завдання ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА КОМПЛЕКСИ

Тема 1. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА КОМПЛЕКСИ
Завдання
1. Фермер Петренко, у власність якому разом із земельною ділянкою був переданий ставок (площею 2 га), заборонив водопій худоби та купання в ньому, мотивуючи це тим, що власник згідно із Конституцією розпоряджається об'єктом власності на свій розсуд.
Вирішіть справу.

Розв'язання:
Дійсно, у частині 1 ст. 41 Конституції України зазначається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 78 Земельного кодексу України (ЗКУ) говориться: право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Крім того, із ч. 2 ст. 79 ЗКУ випливає, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на водні об'єкти, які на ній знаходяться. Власники земельних ділянок мають право використовувати ці водні об'єкти у встановленому порядку для власних потреб (п. "г" ст. 90 ЗКУ).
Проте у власників земельних ділянок є не лише права, але й обов'язки (ст. 91 ЗКУ). Так, вони зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 98 ЗКУ власники або землекористувачі земельних ділянок мають право земельного сервітуту, тобто право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Встановлення земельного сервітуту не призводить до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Отже, відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 99 ЗКУ власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення на ділянці фермера Петренка права поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на неї. Можуть встановлюватися й інші земельні сервітути (наприклад, купання у цьому водойомі).
Таким чином, рішення фермера Петренка заборонити водопій худоби та купання в ньому іншим землекористувачам, має бути оскаржено до суду.


2. На території заповідника був затриманий гр. Червоний, який на приватному автомобілі віз горіхові дрова, заготовлені для приготування м'ясних страв (шашликів). Крім того, працівник ДАІ виявив у автомобілі 2 мішки піску та 1 мішок глини, які гр. Червоний планував використати як будівельний матеріал при спорудженні стаціонарного мангалу. Свої дії гр. Червоний пояснив тим, що згідно із Конституцією України власником природних ресурсів визнано український народ, а він особисто діяв від його імені.
Вирішіть справу.

Розв'язання:
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Проте від імені Українського народу права власника здійснюють не окремі громадяни, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ч. 2 ст. 13 Конституції України). А кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ч. 3 ст. 13 Конституції України).
Природні заповідники включаються до земель природно-заповідного фонду України (ст. 44 ЗКУ), тобто вони мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність (ст. 43 ЗКУ).
Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ч. 2 ст. 45 ЗКУ).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 р. території природних заповідників є власністю Українського народу. На їх землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів (ч. 3 ст. 7 Закону).
Отже, гр. Червоний, який на території заповідника збирав горіхові дрова для приготування шашликів, а також здобув пісок і глину для спорудження стаціонарного мангалу, діяв не від імені Українського народу, а у своїх власних інтересах, порушивши при цьому вимоги щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за що відповідно до п. "е" ч. 2 ст. 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" він несе юридичну (у наданому разі - адміністративну) відповідальність.

3. При паюванні земель сільськогосподарського підприємства в Коростишівському р-ні Житомирської області 12 громадян отримали у власність земельні ділянки в межах одного масиву, де в подальшому були виявлені поклади чорного мармуру. Громадяни вирішили продати належні їм земельні ділянки комерційній структурі, яка обіцяла організувати отримання у власність громадян рівновеликих земельних ділянок у іншому місці.
Вирішіть справу.

Розв'язання:
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) в колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам.
Як зазначається у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 р., пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває лише після припинення членства в підприємстві.
Отож, будучи членами колективного сільськогосподарського підприємства, громадяни не мають права продавати належні їм земельні ділянки будь-кому. Так само, як і будь-які комерційні структури не мають жодного відношення до отримання у власність громадян земельних ділянок. Відповідно до п. 4 згаданого Указу Президента України рішення щодо затвердження розмірів земельної частки (паю), їх місцерозташуванню приймається районною державною адміністрацією.