Кр 1. Організаційно-правові форми підприємств у підприємництві 2. Види лізингу у підприємництві

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Підприємництво"

ЗМІСТ

 1. Організаційно-правові форми підприємств у підприємництві .... 3

 2. Види лізингу у підприємництві ..................................................... 7

 Список використаної літератури ..................................................... 18

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ
У ПІДПРИЄМНИЦТВІ

 Підприємства можуть бути різних видів та організаційно-правових форм. Відповідно до статті 63 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства класифікуються за різними ознаками.

 І. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

 1) приватне підприємство, що діє на основі приватної форми власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

 2) підприємство, що діє на основі колективної форми власності (підприємство колективної форми власності);

 3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної форми власності територіальної громади;

 4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;

 5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

 ІІ. За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої ч. 2 ст. 63 ГК України розрізняє:

 1) підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному фонді такого підприємства іноземна інвестиція має становити не менш як 10%);

 2) іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить 100%).

 ІІІ. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства, відповідно до ч. 7 ст. 63 ГК України, можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств:

 1) малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні;

 2) великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні;

 3) усі інші підприємства вважаються середніми (середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік від 50 до 1000 осіб; обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік у межах гривневого еквівалента суми від 500 тис. євро до 5 млн євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

 Залежно від способу утворення (заснування), формування статутного фонду та порядку управління підприємством розрізняють унітарні підприємства та корпоративні підприємства (ч.ч. 3-5 ст. 63 ГК України).

 Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

 Унітарними є державні та комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

 Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, (у тому числі через органи, що ними створюються), участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

 Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

 Підприємства, що використовують закріплене за ними майно на пращ господарського відання чи оперативного використання є залежними від власника майна (засновника) підприємства. Проте і підприємства-власники, попри наявність у них майна на праві власності, можуть опинятися в організаційній та/або економічній залежності від іншого суб'єкта.

 Зазначена обставина зумовила ще одну класифікацію підприємств, що закріплена в ст. 126 ГК України: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

 1) залежне підприємство (контрольним пакетом акцій або відповідною часткою в майні чи голосів на загальних зборах якого володіє інший суб'єкт господарювання);

 2) контролююче підприємство (підприємство, яке здійснює вирішальний вплив на інше підприємство через володіння контрольним пакетом акцій чи відповідною часткою в майні залежного підприємства, або на підставі володіння більшістю голосів на загальних зборах чи в інших органах управління залежного підприємства).

 У разі виникнення вирішальної залежності між двома суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, залежне підприємство вважається дочірнім у відношенні до контролюючого підприємства.

 З метою захисту прав та законних інтересів дочірніх та інших залежних підприємств ст. 126 ГК України встановлює випадки субсидіарної відповідальності контролюючого (материнського) підприємства за зобов'язаннями дочірнього підприємства (якщо шкода заподіяна дочірньому підприємству в результаті реалізації рішень, прийнятих під впливом контролюючого підприємства).

 Водночас слід зазначити, що в ГК України не згадуються деякі види підприємств, зокрема:

 - підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України "Про народні художні промисли" від 21.06.2001 р.

 Згідно із статтею 9 цього Закону, підприємство народних художніх промислів - це підприємство, у випуску товарів і послуг яких вироби народних художніх промислів становлять не менш як 60% загальної вартості товарів і послуг за відповідний звітний період;

 - інноваційне підприємство, особливості правового статусу якого визначаються Законом України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р.

 Інноваційне підприємство, попри різні назви (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо), має визначальну ознаку - грошовий вимір частки інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції має перевищувати 70% грошового виміру загального обсягу продукції (послуг) підприємства.

 2. ВИДИ ЛІЗИНГУ У ПІДПРИЄМНИЦТВІ

 Світова практика протягом понад тридцяти століть напрацювала багаточисельні варіанти лізингових угод.

 При розгляді видів лізингу виходять перш за все з ознак їх класифікації. До таких ознак належать: склад учасників угоди, об'єкт лізингу, строк використання і пов'язана з ним амортизація майна, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, де здійснюються операції, характер лізингових платежів та ін. (рисунок 2.1).

 

 

          

Рисунок 2.1 - Класифікація основних видів лізингу

 Залежно від ознак, які приймаються до уваги, лізингові угоди можна класифікувати у такий спосіб.

 1. Залежно від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють прямий і непрямий лізинг.

 При прямому або двосторонньому лізингу власник майна (виробник) самостійно здає об'єкт в лізинг. Таким чином постачальник і лізингодавець поєднані в одній особі. Отже, прямий лізинг - це лізингова угода, за якою лізингове майно передається одним лізингодавцем іншому лізингоодержувачеві без втручання третіх сторін.

 Двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію. Для оформлення прямої лізингової угоди необхідні багато часу, значні витрати, добре знання ринку.

 Різновидністю прямого лізингу є зворотний лізинг або ліз-бек (sale and leaseback) - майно здається в лізинг тій же особі, у якої воно було придбано.

 Припустимо, підприємство (майбутній лізингоодержувач) має обладнання, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді воно знаходить лізингову компанію і продає їй своє майно, але остання, у свою чергу, здає його в лізинг цьому ж підприємству. Таким чином, у підприємства з'являються грошові кошти, які воно може спрямувати на налагодження виробництва та поповнення оборотних засобів. Причому договір складається у такий спосіб, що після закінчення строку його дії підприємство має право викупу обладнання і, отже, відновлює право власності на нього.

 Необхідно зазначити, що за наданою схемою, коли постачальник і лізингоодержувач є однією і тією ж юридичною особою, в лізинг можна здавати і підприємства в цілому. У фінансовому відношенні це нагадує операцію застави, при якій розрахунки здійснюються за домовленим графіком платежів.

 При зворотному лізингу орендна плата встановлюється у такий спосіб: сума платежів повинна відповідати повному відшкодуванню інвесторові всієї суми, яка була сплачена ним при купівлі, з урахуванням забезпечення середньої норми прибутку на інвестиційний капітал.

 Цей вид лізингу може вигідно використовуватися і в умовах нашої країни, оскільки ним цікавляться підприємства, які мають труднощі з фінансовими ресурсами. Таким підприємствам вигідно продати майно лізинговій компанії, одночасно укласти з нею лізингову угоду і продовжувати користуватися майном. Але тут можуть виникнути проблеми, пов'язані з пошуком такої лізингової компанії, а також з жорстким визначенням фінансового лізингу в Законі України "Про фінансовий лізинг".

 Таким чином, ліз-бек, або зворотний лізинг, - це різновид фінансової лізингової угоди, за якою лізингодавець інвестує лізингоодержувача при умові продажу у власність лізингодавцю майна, що належало лізингоодержувачу. Майно при цьому залишається у володінні лізингоодержувача.

 Непрямий лізинг має місце, коли передача майна відбувається через посередників. У наданому випадку можна говорити про класичну тристоронню угоду (постачальник - лізингодавець - лізингоодержувач) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками і повним набором послуг.

 Посередниками можуть виступати брокерські компанії, які займаються пошуком суб'єктів лізингової угоди (користувача, постачальника, лізингової компанії, банку тощо) і безпосередньої участі в здійсненні угоди не приймають.

 Банки можуть бути як активними (прямими), так і пасивними (непрямими) учасниками угоди, надаючи позики для оплати придбання майна лізингодавцем.

 2. Залежно від типу майна розрізняють:

 - лізинг рухомого майна - лізинг транспортних засобів, які не мають жорсткої прив'язки до нерухомих об'єктів (автомобілів, тракторів, комбайнів, літаків та ін.), та майна, що легко переміщується;

 - лізинг нерухомості - лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку територіальну прив'язку;

 - лізинг обладнання - лізинг окремих машин і механізмів або їх груп, які знаходяться поза межами замкнутого виробничого циклу;

 - лізинг "секондхенд", або лізинг машин та обладнання, які вже були у використанні або морально застаріли за час зберігання.

 Лізинг обладнання, що вже було в експлуатації, на внутрішньому ринку країни може мати перспективу у зв'язку із скороченням платоспроможного попиту на певні товарно-матеріальні цінності, з розбалансованістю оптової торгівлі засобами виробництва, з відносно невеликими масштабами діяльності товарних бірж.

 У цьому випадку об'єкт лізингу передається у використання не за первісною, а за оціночною вартістю. Застосування цього виду лізингу є вигідним як постачальникові, так і користувачеві.

 Підприємство-постачальник самостійно або через лізингову компанію надає в лізинг майно, що було в експлуатації і яке у наданий час простоює. Таким чином воно компенсує свої збитки від вимушених простоїв. Передбачивши в договорі лізингу термін, коли це майно знову буде йому потрібно, підприємство-постачальник отримує його назад і продовжує використовувати.

 Користувача лізингу в наданому випадку приваблює відносно невисока вартість майна, особливо якщо це складне і дороге обладнання, яке підприємство в силу обмежених фінансових можливостей не може отримати по лізингу або купити за первісною вартістю;

 - груповий (великомасштабний) лізинг, або "біг-тікетлізинг" застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна (заводів, бурових платформ, літаків, суден) і є різновидом лізингу нерухомості.

 3. Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.

 Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).

 Оперативний лізинг характеризується тим, що термін договору лізингу є коротшім, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

 Фінансовий лізинг - це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.

 Оперативний лізинг - це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

 Фінансовий лізинг - основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується.

 Оперативний лізинг - коротко- чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.

 4. Залежно від обсягу майна, яке передається в лізинг, розрізняють чистий лізинг, "мокрий лізинг", лізинг з частковим набором послуг.

 Чистий лізинг (net leasіng) - це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання щодо обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач.

 Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоодержувач зобов'язаний утримувати об'єкт лізингу в робочому стані, обслуговувати його і після закінчення строку лізингу повернути лізингодавцю в доброму стані з урахуванням нормального зносу. Тому в наданому випадку витрати з обслуговування не включаються в лізингові платежі.

 Звідси і назва: чистий лізинг - "чисті" платежі, платежі "нетто". Наданий різновид лізингу характерний для фінансового лізингу.

 В Україні ще не склалася інфраструктура лізингових послуг і практично немає таких лізингових компаній, які могли б забезпечити належне технічне обслуговування об'єктів лізингу. Основні учасники лізингового бізнесу - банки - також не можуть справитися з таким завданням.

 Відсутність можливості надати сервісні послуги за лізингом - одна з найслабших сторін вітчизняного лізингового підприємництва порівняно з практикою інших країн. Тому на етапі становлення лізингового бізнесу в нашій країні лізингоодержувачам пропонується в основному чистий лізинг.

 "Мокрий лізинг" (wet leasіng) - це лізинг з повним набором послуг (повний), угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець.

 Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції, доставці сировини, необхідної для роботи обладнання.

 Необхідно зазначити, що для оперативного лізингу притаманний в основному "мокрий" лізинг. За вартістю - це один з найдорожчих різновидів лізингу. В нашій країні технічна база для застосування "мокрого" лізингу практично повністю відсутня.

 У той же час в ряді випадків лізингодавці (головним чином, іноземні лізингові фірми) беруть на себе виконання окремих послуг (постачання запасних частин, профілактичний огляд тощо)

 Це є так званий лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

 5. Залежно від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:

 - внутрінаціональний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні;

 - зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із сторін одночасно належить різним країнам.

 Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із зарубіжною фірмою (є спільним підприємством).

 Міжнародний лізинг регулюється Конвенцією Міжнародного інституту з уніфікації приватного права по міжнародному фінансовому лізингу майна, яка прийнята у 1988 р. в м. Оттава.

 Як правило, лізингова компанія, яка займається міжнародним лізингом, розміщується в країні, законодавство якої сприяє проведенню подібних угод.

 При міжнародному лізингу мають значення митні правила, якими користуються в країні орендаря. За правилами Міжнародного Валютного Фонду, зобов'язання, що походять з оренди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави, тому міжнародний лізинг знаходить державну підтримку в багатьох країнах. Україна поки ще не приєдналася до цієї Конвенції.

 6. За цільовим призначенням лізинг може бути:

 - дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;

 - фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

 7. Залежно від способу фінансування розрізняють такі види лізингу: за рахунок власних коштів, за рахунок залучених коштів і роздільний. Тут мається на увазі перш за все спосіб фінансування придбання об'єкта лізингу, який збираються здавати в оренду.

 Лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм. Слід відмітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал, за умови економічної стабільності країни. Число таких компаній незначне.

 Тому найбільш поширеною схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені використовувати позички. У цьому випадку фінансування може здійснюватися одним або кількома банками і фінансовими компаніями.

 Роздільний лізинг (leveraged leasіng), або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем - найскладніший різновид лізингу, оскільки пов'язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів.

 Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75-80%. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник (виробник предмету лізингу). Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього строку лізингу. Але в цьому випадку лізингодавець несе відповідальність перед постачальником (виробником) за повне і своєчасне повернення раніше не сплаченої ним частини вартості предмету лізингу.

 Таким чином, основний ризик за угодами двох останніх видів лізингу несуть кредитори - банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансові установи, а повернення позики забезпечують тільки лізингові платежі і майно що здається в лізинг.

 В західноєвропейських країнах понад 85% всіх лізингових угод побудовані на основі роздільного лізингу.

 У зв'язку з тим, що в нашій країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії є фінансово слабкими, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того, тут можуть бути вигоди і для банків, оскільки у цьому випадку скорочується база оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на витрати своєї діяльності.

 8. За характером лізингових платежів розрізняють:

 - лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;

 - лізинг з компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

 - лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перераховані в перших двох випадках форми сплати.

 У нашій країні лізинг із компенсаційними платежами використовується в сільському господарстві.

 9. Залежно від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) - продовжується по закінченні першого строку контракту.

 Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді, коли лізинроодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне обладнання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди, лізингоодержувач по закінченні визначеного терміну отримує право обміняти орендоване майно на інший об'єкт лізингу.

 10. Залежно від тривалості розрізняють такі види лізингу:

 - короткостроковий - до 1 року;

 - середньостроковий - від 1 до 3 років;

 - довгостроковий - більше 3 років.

 В економічній літературі часто зустрічаються протилежні думки стосовно ототожнення лізингу залежно від строків оренди і альтернативних форм фінансування капіталовкладень: рентинг (rentіng) чи чертер (cherter) - при короткостроковій оренді, хайринг (hіrіng) - при оренді на середньостроковий період.

 Для рентингу характерно те, що:

 - лізинговане майно не втрачає своєї цінності після закінчення строку оренди;

 - посередник переважно виконує функції інформаційного, а не фінансового характеру;

 - лізинговане майно повторно здається в оренду тому чи іншому орендатору або повертається для використання колишньому власнику.

 Отже, рентинг - це форма короткострокової оренди майна без права його подальшого придбання.

 Хайринг - особливий вид покупки на виплату - займає середнє положення між звичайним лізингом і рентингом. Останнім часом в економічній літературі на його строковість ніхто не вказує.

 У побутовому прокаті майно надається в основному приватним особам, строк прокату, як правило, не перевищує декількох місяців, відсутня можливість придбання майна у власність після закінчення прокату.

 На перший погляд, викладена система лізингових операцій може показатися достатньо складною, але вона є відображенням сучасного лізингу, який за короткий період пройшов шлях від примітивних форм оренди обладнання до створення гігантської галузі світового господарства, без якої вже неможливе існування ринкової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 07.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР в ред. від 16.01.2004 р. //http://zakon.rada/gov.ua
4. Вінник О. М. Господарське право: курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
5. Газман В. Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. - М.: Правовая культура, 2006. - 146 с.
6. Горемыкин В. А. Лизинг: Практ. учеб.-метод. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 148 с.
7. Лаптев В. В. Правовое положение предприятий в новых условиях хозяйствования. - Харьков: Консум, 2003. - 218 с.
8. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С. 6 - 8.
9. Петриченко О. П. Організаційно-правові форми підприємств за законодавством України // Право України. - 2005. - № 4. - С. 9 - 12.
10. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
11. Сахарчук В. Виды лизинговых операций // Хозяйство и право. - 2006. - № 4. - С. 26 - 30.