Р СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

РЕФЕРАТ

на тему:

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

 Вступ ........................................................................................................... 3

 1. Сутність, система, завдання і види бюджетного контролю .................. 5

 2. Органи державного бюджетного контролю .......................................... 9

 3. Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій ......................... 10

 4. Порядок проведення ревізій Державною контрольно-ревізійною  службою. Оформлення результатів ревізії та їх реалізація .......................................................... 12

 5. Результативність бюджетного контролю в Україні ............................. 17

 6. Проблеми у сфері бюджетного контролю та напрями

...  їх подолання ......................................................................................... 20

 Висновки ................................................................................................... 26

 Список використаної літератури .............................................................. 28

ВСТУП

 В умовах дефіцитності державних фінансових ресурсів питання посилення бюджетного контролю, який здійснюється органами державної влади, управління, спеціалізованими фінансовими службами та забезпечує прозорість і гласність бюджетного процесу, є важливими як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

 Недосконале бюджетне законодавство України, відсутність єдиної системи органів, що забезпечують контроль, неефективний порядок складання й оприлюднення звітності про контрольно-ревізійну діяльність та її реалізацію призводять до значних порушень і зловживань у бюджетній сфері.

 Особливо значущість бюджетного контролю актуалізується останнім часом, коли світові кризові явища негативно позначаються на процесах формування і виконання бюджетів різних рівнів України, послаблюючи бюджетну безпеку держави, викликаючи необхідність забезпечення адекватного сучасним потребам і світовим тенденціям управління бюджетними ресурсами, цільового, більш раціонального та ефективного витрачання централізованих фондів грошових коштів.

 Дослідженню теоретичних основ і сучасних тенденцій організації бюджетного контролю присвятили свої праці такі українські науковці, як О. П. Гетманець, Г. В. Дмитренко, Т.І. Єфименко, І. Б. Стефанюк, Н.І. Рубан, Є. В. Мних, А. О. Монаєнко, В. М. Федосов, І. Я. Чугунов, О. О. Чечуліна, С.І. Юрій та ін.

 У працях цих вчених висвітлено теоретичні і нормативно-правові засади бюджетного контролю в Україні, особливості проведення бюджетного контролю державними органами влади й управління та спеціальними контролюючими органами на різних етапах бюджетного процесу, оцінки управління бюджетними коштами у світлі вимог Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

 Проте нерозв'язаних проблем стосовно побудови цілісної системи ефективного бюджетного контролю як складової фінансового, його суб'єктів, об'єктів, методів, форм, механізмів реалізації його результатів, залишається чимало.

 Мета наданої роботи – дослідити деякі теоретичні і практичні аспекти бюджетного контролю, який здійснюється основними спеціалізованими державними органами України, його результативність, виявити проблемні моменти й окреслити основні напрями їх розв'язання.

 Об'єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються у сфері контролю за виконанням бюджету в Україні.

 Предмет дослідження – система державного контролю за виконанням бюджету в Україні

 Завдання: дослідження:

 1) визначити сутність, систему, завдання і види бюджетного контролю;

 2) охарактеризувати органи державного бюджетного контролю;

 3) розглянути методи бюджетного контролю, їх класифікацію;

 4) розкрити порядок проведення ревізій Державною контрольно-ревізійною службою, правила оформлення результатів ревізії та їх реалізацію;

 5) дослідити результативність бюджетного контролю в Україні;

 6) з'ясувати проблеми у сфері бюджетного контролю та напрями їx подолання.

 Методи дослідження – історичний, порівняльний, описовий.

 Структура роботи: вступ, розділи, висновки, список використаної літератури.

1. СУТНІСТЬ, СИСТЕМА, ЗАВДАННЯ І ВИДИ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ

 Для визначення сутності та призначення бюджетного контролю необхідно спочатку розглянути саме поняття бюджетного контролю. Адже в літературі це поняття трактується по-різному.

 Наприклад, О. Гетманець зазначає, що бюджетний контроль – багатопланове і комплексне явище, яке можна розглядати з різних позицій: функція держави щодо пошуку ефективних механізмів організації важливих ланок публічних фінансів – бюджетів; механізм забезпечення законності й правопорядку в бюджетній та іншій сферах [5, с. 148].

 Система бюджетного контролю складається із таких елементів:

 – суб'єкт контролю;

 – об'єкт контролю;

 – предмет контролю;

 – методи контролю;

 – процес контролю;

 – узагальнення та реалізація результатів контролю.

 Перераховані елементи системи контролю складають в сукупності механізм бюджетного контролю.

 Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

 Об'єкт бюджетного контролю – це грошові, розподільчі процеси при формуванні й використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

 У бюджетному процесі на особливості здійснення фінансового контролю впливають проблеми визначення методологічних засад бюджетного контролю. Зміст контрольної діяльності залежить від методів (способів) здійснення бюджетного контролю. БКУ визначає такі методи, як перевірка, оцінка, вивчення, ревізія, розслідування та аудит.

 Проте термін "розслідування" у практиці більше застосовується правоохоронними органами, тому до методів бюджетного контролю його не обов'язково відносити. Міністерство фінансів України, як орган управління бюджетною сферою, здійснює державний бюджетний контроль.

 У більшості випадків бюджетний контроль можна розглядати як:

 – функцію управління державою і бюджетним процесом;

 – окрему контрольну діяльність спеціально уповноважених осіб [14, с. 29].

 Найбільш важливими завданнями бюджетного процесу є:

 – уникнення прийняттю рішень, які призводять до бюджетних правопорушень;

 – уникнення вчинення бюджетних правопорушень;

 – виявлення і вжиття заходів для припинення бюджетних правопорушень, а також заходів стосовно бюджетних порушників;

 – розробка обгрунтованих пропозицій щодо вдосконалення бюджетного законодавства [6, с. 158].

 До інших завдань бюджетного контролю належать:

 – дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;

 – дотримання бюджетного і податкового законодавства;

 – контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;

 – перевірка ефективності й цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

 – контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;

 – виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;

 – контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин [21, c. 4].

 О. Гетманець вважає, що бюджетний контроль грунтується на принципах об'єктивності, неупередженості, повноти, єдності, гласності та відповідальності [7].

 Залежно від суб'єкта бюджетний контроль поділяють на:

 1) державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;

 2) відомчий контроль, котрий проводять контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств;

 3) внутрішньогосподарський контроль, що здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;

 4) незалежний контроль (його проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби).

 Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

 Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

 Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

 Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

 Контроль за використанням бюджетних асигнувань – одна із складових бюджетного контролю. Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів. Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

 Бюджетний контроль може бути як зовнішнім, так і внутрішнім. Це пов'язано із врахуванням зв'язків контролюючих суб'єктів у бюджетному процесі.

 У світовій практиці стандарти державного фінансового контролю розробляються вищим органом державного фінансового контролю – Комітетом з аудиторських стандартів Міжнародної організації вищих контрольних органів і рекомендується до застосування органами контролю розвинених країн [8, с. 20].

 Дослідження свідчать про залежність ефективності бюджетного контролю від правового забезпечення. Й тому розробка концепції бюджетного контролю повинна спиратись на нормативне забезпечення і в подальшому вдосконалюватися, адже недоліки призводять до нестабільності бюджетного процесу і, навіть, беззбитковості у використання коштів бюджету [23, c. 4].

 Отже, бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Бюджетний контроль – це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності й ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

 2. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ

 До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, належать: Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), податкова адміністрація. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

 Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби:

 – організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;

 – проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

 – проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;

 – проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

 – здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

 – розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

 – здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

 Завдання Державної контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданнями Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Державна контрольно-ревізійна служба – починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

 Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

 3. МЕТОДИ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ. КЛАСИФІКАЦІЯ РЕВІЗІЙ

 До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження.

 Ревізія – найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які спрямовані на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності [18, с. 111].

 В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити такі з них:

 – повнота охоплення діяльності об'єкта, що ревізується;

 – ступінь охоплення даних фінансово-господарських операцій;

 – залежно від їх організації;

 – залежно від джерела даних, які є базою.

 Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

 Часткові – перевіряють лише окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

 Тематичні – це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

 Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.

 При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.

 При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.

 Планові ревізії проводять відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

 Позапланові – це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.

 Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.

 Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

 Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

 – наявність і достовірність первинних документів;

 – правильність оформлення і своєчасність їх обліку;

 – законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.

 Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний пан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це – інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження та ін.

 Перевірка – це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.

4. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ ДЕРЖАВНОЮ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЮ СЛУЖБОЮ. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕВІЗІЇ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ

 Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах не частіше одного разу на рік.

 Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства є:

 – дотримання чинних нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів;

 – ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабюджетних і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування;

 – правильність витрачання коштів на утримання фінансових органів, органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

 Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:

 – додержання бюджетної дисципліни;

 – перевірка правильності планування і використання бюджетних коштів;

 – збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;

 – правильність ведення обліку і звітності;

 – законність утворення та ефективність використання позабюджетних коштів.

 Ревізії і перевірки проводяться на основі піврічних планів:

 – Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його Колегією;

 – контрольно-ревізійних управлінь в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;

 – контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених Контрольно-ревізійними управліннями по АРК, областях, містах Києву і Севастополю.

 Загалом ревізійний процес має чотири умовно самостійних етапи:

 1) підготовка до проведення ревізії;

 2) проведення ревізії;

 3) оформлення матеріалів ревізії;

 4) реалізація матеріалів ревізії.

 При проведенні ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти:

 1) правильність складання і виконання єдиного кошторису доходів і видатків;

 2) законність і обгрунтованість передбачених у кошторисі видатків;

 3) правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей по кожній зі статей кошторису, наявність належно оформлених бухгалтерських документів;

 4) під час проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;

 5) цільове використання коштів, одержаних із бюджету;

 6) законність формування та правильність використання спеціальних коштів;

 7) дебіторську і кредиторську заборгованості;

 8) стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність.

 За результатами документальної ревізії ревізором складається акт – двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

 Розрізняють два види актів – проміжні та загальні.

 Проміжні акти складають за результатами інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків із дебіторами й кредиторами, контрольного запуску сировини у виробництво, ревізії кас. Проміжні акти підписуються ревізорами та посадовими особами, які відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка.

 Загальний акт складають після закінчення ревізії. Акт підписується керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. Факти, наведені у проміжних актах, знаходять своє відображення у загальному акті.

 Умовно акт можна приділити на три частини.

 У першій, загальній частині, зазначаються:

 – підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи і тема ревізії;

 – повне найменування підприємства, установи, організації тощо та його підпорядкованість;

 – за який період діяльності даного підприємства, установи, організації проведено ревізію, дата початку і закінчення ревізії;

 – ким і коли проводилась попередня ревізія, чи усунено виявлені нею порушення і які перевірки проводились після ревізії.

 Друга частина, а саме – виробнича-фінансова діяльність, виконання кошторисів, передбачає відображення:

 – переліку основних показників виробничої програми протягом одного-двох років і їх виконання;

 – аналізу фінансових результатів або виконання кошторисів;

 – фактів порушень або зловживань, підтверджені документально;

 – ревізії кас і касових операцій;

 – ревізії операцій за рахунками у банках та інших коштів;

 – ревізії розрахунків з оплати праці й соціального страхування;

 – ревізії збереження і руху матеріальних цінностей.

 Третя частина – бухгалтерський облік і аудит – передбачає аналіз стану бухгалтерського обліку і достовірності наданих звітів.

 Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, а також керівником та головним бухгалтером об'єкта, що ревізується. Акт ревізії складається в 3-х примірниках і надається ревізуючому органу; установі, в якій проходила ревізія; вищестоящому органу (установі).

 Після підписання акта ревізії ревізор у 15-денний термін готує проект обов'язкових вимог щодо усунення виявлених порушень. Матеріали кожної ревізії протягом 15 діб після її завершення розглядаються і приймаються від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їх заступниками. За результатами ревізії готують наказ або інше рішення.

 Якщо на підприємстві, установі чи організації, що ревізується, не забезпечується усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію, надсилає керівнику цього об'єкта пропозиції щодо повного відшкодування виявлених збитків і дає пропозиції, як запобігти фактам порушень або зловживань. Вимоги й пропозиції щодо усунення виявлених порушень керівниками перевірених підприємств, установ та організацій подаються до керівних органів із дотриманням посадової субординації.

 При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни та інших зловживань матеріали ревізій передаються до слідчих органів і одночасно порушується питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях осіб. Якщо за фактами зловживань не може бути порушено кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань накладається адміністративне стягнення.

 Ревізор здійснює перевірку виконання вказівок безпосередньо на підприємстві. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів.

 Органам контрольно-ревізійної служби надано право вилучати її дохід відповідного бюджету виявлені ревізіями приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, застосовувати фінансові санкції.

 5. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

 Дослідниками А. О. Касич, С. В. Дідур та В.І. Глуховою у 2011 р. було проведено вивчення результативності державного бюджетного контролю в Україні у 2008-2009 р. [13].

 Результативність бюджетного контролю Рахункової палати, ДКРС, ДКУ за даними офіційної статистики за 2008-2009 pp. наведена у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Результативність бюджетного контролю Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Держказначейства України
за 2008-2009 pp., млрд. грн. [10; 11; 19].

№ з/п	Назва контролюючих органів	2008	2009	Відхилення
				+,-	%
1	Рахункова палата України	19,1	36,2	17,1	89,5
2	Державна      контрольно-ревізійна служба	3,7	3,4	-0,3	-8,1
3	Державне казначейство України	7,9	4,9	-3,0	-38,0
	Всього	30,7	44,5	13,8	45,0

 Як свідчить проведений аналіз, за результатами контрольно-перевірочних заходів Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства України встановлено бюджетних правопорушень у 2009 р. на суму 44,5 млрд. грн., або на 45 % більше, ніж у 2008 p., причому щодо всіх видатків зведеного бюджету України це становить 8,2 % у 2008 p., 11,9 % – у 2009 р., що є вкрай негативною тенденцією [13].

 Обсяги виявлених бюджетних порушень працівниками ДКРС і ДКУ зменшилися на 8,1 % і 38,0 % відповідно, а Рахункової палати – збільшилися на 89,5 %. Таке стрімке зростання обсягів виявлених бюджетних правопорушень пояснюється як загальним підвищенням ефективності контрольно-аналітичної діяльності Рахункової палати, так і незадовільним, часто "ручним" управлінням державними фінансовими ресурсами в бюджетній сфері.

 Крім того, якщо спеціалізовані органи бюджетного контролю (Мінфін, Державне казначейство, ГоловКРУ у разі виявлення бюджетних правопорушень можуть застосовувати адміністративні стягнення до винних, призупиняти бюджетні асигнування та застосовувати фінансові санкції, Рахункова палата цих повноважень у бюджетному процесі не має, що є значним недоліком бюджетного законодавства, а тому, це впливає на ефективність реалізації результатів контролю та при