Кр Обов'язки громадян у галузі екології

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Екологічне право"

ЗМІСТ

1. Обов'язки громадян у галузі екології 3
Вступ 3
1.1 Поняття і структура екологічного обов'язку 4
1.2 Види екологічних обов'язків громадян 5
Висновки 9
Тести 10
Відповіді на тести 13
2. Схема "Класифікація територій і об'єктів природно-заповідного фонду України" 15
3. Завдання № 3 16
4. Задача 17
5. Стислий огляд статей екологічної тематики російського журналу "Законность 21
Список використаної літератури 23


1. ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
ВСТУП
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Не останнє місце серед екологічних завдань, що постають перед державою, відіграє визначення і захист екологічних прав громадян, яким, своєю чергою, відповідають певні екологічні обов'язки.
Кореляція екологічних прав і обов'язків громадян створює режим найбільшого сприяння для життєдіяльності людей. Таке поєднання дає розумний баланс інтересів усіх суб'єктів екологічних правовідносин, сприяє досягненню гармонічної взаємодії природи і суспільства.
Будь-які суб'єктивні екологічні права можуть бути реалізовані лише через чиїсь екологічні обов'язки, і, навпаки, екологічні обов'язки припускають будь-чиє право вимагати їх виконання. Поза кореляцією дані категорії не можуть існувати.
Нижче будуть розглянуті основні обов'язки громадян в галузі екології.
1.1 ПОНЯТТЯ і СТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНОГО ОБОВ'ЯЗКУ
Екологічний обов'язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спирається на можливість державного примусу. У ній виражаються як особисті, так і суспільні екологічні інтереси.
Через екологічний обов'язок задовольняється інтерес управомоченого щодо будь-якого суб'єктивного екологічного права. Обов'язок відповідає також інтересам і правозобов'язаного суб'єкта. В екологічному праві обов'язок установлюється як в інтересах управомоченого, так і в екологічних інтересах держави в цілому.
Екологічний обов'язок є одним із способів забезпечення екологічних прав, умовою їх реальності й ефективності. Якщо суб'єктивне екологічне право – це сфера влади і волі індивіда, то екологічний обов'язок – сфера необхідності і підпорядкування.
Структура екологічного обов'язку містить такі елементи:
1) необхідність здійснювати певні дії або утримуватися від них;
2) необхідність для правозобов'язаної особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги управомоченого;
3) необхідність нести відповідальність за невиконання вимог, передбачених екологічним законодавством;
4) необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, щодо якого він має право (сервітут, емфітевзис, суперфіцій).
Якщо зміст суб'єктивного екологічного права утворює міра дозволеної поведінки, то зміст екологічного обов'язку становить міра належної, необхідної поведінки. Тому зміст екологічного обов'язку доцільно розглядати удвох аспектах:
1) в необхідності здійснювати активні позитивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства;
2) в необхідності утримуватися від дій, заборонених чинним екологічним законодавством. Такі екологічні обов'язки мають пасивний характер.
Екологічні права й обов'язки в екологічних правовідносинах – це не сама поведінка суб'єктів, а надання можливості або необхідності певної поведінки в межах норм екологічного права.
1.2 ВИДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ ГРОМАДЯН
Екологічні обов'язки, як і екологічні права, також можна диференціювати за різними підставами.
За юридичною силою, ступенем правової урегульованості виокремлюють:
а) конституційні;
б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин або пов'язаних з цим відносин;
в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами.
Екологічні обов'язки громадянина закріплені в Конституції України (ст. 66): "не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки".
До конституційних можна віднести також інші обов'язки, що трансформуються у сферу екологічного права:
– власність зобов'язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людини і суспільства (ч. 4 ст. 13);
– сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);
– неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права інших людей (ст. 68).
До другої групи належить низка обов'язків, що містяться в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-Xіі в ред. від 05.04.2009 р. (надалі – Закон).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону громадяни зобов'язані:
– берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
– здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
– не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
– вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
– компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни зобов'язані виконувати й екологічні обов'язки, передбачені в поресурсових законах і кодексах та деяких інших нормативних актах.
Коло екологічних обов'язків поширюється за рахунок їх закріплення, зокрема в підзаконних нормативних актів. Наприклад, у постанові Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1540 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (п. 27) визначаються додаткові обов'язки надрокористувачів:
– дотримуватися вимог, передбачених дозволом;
– надавати в установленому порядку спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр інформацію щодо користування надрами;
– забезпечувати збереження геологічних територій та об'єктів;
– дотримуватись інших умов, визначених угодою на користування надрами, тощо.
З урахуванням суб'єктного складу виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов'язки.
Загальні обов'язки притаманні всім без винятку громадянам як суб'єктам екологічного права.
Спеціальні обов'язки передбачені чинним поресурсовим екологічним законодавством і базуються на загальних положеннях права власності та природокористування, забезпечення вимог екологічної безпеки тощо. Втім, поряд з цим, вони містять обов'язки, зумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями правового режиму експлуатації відповідного об'єкта.
Особливу групу становлять обов'язки, які характерні при введенні режиму надзвичайного стану, при оголошенні місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Екологічні обов'язки також можна поділити на майнові і немайнові.
До майнових належать обов'язки:
– компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля;
– вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
– компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об'єктів і видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку;
– впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей тощо.
До немайнових належать обов'язки:
– берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства;
– здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб'єктів;
– провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності тощо.


ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.
1. В умовах інтенсивного використання природних ресурсів та їх відновлення, формування ринкових відносин в економіці України, екологічної обстановки, яка останнім часом загострилася, важливого значення набуває проблема чіткого визначення в законодавстві екологічних прав та обов'язків громадян, меж їх здійснення, основних форм охорони і захисту порушених екологічних прав.
2. Екологічні права та обов'язки громадян України – це система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері. Найбільш повно екологічні права та обов'язки визначені в Законі України "Про охорону навколишньої природного середовища".
3. Екологічний обов'язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спирається на можливість державного примусу. У ній виражаються як особисті, так і суспільні екологічні інтереси. Екологічний обов'язок є одним із способів забезпечення екологічних прав, умовою їх реальності й ефективності.
4. Екологічні обов'язки в екологічних правовідносинах – це не сама поведінка суб'єктів, а надання можливості або необхідності певної поведінки в межах норм екологічного права.
5. Екологічні обов'язки можна диференціювати за різними підставами. За юридичною силою, ступенем правової урегульованості виокремлюють: конституційні; встановлені в спеціальних законах; передбачені підзаконними нормативними актами та договорами. З урахуванням суб'єктного складу виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов'язки. Екологічні обов'язки також можна поділити на майнові і немайнові.
ТЕСТИ
1. До якої сфери суб'єкта екологічних правовідносин належить екологічний обов'язок?
а) волі;
б) влади;
в) вірне "а" і "б";
г) необхідності й підпорядкування.

2. Інтересам яких суб'єктів екологічних правовідносин відповідає екологічний обов'язок?
а) правозобов'язаних;
б) управомочених;
в) держави в цілому;
г) правильно все зазначене вище.

3. Що складає зміст суб'єктивного екологічного обов'язку?
а) міра належної поведінки;
б) міра необхідної поведінки;
в) вірне "а" і "б";
г) міра дозволеної поведінки.

4. Які екологічні обов'язки мають активний характер?
а) здійснювати позитивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства;
б) утримуватися від дій, заборонених чинним екологічним законодавством;
в) вірне "а" і "б";
г) немає правильної відповіді.
5. Які екологічні обов'язки мають пасивний характер?
а) здійснювати позитивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства;
б) утримуватися від дій, заборонених чинним екологічним законодавством;
в) вірне "а" і "б";
г) немає правильної відповіді.

6. Які елементи містить структура екологічного обов'язку?
а) необхідність здійснювати певні дії або утримуватися від них;
б) необхідність правозобов'язаної особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги управомоченого;
в) необхідність нести відповідальність за невиконання вимог, передбачених екологічним законодавством;
г) правильно все зазначене вище.

7. На які види поділяються екологічні обов'язки залежно від ступеня правової урегульованості?
а) конституційні, встановлені в спеціальних законах, передбачені підзаконними нормативними актами і договорами;
б) конституційні, загальні та спеціальні;
в) загальні та спеціальні;
г) майнові й немайнові.

8. На які види поділяються екологічні обов'язки з урахуванням суб'єктного складу?
а) конституційні, встановлені в спеціальних законах, передбачені підзаконними нормативними актами і договорами;
б) конституційні, загальні та спеціальні;
в) загальні та спеціальні;
г) майнові й немайнові.

9. Який обов'язок відноситься до майнових екологічних обов'язків?
а) берегти природу;
б) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
в) раціонально використовувати природні багатства;
г) здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки.

10. Який обов'язок відноситься до немайнових екологічних обов'язків?
а) провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності тощо;
б) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля;
в) компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи;
г) впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей тощо.


ВІДПОВІДІ НА ТЕСТИ
1. Правильна відповідь: г)
Див.: Тищенко Г. В. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Юмана, 2001. – С. 71.
2. Правильна відповідь: г)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 75.
3. Правильна відповідь: в)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 75.
4. Правильна відповідь: а)
Див.: Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 68.
5. Правильна відповідь: б)
Див.: Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 68.
6. Правильна відповідь: г)
Див.: Крассов О. И. Экологическое право: Учебник. – М.: Дело, 2001. –
С. 119.
7. Правильна відповідь: а)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 76.
8. Правильна відповідь: в)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 76.
9. Правильна відповідь: б)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 77.
10. Правильна відповідь: а)
Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – С. 77.

2. СКЛАСТИ СХЕМУ "КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ І ОБ'ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ"

3. ЗАВДАННЯ № 3

До органів загальної компетенції у сфері природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки відносяться:
– Кабінет Міністрів України;
– Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
– місцеві державні адміністрації;
– виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах делегованих повноважень органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (Розділ іV Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-Xіі в ред. від 05.04.2009 р.).


4. ЗАДАЧА
Громадянин Мішин Л. звернувся зі скаргою до прокуратури на державне управління екологічної безпеки області, яке, на його думку, винне у перекрученні екологічної інформації. Зокрема, дані його екологічного бюлетеня, що були опубліковані три місяці тому в міській пресі, характеризують екологічну обстановку міста як цілком сприятливу для проживання.
Однак, як стало відомо з повідомлень місцевого радіо, тільки завод хімічних реактивів через застаріле устаткування щоденно викидає в навколишнє природне середовище близько 15 видів шкідливих речовин і сполук, які перевищують граничнодопустимі концентрації в 20-40 рази: окислів азоту – в 45 рази, міді – 38, олова – 29, свинцю – в 36 рази. Аналогічні факти наводилися і у виступі головного санітарного лікаря міста на сесії міської Ради. Крім того, у його виступі вказувалось на різке збільшення захворюваності населення внаслідок погіршення екологічної обстановки в місті.
1. Визначити коло суспільних правовідносин, що склалися.
2. Чи є порушення екологічних прав у даному казусі.
3. Вирішити справу по суті висунутих вимог.

1. Правовідносини, що склалися, належать до сфери екологічного права, оскільки вони торкаються права громадян на інформацію про стан навколишнього природного середовища (екологічну інформацію).
2. Зазначені правовідносини пов'язані із захистом екологічних прав громадян.
3. Об'єкт екологічних правовідносин: право громадян на інформацію про стан навколишнього природного середовища (екологічну інформацію).
4. Суб'єкти екологічних правовідносин у наданій справі:
– громадянин Мішин Л.;
– Державне управління екологічної безпеки області
– органи ЗМІ;
– прокуратура;
– завод хімічних реактивів.
5. Відповідно до статті 25 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-Xіі в ред. від 05.04.2009 р. інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) – це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:
– стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів – землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;
– біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища;
– джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;
– загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;
– екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
– витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.
Екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних факторів на здоров'я людей; негайного інформування про надзвичайні екологічні ситуації; передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації; забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.
В наданому казусі присутні ознаки порушення екологічних прав громадян, оскільки ст. 68 (п. "л") згаданого Закону визнає, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.
Це порушення тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до ст. 91-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – "Відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації", в якій зазначено, що відмова від надання чи несвоєчасне надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством, тягне за собою накладення штрафу на службових та посадових осіб від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. СТИСЛИЙ ОГЛЯД СТАТЕЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕМАТИКИ РОСІЙСЬКОГО ЖУРНАЛУ "ЗАКОННОСТЬ"
"Законность" – щомісячний правовий науково-практичний журнал, який видається із 1934 р. Його засновником є Генеральна прокуратура РФ.
За неможливістю у межах цієї контрольної роботи оглянути зміст окремих статей екологічної тематики внаслідок їх значної кількості, доцільно зазначити коло питань, яких стосуються ці статті, це:
1) поняття і зміст природоохоронної діяльності прокуратури;
2) мета і першочергові завдання природоохоронної діяльності прокуратури;
3) відмінність природоохоронної діяльності прокуратури від природоохоронної діяльності спеціально уповноважених державних органів, наділених функціями екологічного контролю;
4) сучасний стан природоохоронної діяльності прокуратури;
5) основні проблеми (питання), успішне вирішення яких буде сприяти вдосконаленню природоохоронної діяльності прокуратури;
6) проблеми, що виходять за межі природоохоронної та іншої діяльності прокуратури, вирішення яких сприятиме вдосконаленню не лише природоохоронної, але й всієї діяльності прокуратури;
7) формування здорового екологічного світогляду;
8) впровадження в життя принципу невідворотності відповідальності за вчинення екологічних правопорушень;
9) підвищення правового статусу державних інспекторів-екологів і санітарних лікарів;
10) вдосконалення екологічного законодавства;
11) проблеми прокурорського нагляду в цілому і всієї іншої діяльності прокуратури, вирішення яких сприятиме вдосконаленню природоохоронної діяльності прокуратури;
12) проблеми власне природоохоронної діяльності прокуратури, вирішення яких сприятиме вдосконаленню не лише цієї діяльності, а й до певної міри інших ділянок діяльності прокуратури;
13) спеціалізація прокурорів і слідчих в галузі природоохоронної діяльності;
14) вдосконалення методичного забезпечення природоохоронної діяльності прокуратури;
15) вдосконалення аналітичної роботи прокуратури в частині її природоохоронної діяльності;
16) вдосконалення взаємодії прокурорів з природоохоронними й іншими органами;
17) проблеми вдосконалення окремих напрямків природоохоронної діяльності прокуратури;
18) підвищення якості участі прокурорів в судах при розгляді справ про екологічні правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР в ред. від 04.06.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
3. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,
М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – 384 с.
4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ііі в ред. від 02.02.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X в ред. від 16.02.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
6. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР в ред. від 19.06.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
7. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
8. Крассов О. И. Экологическое право: Учебник. – М.: Дело, 2001. – 422 с.
9. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-Xіі в ред. від 09.04.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
10. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.1992 р. № 2456-Xіі в ред. від 16.02.2010 р.
11. Тищенко Г. В. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Юмана, 2001. – 256 с.