Кр ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Екологічне право"
на тему: ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

ПЛАН

Вступ 3
1. Загальна характеристика джерел екологічного права 4
2. Закони як джерела екологічного права 6
3. Підзаконні нормативно-правові акти
як джерела екологічного права 8
Висновки 12
Задача 5 14
Задача 6 16
Список використаної літератури 18
Тести 19

ВСТУП
Наразі екологічні проблеми зайняли перше місце у розвитку наукового знання і всього життя людського суспільства. Сучасний стан навколишнього природного середовища є таким, що людство повинне усвідомити необхідність наполегливої боротьби за своє виживання і перспективи подальшого розвитку, створювати основи для розумного балансу між діяльністю людини і природою.
Під екологією розуміється система наукових знань про взаємозв'язки суспільства і природи, живих організмів із середовищем їх існування, про охорону навколишнього середовища тощо.
Отже, екологічне право як галузь права являє собою систему правових норм, які регулюють екологічні відносини з приводу приналежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів у їх нерозривному зв'язку з природним середовищем, охорони навколишнього природного середовища з метою реалізації інтересів відповідних суб'єктів та підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах.
У наданій контрольній роботі розглядаються джерела екологічного права України.


1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Під джерелами права взагалі розуміються компетентних державних органів, які встановлюють або санкціонують норми права. Інакше кажучи, це зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконання.
Під джерелами екологічного права розуміються прийняті уповноваженими державними органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні екологічні відносини стосовно приналежності, використання, відтворення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства.
Нормативно-правові акти - це акти державної (публічної) влади, якими встановлюються (санкціонуються), вводяться в дію, змінюються чи скасовуються правила поведінки суб'єктів екологічних правовідносин у суспільстві.
Залежно від юридичної сили та правової спеціалізації екологічно-правові акти можуть відображати структуру державної (публічної) влади, вони характеризують правовий статус і компетенцію органів влади, що їх приймають. Це залежить від підпорядкованості і взаємозалежності цих державних органів.
Залежно від спеціалізації та призначення нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, вони поділяються на дві групи.
До першої групи нормативно-правових актів належать такі, які регулюють ті чи інші спеціалізовані екологічні відносини, наприклад Закон України "Про тваринний світ".
Другу групу становлять акти, присвячені регулюванню певних екологічних відносин у складі інших правовідносин, наприклад Закон України "Про колективне сільське господарство".
Особливістю екологічного права є високий рівень кодифікованості джерел екологічного законодавства. В роки становлення екологічного законодавства в незалежній Україні основним нормативно-правовим актом став Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", який акумулював у собі суспільні відносини за приналежністю, використанням, відтворенням, забезпеченням екологічної безпеки, охороною генетичного фонду живої природи, ландшафтів та об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною держави.
Джерела екологічного права поділяються також на закони й підзаконні акти. Закони в ієрархічній структурі законодавства посідають центральне місце, а решта еколого-правових нормативних актів видаються на основі і в розвиток на виконання вимог законів, а тому і називаються підзаконними актами.
Екологічні нормативно-правові акти поділяються також на акти законодавчої й виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, а також інші джерела екологічного права. Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, крім прийняття саме законів, має право приймати нормативно-правові акти у формі постанов.
Президент України, в межах своєї компетенції і на основі Конституції та законів України, як гарант законності, приймає укази і розпорядження, які мають нормативно-правовий характер.
Кабінет Міністрів України на основі й на виконання Конституції, законів, указів та розпоряджень Президента України також видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання усіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Джерелами екологічного права є акти відповідних міністерств, державних комітетів, відомств, органів господарського управління й контролю, на які чинним законодавством покладено функції організації раціонального і ефективного природокористування, а також охорони навколишнього природного середовища. До таких органів належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет природних ресурсів України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства України та ін.
Підзаконні акти міністерств, комітетів та відомств мають відомчий, а інколи міжвідомчий характер. В останньому випадку ці нормативно-правові акти є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, комітетами, департаментами, відомствами, юридичними і фізичними особами на території України.
Органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади, згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймають рішення і розпорядження, які не повинні суперечити Конституції України (ст. 144) та чинному екологічному законодавству і є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами на підпорядкованій цим органам території.
2. ЗАКОНИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Основним джерелом екологічного права є закон.
Закон - це нормативний акт, що його прийняв вищий представницький орган державної влади або безпосередньо народ (референдум), який встановлює початкові юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з додержанням особливої законодавчої процедури.
Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України. Виходячи з принципу верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, зокрема в екологічному законодавстві, повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй.
У Конституції України (ст. ст. 13, 14, 16, 41, 50, 66, 85, 92, 116, 119, 137, 138) врегульовані найважливіші суспільні екологічні відносини.
У складі кодифікованих поресурсових актів є Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України "Про надра", Закон України "Про тваринний світ", Закон України "Про охорону атмосферного повітря".
Особливістю зазначених джерел екологічного права є те, що вони покликані стати інтегруючою основою розвитку галузі відповідного екологічного законодавства.
За своєю структурою особливістю поресурсових кодексів є: спільні риси у предметі і об'єкті правового регулювання; багато спільного в структурі нормативних актів; початок преамбул і загальних положень; закінчення розділів, присвячених відповідальності за порушення відповідного законодавства та міжнародних договорів тощо.
Для поресурсових кодексів і законів характерні й відмінності, обумовлені специфікою природного ресурсу та екологічних відносин, що виникають з приводу його використання і охорони, та різною повнотою регламентації однотипних екологічних відносин.
До нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим, загальним об'єктом яких є природа, належать Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та ін.
3. ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Серед джерел екологічного права важливу роль відіграють підзаконні нормативні акти, які утворюють складну ієрархічну систему й посідають відповідне місце у всій системі нормативного регулювання. До підзаконних нормативно-правових актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Групу підзаконних нормативних актів поділяють на види за такими критеріями: за зовнішньою формою вираження (наприклад, постанови, накази, рішення, правила та ін.); за суб'єктами (наприклад, нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо); за часом дії (постійні і тимчасові).
Особливе місце серед джерел екологічного права посідають нормативні правові акти Президента України. Президент є гарантом прав і свобод людини та громадянина, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Нормотворча компетенція Президента України передбачена Конституцією України, відповідно до якої Президент України видає укази і розпорядження, що є обов'язковими для їх додержання на території України.
Сфера відносин, що її регулюють нормативні правові акти Президента України, значна - від регулювання загальних питань охорони довкілля до затвердження положень про спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері екології. Серед них можна виокремити Указ Президента від 15.09.2003 р. "Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів"; Указ Президента України від 10.02.2004 р. "Про затвердження положення про Державний комітет природних ресурсів України"; Указ Президента України від 10.02.2004 р. "Про затвердження положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України".
Велика питома вага серед джерел екологічного права належить постановам Кабінету Міністрів України. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на підставі та на виконання Конституції України, законів України, указів Президента і є обов'язковими до виконання.
Серед передбачених у Конституції повноважень Кабінету Міністрів необхідно виокремити такі, що належать до регулювання і реалізації екологічних відносин: забезпечення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина і деякі інші.
Серед нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України можна виокремити: постанову від 03.03.2004 р. "Про затвердження Типового договору оренди землі"; постанову від 04.03.2004 р. "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та ін.
Різновидом джерел екологічного права є нормативні правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. До підзаконних актів належать накази, інструкції, правила тощо, прийняті центральними органами виконавчої влади.
До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.
Так, наприклад, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності.
Одним із основних завдань Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами та ін.
Мінприроди України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, який вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній в цій сфері діяльності, здійснює в ній управління, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.
Так, Державний комітет України по водному господарству вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Наказами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються інструкції.
Джерелами екологічного права є нормативні правові акти органів місцевого самоврядування (постанови, рішення, нормативні накази) та місцевих органів виконавчої влади (постанови, рішення).
Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Реєстрація покладена на Міністерство юстиції України і має на меті упорядкування відомчої правотворчості, установлення законності й усунення дублювання.
Значну роль у правовому регулюванні екологічних відносин відіграє діяльність судів, особливо - постанови вищих судових органів, в яких містяться узагальнення судової та господарської практики, указівки з питань застосування чинного екологічного законодавства України. Керівні роз'яснення Пленумів Верховного Суду і Вищого господарського суду України впливають на вдосконалення екологічних відносин та належать до числа документів правозастосовного нормативного тлумачення.
Разом із тим, необхідно підкреслити, що керівні постанови Пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України не є джерелом екологічного права, оскільки суди не наділені правотворчою функцією.


ВИСНОВКИ
1. Під джерелами екологічного права розуміються прийняті уповноваженими державними органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні екологічні відносини стосовно приналежності, використання, відтворення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства.
2. Нормативно-правові акти - це акти державної влади, якими встановлюються, вводяться в дію, змінюються чи скасовуються правила поведінки суб'єктів екологічних правовідносин у суспільстві.
3. Основним джерелом екологічного права є закон. Закон - це нормативний акт, що його прийняв вищий представницький орган державної влади або безпосередньо народ (референдум), який встановлює початкові юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з додержанням особливої законодавчої процедури.
4. Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України. Виходячи з принципу верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, зокрема в екологічному законодавстві, повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй.
5. У складі кодифікованих поресурсових актів є Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України "Про надра", Закон України "Про тваринний світ", Закон України "Про охорону атмосферного повітря". Їх особливістю є те, що вони покликані стати інтегруючою основою розвитку галузі відповідного екологічного законодавства.
6. До нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим, загальним об'єктом яких є природа, належать Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та ін.
7. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права утворюють складну систему, в якій розрізняють такі рівні: рівень указів Президента України; рівень нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; рівень нормативних правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; рівень нормативних правових актів органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.


Задача 5
Згідно з рішенням міської ради народних депутатів частина міських лісових угідь разом з водоймою, що на них знаходиться, природним національним парком, регіональним ландшафтним парком, історико-культурним заповідником віднесено до категорії рекреаційної території з обмеженим режимом їх господарського та комунально-складського використання.
Начальник міжрайонного лісового господарства Волошин П. оскаржив це рішення до господарського суду, вважаючи, що зміну цільового використання лісових угідь здійснено з порушенням чинного законодавства.
Визначити коло суспільних правовідносин.
Чи підлягає скарга задоволенню?
Вирішити справу.

Коло суспільних правовідносин: правовідносин, що склалися у сфері використання земель історико-культурного призначення, їх правової охорони та збереження.
Відповідно до ст. 20 ЗКУ зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Проте на території міських лісових угідь, що були віднесені міською Радою до категорії рекреаційної території з обмеженим режимом їх господарського та комунально-складського використання, знаходиться національний природний парк, тому зміна мереж, категорії та відміна його правового статусу згідно зі ст. ст. 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 р. в ред. від 08.01.2004 р. повинна здійснюватися лише Президентом України.
З викладеного вище випливає, що скарга П. Волошина підлягає задоволенню.


Задача 6
За ініціативою начальника науково-технічного управління Мінекобезпеки України групою фахівців підготовлено керівний нормативний документ (КНД) "Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів", який був схвалений керівництвом міністерства. Він визначає основні вимоги щодо порядку формування плану, розробки, погодження та затвердження нормативних документів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Встановлено, що КНД фіксує обов'язкові вимоги до об'єктів, які регламентуються у процесі проектування, будівництва, експлуатації екологічно небезпечних підприємств, а також планування, обліку, контролі, нормуванні природоохоронної діяльності та реалізації економічного механізму забезпечення якості навколишнього природного середовища. Поряд з цим у ньому передбачається можливість розробки та прийняття системи нормативних актів, які можуть містити обов'язкові та рекомендаційні вимоги.
Система нормативних документів включає: основні положення КНД, положення КНД, правила КНД, інструкції КНД, методики КНД, нормативи КНД та норми КНД.
Крім того, керівний нормативний документ встановлює порядок формування плану та розробки нормативного документа, складання його проекту, погодження, затвердження, введення в дію і реєстрацію, а також порядок впровадження, перевірки, перегляду, зміни і скасування, видання та інформування про основні його положення.
Міністерство юстиції відмовило у реєстрації зазначеного документа. Начальник науково-технічного управління звернувся за консультацією до юридичного управління.
Визначити коло суспільних правовідносин.
Чи відповідає зазначений документ вимогам чинного законодавства?
Дати відповідь по справі.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екологічної безпеки є не Мінекобезпеки, а Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України).
Відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1521 в ред. від 27.02.2008 р. Мінприроди України в межах своєї компетенції затверджує або погоджує правила, нормативи, норми з охорони навколишнього природного середовища.
Саме таким документом є підготовлений групою фахівців керівний нормативний документ (КНД) "Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів", який фіксує обов'язкові вимоги до об'єктів, які регламентуються у процесі проектування, будівництва, експлуатації екологічно небезпечних підприємств, а також планування, обліку, контролі, нормуванні природоохоронної діяльності та реалізації економічного механізму забезпечення якості навколишнього природного середовища. Поряд з цим у ньому передбачається можливість розробки та прийняття системи нормативних актів, які можуть містити обов'язкові та рекомендаційні вимоги.
Отже, Міністерство юстиції безпідставно відмовило у реєстрації зазначеного документа.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р.
2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР в ред. від 01.01.2008 р.
3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ в ред. від 01.01.2008 р.
4. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР в ред. від 01.01.2008 р.
5. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.1992 р.
№ 2456-XІІ в ред. від 08.01.2004 р. //http://zakon.rada.gov.ua
7. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1521 в ред. від 27.02.2008 р.
8. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
9. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,
М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
10. Крассов О. И. Экологическое право: Учебник. - М.: Дело, 2001. - 422 с.
11. Тищенко Г. В. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Юмана, 2001. - 256 с.
12. www.zakon.rada.gov.ua

Тести
1. Що розуміється під джерелами права взагалі?
а) зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави;
б) внутрішня форма вираження правотворчої діяльності держави;
в) вірне "а" і "б";
г) не має правильної відповіді.

2. Що таке джерела екологічного права?
а) нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні екологічні відносини;
б) юридична форма екологічних відносин;
в) сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких регулюються екологічні відносини;
г) правильно все зазначене вище.

3. У якій формі приймає нормативно-правові акти Верховна Рада України?
а) указів;
б) розпоряджень;
в) постанов;
г) листів.

4. У якій формі приймає нормативно-правові акти Президент України?
а) указів;
б) розпоряджень;
в) постанов;
г) вірно "а" і "б".
5. У якій формі приймає нормативно-правові акти Кабінет Міністрів України?
а) указів;
б) розпоряджень;
в) постанов;
г) вірно "б" і "в".

6. З якої дати набрав чинності Земельний кодекс України № 2768-ІІІ?
а) з 1 січня 2001 р.;
б) з 1 січня 2002 р.;
в) з 1 січня 2003 р.;
г) з 1 січня 2004 р.

7. Який характер мають підзаконні акти міністерств, комітетів та відомств України?
а) тільки відомчий;
б) тільки міжвідомчий;
в) відомчий і міжвідомчий;
г) універсальний.

8. Коли було прийнято Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"?
а) 20 червня 1990 р.;
б) 25 червня 1991 р.;
в) 23 червня 1992 р.;
г) 22 червня 1993 р.

9. Які джерела екологічного права утворюють складну ієрархічну систему?
а) закони;
б) підзаконні нормативно-правові акти;
в) вірно "а" і "б";
г) не має правильної відповіді.

10. На які види поділяються підзаконні нормативно-правові акти залежно від їх зовнішньої форми?
а) постанови і рішення;
б) інструкції та нормативні акти уряду;
в) нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
г) постійні й тимчасові.

11. На які види поділяються підзаконні нормативно-правові акти залежно від суб'єктів, що їх видали?
а) постанови і рішення;
б) інструкції та нормативні акти уряду;
в) нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
г) постійні й тимчасові.

12. На які види поділяються підзаконні нормативно-правові акти залежно від часу дії?
а) постанови і рішення;
б) інструкції та нормативні акти уряду;
в) нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
г) постійні й тимчасові.

13. Нормативно-правовими актами якого органу державної влади встановлюється правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації?
а) Президента України;
б) Верховної Ради України;
в) Кабінету Міністрів України;
г) органів місцевого самоврядування.

14. Нормативно-правовими актами якого органу державної влади забезпечується вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища?
а) Президента України;
б) Верховної Ради України;
в) Кабінету Міністрів України;
г) органів місцевого самоврядування.

15. Нормативно-правовими актами якого органу державної влади регулюється порядок державної реєстрації земельних ділянок?
а) Кабінету Міністрів України;
б) центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
в) центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
г) органів місцевого самоврядування.

Відповіді на тести
1. Правильна відповідь: а)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 50.
2. Правильна відповідь: а)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 50.
3. Правильна відповідь: в)
Див.: Конституція України, ст. 91.
4. Правильна відповідь: г)
Див.: Конституція України, ст. 106.
5. Правильна відповідь: г)
Див.: Конституція України, ст. 117.
6. Правильна відповідь: б)
Див.: Земельний кодекс України, Прикінцеві положення, п. 1.
7. Правильна відповідь: в)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 52.
8. Правильна відповідь: б)
Див.: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.
9. Правильна відповідь: б)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 54.
10. Правильна відповідь: а)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 56.
11. Правильна відповідь: в)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 56.
12. Правильна відповідь: г)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - С. 56.
13. Правильна відповідь: б)
Див.: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р., ст. 13 ч. 2 п. "д"
14. Правильна відповідь: г)
Див.: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р., ст. 25-1 ч. 1.
15. Правильна відповідь: в)
Див.: Земельний кодекс України, ст. 15 п. "г"