Кр Господарське процесуальне право 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Господарське процесуальне право"

 

ЗМІСТ

 І. Теоретичні питання:

 1. Додаткові рішення, ухвала. Оголошення, розсилання рішень ....... 3

 2. Порядок розгляду господарських спорів і виконання рішень третейських судів ........................................................................................................... 8

 ІІ. Доповнення відповіді .................................................................... 17

 ІІІ. Практичне завдання ..................................................................... 18

 ІV. Творче завдання .......................................................................... 21

 Список використаної літератури ...................................................... 22

 1. ДОДАТКОВІ РІШЕННЯ, УХВАЛА. ОГОЛОШЕННЯ, РОЗСИЛАННЯ РІШЕНЬ

 Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи (ч. 1 ст. 85 ГПК України).

 За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 У випадках, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

 Відповідно до частини 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду повинна містити:

 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, із якого виноситься ухвала;

 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

 4) висновок із розглянутого питання;

 5) вказівку на дії, що їх повинні вчиняти сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

 Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

 Важливу роль у сприянні зміцненню законності у сфері господарських відносин відіграють окремі ухвали. Господарський суд виносить окрему ухвалу за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 90 ГПК України, тобто виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

 Виходячи із вимог ст. ст. 86, 90 ГПК України, результатів теоретичних досліджень та набутого судовою практикою досвіду, можна визначити вимоги, яким повинна відповідати окрема ухвала господарського суду, із тим, щоб її профілактичний ефект був максимальний.

 До цих вимог віднесено:

 1. Законність.

 Окрема ухвала повинна грунтуватися на нормах чинного законодавства, прийматись у передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, відповідати вимогам щодо змісту. ГПК України не містить спеціальних вимог щодо змісту окремої ухвали, тому він визначається виходячи із загальних вимог, зазначених у ст. 86 ГПК України.

 2. Обгрунтованість.

 Окрема ухвала повинна бути переконливою та мотивованою. Переконливість окремої ухвали обумовлюється ясністю і послідовністю викладення, високою юридичною і загальною культурою документа.

 3. Конкретність.

 Описова частина повинна вказувати на негативні обставини, встановлені господарським судом, а резолютивна - містити конкретні рекомендації щодо їх усунення. При цьому не повинно бути рекомендацій, що стосуються оперативно-господарської діяльності підприємства чи організації, для надання яких господарський суд не встановив необхідних даних або які виходять за межі його компетенції. При зазначенні на порушення закону має вказуватися, яка саме правова норма порушена і в чому полягає порушення її вимог.

 4. Достовірність.

 Викладені в окремій ухвалі факти повинні бути встановлені господарським судом у результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

 Підставою надсилання окремої ухвали є виявлення господарським судом порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємств чи організацій.

 Відповідно до частини 2 ст. 90 ГПК України окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 119 ГПК України.

 Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

 Прийняття окремої ухвали як процесуального документа:

 - підвищує його юридичну силу і зумовлює обов'язковість виконання;

 - створює підставу для застосування заходів майнової відповідальності за ухилення від її виконання;

 - дає можливість перевірити законність та обгрунтованість цього документа за заявою підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, якім надіслано ухвалу, в порядку нагляду.

 Окрема ухвала господарського суду розглядається як дійовий процесуальний засіб усунення причин та умов, що сприяють виникненню господарських правопорушень. Проте виконувати це призначення вона зможе лише тоді, коли в ній міститься глибокий і грунтовний аналіз спірних правовідносин, причин і умов правопорушень, конкретні пропозиції та рекомендації щодо їх усунення, а також коли суддя, який надіслав ухвалу, здійснює принциповий, послідовний контроль за тим, щоб вона виконувалася в строк і в повному обсязі.

 Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств і організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

 За загальним правилом господарський суд, який виніс рішення, не має права його змінити або скасувати. Лише у виняткових випадках, прямо зазначених у законодавстві, судові рішення можуть бути виправлені тим самим господарським судом, який виніс рішення.

 Одним із передбачених законодавством способів виправлення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, є прийняття додаткового рішення, ухвали.

 Згідно зі статтею 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

 1) за якоюсь позовною вимогою, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

 2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.

 Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

 Іншим способом виправлення допущених господарським судом помилок є роз'яснення й виправлення рішення, ухвали. Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

 Роз'яснення рішення має торкатися лише питань, вирішених господарським судом, якщо висновки та міркування, що викладені в рішенні, недостатньо чіткі і тому ускладнюють виконання рішення, припускають різне тлумачення його змісту. А тому господарський суд не може під видом роз'яснення вносити в рішення виправлення, що змінюють кінцеві висновки, доповнюють рішення, або розглядати питання, які раніше не були вирішені.

 Питання щодо виправлення описок або арифметичних помилок вирішується суддею одноособово. Оскільки зазначений вище порядок виправлення недоліків може застосовуватися лише у випадках, коли в тексті рішення допущено неточність або арифметичні помилки чи описки, то для виправлення допущених суддею фактичних помилок, наприклад, у випадку неправильного визначення ціни позову порядок не може бути використаний.

 2. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ І ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ

 Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-ІV в ред. від 10.01.2008 р. (далі - Закон).

 Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.

 При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.

 Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.

 За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета спору.

 Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду.

 Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники (ч. 1 ст. 34 Закону).

 Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.

 Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

 Як зазначається у ч. 1 ст. 35 Закону, позовна заява подається у письмовій формі. У ній повинні зазначатися:

 - назва постійно діючого третейського суду або склад третейського суду для вирішення конкретного спору;

 - дата подання позовної заяви;

 - найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

 - найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником;

 - зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

 - обставини, якими обгрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;

 - посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;

 - перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;

 - підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.

 До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

 1) наявність третейської угоди;

 2) обгрунтованість позовних вимог;

 3) повноваження представника;

 4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).

 Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду (ч. 1 ст. 36 Закону).

 Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, а також у разі розгляду справи третейським судом для вирішення конкретного спору відзив на позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір.

 Неподання відповідачем відзиву у встановлені цією статтею строки не звільняє його в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов.

 Наслідки невиконання вимог третейського суду можуть бути передбачені третейською угодою сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду чи встановлені складом третейського суду.

 Якщо сторони не домовилися про інше, до прийняття рішення третейським судом сторона має право змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги.

 Як випливає із положень ст. 37 Закону, відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до третейської угоди.

 Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі.

 Третейський суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов'язані та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.

 Зустрічний позов має відповідати вимогам ст. 35 Закону.

 Сторона зобов'язана надати відзив на пред'явлений до неї зустрічний позов у порядку та строки, що передбачені третейською угодою в третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду.

 Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їх участі в засіданні.

 Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою.

 Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному ст. 15 Закону.

 Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

 Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

 Відповідно до частини 1 ст. 40 Закону, якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з такими заходами.

 Ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною (ст. 41 Закону).

 Невиконання або неналежне виконання однією із сторін вимог щодо необхідності вчинення певних процесуальних дій, передбачених третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламентом третейського суду, не є підставою для надання третейським судом переваг аргументам та доказам, наведеним та поданим іншою стороною.

 Наслідки невиконання чи неналежного виконання стороною вимог, встановлених третейською угодою чи регламентом третейського суду, можуть бути передбачені відповідно третейською угодою чи регламентом третейського суду.

 У частині 1 ст. 43 Закону вказується, що з метою правильного вирішення спору третейський суд має право зобов'язати сторони чи одну із сторін замовити проведення експертизи для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань, про що третейський суд виносить відповідну ухвалу. Наслідки невиконання стороною цих вимог визначаються регламентом третейського суду чи третейським судом для вирішення конкретного спору.

 Підстави та порядок відводу експерта визначаються регламентом третейського суду або угодою сторін третейського розгляду для вирішення конкретного спору.

 Протокол засідання третейського суду ведеться лише в разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли ведення протоколу передбачено регламентом третейського суду (ч. 1 ст. 44 Закону).

 Для ведення протоколу за згодою третейських суддів (третейського судді) сторонами може бути призначений секретар третейського розгляду. За його відсутності третейські судді можуть обрати секретаря із складу (крім голови) третейського суду, яким вирішується спір.

 У протоколі засідання третейського суду зазначаються:

 - дата та місце розгляду справи;

 - прізвища третейських суддів і секретаря;

 - суть спору;

 - найменування сторін, їхніх представників, свідків, експертів, інших осіб, які беруть участь у розгляді справи;

 - заяви та клопотання сторін;

 - вказівки та вимоги до сторін по справі, висунуті третейським судом;

 - розклад засідань третейського суду;

 - зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

 - подані під час третейського розгляду докази, відомості про їх огляд;

 - узгодження сторонами питання про необхідність зберігання та умови зберігання рішень третейського суду;

 - витрати, понесені сторонами.

 Протокол підписується секретарем та всіма третейськими суддями, які розглядали справу.

 Підстави та порядок відводу секретаря визначаються регламентом третейського суду або угодою сторін третейського розгляду для вирішення конкретного спору.

 Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду (ч. 1 ст. 45 Закону).

 Згідно із положеннями ст. 55 Закону рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

 Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

 Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

 Відповідно до частини 1 ст. 56 Закону заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

 При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

 Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.

 Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.

 Після розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

 Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 Закону;

 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу.

 Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

 Сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.

 Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XІV в ред. від 07.10.2008 р.

 ІІ. Доповніть наступне твердження, добравши правильний варіант:

 Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює:

 A. наявність обставин;

 B. відсутність обставин;

 C. законність обставин;

 D. належність обставин;

 E. цінність обставин.

 Згідно із частиною 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Правильні відповіді, які містяться під п.п. А і В.

ІІІ. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

 Складіть мирову угоду.

МИРОВА УГОДА

 м. Запоріжжя                                                      11 листопада 2008 р.

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", в особі директора Леонова Олексія Володимировича, який діє на підставі Статуту, що іменується "Відповідач", та Запорізька міська рада, в особі Запорізького міського голови Карташова Євгена Григоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування", яка іменується "Позивач", в зв'язку з досягненням домовленості та беручи до уваги спільну заінтересованість у подальшій співпраці, уклали мирову угоду, по справі №6/248-06-6441, що розглядається в Запорізькому господарському суді за позовом Запорізької міської ради до ТОВ "Інфокс" про припинення договору оренди та стягнення 3933061,67 грн. на таких умовах:

 1. "Відповідач", зобов'язується не допускати порушення умов договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Запоріжводоканал" від 17.12.2003 р. (надалі - договору оренди) зі змінами та додатками до нього і додатковими угодами, які будуть укладені між "Позивачем" та "Відповідачем", у тому числі у тій частині, що стосується страхування майна, та здійснювати свою діяльність в межах договірних відносин відповідно до норм чинного законодавства України, дія яких розповсюджується на діяльність "Відповідача" на території міста Запоріжжя та Запорізької області.

 2. "Відповідач" зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату, визначену умовами розділу 3 договору оренди. Контроль за виконанням цього пункту "Позивачем" покладається на Представництво по управлінню комунальною власністю Запорізької міської ради.

 3. "Відповідач" зобов'язується здійснювати будівництво, реконструкцію, відновлення об'єктів водопостачання та водовідведення відповідно до "Плану розвитку і реформування систем водопостачання і водовідведення м. Запоріжжя на період 2006-2020 роки", за рахунок фінансових ресурсів ТОВ "Інфокс"(додаток № 5 до договору оренди цілісного майнового комплексу КП "Запоріжводоканал"). Контроль за виконанням цього пункту "Позивачем" покладається на управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Запорізької міської ради.

 4. "Відповідач" протягом всього строку дії договору оренди зобов'язується приймати існуючі об'єкти водопостачання та водовідведення, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя, в існуючому технічному та технологічному стані за актом приймання - передачі та продовжує їх експлуатувати.

 5. "Відповідач" зобов'язується страхувати майно протягом всього строку знаходження цього майна у нього в оренді на суму не меншу за його балансову вартість в порядку, встановленому чинним законодавством України. Контроль за виконанням цього пункту "Позивачем" покладається на Представництво по управлінню комунальною власністю Запорізької міської ради.

 6. "Відповідач" зобов'язується щоквартально, з дати затвердження Мирової угоди, надавати інформацію про заходи, які були вжиті на виконання цієї Мирової угоди, "Позивачу" у письмовій формі стосовно виконання ним пунктів Мирової угоди. Контроль за виконанням цього пункту "Позивачем" покладається на управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Запорізької міської ради.

 7. Умови даної мирової угоди розповсюджуються лише на відносини сторін, які пов'язані зі справою, та не розповсюджуються на будь-які інші правовідносини між "Позивачем" та "Відповідачем", які існують на цей час, або можуть виникнути в майбутньому.

 8. "Позивач" та "Відповідач", підписуючи мирову угоду, заявляють про те, що у процесі її укладення діяли в межах наданих повноважень, без порушення прав та інтересів третіх осіб. Наслідки укладання мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі.

 9. Ця мирова угода набирає чинності з дати винесення ухвали Запорізьким господарським судом про її затвердження та про припинення провадження по даній справі.

 10. Мирова угода підписана сторонами у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної з сторін та суду.

 Від "Позивача" ____________________________________________

 Від "Відповідача" __________________________________________

 ІV. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

 Складіть тест на тему: Судові витрати

 1. У склад судових витрат входять:

 A. державне мито;

 B. суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

 C. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

 D. вірні відповіді А-С.

 Правильна відповідь D (ГПК України, ст. 44)

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.
   № 1798-XІІ в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р.
   № 606-XІV в ред. від 07.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002 № 3018-ІІІ в ред. від 22.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 р. № 1701-ІV в ред. від 10.01.2008 р.
6. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - Харьков: Эспада, 2004. - 408 с.
7. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз'ясненнях і листах Вищого господарського суду України / Укл. В. Е. Беляневич; За заг. ред.
   Д. М. Притики К.: Юстініан, 2002. - 412 с.
8. Господарське процесуальне право України: Підручник. - Суми: Університетська книга, 2006. - 332 c.
9. Чернадчук В. Д., Сухонос В. В. Основи господарського процесуального права України: Навч. посібник. - 2-ге вид., стереотип. - Суми: Університетська книга, 2003. - 220 с.