Завдання по аграрному праву 2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Аграрне право"
Завдання № 1

Громадянин Петренко звернувся до директора комунального сільськогосподарського підприємства "Виноградар" із вимогою щодо виділення йому та дружині земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Свою вимогу він обгрунтував тим, що вони з дружиною з 1991 р. безперервно працювали на вказаному підприємстві. На теперішній момент, досягнувши пенсійного віку, вони бажають господарювати особисто. Директор підприємства відмовив Петренку в наданні земельної ділянки, пояснивши йому, що той працював на посаді комірника, а його дружина - на посаді бухгалтера, вони не приймали особистої участі в сільськогосподарському виробництві та не мають досвіду обробки землі. Петренко оскаржив дії директора комунального сільськогосподарського підприємства "Виноградар" до суду.
Проаналізуйте ситуацію, що склалась.
Дайте юридичну оцінку правомірності вимог Петренка та директора підприємства.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Який порядок отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства?

Розв'язання:

Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-ІV в ред. від 07.10.2005 р. (надалі - Закон) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.
Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.
Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.
Переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою (ч. 1 ст. 6 Закону).
Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств затверджується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань аграрної політики і з питань праці та соціальної політики за погодженням з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України.
До складу професійної комісії з питань створення фермерських господарств включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій.
Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації
(ч. 1 ст. 7 Закону).
Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і погоджується та затверджується відповідно до закону.
Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.
Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.
Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до
5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами.
Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.
Отже, в ситуації, яка розглядається, неправомірними є дії, насамперед, Петренка, котрий звернувся до директора комунального сільськогосподарського підприємства "Виноградар" із вимогою щодо виділення йому та його дружині земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Звертатися треба було в іншу інстанцію, про що мова йшла вище.
Директор підприємства відмовив Петренку в наданні земельної ділянки правильно, втім, обгрунтував свою відмову невірно - треба було пояснити Петренку, в яку інстанцію йому необхідно звернутися за отриманням права на створення фермерського господарства й що для того, щоб стати фермером, необхідно пройти професійний відбір.


Завдання № 2

Фермер Соколов на належній йому земельній ділянці, яка засіяна гречкою, проводив боротьбу із шкідниками за допомогою отрутохімікатів. Через деякий час до місцевого суду з позовом до фермера Соколова звернулись громадяни Петров, Савченко і Врига. Вони вказали, що є пасічниками і здійснюють свою діяльність в безпосередній близькості від земельної ділянки Соколова: Петров - 4 км, Савченко - 8 і Врига - 11,5 км. Внаслідок обробки природного медоноса, яким є гречка, отрутохімікатами відбулася загибель всіх бджолиних сімей у Петрова і значної частин у Савченка і Вриги. Таким чином, Петров, Савченко і Врига зажадали відшкодування Соколовим завданої майнової шкоди, включаючи не отримані прибутки за сезон.
Соколов відмовився відшкодовувати спричинені збитки Савченку і Вригі, оскільки за його твердженням вони живуть досить далеко та їх бджоли не могли постраждати від обробки полів отрутохімікатами і погодився добровільно відшкодувати затрати на придбання половини із загиблих бджолиних сімей для Петрова. Після того, як всі пасічники продовжували наполягати на тому, що він повинен відшкодувати усі збитки, Соколов взагалі відмовився від відшкодування збитків, вказавши, що обробка посівів гречки отрутохімікатами була проведена ним із дотриманням технологічних умов і він не має нести відповідальності за бджіл, які загинули.
Вирішить ситуацію, що склалася.
Чи повинен Соколов відшкодувати завдані збитки, якщо так, то розкрийте порядок відшкодування шкоди.

Розв'язання:

Соколов, на мій погляд, повинен відшкодувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про бджільництво" від 22.02.2000 р. № 1492-ІІІ охорона бджіл забезпечується шляхом:
- вжиття заходів щодо запобігання розоренню та навмисному знищенню бджолиних сімей;
- надання ветеринарно-санітарної допомоги з метою профілактики та лікування захворювань бджіл;
- сприяння безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік;
- організації наукових досліджень, спрямованих на охорону бджіл;
- проведення через засоби масової інформації пропаганди зайняття бджільництвом та необхідності охорони бджіл, реклами продуктів бджільництва;
- забезпечення оптимальної кількості бджолиних сімей в ареалах їх розселення;
- сприяння діяльності, спрямованій на збереження бджіл;
- організації державної підтримки бджільництва.
Юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність, що впливає або може вплинути на стан бджіл, зобов'язані забезпечити їх охорону.
Як зазначається у ч. 2 ст. 30 Закону України "Про бджільництво" в процесі сільськогосподарської діяльності, лісових користувань, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону сільськогосподарських тварин, розроблення туристських маршрутів та організації місць відпочинку населення, проведення військових навчань і маневрів, навчань з цивільної оборони населення, випробовувань будь-якої техніки повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження ареалів розселення бджіл.
Забороняється проводити оранку та будь-яким іншим чином руйнувати медоносні угіддя, застосовувати засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива, інші препарати та здійснювати будь-які роботи, що можуть призвести до фізичного знищення бджіл під час медозбору.
Юридичні та фізичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов'язані дотримуватися діючих нормативно-правових актів, що передбачають охорону бджіл від отруєнь.
Застосування засобів захисту рослин у сільському та лісовому господарстві дозволяється згідно з їх переліком, затвердженим у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, з додержанням вимог Закону України "Про бджільництво".
З метою охорони бджіл під час проведення лісогосподарських робіт забороняється вирубування липи, клена, верби, акації, каштанів та інших медоносів і пилконосів у радіусі трьох кілометрів від місць розташування стаціонарних пасік і населених пунктів - ареалів природного розселення бджіл, крім випадків поліпшення санітарного стану лісів та умов їх відновлення.
З метою охорони бджіл у природних умовах життєдіяльності не допускається розорення бджолиних сімей, які оселилися в дуплах дерев, щілинах і штучних спорудах. Якщо бджолині сім'ї заважають життєдіяльності людини, їх, по можливості, переселяють.
Як випливає із ч. 2 ст. 37 Закону України "Про бджільництво" фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов'язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату.
Порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України (ст. 38 Закону України "Про бджільництво").
Відповідальність за порушення законодавства в галузі бджільництва несуть особи, винні у:
- неповідомленні (приховуванні) або наданні неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин;
- порушенні технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, що призвело до погіршення умов у ареалах розселення бджіл;
- реалізації продуктів бджільництва та їх сумішей, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи;
- ухиленні від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продуктів бджільництва та їх сумішей;
- порушенні правил ввезення на територію України та вивезення за її межі бджіл та продуктів бджільництва;
- реалізації на території України не зареєстрованих в Україні засобів захисту бджіл.
Законами України може бути встановлено відповідальність також за інші види порушень у галузі бджільництва.
Соколов несе адміністративну відповідальність за неповідомлення інформації про виникнення загрози бджолам Петрова (здійснював свою діяльність в безпосередній близькості від земельної ділянки Соколова -
4 км) і Савченка (здійснював свою діяльність на відстані 8 км від земельної ділянки Соколова) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83-1 КУпАП.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про бджільництво, відшкодовується в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.


Завдання № 3
При реєстрації новоствореного фермерського господарства як платника податків в державній податковій адміністрації громадянину Скрипському запропонували зареєструватись як платнику фіксованого сільськогосподарського податку. Скрипський відмовився від цього вказавши, що він буде сплачувати на загальних підставах. Через три роки він знов звернувся до державної податкової служби із заявою про взяття його на облік як платника фіксованого сільськогосподарського податку. Інспектор податкової служби відмовився це зробити, вказавши, що Скрипський три роки тому вже відмовився зареєструватись як платник такого податку. Начальник податкової служби, вислухавши скаргу Скрипського на дії інспектора вказав, що він має право на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, але для підтвердження його статусу як сільськогосподарського виробника йому необхідно зареєструватись як члену Асоціації фермерів та приватних землевласників.
Зробіть юридичний аналіз ситуації, визначить коло правовідносин.
Дайте правову оцінку дій посадових осіб податкової служби. Вирішить задачу по суті.
Додаткове запитання:
Які податки повинне сплачувати фермерське господарство? Розкрийте порядок та особливості розрахунку та сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Розв'язання:

У ситуації, що розглядається, дії працівників державної податкової служби є незаконними.
Скрипський повинен був сплачувати фіксований сільськогосподарський податок (надалі - ФСП) із самого початку діяльності новоствореного фермерського господарства, а не вибирати характер його оподаткування на свій власний розсуд. Тим більш незрозумілою є умова начальника податкової служби, який, вислухавши скаргу Скрипського на дії інспектора, вказав, що він має право на сплату ФСП, але для підтвердження його статусу як сільськогосподарського виробника йому необхідно зареєструватись членом Асоціації фермерів та приватних землевласників. Такої умови Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320-XІV в ред. від 01.01.2007 р. (надалі - Закон) не передбачає.
Сплата єдиного (фіксованого) сільськогосподарського податку наразі являє собою спеціальну систему оподаткування. Цей податок з'явився на початку 1998 р. Проте у 1998 р. його справляння передбачалося у порядку експерименту не на всій території України, а лише в кількох районах: Глобнинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області, Ужгородському районі Закарпатської області.
Починаючи з 1 січня 1999 р., на підставі Указу Президента України від 18 червня 1998 р. і Закону України від 17 грудня 1998 р. справляння ФСП здійснюється на всій території України.
Основним нормативним актом, який регулює механізм справляння ФСП є Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320-XІV в ред. від 01.01.2007 р. (надалі - Закон).
Цей нормативний акт не передбачає для сільськогосподарських товаровиробників можливості вибору загального чи спеціального режиму оподаткування, що діє згідно із законом до 31 грудня 2009 р. (ст. 9 Закону).
Відповідно до статті 1 Закону ФСП - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
ФСП сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на прибуток підприємств;
- плати (податку) за землю;
- комунального податку;
- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- плати за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності;
- збору за спеціальне водокористування.
Інші податки і збори (обов'язкові платежі), закріплені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XІІ в ред. від 30.09.2006 р., сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавством.
Донедавна платники цього податку мали право вибору форми його сплати: або грошовими коштами, або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції заготівельним і переробним підприємствам і організаціям, з якими районна адміністрація мала укладати угоди.
У разі сплати ФСП в натуральній формі кількість сільськогосподарської продукції, що поставлялася в його рахунок, визначалася виходячи з нарахованої до сплати в звітному періоді суми такого податку і договірної ціни (але не нижче біржової ціни за винятком витрат, пов'язаних із прийманням продукції) на продукцію, що поставлялася в рахунок сплати податку на дату проведення оплати.
Наразі ФСП сплачується платниками лише у грошовій формі (преамбула до Закону).
Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо вони є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу (ч. 1
ст. 2 Закону).
Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу згідно з відповідними нормами ЦК України, то норма щодо дотримання не менш як 75% загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:
- усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;
- кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;
- особу, створену шляхом перетворення.
Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо вона подає письмову заяву щодо добровільного зняття з такої податкової реєстрації.
Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:
б) вона підпадає під регулювання норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
в) вона ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення.
Для отримання реєстрації як платника ФСП відповідному податковому органу необхідно подати документи згідно із переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.
Не можуть бути платниками ФСП суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" або зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.
У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75% загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах (ч. 7 ст. 2 Закону).
Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.
Як зазначається у ч. 1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.
Ставка ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
а) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;
б) для багаторічних насаджень - 0,09;
в) для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45% грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.
Платники податку визначають суму ФСП на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року (ч. 1 ст. 5 Закону).
Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
- у І кварталі - 10%;
- у ІІ кварталі - 10%;
- у ІІІ кварталі - 50%;
- у ІV кварталі - 30%.
Платники податку перераховують у визначений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум ФСП за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України.
Контроль за своєчасним і повним надходженням сум ФСП здійснюють органи державної податкової служби.
Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум ФСП згідно із законодавчими актами України (ст. 8 Закону).
Отже, сплата ФСП має низку переваг порівняно із загальною системою оподаткування. Серед них необхідно виділити зменшення кількості податків і зборів, що сплачуються. Це, своєю чергою, істотно полегшує ведення податкового обліку і звітності, не вимагає додаткових знань у галузі оподаткування і необхідності відстеження змін, які стосуються сплати всіх передбачених Законом України "Про систему оподаткування" податків і зборів та доволі часто вносяться у чинне податкове законодавство.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 12.04.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про бджільництво: Закон України від 22.02.2000 р. № 1492-ІІІ //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р.
№ 1251-XІІ в ред. від 30.09.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р.
№ 973-ІV в ред. від 07.10.2005 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.1998 р. № 320-XІV в ред. від 01.01.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
7. Аграрне право України: Навч. посібник / За ред. В. З. Янчука. -
2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.
8. Аграрне право України: Підручник / За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - Харків: Право, 2003. - 240 с.
9. Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Общие части учеб. курсов: Учеб. пособие. - 2-е изд., доп и испр. - Харьков: Одиссей, 2001. - 400 с.
10. Погрібний О. О. Аграрне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 340 с.