: Юрид. лит., 1978. - 176 с.
5. Варфоломеєва Т., Гончаренко С. Науково-практичний коментар до Закону України "Про адвокатуру". - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 426 с.
6. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. - К.: Атіка, 2003. - 350 c.
7. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Науково-практ. посібник. - К.: Вища школа, 2002. - 272 с.
8. Зинатуллин З. З. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовным делам. - Ижевск: Изд-во Ижевского ун-та, 1989. - 180 с.
9. Лубшев Ю. А. Адвокат в уголовном деле. - М.: Юристъ, 1999. - 436 с.
10. Международные акты о правах человека: Сборник документов. - М.: Перспектива, 2004. - 628 с.
11. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальное право України: Підручник. - 4-те вид., доп. і перероб. - К.: А. С. К., 2003. - 1120 с.
12. Фіолевський Д. П. Адвокатура: Підручник. - К.: Алерта, 2006. - 486 с.