Кр 1. Хар-ка стану атомної енергетики України 2. Охорона надр 3. тести

Контрольна робота
З ДИСЦИПЛІНИ "ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО"

ЗМІСТ

1. Характеристика стану атомної енергетики України 3
2. Правовий режим використання, відтворення та охорони надр 5
Тестові завдання 14
Задачі 18
Список використаної літератури 21

1. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ
АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
Україна має потужний промисловий комплекс, для роботи якого потрібна електроенергія, оскільки це – невід'ємна складова, без якої його розвиток значно гальмується, а подекуди взагалі неможливий.
Україна належить до енергодефіцитних країн і може покрити свої потреби у вугіллі лише на 50%, у нафті – на 10-12%, у природному газі – на 20-25%.
Щоб покрити цей дефіцит, можна було б транспортувати органічне паливо із районів Сибіру. Проте це коштувало б надто дорого. Тому державою взято курс на розвиток в Україні атомної енергетики. Протягом 70-80-х р.р. XX ст. в республіці розгорнулося будівництво мережі АЕС. Першою з них була Чорнобильська (ЧАЕС), яка почала працювати в 1977 р. У наступні роки було побудовано Рівненську та інші станції.
Основа електроенергетики України – Об'єднана Енергетична Система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів. ОЕС взаємодіє з енергетичними системами сусідніх країн та забезпечує експорт та імпорт електроенергії.
Централізоване виробництво електроенергії в ОЕС виконують 14 ТЕС, 8 ГЕС та 4 АЕС, які входять до складу Національної Атомної Енергогенеруючої Компанії (НАЕК) "Енергоатом".
Наразі головне навантаження в енергетичному комплексі країни мають саме АЕС. Це зумовлено тим, що більшість ТЕС простоюють з причини відсутності палива.
В Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно-українська). В експлуатації на АЕС України – 13 енергоблоків із встановленою потужністю – 11848 мВт.
Запорізька АЕС – найбільша в Європі та в Україні атомна електростанція. Рішення про її будівництво було прийнято в 1977 р. Станція генерує 40-42 млрд. кВт. год. електроенергії, що складає п'яту частину загальнорічного виробництва електроенергії в державі й половину її виробництва на українських АЕС. Вироблення електроенергії за добу складає 121046,4 тис. кВт. год.
Протягом останнього десятиліття загальне щорічне виробництво електроенергії в Україні зменшилось з 298 до 171 млрд. кВт. год. Водночас виробництво електроенергії на АЕС залишилося практично незмінним – на рівні 75-77 млрд. кВт. год. за рік.
За 2009 р. АЕС України було відпущено товарної продукції на суму 5,5 млрд. грн. Реально, станом на 1 січня 2010 р. виробництво електроенергії на АЕС України зросло на 7,4%.
Цей факт, а також аналіз енергетичних потреб країни та можливостей їх задоволення свідчать про доцільність і необхідність розвитку в Україні атомної енергетики. Вибір саме такого шляху відповідає й світовій тенденції. Важливою умовою цього вибору повинна стати повна гарантія безпеки. Для її досягнення, насамперед, мають виконуватись необхідні регламентні роботи під час експлуатації реакторів.
Враховуючи виняткову важливість надійного функціонування АЕС, їх значний внесок в загальне виробництво електроенергії, існуючий дефіцит органічного палива в Україні необхідним є комплекс заходів щодо:
– підвищення безпеки функціонування енергоблоків;
– підвищення потужності діючих АЕС за рахунок їх модернізації;
– завершення будівництва енергоблоків №4 Рівненської та №2 Хмельницької АЕС;
– вирішення питання надійного та економічного забезпечення атомної енергетики ядерним паливом;
– вирішення проблеми надійного та безпечного зберігання радіоактивних відходів.

2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ
ТА ОХОРОНИ НАДР
Право користування надрами є різновидом права природокористування і має свої особливості. Його слід розглядати як об'єктивне та суб'єктивне право.
Як об'єктивне право – це один із центральних інститутів гірничого права, тому що надра становлять виключну власність народу України і надаються тільки в користування (ст. 4 Кодексу про надра, далі – КпН України). Цей інститут включає сукупність правових норм, що регулюють правовий режим використання надр, підстави і порядок виникнення та припинення права користування надрами, основні права та обов'язки надрокористувачів.
Суб'єктивне право користування надрами становить належні конкретній особі правомочності щодо експлуатації надр.
Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 КпН України).
Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни (ст. 13 КпН України).
Як зазначається у ст. 14 КпН України про надра вони надаються у користування для:
– геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
– видобування корисних копалин;
– будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
– створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
– задоволення інших потреб.
Надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п'яти років) і довгостроковим (до двадцяти років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.
Спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється (ч. 1 ст. 17 КпН України).
Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, крім випадків, передбачених КпН України.
Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.
При наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і підривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при використанні надр для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища.
Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Як зазначається у ч. 2 ст. 18 КпН України, земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві Ради народних депутатів при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 19 КпН України).
Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр (ч. 1 ст. 20 КпН України).
Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Видобуті під час дослідно-промислової розробки корисні копалини підлягають реалізації у загальному порядку.
Надра надаються також у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод.
Відповідно до частини 1 ст. 23 КпН України землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 м та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.
Користувачі надр мають право:
– здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;
– розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;
– здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
– на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.
Користувачі надр зобов'язані:
– використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
– забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
– забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
– приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
– виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.
Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно із ч. 1 ст. 26 КпН України право користування надрами припиняється у разі:
– якщо відпала потреба у користуванні надрами;
– закінчення встановленого строку користування надрами;
– припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
– користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
– використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
– якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу – 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
– вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі порушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках місцевими Радами народних депутатів або іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КпН України користування надрами є платним (крім деяких випадків, передбачених законодавством).
Плата за користування надрами справляється у вигляді:
– платежів за користування надрами;
– відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
– збору за видачу спеціальних дозволів;
– акцизного збору.
У широкому розумінні правові приписи, спрямовані на охорону надр, містяться в багатьох розділах КпН України, але спеціальний розділ (статті 56-59) виокремлює ті заходи, які забезпечують охорону надр.
Вирізнення вказаних правових норм у спеціальний розділ виправдано тим, що в ньому відображені основні вимоги в галузі охорони надр. Надра, на відміну від інших природних об'єктів, практично не можна поновити. У зв'язку з цим виникає необхідність у запровадженні особливих вимог, що сприяють раціональному використанню корисних копалин і належній їх охороні.
Реалізація норм і розпоряджень у галузі охорони надр здійснюється в процесі обліку та планування використання надр, на стадіях геологічного вивчення, проектування і будівництва підприємств та споруд, розробки родовищ корисних копалин та ін.
Основними вимогами у галузі охорони надр є:
– забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
– дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
– раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
– недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
– охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
– запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і дотримання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
– запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод.
Ці вимоги охорони надр становлять складову частину прав та обов'язків користувачів надрами і конкретизуються у законодавстві щодо різних видів та стадій користування надрами.
У разі порушення перелічених вимог користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено аби припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України. Також передбачено зупинення роботи на ділянці і повідомлення про це зацікавлених державних органів у разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних та інших об'єктів, що становлять інтерес для науки і культури.
Законодавство про надра встановлює правовий пріоритет охорони і користування корисними копалинами як основного багатства надр, що не відтворюється. Тому не випадково, що основні вимоги охорони надр пов'язані перш за все з порядком користування корисними копалинами, їх охороною від нераціонального використання, вичерпання і забруднення.
З метою охорони визначені основні умови забудови площ залягання корисних копалин. Так, забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.
Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.
Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповідними місцевими радами народних депутатів.
Важливим заходом охорони надр з метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин є установлення квоти на видобуток окремих видів корисних копалин.
Забороняється також вибіркова розробка родовищ корисних копалин. При проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, повинні забезпечуватися раціональне використання видобутих гірських порід.


Тестові завдання
1. Право на користування надрами засвідчується:
A. актом про надання гірничого відводу;
Б. спеціальним дозволом на користування надрами;
B. державним актом на право користування земельною ділянкою для користування надрами.
Відповідь:
п. "А" – ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра.

2. Надра є:
A. виключною власністю держави;
Б. виключною власністю народу України;
B. власністю держави та територіальних громад;
Г. виключною власністю народу України, крім переданих у приватну та комунальну власність.
Відповідь:
п. "Б" – ч. 1 ст. 4 Кодексу України про надра.

3. Гірничий відвід – це:
A. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;
Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;
B. частина державного фонду родовищ корисних копалин;
Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;
Д. частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Відповідь:
п. "Д" – ч. 1 ст. 17 Кодексу України про надра.

4. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються:
A. Державним комітетом України по нагляду за охороною праці;
Б. органами Держкомгеології;
B. органами Мінприроди;
Г. органами державного гірничого нагляду та відповідними територіальними геологічними підприємствами.
Відповідь:
п. "А" – ч. 2 ст. 17 Кодексу України про надра.

5. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються:
A. Державним комітетом України по нагляду за охороною праці;
Б. органами Держкомгеології;
B. органами Мінприроди;
Г. органами державного гірничого нагляду та відповідними територіальними геологічними підприємствами;
Д. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів.
Відповідь:
п. "Д" – ч. 3 ст. 17 Кодексу України про надра.

6. Об'єктами земельних відносин є:
А. землі в межах території України;
Б. земельні ділянки та права на них;
В. права на земельні частки (паї);
Г. всі відповіді вірні.
Відповідь:
п. "Г" – ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України.

7. До сільськогосподарських угідь належать:
А. землі під господарськими будівлями і дворами;
Б. пасовища та перелоги;
8. землі тимчасової консервації;
Г. полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження.
Відповідь:
п. "Б" – п. "а" ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України.

8. До несільськогосподарських угідь належать:
A. сіножаті;
Б. пасовища та перелоги;
B. землі тимчасової консервації;
Г. рілля.
Відповідь:
п. "В" – п. "б" ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України.

9. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям для:
A. ведення підсобного сільського господарства;
Б. ведення особистого селянського господарства;
B. ведення фермерського господарства;
Г. ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідь:
п. "Г" – п. "б" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України.
10. Форми власності на землю, визначені Земельним кодексом України:
A. державна, колективна і приватна;
Б. власність держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб;
B. державна, комунальна і приватна;
Г. власність народу України і приватна.
Відповідь:
п. "Б" – статті 81-84 Земельного кодексу України.


Задача 1

На виділеній фермеру Д. Герасименко площі земель, що становлять єдиний масив, у постійне користування надано 4,8 га лісових угідь.
Фермер Д. Герасименко, який раніше працював трактористом у колгоспі, поділив вказані угіддя на чотири функціональні зони: для заняття лісовим господарством, рекреаційною діяльністю, для розміщення сінокосів, пасовищ та вуликів.
З цією метою він уклав угоду з 5 працівниками сусіднього сільськогосподарського підприємства "Сойра" і передав їм вказані лісові угіддя у довгострокову оренду разом з 40 вуликами.
У зв'язку з тим, що працівники Салан та Віолін своєчасно не здали вилучені кошти за проданий мед, фермер Д. Герасименко розірвав з ними вказану угоду і звернувся до суду про повернення незаконно привласнених коштів та лісових угідь.
Районний суд відмовив у задоволенні позову, вважаючи його непідсудним. Фермер Д. Герасименко на це рішення подав скаргу до апеляційного суду. Встановити коло суспільних правовідносин.
Чи є законним рішення районного суду?
Вирішити справу.

Вирішення справи:
Суд не мав права відмовляти фермерові Д. Герасименку у розгляді позовної заяви, посилаючись на її непідсудність, оскільки у ст. 35 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XІV в ред. від 17.08.2010 р.) зазначається, що спори, пов'язані із орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Проте вимоги Д. Герасименка, викладені ним у позовній заяві, при розгляді її судом задоволені не будуть.
Земельна ділянка являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ст. 79 Земельного кодексу України).
Таким чином, фермер Д. Герасименко передав в оренду працівникам сільськогосподарського підприємства "Сойра" земельну ділянку, котра перейшла в їх володіння і користування на певний строк разом із розташованими на неї лісовими угіддями і 40 вуликами. Право на отримання продукції і доходів з цієї ділянки мають її орендарі – працівники підприємства "Сойра" (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі"), оскільки саме вони збирають мед і продають його. Отже, виручка від продажу меду належить саме їм.
Задача 2
Керівники кооперативу "Олімп" розпорядилися вивезти на берег річки сміття та інші відходи, зібрані під час прибирання території кооперативу.
Весною, під час повені, це сміття попало в річку, що призвело до її забруднення та загибелі риби.
Чи можливо керівників кооперативу притягти до відповідальності?
Яку відповідальність несуть особи, винні в порушенні законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу?

Вирішення справи:
Керівників кооперативу можна притягти до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 59 КУпАП за забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричинило їх забруднення та інші шкідливі явища, зокрема загибель риби.
Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 63 Закону України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 р. № 2894-ІІІ в ред. від 16.02.2010 р. порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Так, у статті 40 зазначеного Закону вказано, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані вживати заходів для запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів, у тому числі зберігання, транспортування, застосування небезпечних для тварин препаратів, хімічних речовин та сполук, складування, знищення, захоронення промислових і побутових відходів, проведення сільськогосподарських, лісогосподарських, лісозаготівельних та інших робіт, а також під час експлуатації електричної мережі та транспортних засобів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2010 р.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ в ред. від 12.10.2010 р.
3. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР в ред. від 30.04.2010 р.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 12.10.2010 р.
5. Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 р. № 161-XІV в ред. від 17.08.2010 р.
6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 09.04.2009 р.
7. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 р. № 2894-ІІІ в ред. від 16.02.2010 р.
8. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,
М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – 384 с.
9. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2-х кн. Кн. 2. – Львів: Світ, 2004. – 472 с.
10. Тищенко Г. В. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Юмана, 2001. – 256 с.