Кр 1. Господарські товариства 2. Поняття договору лізингу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Господарське право"

ПЛАН

 1. Господарські товариства: нормативна основа,
поняття, види, особливості правового статусу .............................. 3

 2. Поняття договору лізингу, його відмінність від договору оренди. Об'єкт, суб'єкти, істотні умови договору лізингу .................................................... 16

 Практичне завдання ......................................................................... 24

 Список використаної літератури ..................................................... 27

Дайте обгрунтовані, з посиланням на норми чинного
законодавства України відповіді на питання.

 а) Господарські товариства: нормативна основа, поняття, види, особливості правового статусу

 Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

 Правове становище господарських товариств регулюється Господарським кодексом України (ст.ст. 79-92), Цивільним кодексом України (ст.ст. 113-162), Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-XІІ в ред. від. 20.06.2007 р.

 Характерні риси (ст.ст. 79-92 ГК України; ст.ст. 113-118 ЦК України; ст.ст. 1-23 Закону України "Про господарські товариства"):

 1) господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників - фізичних та (або) юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

 2) універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових господарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

 3) наявність статусу юридичної особи;

 4) основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є:

 а) вклади засновників та учасників товариства;

 б) вироблена продукція;

 в) отримані доходи;

 г) майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

 5) корпоративний характер управління - учасниками товариства (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

 6) подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;

 7) можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з п'яти, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство;

 8) наявність в учасників господарських товариств корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

 Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак.

 Класифікація господарських товариств має практичне значення: законодавство передбачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед, щодо товариств, які належать до об'єднань капіталів та персональних товариств.

 Такий поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

 Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

 1) наявність одного установчого документа - засновницького договору;

 2) обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учасників (командитне товариство);

 3) створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традиційною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного товариства та повних учасників (повних товаришів) командитного товариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва (в Законі Україні "Про господарські товариства" та ЦК України така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 ГК України);

 4) наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

 5) відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду товариства та порядку його формування (це має визначатися засновницьким договором);

 6) управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями;

 7) порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

 8) заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

 9) складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передбачених випадках).

 До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю). Попри наявність значних відмінностей між цими товариствами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:

 1) обмеження ризику учасників товариства за результати діяльності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

 2) законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фонду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

 3) основний установчий документ - статут;

 4) участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статутному фонді товариства;

 5) управління товариством здійснюється за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;

 6) обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

 7) можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;

 8) можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 ЦК України; ч. 1 ст. 79 ГК України);

 9) можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному фонді товариства).

 За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, порядком формування та складом майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу учасників товариства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських товариств:

 - повне товариство (ПТ);

 - командитне товариство (КТ);

 - акціонерне товариство (AT);

 - товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

 - товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ).

 Повне товариство - це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

 Основні риси:

 - різновид господарського товариства;

 - спеціальне регулювання: ГК України (ч.ч. 6 і 8 ст. 80), ЦК України (ст.ст. 119-132), Закон України "Про господарські товариства" (ст.ст. 66-74);

 - установчий документ - засновницький договір;

 - відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

 - відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

 - можливість використання таких схем управління:

 а) управління здійснюється спільно всіма учасниками;

 б) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

 - повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

 - субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

 - обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі:

 а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників;

 б) правонаступництва у зв'язку з реорганізацією учасника - юридичної особи або спадкуванням у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників;

 в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці - якщо товариство було створене на невизначений строк, і лише за наявності поважних причин, - якщо товариство було створене на визначений строк;

 г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце, якщо учасник: систематично не виконує своїх обов'язків; перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства;

 д) вибуття учасника з незалежних від нього причин (смерті чи визнання померлим учасника - фізичної особи; реорганізації та ліквідації учасника - юридичної особи; визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення стягнення на частку учасника в майні товариства);

 - вимога до учасників товариства - наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання (ч. 8 ст. 80 ГК України);

 - законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;

 - додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту ПТ не переборюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.

 Командитне товариство - це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

 Основні риси:

 - різновид господарського товариства;

 - спеціальне регулювання: ГК України (ч.ч. 7 і 8 ст. 80), ЦК України (ст.ст. 133-139), Закон України "Про господарські товариства" (ст.ст. 75-83);

 - наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії:

 а) повних учасників;

 б) вкладників;

 - установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника - установчим документом відповідно до ч. З ст. 134 ЦК України є підписаний такою особою меморандум;

 - відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (ці питання регулюються засновницьким договором);

 - обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;

 - відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

 - порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається засновницьким договором;

 - правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання;

 - можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники.

 Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

 Характерні риси:

 - різновид господарського товариства;

 - спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК України (ст.ст. 152-162), Закон України "Про господарські товариства" (ст. 65), Закони України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р., "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. в ред. від 12.05.2006 р., "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. в ред. вид 20.06.2007 р.);

 - поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

 - відповідальність AT за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

 - відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

 - засновники - фізичні та/або юридичні особи;

 - можливість створення AT однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера);

 - законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення AT);

 - придатність форми AT для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських об'єднань;

 - органи управління і контролю AT: вищий орган - загальні збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконавчий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконання рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні) створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальними зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;

 - чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу - спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за наявності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в статуті AT;

 - участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

 - можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT - закрите або відкрите;

 - можливість залучення крупних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

 - визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;

 - вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження акцій.

 Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону України "Про господарські товариства").

 Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

 Основні риси:

 - різновид господарського товариства;

 - спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (ст.ст. 140-150), Закон України "Про господарські товариства" (ст.ст. 50-64);

 - наявність статусу юридичної особи;

 - мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства;

 - поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

 - відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

 - відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

 - наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

 - наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - збори учасників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор, контрольний - ревізійна комісія (ревізор);

 - незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників;

 - обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внески;

 - можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);

 - обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом:

 а) виключення учасника з товариства;

 б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам);

 в) спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи;

 г) виходу учасника з товариства;

 - припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:

 а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи;

 б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;

 в) виключення учасникові з товариства;

 г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством;

 д) звернення стягнення на частку учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

 Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

 Основні риси:

 - різновид господарського товариства;

 - спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон України "Про господарські товариства" (ст. 65);

 - мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства;

 - поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

 - наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

 - субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства;

 - характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний.

 б) Поняття договору лізингу, його відмінність від договору оренди. Об'єкт, суб'єкти, істотні умови договору лізингу

 Лізинг можна визначити, з одного боку, як своєрідну форму фінансування капітальних вкладень, а, з іншого, - як форму реалізації, канал збуту продукції.

 Лізинг також можна розглядати як операцію щодо розміщення рухомого та нерухомого майна, яке спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, проте здається в оренду підприємцям.

 Договір лізингу регулюють ГК України, ЦК України та Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. в ред. від 16.01.2004 р.

 Договір лізингу - це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 806 ЦК України).

 Відповідно до визначення, наданого у ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

 Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу.

 Одним із видів лізингу відповідно до законодавства України є фінансовий лізинг.

 Фінансовий лізинг (надалі - лізинг) визначений у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (надалі - Закон) як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

 За договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

 Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

 Згідно зі ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

 Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

 Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом.

 Суб'єктами лізингу можуть бути:

 1) лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

 2) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

 3) продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

 4) інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

 Стаття 5 Закону регулює сублізинг - вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет, лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

 У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

 У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

 До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

 Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

 Істотними умовами договору лізингу є:

 - предмет лізингу;

 - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

 - розмір лізингових платежів;

 - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

 Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до Закону.

 Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

 Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

 Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

 Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

 Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

 Стаття 8 Закону регулює право власності на предмет лізингу, а також порядок розрахунків у разі переходу права власності до лізингоодержувача.

 У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

 Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

 Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

 Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

 Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

 Права лізингодавця:

 1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

 2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

 3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

 4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом або договором випадках;

 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

 6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

 7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

 Обов'язки лізингодавця:

 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

 4) відшкодувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

 5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

 Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, закону та інших нормативно-правових актів (ст. 10 Закону).

 Права лізингоодержувача:

 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

 Обов'язки лізингоодержувача:

 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання зазначених вище подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

 Порядок реєстрації договорів лізингу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.98 р. № 913.

 Стаття 16 Закону регулює лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

 Лізингові платежі можуть включати:

 * суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

 * платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

 * компенсацію відсотків за кредитом;

 * інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

 Спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

 ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

 Велосипедний завод планує провести підрядним способом капітальний ремонт клубу, житлового будинку, які перебувають на його балансі, а також збірного цеху.

 З ким може бути укладений договір на ремонт зазначених об'єктів?

 Якими нормативними актами при цьому сторони повинні користуватись?

 За рахунок яких джерел може бути оплачено ремонт?

 Капітальний ремонт об'єктів, які належать велосипедному заводу, буде здійснений шляхом укладення договору капітального будівництва (ст. 318 ГК України) з відповідною (на розсуд замовника) будівельною організацією.

 Як зазначається у ч. 1 ст. 318 ГК України, за договором підряду на  капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

 Договір підряду відповідно до ст. 318 ГК України укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

 Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, ф