Кр СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Екологічне право" на тему:
СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

ПЛАН

Вступ 3
1. Сутність і зміст основних екологічних прав громадян,
способи їх забезпечення 5
2. Поняття правової охорони екологічних прав 8
3. Співвідношення форм і способів захисту екологічних прав 8
Висновки 12
Задача № 19 13
Задача № 20 19
Список використаної літератури 21


ВСТУП
В умовах інтенсивного використання природних ресурсів та їх відновлення, формування ринкових відносин в економіці України, екологічної обстановки, яка останнім часом загострилася, важливого значення набуває проблема чіткого визначення в законодавстві екологічних прав та обов'язків громадян, меж їх здійснення, основних форм охорони і захисту порушених екологічних прав [14, с. 5].
Суб'єктивне екологічне право громадян являє собою правову форму реалізації їх екологічних інтересів, основою виникнення і задоволення яких є їх екологічні потреби [2, с. 21].
Екологічний інтерес - це ставлення до певних екологічних об'єктів, що існують у громадян. Втім, можливі ситуації, коли екологічні інтереси задовольняються без нормативно встановленого суб'єктивного права громадян. При цьому деякі екологічні права громадян можна віднести до природних прав, невідчуджуваних. Вони являють собою вищу соціальну цінність і існують невід'ємно від особистості, життєдіяльності громадянина. Незалежно від їх правового закріплення ці права є безпосередньо чинними, перебувають під захистом держави і відповідають міжнародним стандартам у галузі прав людини [15, с. 91].
Екологічні права як вид суб'єктивних прав являють собою сукупну міру можливої поведінки в галузі приналежності екологічних об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
Це означає, що законодавство надає громадянину юридичну можливість:
- користуватися навколишнім природним середовищем як природною сферою, придатною для життя і такою, яка відповідає вимогам екологічної безпеки;
- домагатися від держави, всіх інших осіб виконання ними обов'язків по використанню, відтворенню й охороні довкілля, забезпеченню його екологічної безпеки;
- звертатися в необхідних випадках за захистом свого порушеного суб'єктивного права.
Про способи й форми захисту екологічних прав громадян і піде мова у наданій контрольній роботі.


1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОСНОВНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН, СПОСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Екологічні права і обов'язки громадян України - це система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов'язань в екологічний сфері [13, с. 115].
Найбільш повно екологічні права визначені в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2008 р. (надалі - Закон).
Кожний громадянин України має право на (ст. 9 Закону):
- безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;
- участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;
- участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
- здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
- об'єднання в громадські природоохоронні формування;
- вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;
- участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;
- одержання екологічної освіти;
- подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;
- оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Екологічні права громадян забезпечуються такими способами:
- проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;
- обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;
- участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;
- здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації [13, с. 117].
Екологічні права громадян мають певні, притаманні лише їм властивості, які обумовлені екологічними факторами. До них належать:
1) спрямованість здійснення екологічних прав громадян, яка пов'язана з задоволенням екологічних потреб і забезпеченням реалізації екологічних інтересів;
2) пріоритет екологічних прав громадян у загальній системі прав людини і громадянина. Він обумовлений змістом основних, природних прав на екологічну безпеку і безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
3) при встановленні екологічних прав громадян враховуються закони природи, згідно з якими розвиваються екологічні об'єкти;
4) екологічний фактор визначає установлення форм належності природних об'єктів відповідним суб'єктам;
5) зміст екологічних прав обумовлено принципами екологічного права як самостійної галузі права;
6) екологічні права здійснюються в основному під контролем держави. Забезпечення екологічних прав є головним завданням екологічної політики держави;
7) особливості екологічних прав обумовлюють необхідність вибору оптимальних і ефективних правових способів і форм їх захисту [16, с. 303].
Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому Законом та іншим законодавством України.
Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством (ст. 11 Закону).
Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
2. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ
Правова охорона екологічних прав являє собою систему приписів, закріплених у законодавстві, що забезпечують міру дозволеної і належної поведінки суб'єктів [12, с. 281].
Охорона прав зводиться до правотворчої діяльності у встановленні охоронних норм у статиці (в об'єктивному змісті), виявляється в період нормального (без перешкод) здійснення екологічних прав, а захист настає в разі порушення прав із метою їх відновлення, де необхідно застосувати примус з боку компетентних органів [12, с. 282].
Про захист прав громадян у сфері екології йдеться в ст. 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно з якою держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.
Зокрема, конкретні органи державного управління зобов'язуються надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні ними своїх екологічних прав. Порушені права громадян повинні бути відновлені, а їх захист можливий як в адміністративному, так і в судовому порядку.
3. СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМ І СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ
Способи і форми захисту необхідно розглядати як явища не тотожні.
Форми захисту - це адміністративний, судовий, громадський, самозахист, звертання до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо, а способи захисту в екологічному законодавстві, на відміну від цивільного (ст. 16 ЦК України), не містяться в узагальненому виді [13, с. 118].
Зокрема, до способів захисту екологічних прав можна віднести такі види:
1) визнання екологічних прав;
2) відновлення порушеного права;
3) припинення, що перешкоджає здійсненню права або порушує його;
4) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної шкоди (екологічної шкоди);
5) зміна правовідношення;
6) припинення правовідношення; визнання незаконним рішень чи дій (бездій) органів державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб;
7) інші способи, встановлені в нормативно-правових актах [13, с. 119].
Адміністративна форма захисту регламентується ст. 40 Конституції України, Законом України "Про звернення громадян" від від 02.10.1996 р. в ред. від 09.02.2005 р., відповідно до яких громадяни можуть звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності зі зверненнями, зокрема зауваженнями, пропозиціями і скаргами, у тому числі й із екологічних питань.
Особи, яким направлені такі звернення, повинні їх розглянути і дати обгрунтовану відповідь у місячний термін.
Проте місячний термін розгляду звернень громадян може бути продовжений керівником відповідного органу або його заступником, якщо вирішити порушене питання в цей строк неможливо. Вони встановлюють необхідний термін для його розгляду. При цьому загальний строк вирішення звернення не може перевищувати 45 днів (ст. 20 Закону України "Про звернення громадян").
Однією з головних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері екології є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що призвели до порушення екологічних прав громадянина.
До громадського порядку захисту можна віднести:
1) референдум;
2) громадські (публічні) слухання;
3) загальні збори громадян за місцем проживання;
4) залучення експертів від громадськості в робочі групи з екологічних питань, утворених органами влади, участь у проведенні державної екологічної експертизи, а також проведення експертизи громадської;
5) збори, мітинги, походи, демонстрації;
6) роботу з депутатами.
Як самостійну форму захисту природних екологічних прав необхідно розглядати самозахист. Можливість заперечувати право не в компетентних органах є характерною рисою самозахисту, що відрізняється від інших форм захисту.
Способи самозахисту можуть бути визначені в законі чи договорі. Характерно, що кількість способів самозахисту не обмежується. Вони можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі, проте лише з дотриманням умов правомірної реалізації [15, с. 94].
Особа може самостійно вибирати способи самозахисту з урахуванням змісту порушеного права, характеристики протиправної поведінки. Втім, обраний спосіб самозахисту не може суперечити вимогам закону.
Під самозахистом екологічних прав розуміють передбачені моральними засадами суспільства та нормами законодавства, у певних випадках визначених у договорі, дії особи (тобто застосування засобів протидії), які наділені зазначеним правом, спрямовані на забезпечення недоторканності права, припинення порушення і ліквідацію наслідків [15, с. 95].
До форм правового захисту прав громадянина належить, зокрема, судовий захист, що є найефективнішим механізмом у цій сфері.
Проведення і реалізація судово-правової реформи в Україні забезпечує пріоритет прав у всіх сферах життя суспільства. Право на судовий захист є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах.
Стаття 55 Конституції України містить норму, що встановлює право кожного звертатися до суду, якщо:
а) його права і свободи порушені чи порушуються;
б) створені чи створюються перешкоди для реалізації прав або свобод;
в) мають місце інші обмеження прав і свобод.
Зазначені положення трансформуються і на екологічні права, що порушені.
Належна реалізація екологічних прав повинна забезпечуватися не лише гарантіями, але дією всієї системи екологічного законодавства щодо їх забезпечення, зокрема:
- нормуванням якості навколишнього природного середовища;
- екологічним страхуванням;
- державним контролем за станом довкілля;
- дотриманням екологічного законодавства.


ВИСНОВКИ
Отже, екологічні права та обов'язки громадян України - це система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері. Найбільш повно екологічні права та обов'язки визначені в Законі України "Про охорону навколишньої природного середовища" (ст.ст. 9-12).
Відповідно до цього Закону громадянин України має право на: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; одержання у встановленому порядку повної і достовірної екологічної інформації тощо.
До того ж і в Конституції України записано, що кожна людина має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення" (ст. 50).
Аналогічні формулювання пояснюються тим, що таке право - одне з головних прав людини. Йому відповідає обов'язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення й оздоровлення навколишнього природного середовища.
Всі екологічні права громадян захищаються і відновлюються в судовому порядку.
Поряд з правами Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає щодо громадян і деякі обов'язки. Так, громадяни зобов'язані: берегти, охороняти і раціонально використовувати природні багатства; не порушувати екологічні права інших суб'єктів; компенсувати заподіяні ними збитки тощо.
Задача 19
Податкова інспекція звернулася до районного суду із заявою про стягнення платежів з гр. Бойка Ф. за використання ним водних ресурсів і загальнопоширених корисних копалин.
У суді Бойко Ф. пояснив, що на земельній ділянці, яка виділена йому і передана для ведення фермерського господарства, міститься ставок, який він використовує для напування худоби, є також запаси глини, гравію та піску, які він використовував для будівництва господарських споруд та шляхів. Такі ресурси, на його думку, він має право використовувати безоплатно, враховуючи, що періодично і вчасно вносить земельний податок за передану у його власність землю.
Розкрити особливості даних правовідносин.
Дати аналіз основних екологічних обов'язків громадян.
Вирішити справу.

Коло правовідносин, яких стосується дана справа, пов'язане із визначенням прав власника земельної ділянки та регулюванням його обов'язків щодо сплати зборів за спеціальне використання природних ресурсів: водних - ставка, який гр. Бойко Ф. використовує для напування худоби, надр - використання ним запасів глини, гравію та піску для будівництва господарських споруд і прокладання доріг.
Основні екологічні обов'язки громадян України визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2008 р. (ст. 12).
Відповідно до згаданої статті громадяни України зобов'язані:
- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗКУ право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗКУ).
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно зі ст. 90 ЗКУ власники земельних ділянок мають право:
1) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
2) самостійно господарювати на землі;
3) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
4) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
5) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
6) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Власники земельних ділянок зобов'язані (ст. 91 ЗКУ):
- забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
- своєчасно сплачувати земельний податок;
- не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
- підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
- своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
- дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.
Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог (ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"):
- раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;
- здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
- здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;
- застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;
- збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;
- здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання (ст. 43 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.
Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок її стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міста загальнодержавного значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.
Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Плата за спеціальне водовикористання справляється з метою забезпечення раціонального використання та охорони вод, відновлення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об'єктів і за скидання в них забруднюючих речовин (ст. 30 Водного кодексу України).
До спеціального використання водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарських потреб, а також потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв і установок або без їх застосування, що впливає на якісні і кількісні показники стану водних ресурсів.
Спеціальне використання водних ресурсів можливо лише за наявності відповідного дозволу, порядок видачі якого затверджений Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня від 1992 р. № 459 в ред. від 23.05.2007 р.
Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є суб'єкти підприємницької діяльності - водокористувачі незалежно від форм власності, які є юридичними особами (гр. Бойко Ф. є фермером).
Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.
Отже, за всіма ознаками гр. Бойко Ф. має сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки використовує внутрішній водний ресурс (ставок) для напування худоби (тобто у сільськогосподарських цілях).
Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння.
Надра надаються лише в користування, бо вони є власністю держави.
Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності. Від його сплати звільняються землевласники, землекористувачі, що добувають корисні копалини без подальшої їх реалізації (тобто для власних потреб) (ст. 29 Кодексу про надра).
Таким чином, проаналізувавши справу, можна зробити такі висновки.
Гр. Бойко Ф. не повинен сплачувати збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин, оскільки він використовує їх загальнопоширені види (глину, пісок тощо) для власних потреб (ст. 95 ЗКУ, ст. 29 Кодексу про надра).
Втім, гр. Бойко Ф. має сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів, тому що, будучи фермером, він використовує ставок для сільськогосподарських потреб (для напування худоби) (ст. 30 Водного кодексу України).


Задача № 20
Пенсіонери Гаркуша С., Петренко К. та Куценко Н. звернулися до суду із заявою про захист екологічних прав, які систематично порушувалися їх сусідом Касаткіним Г. На обгрунтування своїх позовних вимог вони вказали, що Касаткін Г., порушивши встановлені норми, обладнав на дорозі загального користування, яка веде до річки, капітальну теплицю для вирощування квітів, позбавивши їх тим самим можливості користуватися не тільки землями загального користування (призначення), а й водоймою, що знаходиться поряд та з якої він забирає воду для поливу городу і вирощування квітів. Крім того, Касаткіи Г. займається виготовленням з мармуру та інших каменів різних скульптур, використовуючи для обробки спеціальні пневматичні пристрої (турбінки), які створюють у процесі експлуатації неможливі для відпочинку шумові впливи.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши у своїй ухвалі на непідвідомчість розгляду даного спору в судових органах.
Дати характеристику правовідносин, що склалися.
Чи допущено в даному казусі порушення екологічних прав громадян?
Розглянути справу по суті висунутих позовних вимог.

У наданому випадку допущено порушення екологічних прав громадян, а саме - права на здійснення загального використання природних ресурсів (п. "г" ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. в ред. від 01.01.2008 р., надалі - Закон).
Крім того, судом порушено право громадян на подання до суду позовів в разі заподіяння шкоди їх здоров'ю внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище, яке сталося внаслідок дій певних осіб (п. "з" ст. 9 Закону).
У частині 1 статті 38 Закону вказано, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України (ч. 2 ст. 38 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Отже, суд необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши у своїй ухвалі на непідвідомчість розгляду даного спору в судових органах.
Г. Касаткін, здійснюючи спеціальне водокористування, був зобов'язаний не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам (п. 5 ст. 44 Водного кодексу України). Отже, суду необхідно було вирішити питання про його відповідальність за порушення правил спеціального водокористування (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).
Крім того, Г. Касаткін має нести відповідальність за використання для виготовлення скульптур спеціальних пневматичних пристроїв, які створюють у процесі експлуатації неможливі для відпочинку оточуючих шумові впливи (п. п. "а" і "е" ч. 3 ст. 68 Закону).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р.
№ 393/96-ВР в ред. від 09.02.2005 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
7. Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня від 1992 р. № 459 в ред. від 23.05.2007 р.
8. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посібник. - К.: Атіка, 2002. - 332 с.
9. Бачинский Г. А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. К.: Наукова думка, 1991. - 290 с.
10. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник для вузів. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
11. Боголюбов С. А. Экологическое право: Учебник для вузов. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 448 с.
12. Бринчук М. М. Экологическое право: (Право окружающей среды): Учебник. - М.: Юристъ, 2002. - 686 с.
13. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
14. Розовский Б. Г. Правовое регулирование рационального природопользования. - К.: Наукова думка, 1981. - 250 с
15. Тищенко Г. В. Екологічне право: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак-в. - К.: Юмана, 2001. - 256 с.
16. Экология: Юридический энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 444 с.