Завдання

Задача 1 (ситуація 3, стр. 71)
Після прийняття рішення про перетворення КСГП ім. Леніна в АСГТ "Хортиця" до виконкому надійшли установчі документи цього АСГТ.
У Статуті АСГТ було записано, що з метою збереження традицій українського села, піднесення поваги до ветеранів праці, керуючись Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", всі акціонери мають право брати участь в голосуванні на загальних зборах незалежно від їх частки в статутному фонді тільки одним голосом, а непрацюючі пенсіонери мають лише право дорадчого голосу й не приймають участі в голосуванні при виборах органів управління АСГТ.
Завдання:
1. Зробіть висновки щодо цих питань.
2. Викладіть правовий статус асоційованого члена АСГТ.
3. Що необхідно зробити, щоб привести (якщо це потрібно) Статут у відповідність до законодавства?

Вирішення:
Як зазначається у ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 р. в ред. від 31.03.2005 р., за рішенням загальних зборів своїх членів КГСП може бути реорганізовано в інше підприємство.
Членство в СП кооперативного типу (саме таким є АСГТ) може бути двох видів:
а) дійсним;
б) асоційованим.
Дійсне членство в сільськогосподарських кооперативах та інших СП кооперативного типу визначається як такий узагальнюючий правовий зв'язок фізичних та юридичних осіб з підприємством, що будується на добровільності їх об'єднання у це підприємство (шляхом внесення пайових внесків), участі у спільній трудовій діяльності, визнанні й дотриманні статуту, користування правом ухвального голосу в управлінні справами.
Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають статут підприємства та зробили пайові внески у його створення та розвиток (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.1997 р. в ред. від 17.07.2004 р.)
На відміну від дійсного членства асоційоване членство в СП можна визначити як узагальнюючий правовий зв'язок членів щодо здійснення ними пайових внесків у створення та розвиток певного підприємства, отримання частки доходу на свій пай, а також управління підприємством тільки з дорадчим голосом. У спільній трудовій діяльності асоційовані члени участі не приймають.
Щоб привести Статут АСГТ "Хортиця" у відповідність до чинного законодавства до нього треба внести такі зміни:
1) після перетворення КСГП ім. Леніна в АСГТ "Хортиця" останнє має керуватися у своєї діяльності вже не Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. (наразі діє в ред. від 20.06.2007 р.), статтями 24-49 якого врегульовано правовий статус акціонерних товариств в Україні, а також Цивільним і Господарським кодексами України;
2) у частині 1 статті 44 Закону України "Про господарські товариства" зазначено, що голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос.
Таки чином, положення у Статуті АСГТ "Хортиця", де записано, що "всі акціонери мають право брати участь в голосуванні на загальних зборах незалежно від їх частки в статутному фонді тільки одним голосом" необхідно змінити відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про господарські товариства".


Задача 2 (ситуація 3, стр. 93)
У Статуті спілки селян "Буковинський" записано, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів спілки, а також голова правління щодо укладення договорів на реалізацію виробленої продукції. Питання, пов'язані з реалізацією права колективної власності, зокрема, питання, щодо господарського управління колективним майном, мають вирішуватися одностайним голосуванням (не менше як 2/3 присутніх на загальних зборах членів СпС).
Завдання:
Чи є правомірною наведена норма Статуту і чому? Хто за законом має здійснювати право колективної власності? У чому полягає відмінність здійснення права колективної власності від здійснення права спільної власності?

Вирішення:
Наведена норма Статуту є правомірною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 р. в ред. від 31.03.2005 р. право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівницьких товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.
Під правом спільної власності розуміється право власності двох чи декількох осіб на один і той же об'єкт (ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.


Задача 3 (ситуація 3, стр. 105)
Делегація колгоспників звернулася до колишнього голови їх колгоспу Волана з проханням повернутися до колгоспу з тим, щоб обрати його головою КСГП. У січні 1991 р. Волан був обраний головою КСГП.
На виконання Указу Президента від 3 грудня 1999 р. КСГП було реформовано у ВСГК. Громадянина Волана головою ВСГК не обрали і прийняли рішення не наділяти його земельною ділянкою в натурі, яка передбачена сертифікатом.
Завдання:
1. Чи є залежність між правом самоврядування (обрання на керівну посаду) і правом Волана на одержання сертифіката?
2. В якому органі громадянин Волан може оскаржити рішення загальних зборів ВСГК?
3. Чи підвідомчий цей спір районному суду?
4. Як належить вирішити цю ситуацію?

Вирішення:
Будь-якої залежності між посадою, яку займає громадянин, та його правом власності на землю не має.
У статті 81 ЗК України зазначено, що суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
У частині 1 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 р. прямо вказано, що право на земельну частку (пай) мають всі колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Як зазначається у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставою для виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) є рішення відповідної державної адміністрації (у наданому випадку - сільської).
Саме до цього органу насамперед має звернутися громадянин Волан зі скаргою на рішення загальних зборів ВСГК.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Як зазначається у ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами (ч. 1 ст. 107 ЦПК України).
Отож, гр. Волан має визначене законом право звернутися до районного суду з вимогою встановити його право на виділення в натурі земельної ділянки. Справа буде вирішена на користь гр. Волана.


Задача 4 (ситуація 3, стр. 125)
При перевірці господарської діяльності СТОВ "Корнішон" був складений акт перевірки, згідно з яким управління АПК зобов'язало СТОВ передбачити в бізнес-плані на наступний господарський рік вирощування на більших площах не тільки огірків, а й помідорів та визначити їх середню урожайність і сортність. Крім цього, запропонувало запровадити технологію вирощування овочів, розроблену за кордоном і закуплену АПК.
Директор СТОВ, вважаючи розпорядження неправомірним, оскаржив його в господарському суді та Міністерстві аграрної політики України.
Завдання:
1. Визначте, чи є правомірними дії управління АПК?
2. Які законодавчі акти слід вивчити і застосувати при розгляді цієї скарги?
3. Який порядок складання бізнес-плану? Чи потребує він розгляду і затвердження з боку районного управління АПК?

Вирішення?
Дії управління АПК є неправомірними.
У частині 1 статті 6 Господарського кодексу України вказано, що загальним принципом господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Цією ж статтею заборонено незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Оскільки, як вже зазначалось, СТОВ "Корнішон" має право саме визначати основні напрямки і зміст своєї господарської діяльності, то вказівки щодо вирощування певних сільськогосподарських культур на землях СТОВ і застосування технологій, які вони не вважають доцільними, є незаконними.
Взаємовідносини між підприємствами і органами державної влади та органами місцевого самоврядування врегульовано Конституцією України, Господарським і цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. в ред. від 20.06.2007 р. Саме ці документи слід вивчити при розгляді зазначеної чправи.
Бізнес-план - це всебічний опис діяльності (майбутньої діяльності) підприємства (підрозділу), аналіз проблем, що можуть виникнути при здійсненні цієї діяльності, та рекомендації щодо їх подолання.
Відповідно до цілей планування вони поділяються на бізнес-плани для започаткування (або розширення) власної справи (чи нового проекту), бізнес-плани за лініями (продукція, робота, послуги, технічні рішення) та бізнес-плани виробничо-господарської діяльності вже існуючих підприємств.
Залежно від того, для кого складається бізнес-план, і від мотивів його написання, бізнес-плани поділяють на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній бізнес-план дає змогу підприємцю з'ясувати, чи є сенс витрачати час та кошти на розвиток своєї ідеї; знайти сильні та слабкі сторони бізнесу; передбачити підводне каміння, з яким може зіткнутися підприємець під час реалізації нового проекту, та знайти способи цього уникнути; визначити обсяг необхідних інвестицій для започаткування (розширення) бізнесу тощо. Під час складання внутрішнього бізнес-плану розглядаються аспекти, які, можливо, ніколи не будуть зазначені в зовнішньому бізнес-плані.
Це, зокрема, чітке формулювання цілей майбутнього підприємства, стратегії й тактики їх досягнення; визначення конкретних напрямів діяльності підприємства, цільові ринки і місце майбутнього підприємства на цільових ринках; визначення асортименту й основні показники товарів та послуг, що будуть запропоновані підприємством споживачам; визначення маркетингових заходів щодо вивчення ринку, стимулювання продажу, ціноутворення тощо; оцінка всіх можливих витрат для відкриття і функціонування підприємства (до моменту надходження майбутніх прибутків) та відповідна оцінка наявних ресурсів для досягнення поставлених цілей, потреби в інвестиціях та їх обсяг.
Усі варіанти і стратегія розвитку компанії слід проаналізувати заздалегідь, адже хороший внутрішній бізнес-план в подальшому стане орієнтиром, яким потрібно керуватися кожному з працівників компанії.
Зовнішній бізнес-план загалом розробляється тоді, коли потрібно залучати сторонні інвестиції й, відповідно, його пишуть "під інвесторів (партнерів, суміжників)".
Все викладене вище свідчить про те, що складання бізнес-плану - самостійна справа СТОВ "Корнішон" й затверджувати його районному управлінню АПК не треба.


Задача 5 (ситуація 3, стр. 150)
У грудні 1999 р. на Білоцерківській птахофабриці в нічний час загинуло 3176 голів молодняку птиці живою вагою 1270 кг. Розслідуванням було встановлено, що ця загибель сталася від задухи, оскільки самостійно відключилася вентиляційна система і з двох годин ночі не працювала. Згідно з посадовою інструкцією контроль за функціонуванням вентиляційної системи в нічні години покладається на птахівника-сторожа. На суді ж було встановлено, що нічний сторож Козаченко, на чергуванні якого сталася вказана загибель птиці, на роботу вийшов із запізненням і з роботи пішов, не дочекавшись зміни (приходу птахівниць), хоча вночі він по телефону доповідав відповідальному черговому, що на фабриці все гаразд. Загибла птиця була відправлена на виробництво м'ясо-кісткового борошна. Вартість загиблого молодняку склала 2838 грн.
Завдання:
Визначте розмір прямої шкоди і розмір збитку. Кому і в якому обсязі птахофабрикою можуть бути висунуті позовні вимоги про відшкодування збитку? Якою має бути матеріальна відповідальність нічного сторожа Козаченка? Якою має бути матеріальна відповідальність начальника цеху? Яка правова природа заподіяної шкоди?

Вирішення:
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпПУ працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Згідно із посадовою інструкцією контроль за функціонуванням вентиляційної системи на Білоцерківській птахофабриці в нічний час покладався на птахівника-сторожа. На суді було встановлено, що птахівник-сторож Козаченко, на чергуванні якого сталася вказана загибель птиці, на роботу вийшов із запізненням і з роботи пішов, не дочекавшись зміни (приходу птахівниць), хоча вночі він по телефону доповідав відповідальному черговому, що на фабриці все гаразд.
Отже, Козаченко має нести матеріальну відповідальність за те, що сталося.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132 КЗпПУ).
Матеріальна відповідальність Козаченка є обмеженою. Він винен в тому, що не виконав свої обов'язки щодо контролю за роботою вентиляційною системи, проте стан функціонування цієї системи від нього не залежав.
Згідно із ч. 1 ст. 131 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Згідно із ст. 135-3 КЗпПУ розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений (ч. 1 ст. 137 КЗпПУ).
Виходячи із положень ч. 1 ст. 137 КЗпПУ й буде визначена матеріальна відповідальність, яку несе у наданому разі начальник цеху, в якому сталася подія.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, завданої працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.