Кр ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ТА ТАКТИКА ЗАХИСНИКА НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ТА ТАКТИКА ЗАХИСНИКА
НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

 

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Права адвокатів, які реалізуються під час досудового слідства . 5

 2. Дії захисника при пред'явленні обвинувачення ........................... 9

 3. Заявлення клопотань .................................................................... 11

 4. Адвокат і докази по справі .......................................................... 13

 Висновки ........................................................................................... 18

 Список використаної літератури ..................................................... 19

 ВСТУП

 Громадянин, якого обвинувачено у вчиненні злочину, а так само підозрюваний і затриманий наділені комплексом прав. Проте роз'яснення їх саме по собі не є достатнім для захисту. Знання обвинуваченим своїх прав не виключає потреби в захисникові, оскільки саме він може вільно оперувати можливостями, які надають ці права, та певними процесуальними повноваженнями, що дозволяють йому задіювати певні захисні механізми: написати скаргу прокурору, оскаржити відмову в суд, подати заяву до Європейського суду з прав людини тощо.

 Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачення і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції.

 Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторонньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності.

 Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов'язковою, крім випадків добровільної відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника (ст. 45 КПК України), причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ч. З ст. 46 КПК України).

 Як захисники до участі в кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На практиці захисниками є переважно адвокати.

 Таким чином, актуальність теми цього реферату не викликає сумнівів.

 1. ПРАВА АДВОКАТІВ, ЯКІ РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

 Адвокат зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдують обвинуваченого, підсудного або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 7 Закону "Про адвокатуру", ч. 1 ст. 48 КПК України).

 Засоби захисту - це передбачені законом процесуальні дії адвоката, спрямовані на виконання професійних обов'язків. Вказаний обов'язок адвокат несе перед своїм підзахисним, а не перед слідчими органами, прокурором і судом, оскільки вони не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого (ч. 2 ст. 22 КПК України), а отже, і на його захисника.

 При несумлінному або некваліфікованому здійсненні адвокатом своїх обов'язків перед підзахисним останній вправі відмовитися від нього, але сам адвокат ні під яким приводом, крім випадків, коли є обставини, що виключають його участь в даній справі, не вправі прямо чи побічно спонукати підзахисного відмовитися від його допомоги [12, с. 26].

 Визначаючи свою правову позицію, адвокат не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'явленого обвинувачення. Адвокат не є вільним у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обмовляє себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики і методики захисту є незалежним.

 Процесуальна самостійність адвоката не виключає необхідності узгодження з підзахисним лінії захисту в цілому і позиції в окремих процесуальних питаннях, зокрема при заявлені клопотань. Підзахисному не байдуже, якими способами будуть обстоюватися його права. Адвокат повинен інформувати його про тактичні прийоми, які має намір застосувати, роз'яснити їх суть, щоб їх застосування не було несподіванкою для обвинуваченого і не викликало з його боку небажаної реакції [10, с. 89].

 Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

 Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, забороняється розголошувати і використовувати в інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, але й помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань (ч. 1 і З ст. 9 Закону України "Про адвокатуру").

 Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у стосунках адвоката з клієнтом.

 З моменту допущення до участі в справі адвокат наділений такою сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здійснювати функцію захисту в справі. Зокрема, він має право:

 - до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту - без обмеження їх кількості і тривалості;

 - мати побачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

 - бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

 - з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого брати участь і в інших слідчих діях;

 - застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;

 - ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства - з усіма матеріалами справи;

 - виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості;

 - брати участь у судовому розгляді справи;

 - подавати докази і заявляти клопотання і відводи;

 - подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду (ч. 2 ст. 48 КПК України).

 Ці права конкретизуються в КПК України щодо до окремих стадій кримінального процесу і процесуальних дій.

 Одним із складових елементів здійснення захисту є бесіди адвоката з обвинуваченим, під час яких йому даються консультації з правових питань, намічається правова позиція, з'ясовуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються доводи, які обвинувачений наводить на їх спростування.

 Побачення адвоката з обвинуваченим, який перебуває під вартою, наодинці сприяє довірительності в їх стосунках. Присутність же сторонньої особи зашкодила б авторитету адвоката в очах підзахисного, зменшила б довіру до нього, не дозволила б встановити психологічний контакт з підзахисним.

 Адвокат може брати участь у допиті підозрюваного й обвинуваченого. В процесі цієї слідчої дії захисник має можливість ставити запитання допитуваним особам та подавати зауваження з приводу правильності та повноти записів у протоколі.

 Слідчий може відвести запитання захисника, але зобов'язаний занести їх до протоколу допиту. Підписуючи протокол, захисник повинен переконатися, що все сказане записано правильно (без редакторської правки слідчого). Правильність записів перевіряється шляхом зачитування тексту вголос слідчим, захисником і обвинуваченим.

 З дозволу слідчого адвокат може здійснити звукозапис допиту, причому такі дії якомусь процесуальному оформленню не підлягають (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист").

 Захисник бере участь і в інших діях, які проводяться за участю обвинуваченого. Питання про необхідність такої участі визначає слідчий. Найчастіше - це очна ставка, пред'явлення до впізнання, слідчий експеримент.

 Приймаючи участь у проведенні очної ставки, захисник повинен упевнитись у законності виконання такої слідчої дії, поставити необхідні запитання учасникам. Адвокат має усвідомлювати, що тільки слідчий знає, які запитання він ставитиме, він готується до слідчої дії, наперед продумує питання. Адвокат також повинен підготуватися, обговоривши питання можливої слідчої дії з обвинуваченим. Але слідчий тут має перевагу, адже це він веде допит, спрямовує його у потрібне русло. Тому, ставлячи свої запитання, адвокат мусить точно знати, коли зупинитися, щоб не зашкодити.

 Особливість пред'явлення для впізнання полягає в тому, що її неможливо повторити: допущені порушення вже неможливо виправити і вони позбавляють слідчу дію доказової сили.

 Беручи участь у пред'явленні до впізнання, адвокат має можливість особисто пересвідчитись у дотриманні належних умов його проведення і у наявності або відсутності схожості осіб або предметів.

 При відтворенні обстановки і обставин події адвокат, особливо якщо він сам є ініціатором такої дії, повинен скрупульозно продумати всі деталі (час, місце та інші обставини, які мають бути максимально наближені до тих, в яких відбувалася відтворювана подія) та заявити відповідні клопотання.

 Відповідно до ст. 48 КПК України захисник має право ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства - слідства з усіма матеріалами.

 2. ДІЇ ЗАХИСНИКА ПРИ ПРЕД'ЯВЛЕННІ ОБВИНУВАЧЕННЯ

 При наявності достатньої кількості доказів, які свідчать про вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого. Присутність захисника при цьому є обов'язковою, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 46 КПК України.

 Слідчий оголошує постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає її копію обвинуваченому, а також складає протокол із зазначенням часу і дати пред'явлення обвинувачення. Протокол має бути підписаний обвинуваченим, слідчим та захисником.

 Встановлений у ст. 140 КПК України порядок пред'явлення обвинувачення дає можливість адвокату перевірити за копією постанови дотримання слідчим вимог ст.ст. 132 і 142 КПК України і, якщо це відповідає інтересам клієнта, вжити заходів до усунення недоліків постанови шляхом звернення з відповідними клопотаннями. Коли саме заявляти такі клопотання, адвокат вирішує залежно від ситуації, виходячи з інтересів клієнта.

 Пред'являючи обвинувачення, слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права на слідстві. У свою чергу, захисник повинен подбати про те, щоб його клієнт усвідомив свої права, щоб вони були роз'яснені у повному обсязі і в необхідних випадках. З дозволу слідчого він може сам додатково пояснити права обвинуваченого, особливо щодо права відмовитися давати показання і відповідати на запитання.

 Незважаючи на пряму вказівку закону, слідчі іноді не вручають копію постанови про притягнення як обвинуваченого. Якщо при цьому присутній адвокат, він, пославшись на закон, повинен негайно поставити вимогу про вручення такої копії.

 Кримінально-процесуальне законодавство не визначає, як повинен діяти адвокат під час допиту, чи має він право втрутитись і рекомендувати не відповідати на певне запитання тощо. Порядок допиту визначає слідчий. Захисникові відводиться роль спостерігача, який має право поставити запитання з дозволу слідчого.

 Однак присутність захисника сама по собі діє на обвинуваченого заспокійливо, тому участь його у допиті потрібна й бажана. Щодо поведінки на допиті адвокат має домовитись з обвинуваченим наперед, виходячи з обраної позиції захисту.

 Якщо під час допиту слідчий порушує закон, наприклад ставить запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання), то адвокат вправі звернути увагу слідчого на це порушення, а також занести зауваження до протоколу.

 Отже, недостатня урегульованість становища захисника під час допиту не може бути перепоною для висловлення заперечень щодо незаконних дій слідчого, органу дізнання або прокурора.

 3. ЗАЯВЛЕННЯ КЛОПОТАНЬ

 Клопотання - це офіційне прохання про виконання певної процесуальної дії та прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи [8, с. 27].

 Розрізняють клопотання, подані на стадії досудового слідства, і клопотання, заявлені після завершення досудового слідства при ознайомленні з матеріалами справи. Можна виокремити також так звані процедурні клопотання - про надання для вивчення протоколів усіх слідчих дій за участю підзахисного; матеріалів, які направляються до суду для перевірки законності та обгрунтованості арешту; про повідомлення про дату і час проведення слідчих дій, в яких адвокат бажає взяти участь.

 Мета складання і направлення клопотань - з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи. Це клопотання про очні ставки, проведення експертиз, припинення кримінальної справи тощо [9, с. 31].

 Серед адвокатів є поширеною думка, що на початковій стадії розслідування, коли захисникові ще не відомі всі здобуті слідством докази, подавати клопотання про припинення кримінальної справи передчасно. Його потрібно заявляти тоді, коли досудове слідство вже завершилось і захиснику надані для ознайомлення всі матеріали справи (ст.ст. 217, 218 КПК України).

 Я. П. Зейкан вважає, що з такою позицією важко погодитись. Відповідно до ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. У постанові про порушення кримінальної справи слідчий на них вказує. Якщо захисник впевнений, що їх недостатньо, а також, коли обвинувачений вважає себе невинуватим, вчасне подання клопотання про закриття справи може відіграти позитивну роль [9, с. 31].

 Клопотання необхідно заявляти у письмовій формі. Кожне клопотання має бути ретельно підготовлене й обгрунтоване як посиланнями на закон, так і на обставини, що його викликали.

 Отже, заявлення клопотань - важливий засіб захисту.

 Відповідно до статті 129 КПК України слідчий, який одержав клопотання, зобов'язаний розглянути його в строк не більше трьох діб і задовольнити вимоги захисника, якщо обставини, про встановлення яких заявлене клопотання, мають значення для справи.

 Особа, яка заявила клопотання, повідомляється про результати розгляду.

 При повній або частковій відмові в клопотанні складається мотивована постанова.

 Таким чином, щодо питань складання і направлення клопотань адвокат повинен мати на увазі наступне:

 - слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання, яке має значення для справи;

 - слідчий зобов'язаний мотивувати відмову в задоволенні клопотання захисту;

 - захисник має право заявити слідчому відвід, якщо той порушив вимоги ст. 129 КПК України;

 - захисник має право оскаржити відмову слідчого у задоволенні клопотання прокурору (ст.ст. 234, 235 КПК України), а відмову прокурора - прокуророві вищого рівня (ст. 236 КПК України);

 - відмова слідчого у задоволенні клопотання не позбавляє захисника можливості заявити його повторно, якщо з'являться нові дані [8, с. 28].

 Я. П. Зейкан наводить такий приклад. У справі М. про ухилення від сплати податків захист неодноразово заявляв клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Слідство відмовляло в їх задоволенні, мотивуючи це тим, що у справі є акт ревізії контрольно-ревізійного управління та акт перевірки дотримання податкового законодавства, складений державною податковою інспекцією. Скарга на ім'я прокурора також не дала результатів. За клопотанням адвоката судово-бухгалтерську експертизу призначив суд, в результаті чого з підсудного було знято обвинувачення за ухилення від сплати податків [9, с. 32].

 Наведений приклад підтверджує положення про те, що адвокат сам у кожному конкретному випадку вирішує, коли саме заявляти клопотання - на початку слідства або в кінці. Але треба мати на увазі, що після закінчення досудового слідства слідчий обмежений у часі для вчинення додаткових слідчих дій, а тому доцільно заявляти клопотання тоді, коли у слідства є достатній запас часу.

 4. АДВОКАТ І ДОКАЗИ ПО СПРАВІ

 Адвокат не вправі здійснювати слідчих і судових дій по збиранню і перевірці доказів, бо це за чинним законодавством є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду.

 Однак він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема:

 - запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

 - ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

 - отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру", ч. 3 ст. 48 КПК України).

 Ці документи, а також предмети, що можуть мати значення для справи як речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і суду (ч. 2 ст. 66 КПК України), які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як джерела доказів.

 Деякі вчені і чимало адвокатів висловлюються за те, щоб надати адвокату більші можливості по збиранню і перевірці доказів. Це розширило б дію принципу змагальності в стадії досудового розслідування кримінальної справи, але могло б обмежити принцип публічності й призвести до паралельного розслідування в одній і тій же справі, що характерно для англо-американського обвинувального (або змагального) кримінального процесу, а не для змішаної, континентальної форми кримінального процесу, яка діє у нашій країні.

 Виконуючи свій професійний обов'язок, адвокат аналізує кожен доказ, що є у справі. В результаті такого аналізу він ясно уявляє, що доведено у справі безумовно, з чим можна не погоджуватись, що не доведено, а що взагалі не може бути доведено.

 Слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор можуть збирати докази тільки у справах, які є у їх провадженні. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, якщо їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановлених кримінально-процесуальним законодавством порядку, або неуповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, непередбачених процесуальними нормами.

 Адвокат повинен перевірити законність доказу і порушити питання про виключення протоколів слідчих дій, якщо:

 - немає постанови про прийняття справи до свого провадження відповідно до ч. 2 ст. 113, ч. 9 ст. 227 КПК України;

 - немає постанови про створення слідчої бригади;

 - немає розпорядження прокурора про передачу справи іншому слідчому органу;

 - немає окремого доручення іншому слідчому або органу дізнання на виконання слідчих дій;

 - санкцію дано неуповноваженим прокурором;

 - діяльність органів дізнання здійснювалась без порушення кримінальної справи (ст. 104 КПК України);

 - діяльність органів дізнання у справах, з яких провадження досудового слідства є обов'язковим, тривала понад 10 днів, а у випадку, передбаченому ч. З ст. 108 КПК України, 5 днів;

 - були порушення правил підслідності або підсудності [9, с. 52].

 Як вже зазначалось, ст. 48 КПК України надає адвокатові право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, проводити опитування.

 Адвокати вважають за можливе широке тлумачення цієї норми. Зокрема, вважається допустимим:

 - оглядати й фотографувати місце події або речовий доказ, наприклад автомашину, в тому числі за участі спеціалістів;

 - вести бесіду з експертами щодо пропонування їх кандидатур для вчинення експертизи згідно з п. 2 ст. 197 КПК України;

 - розмовляти з лікарями установ, у яких перебуває підзахисний (в тому числі тюремних і психіатричних);

 - вести бесіди з посадовими особами, які давали або не давали відповідь на запит адвоката тощо.

 Опитуючи громадян, їх потрібно поінформувати про мету опитування і про те, що їх можуть згодом допитати як свідків, роз'яснити про відповідальність свідка за давання неправдивих показань, викласти пояснення свідка письмово та одержати його підпис, а якщо громадянин, якого опитують, не заперечує, то й записати його пояснення на диктофон.

 Результати опитування доцільно оформити за аналогією з протоколом допиту свідка. Звідси випливає питання, що з ними робити, якщо опитувана особа своїми поясненнями викриває підзахисного. Адже захисник зобов'язаний подавати в суд докази, які свідчать на користь підзахисного, спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність його клієнта.

 Очевидно, що за таких обставин захисник не може заявляти клопотання про допит такого свідка, щоб не перетворитися на представника обвинувачення. Результати такого опитування потрібно обговорити із підзахисним, щоб виробити відповідну позицію та з'ясувати ставлення клієнта до такого потенційного свідка.

 Право захисника представляти докази може бути реалізовано і шляхом безпосереднього відшукування відомостей, необхідних для захисту. Встановлюючи можливість опитування громадян, закон не визначає форми їх фіксування. Це можуть бути письмові записи, аудіозапис та інші види фіксування певних даних. Щоб перетворити їх у доказ, очевидно, необхідно заявити клопотання про допит опитаних адвокатом людей як свідків.

 ВИСНОВКИ

 Отже, нормами кримінального судочинства захищаються права і свободи суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, зокрема тих, щодо яких висунуто обвинувачення або які постраждали від злочину. Насамперед йдеться про підозрюваного, обвинуваченого і підсудного. Проте їх статус потребує уточнення в кримінально-процесуальному законодавстві.

 Кримінально-процесуальне законодавство, наділяючи обвинуваченого широким колом процесуальних прав, які спрямовані на забезпечення його права на захист, в той же час не повністю забезпечує це право.

 Необхідно прийняти нормативні акти, які сприяли б дійсному забезпеченню надання підозрюваному, обвинуваченому і підсудному, котрі через малозабезпеченість звільнені від оплати правової допомоги адвоката, такої допомоги за рахунок держави (зокрема, про створення державного фонду для цього тощо).

 Реалізація конституційних засад права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного вимагає розширення права захисника на збирання доказового матеріалу, вирішення порядку визнання їх доказами, надання захиснику права самостійного збирання доказів тощо.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341 в ред. від 16.11.2008 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
   № 1001-05 в ред. від 07.05.2008 р.
4. Про адвокатуру: Закон України від 19.11.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 07.12.2008 р.
5. Варфоломеєва Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве. - К.: Де Юре, 1998. - 290 с.
6. Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. Г. Науково-практичний коментар до Закону України "Про адвокатуру". - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 426 с.
7. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. - К.: Атіка, 2003. - 350 c.
8. Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. - М.: Юристъ, 1998. - 254 с.
9. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Науково-практ. посібник. - К.: Вища школа, 2002. - 272 с.
10. Зинатуллин З. З. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовным делам. - Ижевск: Изд-во Ижевского ун-та, 1989. - 180 с.
11. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 632 с.
12. Лубшев Ю. А. Адвокат в уголовном деле. - М.: Юристъ, 1999. - 460 с.
13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С. С. Яценка - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 1188 с.
14. Справочник адвоката: Консультации. Защита в суде. Образцы документов. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Новый юрист, 2005. - 512 с.
15. Трофименко В. Забезпечення права підсудного на захист // Прокуратура. Людина. Держава. - 2006. - № 2. - С. 63 - 66.
16. Фіолевський Д. П. Адвокатура: Підручник. - К.: Алерта, 2006. - 486 с.