Кр КАЗНАЧЕЙСЬКА СИСТЕМА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Бюджетне і страхове право"

на тему: КАЗНАЧЕЙСЬКА СИСТЕМА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Призначення та функції Державного казначейства ..................... 4

 2. Сутність казначейської форми виконання Державного бюджету 10

 3. Відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України ......................................................................................................... 13

 Висновки ........................................................................................... 17

 Список використаних джерел .......................................................... 18

ВСТУП

 В умовах ринкових і демократичних перетворень в Україні, розбудови правової держави і громадянського суспільства Державний бюджет України залишається дієвим інструментом регулювання соціально-економічних процесів, вирішення проблем зайнятості, стабільності цін, економічного зростання, засобом реалізації внутрішніх макроекономічних і зовнішніх геополітичних цілей України.

 Розмір Державного бюджету України та можливості основних джерел його наповнення не гарантують своєчасне виконання основних функцій держави. Саме тому, в низці ринкових перетворень, що відбуваються в Україні, важлива роль належить пошукам такої функціонально-організаційної системи виконання бюджетів, яка б забезпечувала ефективне управління державним і місцевими бюджетами, транспарентність (прозорість) фінансових операцій, аналіз і надання інформації про стан бюджетів, а також запобігала нецільовому використанню бюджетних коштів.

 У зв'язку з цим, особлива увага приділяється питанням виконання Державного бюджету за видатками. Державне казначейство займає у цьому процесі визначальне місце. Саме воно є тим головним фінансовим інститутом держави, завдяки якому особливо суттєвих змін зазнав процес управління видатками Державного бюджету.

 У наданій контрольній роботі розглядаються питання, пов'язані із казначейською системою виконання Державного бюджету. В ній з'ясовуються призначення і функції Державного казначейства, визначається сутність казначейської форми виконання Державного бюджету, розкривається зміст операцій щодо відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України.

 1. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

 Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

 1) операцій з коштами державного бюджету;

 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

 Державне казначейство в Україні створено за указом Президента України від 27 квітня 1995 р., а постановою Кабінету Міністрів України від З1 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про державне казначейство. Наразі діяльність Державного казначейства регулюється Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 в останній ред. від 26.04.2007 р.

 Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система. Вона складається з центрального апарату, 24 обласних управлінь, управління Автономної Республіки Крим, управлінь міст Києва та Севастополя, 681 районних (міських) відділень.

 Державне казначейство України створено при Міністерстві фінансів України. Його розглядають як самостійну організаційну одиницю, що самостійно формує власну кадрову, господарчу, інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

 Створення Державного казначейства в Україні було обумовлено, насамперед, двома обставинами:

 1) необхідністю державного контролю за виконанням бюджету не лише за принципом "скільки надійшло і на що використано", але й з огляду на те, наскільки раціонально використовуються і як оперативно потрапляють бюджетні кошти до визначених споживачів;

 2) необхідністю оперативного маневрування обмеженими державними коштами.

 Головне завдання Державного казначейства – управління готівковими коштами державного бюджету шляхом здійснення фінансування витрат органів державної влади згідно з затвердженим Державним бюджетом. Проте, оскільки планові показники, що лежать в основі сформованого бюджету, як правило, суттєво відрізняються від фактичного їх значення, казначейство має займатися секвестрацією [7, с. 5].

 Перерозподіл бюджетних коштів – достатньо розповсюджений засіб розподілу ресурсів у країнах з економікою, що трасформується. При цьому необхідно виокремити низку недоліків, характерних для цього методу:

 1) відсутність жорстких "правил гри". Це створює труднощі у довгостроковому плануванні державного розподілу грошових ресурсів між міністерствами та відомствами;

 2) не0сумісність бюджетної та економічної політики в цілому. Перерозподіл бюджетних коштів свідчить про те, що бюджет не відповідає цілям економічної політики, інакше кажучи, економічна політика не сумісна з економічною діяльністю;

 3) неефективне використання залишків грошових ресурсів на банківських рахунках. Несвоєчасне перерахування міністерствами та відомствами отриманих із бюджету грошових коштів на рахунки підвідомчих установ сприяє створенню значних запасів готівки в банківській системі.

 Наведена практика роботи з грошовими ресурсами неефективна як мінімум з двох причин:

 – витрати на оплату кредитів для фінансування поточної діяльності підприємств, окремих господарств, установ, організацій, як правило, значно перевищують відсотки, отримані на банківських рахунках;

 – існування на рахунках залишків вільних грошових активів генерує ризик їх втрати внаслідок неефективного використання або інфляційних процесів.

 Зменшити ці негативні прояви можливо за допомогою оптимізації грошового обігу шляхом ефективного управління грошовими потоками. Для цього необхідно, щоб виплати, які здійснюються та отримуються державою, зменшували накопичення готівкових грошей в банківській системі. Це може відбуватися шляхом так званої системи розрахунків за типом концерну.

 Їі сутність полягає в тому, що банківські рахунки різних відомств включаються до єдиної структури з головним рахунком, на який перераховуються залишки з рахунків та звідки покривається недостача. При цьому головний рахунок знаходиться під контролем казначейства. Інакше кажучи, практика фінансового управління та організації ефективного контролю за бюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу норму бюджетного права принцип єдності каси. Згідно з останнім, усі державні гроші акумулюються в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком [5, с. 212].

 Концентрація готівкових коштів органів управління посилює контроль казначейства над рухом готівки. При цьому в казначейств з'являється можливість планувати оптимальну величину використання грошових ресурсів через їх розподіл за термінами операцій позик та зведення до мінімуму невикористаних залишків грошових ресурсів.

 Не важко уявити, що якщо ресурси розподілені на великій кількості банківських рахунків у різних банках, то на деяких таких рахунках можуть накопичуватися невикористані залишки коштів, тоді як на інших рахунках відчуватиметься їхній брак, що потребує нових позичань коштів казначейством. Затримки з переводом надходжень через банківський сектор вигідні банкам та невигідні органам управління. Тому розміщення коштів на банківські рахунки бюджетних одиниць задовго до моменту, коли вони дійсно потрібні, приносить вигоду банку за рахунок органів управління.

 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:

 – здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;

 – управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;

 – відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;

 – провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

 – повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

 – нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

 – здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

 – проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

 – веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

 – подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

 – веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;

 – здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;

 – у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;

 – забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації;

 – у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

 1) здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

 2) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

 3) відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

 4) витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

 5) дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;

 6) дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

 7) дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

 8) здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

 – надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

 – розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;

 – виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані із роботою його територіальних органів;

 – здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства;

 – виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

 2. СУТНІСТЬ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ ФОРМИ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

 Банківська система акумулює кошти Державного бюджету України, зберігає і перераховує їх за дорученням органів Державного казначейства, а також приймає, зберігає і видає готівку. За головними розпорядниками коштів Державного бюджету зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів [5, с. 213].

 Казначейська форма виконання Державного бюджету базується на принципі єдиного казначейського рахунку (ЄКР) – системі бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

 Введення ЄКР дозволяє зосередити кошти в одних руках. Поточні бюджетні рахунки розпорядників коштів в установах банків закриваються. Для обліку операцій з видатків відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства [6, с. 118].

 Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином, загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему єдиного казначейського рахунку, яка виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Державного казначейства мати в реальному режимі часу інформацію про:

 – баланс ЄКР, отриманий як результат здійснення операцій на всіх реєстраційних рахунках;

 – рух коштів з доходів Державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

 – рух коштів з видатків Державного бюджету;

 – результати виконання бюджету.

 Функціонування ЄКР забезпечує:

 – повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів;

 – досконалу базу даних з бюджетних показників;

 – щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до Державного бюджету;

 – дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю;

 – надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади щодо здійснених на єдиному казначейському рахунку операціях;

 – оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влад оперативних рішень щодо використання залишків коштів єдиного казначейського рахунку та ін.

 За наявності ЄКР контроль за бюджетними коштами органів управління можна здійснювати кожного дня, а за необхідності – кілька разів на день.

 Така практика контролю використовується фінансовими менеджерами в багатьох країнах світу. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР у банку, але й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів та відслідковування причин значних відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів органів управління.

 Аби повною мірою уявити дію та переваги ЄКР необхідно чітко зрозуміти сферу діяльності ЄКР та межі охоплення ЄКР фінансових ресурсів. Тобто постає питання про доцільність створення і використання ЄКР для кожного рівня управління (державного, регіонального, місцевого тощо) або ж утворення ЄКР спільного користування.

 Не існує поширеної моделі, яка могла б служити орієнтиром під час визначення сфери діяльності ЄКР та пов'язаних з ним казначейських операцій. Казначейські системи у всіх країнах з ринковою економікою склалися історично і дуже відрізняються у підході до охоплення регіональних та місцевих фінансових операцій та, зокрема, до питання щодо консолідації грошових ресурсів на ЄКР, які сумісно використовуються іншими рівнями органів державного управління.

 У будь-якому разі, питання про консолідацію грошових ресурсів зводиться до реалізації одного з двох рішень:

 – створення установи загального казначейства для органів управління низки рівнів із загальним ЄКР сумісного використання;

 – введення для ЄКР кожного рівня управління в країні з метою необмеження самостійності регіональних місцевих органів влади в галузі управління фінансами.

 Усі інші варіації на цю тему можуть розглядатися лише як похідні від цих базових варіантів рішення даного питання.

 Україна віддала перевагу єдиному казначейству з ЄКР сумісного використання.

 Як вже зазначалося, крім визначення сфери діяльності ЄКР, яке потребує вирішення низки складних питань, дуже важливим етапом формування ефективної казначейської системи є визначення меж охоплення ЄКР фінансових ресурсів.

 Враховуючи всі переваги консолідації грошових ресурсів на ЄКР, поетапній їх інтеграції в систему ЄКР, на думку спеціалістів, підлягають:

 – залишки касових коштів від попереднього року (попередніх років);

 – податкові та неподаткові надходження;

 – бюджетні та позабюджетні кошти;

 – офіційні трансферти у національній валюті;

 – дивіденди, внески, інші надходження з державних підприємств;

 – прибутки фінансових установ, що належать державі;

 – доходи від інвестицій, включаючи надходження процентних платежів від боржників держави;

 – надходження від продажу державних активів, включаючи доходи від приватизації;

 – повернення позик боржниками;

 – ресурси позабюджетних фондів, крім тих, які мають конкретні дозволи діяти поза рамками казначейства;

 – будь-які інші законні податкові (бюджетні) надходження;

 – потоки касових коштів, отримані від операцій позичання, та надходження від повернення коштів з державного кредитування [6, с. 119].

 Цей перелік фінансових ресурсів відбиває практику консолідації грошових ресурсів на ЄКР у розвинених країнах, які пройшли свого часу становлення системи казначейства.

 Характерною особливістю таких країн є досягнення практично повної єдності на користь універсальності охоплення грошових ресурсів органів управління у межах ЄКР. Це різко відрізняється від переважаючої в централізованій плановій економіці практики, де традиційно фінансові ресурси в значних масштабах створювалися, витрачалися та вносилися до банків поза межами бюджетних рахунків.

 3. ВІДКРИТТЯ РЕЄСТРАЦІЙНИХ РАХУНКІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

 Казначейська система виконання державного бюджету передбачає акумулювання всіх коштів державного бюджету на рахунках, що відкриваються в установах банків на ім'я органів Державного казначейства.

 Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну систему єдиного казначейського рахунка. Органи Державного казначейства безпосередньо здійснюватимуть платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, інших підприємств, організацій і установ, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

 Для забезпечення обліку коштів, виділених їх розпорядникам відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік в органах Державного казначейства на ім'я зазначених розпорядників відкриваються реєстраційні рахунки.

 Реєстраційні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку витрат.

 Для відкриття реєстраційних рахунків заводяться особові справи на розпорядників коштів. Розпорядники коштів подають до органів Державного казначейства такі документи:

 – заяву на відкриття рахунка в системі органів Державного казначейства, підписану керівником та головним бухгалтером;

 – довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з вказівкою ідентифікаційного коду;

 – копію затвердженого положення або статуту про установу, підприємство, організацію, засвідчену вищестоящою установою або нотаріально;

 – доведений до розпорядника коштів поквартальний обсяг асигнувань, що передбачений в бюджеті України, з розподілом по розділах, главах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;

 – затверджений кошторис доходів і видатків з поквартальним розподілом;

 – картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпорядження рахунком і підписування платіжних та інших розрахункових документів, та відбитка печатки;

 – звіт про виконання кошторису видатків установи (ф. 2) на дату закриття фінансування на поточні бюджетні рахунки в установі уповноваженого банку;

 – витяг з особової картки розпорядника коштів (у випадках зміни адреси та органу Державного казначейства).

 Згідно з поданими документами проводиться реєстрація розпорядників коштів в зведеному реєстрі, де на підставі централізовано встановленого Головдержказначейством коду кожній бюджетній установі надається номер. Дані номери є складовою частиною коду їх реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників коштів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації.

 Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються.

 Реєстраційні рахунки в органі Державного казначейства України відкриваються після письмового повідомлення про це розпорядника бюджетних коштів.

 З метою регулювання правовідносин, пов'язаних з виконанням державного бюджету, органи Державного казначейства укладають договори з розпорядниками бюджетних коштів, на підставі яких здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів та затвердженого кошторису доходів та видатків.

 Договір складається за встановленою формою і має містити в собі предмет договору, права і обов'язки сторін, порядок розв'язання спорів, строки дії договору, порядок його зміни і припинення, інші умови та юридичні адреси сторін. Договір передбачає право Державного казначейства припиняти фінансування видатків в разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету.

 При зміні юридичної адреси чи інших реквізитів розпорядник коштів зобов'язаний в тижневий термін повідомити нові дані органу Державного казначейства в письмовій формі. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальна підпорядкованість розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається з органом Державного казначейства за новим місцезнаходженням.

 При цьому реєстраційний рахунок та особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються. Розпоряднику коштів надається витяг з особової картки, що ведеться в органі Державного казначейства, в якому відображається підсумковий результат проведених бюджетній установі видатків.

 Без подання даного витягу договір на розрахункове обслуговування з органом Державного казначейства за новим місцезнаходженням не укладається.

ВИСНОВКИ

 Таким чином, Державне казначейство забезпечує виконання Державного бюджету України:

 – шляхом прийняття відповідальності за правильне розщеплення доходів і їх переведення на банківські рахунки казначейства в НБУ того ж самого дня;

 – шляхом виявлення і усунення невикористаних залишків коштів на нині діючих рахунках бюджетних державних органів і установ;

 – шляхом прийняття відповідальності за здійснення прямої оплати постачальникам з єдиного рахунку казначейства. При цьому численні рахунки, які належать нині бюджетним державним органам і установам, будуть закриті.

 Одним із основних завдань органів Державного казначейства є фінансування заходів, передбачених у Державному бюджеті, та здійснення контролю за правильним, економним і цільовим використанням державних коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в ред. від 02.06.2009 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
3. Положення про Державне казначейство України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 в ред. від 26.04.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
4. Осіпчук Л. Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 12. – С. 15 – 17.
5. Панкевич Л. Державне казначейство: від контролю до оптимізації розподілу фінансових ресурсів // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – С. 210 – 219.
6. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 430 с.
7. Тентюк В. П. Українське казначейство // Фінанси України. – 2006. –
   № 7. – С. 5 – 10.
8. Фінансове право: Підручник / За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 320 с.
9. Чечуліна О. Державне казначейство – правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 12. – С. 18 – 19.
10.  Податкове право: Навч. посібник / За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.