Кр Екологічне право 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Екологічне право"
1. Форми і методи охорони права власності
на природні ресурси.

Власність - категорія економічна, через яку проявляється характер зв'язку суспільних систем, колективних груп, окремих індивідів з об'єктами матеріального світу і результатів матеріального виробництва, його предметами і речами [10 с. 91].
Ця категорія визначає порядок розподілення об'єктів матеріального світу, порядок їх присвоєння, визнання "своїми" для одних і "чужими" для інших суб'єктів суспільних відносин. Вона є визначальною у відносинах, оскільки через характер привласнення і матеріальну, економічну сторону проявляється їх соціальна сторона і взаємодія і взаємовідносини між суб'єктами. Саме з метою врегулювання останніх будь-які відносини закріплюються за допомогою норм права. І тоді власність у правовому розумінні набуває форми права власності [13, с. 221].
В юридичній науці термін "право власності" вживається в двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному [10, с. 92].
Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності в тій чи іншій правовій системі, закріплюють володіння, користування і розпорядження власністю, охороняють і захищають власність від протиправних дій третіх осіб [10, с. 92].
Стосовно екологічного права об'єктивне право власності - це система правових норм земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного, природоохоронного законодавства, що регламентують правовідносини в сфері реалізації повноважень, породжених власністю на природні ресурси [11, c. 105].
Право власності у суб'єктивному розумінні - це закріплена у відповідних нормах можливість конкретного власника володіти, користуватися, розпоряджатися належною йому власністю (предметами, об'єктами, майном) на власний розсуд, але в межах, передбачених законом [10, с. 92].
Суб'єктивне право власності на природні ресурси - це сукупність повноважень суб'єктів екологічних правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами [11, с. 106].
Суб'єктивне право власності носить абсолютний характер. Це означає, що саме правомочному суб'єкту належать виключні права щодо володіння, користування і розпорядження природними ресурсами і поведінка всіх інших осіб - не власників - повинна бути відповідною: такою, що не перешкоджає власнику здійснювати належне йому суб'єктивне право.
Суб'єктивне право власності виникає внаслідок набуття її через події, які за юридичним складом можна класифікувати, як такі:
- придбання через купівлю, обмін, викуп та інші юридичні факти;
- передача у власність - дарування, застава, спадщина;
- націоналізація - примусове, безоплатне перетворення у державну власність власності окремих власників (земель, залізниць, підприємств, банків);
- реквізиція - примусове відчуження або тимчасове вилучення державою за плату майна, яке належить приватним особам та кооперативним або громадським організаціям [9, с. 154].
Отже, підставою виникнення суб'єктивного права власності на природні ресурси як і права власності стосовно іншого майна є юридичний факт і обставина, з якою законодавство пов'язує зміну власника (форми права власності) на землю, надра, рослинний і тваринний світ та інші об'єкти природи.
Виникнення права власності посвідчується державним актом на право власності і цивільно-правовою угодою на придбання об'єктів власності.
Відповідно до Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству. Виходячи з цього конституційного положення і враховуючи ту обставину, що використання природних об'єктів внаслідок їх екологічної значущості завжди зачіпає інтереси суспільства, в інтересах цього суспільства та держави екологічне законодавство обмежує громадянські права громадян в першу чергу щодо встановлення їх права власності на природні об'єкти [7, с. 120].
Важливою ознакою, яка характеризує сутність права власності, є ступінь свободи власника у здійсненні правомочностей щодо належного йому майна. Власник має право вільно користуватися належним йому майном (навіть псувати чи знищувати), змінювати його місцезнаходження та здійснювати інші будь-які дії, якщо тільки вони не суперечать закону.
Що ж до реалізації уже набутого права власності на природні ресурси, то правомочності їх власника обмежені законом в інтересах охорони і збереження природних об'єктів і ресурсів, які є основою життєдіяльності людства, а, отже, в інтересах всього суспільства [8, с. 93].
Так, законодавство вимагає лише цільового використання природних об'єктів відповідно до умов їх надання. Власник не повинен завдавати їм шкоди, негативно впливати на їх якісний стан, допускати погіршення екологічної обстановки на природних об'єктах і територіях в результаті реалізації його права власності.
Саме з цією метою закон встановлює, наприклад, обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Там забороняється розорювання земель, зберігання та застосування пестицидів, влаштовування літніх таборів для худоби та ін. (ст. 89 Водного кодексу України).
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва, нові землевласники відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження незалежно від їх наміру використовувати набуту у власність землю.
Деякі права власників більш чітко обмежені екологічними вимогами щодо збереження грунтів, рослинного, тваринного світу, водних джерел та інших компонентів навколишнього середовища.
Наприклад, землевласники в межах своїх земельних ділянок мають право видобувати для своїх господарських та побутових потреб корисні копалини місцевого значення, торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів.
Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами народних депутатів та органами Міністерства навколишнього природного середовища України на місцях.
У разі порушення землевласниками порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність земельних ділянках вони можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод для господарських і побутових потреб (ст. 27 Кодексу України про надра).
Реалізація права власності забезпечується, з одного боку, волевиявленням громадян, з іншого, - нормотворчою, управлінською та правозахисною функцією держави як гаранта прав і свобод її громадян [9, с. 155].
Держава, здійснюючи нормативно-регулятивну діяльність, забезпечує охорону права власності на природні ресурси через законодавче закріплення його в нормативно-правових актах.
Так, відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.
В Земельному кодексі України закріплено, що права власників земельних ділянок охороняються законом. Закон захищає права власників також і інших природних об'єктів.
Припинення права власності може мати місце лише у випадках, передбачених законом.
Втручання у діяльність власників природних ресурсів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками природоресурсового та природоохоронного законодавства.
Права власників природних ресурсів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством.
Охорона і забезпечення прав власності на природні ресурси здійснюється також через управлінську діяльність держави в особі уповноважених на те виконавчих органів [9, с. 156].
Ця діяльність охоплює роботу по впорядкуванню обліку природних ресурсів, ведення земельно-кадастрової документації та кадастрів інших об'єктів природи з метою їх раціонального ресурсорозподілення і використання. Проводиться вона шляхом аналізу, систематизації та зберігання даних про природні ресурси і об'єкти на підставі систематичного контролю за якісними і кількісними змінами їх стану.
Передача природних об'єктів у власність, реєстрація права власності на них, вилучення (викуп) природних об'єктів, припинення права власності і виконання цих функцій забезпечує виникнення і захист права власності.
Так, вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може провадитись після виділення їм за їх бажанням рівноцінної земельної ділянки, після будівництва на новому місці підприємствами, установами, організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість тих, що знаходяться на вилученій ділянці, і відшкодування у повному обсязі інших збитків.
Правозахисна функція держави полягає у відновленні порушеного права власника природних ресурсів, за яким він може звернутись до судових інстанцій і суду, господарського суду, третейського суду [9, с. 155].
Отже, охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових норм і застосування санкцій до осіб, що не виконують їх вимог [9, с. 153].
Порушення права власності являють собою порушення суб'єктивних прав, правомочностей власника, перешкоджання їх здійсненню [10, с. 91].
Характерним при цьому є застосування примусових заходів щодо правопорушників, настання юридичної відповідальності [10, с. 92].
Саме юридична відповідальність складає зміст охорони права власності на природні ресурси. Охорона права власності на той чи інший природний об'єкт є відповідною реакцією на порушення даного права, які можуть бути найрізноманітнішими і за формою, і за змістом [9, с. 153].
Серед посягань на право власності на природні ресурси необхідно розрізняти порушення суб'єктивних прав власника (права володіння, права користування і права розпорядження) і заподіяння шкоди, збитків самим об'єктам права власності [7, с. 120].
Найбільш поширеним видом відповідальності за порушення екологічного законодавства є адміністративно-правова відповідальність, що настає за наявності в діях винних осіб адміністративних проступків, докладний перелік яких міститься в чинному екологічному і адміністративному законодавстві [12, с. 173].
Так, розділ 6 КпАПУ передбачає підстави і порядок притягнення винних осіб за вчинення проступків, що порушують право власності на відповідні природні об'єкти. Винні посадові особи і громадяни підлягають штрафу, що накладається компетентними органами у встановленому законом порядку.
Цивільно-правова відповідальність за порушення права власності на природні ресурси настає, зазвичай, за наявності факту заподіяння майнової шкоди [13, с. 405].
Збитки підлягають відшкодуванню власником у повному обсязі за правилами і нормативами, встановленими чинним екологічним законодавством.
Крім відшкодування прямих збитків власник природного об'єкта має право на компенсацію упущеної користі і неодержаних доходів у вигляді, наприклад, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва або витрат по підвищенню родючості грунтів [9, с. 155].

2. Скласти таблицю "Екологічні злочини згідно із Кримінальним кодексом України".
Стаття КК За що настає кримінальна відповідальність

Ст. 236 "Порушення правил екологічної безпеки"
Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки

Ст. 237 "Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення"
Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки

Ст. 238 "Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення"
Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою

Ст. 239 "Забруднення або псування земель"
Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля

Ст. 240 "Порушення правил охорони надр"
Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених
Ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря"
Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля

Ст. 242 "Порушення правил охорони вод"
Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля

Ст. 243 "Забруднення моря"
Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів

Ст. 244 "Порушення законодавства про континентальний шельф України"
Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей

Ст. 245 "Знищення або пошкодження лісових масивів"
Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом

Ст. 246 "Незаконна порубка лісу"
Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах

Ст. 247 "Порушення законодавства про захист рослин"
Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки

Ст. 248 "Незаконне полювання"
Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України

Ст. 249 "Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом"
Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду

Ст. 250 "Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів"
Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин

Ст. 251 "Порушення ветеринарних правил"
Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки

Ст. 252 "Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду"
Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

Ст. 253 "Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля"
Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків

Ст. 254 "Безгосподарське використання земель"
Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту

3. До інтегрованого об'єкту екологічного права, на мій погляд, слід віднести навколишнє природне середовище - саме таку назву має основний нормативно-правовий акт в галузі екології, а саме - Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2008 р.


4. Задача
У районну санітарно-епідемічну станцію (райсес) надійшла інформація від головного лікаря райлікарні про те, що до стаціонару на лікування з кооперативу "Промінь" доставлено 28 робітниць, які виконували просапні роботи на ділянці цукрового буряка. В інформації відмічалося, що за попереднім лабораторним дослідженням в організмі сапальниць виявлено концентрації патогенних мікроорганізмів і яєць гельмінтів, токсичних речовин і їх сполук понад допустимі кількості, затверджені Мінздравом України, що, напевно, стало результатом систематичного поливу угідь неочищеними стічними водами, використання отрутохімікатів для боротьби з бур'яном та шкідниками рослин.
Внаслідок проведеного райсес разом з органами системи Мінекобезлеки України комплексного аналізу ситуації встановлено, що наявність зазначених речовин у гумусному шарі грунту перевищена в 17 рази, у цукровому буряку - в 15 рази, а їх гранична концентрація в атмосферному повітрі перевищена в 12 разів, що створює небезпеку для здоров'я працюючих.
Крім того, при натурному обстеженні сільськогосподарських угідь у кооперативному яру виявлено 8 трупів диких кабанів, на узліссі - трьох лисиць.
Райсес передала наявні матеріали прокуророві району для вжиття заходів щодо захисту порушених екологічних прав громадян.
Визначити коло суспільних правовідносин. Чи є в даному випадку порушення екологічних прав? Якщо є, то які форми захисту ціх прав передбачає чинне законодавство?

1. Справа, що разглядається, регулюється нормами екологічного права, оскільки, саме вони (норми екологічного права) забезпечують додержання в суспільстві екологічної безпеки життєдіяльності людини.
2. Екологічні відносини, про які іде мова, виникають із приводу забезпечення екологічної безпеки довкілля, суспільства та громадян.
3. Об'єкти екологічних правовідносин:
- право громадян на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище;
- екологічна безпека життєдіяльності людини;
- дикі тварини та безпечні умови їх існування.
3. Суб'єкти екологічних правовідносин:
- постраждалі робітниці кооперативу "Промінь";
- кооператив "Промінь";
- районна санітарно-епідемічна станція;
- головний лікар районної лікарні;
- органи системи Мінекобезпеки України.
5. У справі, яка розглядається, було порушено право населення певного району, працівників кооперативу "Промінь" на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище (ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2008 р.).
Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995 р. в ред. від 12.12.2006 р. сільськогосподарська сировина має відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів і агрохімікатів.
Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, приймають органи державної санітарно-епідеміологічної служби і державної ветеринарної медицини відповідно до їх компетенції.
Порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 20 Закону України "Про пестициди і агрохімікати").
Так, відповідальність несуть особи, винні у забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, кормів, харчових продуктів, грунту, води, повітря.
Особи, винні у порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище й порушенні норм екологічної безпеки, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. "а", "б" ч. 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.
Як зазначається у ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", гарантії екологічних прав громадян забезпечуються:
- компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ в ред. від 01.01.2008 р.
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 1618 в ред. від 14.06.2007 р.
5. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 01.01.2008 р.
6. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 02.03.1995 р. в ред. від 12.12.2006 р.
7. Андрейцев В.І. Екологічне право: Навч. посібник. - К.: Вентурі, 2005. - 330 с.
8. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
9. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,
М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
10. Право собственности в Україні / Под. ред. Я. Н. Шевченко. - К.: Юмана, 2004. - 246 с.
11. Тищенко Г. В. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Юмана, 2001. - 256 с.
12. Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. - К.: Істина, 2005. - 776 с.
13. Цивільне право України: Академічний курс. У 2-х т. Т. 2: Підручник / За ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2003. - 520 с.
14. Цивільне право України: Навч. посібник / За ред. Р. О. Стефанчука. - К.: Прецедент, 2004. - 448 с.
15. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. Кн. 2 / За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 640 с.
16. //http://zakon.rada.gov.ua