К ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

 КУРСОВА РОБОТА

 з дисципліни "Господарське право"

 на тему:

 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

 ЗМІСТ

 Вступ .............................................................................................................. 3

 Розділ 1 Поняття та характерні риси господарських товариств ................... 6

 Розділ 2 Загальна характеристика правового становища
акціонерних товариств ................................................................... 11

 2.1 Правовий зміст корпоративного управління ................................ 11

 2.2 Поняття та ознаки акціонерного товариства ................................ 12

 2.3 Відмінності між відкритим
та закритим акціонерним товариством .......................................... 16

 Розділ 3 Особливості правового становища відкритих акціонерних
товариств, створених у процесі приватизації ................................ 18

 Висновки ...................................................................................................... 29

 Список використаної літератури ................................................................. 31

 ВСТУП

 Актуальність теми дослідження. Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб'єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами-невласниками та рядом інших причин.

 Створення в процесі корпоратизації та приватизації в Україні значної кількості акціонерних товариства, залучення до сфери акціонерної справи нових суб'єктів, у тому числі широких верств населення, що не мають достатньо досвіду та не знаються на тонкощах корпоративного управління, недосконалість корпоративного законодавства породили ряд проблем, від вирішення яких залежить подальший розвиток акціонерного руху в Україні, ефективність управління створеними товариствами, дотримання прав та інтересів акціонерів.

 Указом Президента України від 21.03.2002 р. "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" визнано необхідним подальше вдосконалення правових засад корпоративного управління у акціонерних товариствах, що забезпечило б, зокрема, врегулювання відносин між органами управління акціонерного товариства з чітким визначенням компетенції кожного з них, у тому числі:

 - розширення кола повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам управління;

 - подальше утвердження спостережної ради як органу управління товариством, який представляє та здійснює захист інтересів акціонерів;

 - визначення порядку делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління.

 Час від часу законодавство про акціонерні товариства зазнає змін, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні корпоративного управління.

 Дослідженням проблем правового становища акціонерних товариств займалися такі відомі вітчизняні та зарубіжні (російські) науковці, як Балабанов І. Т., Бенедисюк І. В., Вінник О. М., Глушецький А. К., Долінська В. В., Зеленюк М.І. Ю Карлін М.І., Кашанина Т. В., Кібенко Є. Р., Кисельов О. П., Лаптєв В. В, Мамутов В. К., Петражицький Л.І., Саніахметова Н. О., Спасибо-Фатєєва І. В., Тарасов І. Т., Щербина В. С. та ін.

 Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є правове становище акціонерних товариств.

 Предмет дослідження - норми Конституції України, Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", що визначають правовий статус господарських, зокрема акціонерних, товариств.

 Мета роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу правового статусу акціонерних товариств.

 Методи дослідження: логіко-юридичний, історичний, описовий, порівняльний, структурного аналізу і синтезу.

 Для досягнення мети дослідження вирішувались такі завдання:

 - з'ясувати поняття та характерні риси господарських товариств;

 - розглянути правовий зміст корпоративного управління;

 - визначити поняття та ознаки акціонерного товариства;

 - встановити відмінності між відкритим та закритим акціонерним товариством;

 - охарактеризувати особливості правового становища відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації.

 Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури.

 РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРНІ РИСИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

 Господарськими товариствами є юридичні особи, статутний (складений) капітал яких поділений на частки між учасниками. Статутний капітал існує у товариствах з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерному товаристві, а складений - у повному та командитному товариствах [11, с. 36].

 Правове становище господарських товариств регулюється статтями 113-162 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статтями 79-92 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. в ред. від 20.06.2007 р.

 Серед характерних рис господарських товариств найважливішими є такі:

 1) універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових господарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

 2) наявність статусу юридичної особи;

 3) основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

 4) корпоративний характер управління - учасниками товариства (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

 5) подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;

 6) можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з п'яти, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство;

 7) наявність в учасників господарських товариств корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації [32, с. 51].

 Поняття "учасники товариства" є узагальнюючим поняттям, оскільки у деяких видах господарських товариств їх учасники мають власне найменування, зокрема це стосується акціонерних товариств, учасники яких іменуються акціонерами, у командитному товаристві - повними учасниками та вкладниками [26, с. 95].

 У найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: повне товариство, акціонерне товариство тощо.

 Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.

 На відміну від Закону України "Про господарські товариства", ст. 114 ЦК України передбачає можливість створення господарського товариства (за винятком повного і командитного товариств) однією особою, яка стає його єдиним учасником.

 Законодавством України можуть бути встановлені обмеження щодо участі у господарських товариствах певних юридичних осіб. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" державним підприємствам (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) заборонено бути засновниками господарських товариств, кооперативів.

 Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:

 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

 3) одержаних доходів;

 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

 Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

 Учасник господарського товариства має право передати в рахунок сплати вкладу до статутного капіталу право на користування земельною ділянкою, власником якої він є, та право на об'єкти інтелектуальної власності.

 Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою між учасниками товариства, а у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу товариств і підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

 Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

 У рахунок сплати вкладу до статутного капіталу вносяться права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, що вносяться як вклади до статутного капіталу, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні.

 Права учасників господарського товариства встановлені у ст. 116 ЦК України, відповідно до якої вони мають право:

 1) брати участь в управлінні справами товариства у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

 2) брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

 3) вийти у встановленому порядку з товариства;

 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом;

 6) мати інші права, встановлені законом та установчим документом товариства.

 Учасники господарського товариства мають не тільки права, а й несуть певні обов'язки, а саме:

 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

 4) мати інші обов'язки, встановлені законом та установчим документом (ст. 117 ЦК України).

 Таким чином, товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

 Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

 РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

 2.1 Правовий зміст корпоративного управління

 За законодавством більшості держав акціонерним товариством вважається господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, права на які посвідчуються акціями, що дають його учасникам право на одержання частки прибутку (дивіденди), на одержання частини майна при ліквідації товариства, а також на участь в управлінні (за винятком окремих видів привілейованих акцій) [24, с. 167].

 Широко використовується термін "корпоративне управління" (Corporate Governance), що визначає систему виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає інтереси власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в межах норм чинного законодавства [18, c. 43].

 Згідно з визначенням Світового Банку, корпоративне управління поєднує в собі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання в приватному секторі, що дозволяє товариствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси акціонерів та суспільства в цілому [15, с. 30].

 Головними характерними рисами ефективного корпоративного управління є:

 1) прозорість (розкриття) відповідної фінансової інформації та інформації про діяльність товариства, а також здійснення контролю за діяльністю правління;

 2) всебічний захист прав та прерогатив акціонерів;

 3) незалежність спостережної ради у визначенні стратегії товариства, затвердженні бізнес-планів і важливих господарських рішень, наймі членів правління, моніторингу його діяльності та звільнення членів правління у разі необхідності [19, с. 11].

 2.2 Поняття та ознаки акціонерного товариства

 Згідно зі статтею 152 ЦК України акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

 Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

 Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

 Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом.

 Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.

 Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом [22, c. 67].

 Стаття 153 ЦК України регламентує створення акціонерного товариства. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

 Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню [15, с. 211].

 Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

 Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

 Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

 Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

 Згідно зі ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК України, має містити відомості про:

 - розмір статутного капіталу;

 - умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їх номінальну вартість і кількість;

 - права акціонерів;

 - склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

 У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

 Акціонерне товариство можна вважати формою об'єднання підприємців та їх капіталів для одержання прибутку.

 Характерні риси акціонерного товариства (АТ) такі:

 - це господарська організація корпоративного типу;

 - різновид господарського товариства;

 - має статус юридичної особи;

 - наявність власного майна, тобто майна, що належить AT на праві власності (коштів і майна, сплачених за акції, виготовленої продукції, отриманих прибутків, майна, придбаного за рахунок власних або позикових коштів та на інших законних підставах);

 - поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

 - відповідальність акціонерного товариства за своїми зобов'язаннями тільки майном, що належить йому на праві власності;

 - відсутність у акціонерів додаткової майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

 - мінімальне число засновників - 2 (за винятком випадків створення AT на базі державних підприємств у процесі корпоратизації і приватизації, де засновником є одна особа - уповноважений орган держави);

 - засновники - фізичні та/або юридичні особи;

 - обов'язковість майнової участі акціонерів в AT і необов'язковість для них персональної участі в діяльності AT;

 - обов'язкова наявність статутного і резервного фондів, вимоги до мінімального розміру, співвідношення і порядок формування яких визначається Законом (статутний фонд не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам; резервний фонд не менше 25% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, що не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку);

 - придатність форми AT для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків* страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, бірж), господарських об'єднань;

 - корпоративний характер управління та відповідна система органів: вищий орган - загальні збори акціонерів; виконавчий правління; контрольний - ревізійна комісія (за фінансово-господарською діяльністю AT); спостережна рада (за діяльністю правління);

 - участь акціонерів в управлінні, що залежить від кількості акцій, які належать їм на праві власності;

 - можливість у засновників (акціонерів) вибору типу AT - закритого або відкритого;

 - можливість залучення значних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

 - визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості або привілейовані), що належать їм на праві власності;

 - вихід акціонера з AT шляхом відчуження акцій [30, с. 385].

 2.3 Відмінності між відкритим та закритим акціонерним товариством

 ГК України та ЦК України називають два види акціонерних товариств: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, і закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

 Відмінності між відкритим AT (BAT) та закритим AT (3AT):

 - порядок розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, у ЗАТ - розміщенням серед засновників);

 - порядок руху учасників (у ВАТ - вільний, у ЗАТ - обмежений);

 - види акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ - тільки іменні);

 - порядок створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед невизначеного кола осіб шляхом підписки, і, отже, наявністю етапів, не властивих ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, рішення на установчих зборах питань, пов'язаних із результатами підписки);

 - мінімальний розмір оплати акцій на момент скликання установчих зборів: у ВАТ - не менше ніж 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

 - перелік обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ - значно більший, що пов'язано з результатами підписки на акції ВАТ);

 - обсяг обов'язків і відповідальності засновників: у засновників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, які підписалися на акції, сплачені ними суми у випадку: якщо підписка не відбулася; якщо установчі збори не було вчасно скликано і передплатники акцій вимагають повернення сплачених сум; якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу);

 - обсяг публічності діяльності (у ВАТ вона значно більше, що пов'язано з розміщенням акцій серед невизначеного кола осіб, і передбачає інформування всіх зацікавлених осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності) [19, с. 140].

 Відкрите акціонерне товариство має такі переваги:

 - більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;

 - фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні товариства (вартістю акцій, що їм належать);

 - акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів.

 РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ВІДКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ, СТВОРЕНИХ У ПРОЦЕСІ ПРИВАТИЗАЦІЇ

 У науковій літературі є чимало досліджень, які стосуються правового становища відкритих акціонерних товариств. Але менше уваги приділяється правовому становищу ВАТ, які створюються в процесі приватизації. Так, загальна характеристика акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації державного майна, надається у навчальному посібнику В. С. Щербини [35].

 Особливості правового становища засновників акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації, вивчалися І. В. Спасібо-Фатєєвою [21]. Особливості порядку створення ВАТ у процесі приватизації досліджували О. Р. Кібенко [19], О. М. Вінник [11].

 Створення акціонерних товариств у процесі приватизації пов'язано із застосуванням такого способу приватизації, як продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах (ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. в ред. від 01.01.2008 р.).

 Аналізуючи правове становище ВАТ у процесі приватизації, цей процес умовно можна поділити на два етапи [11, с. 191].

 Перший починається з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства до виконання плану розміщення акцій (завершення приватизації).

 Другий - це існування такого ВАТ у післяприватизаційний період у випадках, коли план розміщення акцій частково реалізовано або якщо акції закріплено у державній власності, тобто частина акцій залишається у державній власності.

 Перш за все потрібно зазначити, що особливості у порядку створення і діяльності таких ВАТ до моменту скликання загальних зборів акціонерами, які набули право власності на акції у процесі приватизації, обумовлені метою їх створення. Адже якщо ВАТ є способом утворення (концентрації) значного за розмірами капіталу, то ВАТ у процесі приватизації створюється з протилежною метою. Воно створюється з метою передачі майна, що належить одному власнику - державі, фізичним і юридичним особам, які як приватні власники забезпечать ефективне його використання [35, с. 150].

 Процедура створення ВАТ у процесі приватизації детально регламентована законодавством про приватизацію. Зокрема, серед нормативно-правових актів, які регулюють цей порядок, слід зазначити Закон України "Про приватизацію державного майна"; Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099; Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.04.2000 р. № 39.

 Враховуючи значний за обсягом масив норм, який регулює порядок створення ВАТ у процесі приватизації, доцільне зупинитися на найбільш суттєвих його особливостях порівняно із загальною процедурою:

 1) утворення ВАТ у розпорядчому порядку шляхом перетворення державного підприємства;

 2) засновником виступає одна особа - державний орган приватизації;

 3) до засновників не застосовуються обмеження, передбачені ст. 30 Закону України "Про господарські товариства";

 4) спеціальний порядок формування статутного фонду.

 ВАТ у загальному порядку створюються на договірній основі, тобто шляхом укладення установчого договору між засновниками, в якому визначається порядок спільної діяльності з його утворення.

 Процедура створення ВАТ на базі майна державного підприємства має розпорядчий характер, суть якого полягає в тому, що орган виконавчої влади приймає рішення про створення ВАТ та затверджує його статут.

 Акціонерні товариства можуть створюватися двома способами - шляхом заснування і шляхом реорганізації, яка, своєю чергою, також може здійснюватися у різних формах. У процесі приватизації ВАТ створюється лише шляхом реорганізації у формі перетворення державного підприємства [12, с. 310].

 У процесі приватизації ВАТ засновується однією особою - державним органом приватизації, тоді як відповідно до вимог Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство може бути створене принаймні двома і більше особами.

 Необхідно зазначити, що ЦК України передбачає можливість створення ВАТ однією особою (ст. 153). Оскільки засновником виступає одна особа, то юридичною підставою створення ВАТ є рішення органу приватизації про перетворення державного підприємства, яке приймається на підставі плану приватизації державного підприємства і фактично виконує функції установчого договору. Єдиним установчим документом товариства є статут, який має відповідати вимогам Типового статуту відкритого акціонерного товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.12.1994 р. № 787, Міністерства економіки України від 13.12.1994 р. № 177.

 Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" до засновників акціонерного товариства, яке створюється в процесі приватизації, не застосовуються обмеження, передбачені ч. 1 ст. 30 Закону України "Про господарські товариства". На них не поширюється вимога, що засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше двох років.

 М. Карлін висловлює думку, що таке обмеження має застосовуватися і до засновників ВАТ у процесі приватизації, оскільки таким чином держава знімає відповідальність за ефективне функціонування акціонерного товариства [17, с. 52].

 На наш погляд, у застосуванні таких обмежень немає потреби, оскільки:

 1) ефективність діяльності товариства залежить від багатьох чинників, зокрема від управління товариством, що здійснюється його органами;

 2) це обмеження застосовується з іншою метою. Насамперед, як зазначає В. М. Вінник, це - превентивний захід з боку законодавця, спрямований на запобігання зловживанням з боку засновників акціонерного товариства, метою яких може бути не створення юридичної особи, а зібрання коштів у власних інтересах [11, с. 193].

 Суттєва різниця між порядком створення ВАТ у процесі приватизації і загальним порядком полягає у формуванні статутного фонду.

 У ВАТ він формується шляхом проведення засновниками відкритої підписки на акції, її мета - зібрати кошти для створення відкритого акціонерного товариства, адже саме для таких цілей існує дана організаційно-правова форма, тоді як акціонерне товариство в процесі приватизації створюється на базі державного підприємства і є його правонаступником.

 Статутний фонд ВАТ формується за рахунок майна вже існуючого підприємства, а саме: акції випускаються на всю вартість майна державного підприємства. Тобто відкрита підписка на акції ВАТ, яке створюється у процесі приватизації, не проводиться, а інформація про випуск акцій обов'язковій реєстрації та публікації не підлягає. Це зафіксовано у Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.04.2000 р. № 39.

 Причому Законом України "Про приватизацію державного майна" (ст. 18) встановлено обмеження щодо виду акцій, які можуть випускатися, - тільки прості акції. Очевидно, це пов'язано з наданням покупцям однакових прав при придбанні акцій.

 Торкаючись проблеми створення ВАТ у процесі приватизації, необхідно зупинитися ще на одному важливому питанні.

 Так, власником першого випуску акцій (100%) такого ВАТ стає держава в особі органу приватизації. Акції, які спочатку перебувають у власності держави, підлягають продажу на конкурсних засадах відповідно до плану їх розміщення. Кошти від їх продажу повністю зараховуються до державного бюджету. В даному випадку держава в особі органу приватизації виступає власником акцій, якими вона розпоряджається шляхом укладення договору купівлі-продажу, за що отримує еквівалентну суму коштів, які надходять до державного бюджету [17, с. 54].

 Втім, з іншого боку, не повною мірою реалізується мета приватизації - підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки. Тому слушно у юридичній літературі пропонується частину коштів, отриманих від продажу акцій, направляти приватизованому підприємству на його розвиток і технічне переоснащення [31, с. 210].

 Порядок створення ВАТ на базі майнових комплексів державних підприємств у процесі приватизації дістав назву акціонування, хоча цей термін ширший за змістом. Відповідно до визначення, яке міститься в юридичній літературі, акціонування - це реорганізація юридичної особи шляхом перетворення її на акціонерне товариство [29, с. 41].

 Акціонування державного підприємства в процесі приватизації необхідно відрізняти від процесу корпоратизації, хоча корпоратизація у широкому розумінні може розглядатися як одна із форм приватизації [19, с. 14].

 Дійсно, Указом Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 "Про корпоратизацію" визначена мета його прийняття, зокрема, це підготовка державних підприємств до приватизації.

 Втім, незважаючи на те, що корпоратизація і приватизація мають спільну мету, їх можна розглядати як різні способи утворення акціонерних товариств. Крім того, основна відмінність між акціонуванням державних підприємств у процесі приватизації і корпоратизацією полягає в тому, що акціонування в процесі приватизації передбачає перетворення державного підприємства у ВАТ з одночасним затвердженням плану реалізації його акцій, на відміну від корпоратизації, де не передбачається обов'язкового продажу акцій. Тобто 100% акцій ВАТ, створеного у процесі корпоратизації, можуть перебувати необмежений час у державній власності, поки не буде прийнято рішення про приватизацію ВАТ [31, с. 218].

 Управління ВАТ у процесі приватизації також відрізняється від загальних принципів, визначених Законом України "Про господарські товариства", різними є і підходи до формування органів управління ВАТ.

 Закон України "Про господарські товариства" лише в загальних рисах визначає порядок формування, компетенцію органів управління акціонерного товариства. Тому велику роль відіграють внутрішні документи підприємства, насамперед статут.

 Не є винятком і ВАТ, яке створюється в процесі приватизації. Так, відносини управління ВАТ регулюються, окрім Закону України "Про господарські товариства"; Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, також Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 12.12.1994 р. № 787, Міністерства економіки України від 13.12.1994 р. № 177 (далі - Типовий статут).

 Органами управління ВАТ у процесі приватизації відповідно до положень Типового статуту є вищий орган товариства, спостережна рада, правління товариства, ревізійна комісія Вищим органом товариства у період до набуття в процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими акціонерами та проведення перших загальних зборів акціонерів є засновник (орган приватизації) як єдиний акціонер.

 У Типовому статуті визначено, що державний орган приватизації здійснює управління товариством шляхом прийняття рішень (розпоряджень) з питань, віднесених до компетенції вищого органу товариства. Тобто орган приватизації як орган виконавчої влади приймає рішення у вигляді наказів, розпоряджень тощо. Втім, з іншого боку, він виконує функції загальних зборів, рішення яких відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" оформлюються протоколом загальних зборів.

 У зв'язку з цим в юридичній літе