Кр Правове регулювання господарської діяльності

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Правове регулювання господарської діяльності"

 Дайте обгрунтовані відповіді на теоретичні питання:

 а) Конкурентне (антимонопольно-конкурентне) законодавство зарубіжних країн: поняття, структура, зміст, мета, проблеми (на прикладі Японії)

 Засадовим стосовно японського антимонопольного права є Закон Японії "Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод", підготовлений за участю американських експертів відповідно до правових ідей, виражених у Законі Шермана, Законі Клейтона та Законі про Федеральну торговельну комісію США.

 Цей закон визначає діяльність держави щодо запобігання монополізму та розвитку конкуренції.

 Мета його - заборонити приватну монополію, нечесне укладання угод та несправедливі засоби угод, запобігти надмірній конкуренції економічної могутності, виключити нечесне обмеження виробництва, техніки, реалізації, цін та інших засобів, стримування підприємницької діяльності й у такий спосіб спонукати до справедливої та вільної конкуренції, стимулювати прояви підприємницької ініціативи, розвивати підприємницьку діяльність.

 При цьому під приватною монополією розуміється ситуація, коли підприємець самостійно або за домовленістю з іншими підприємцями обмежує реальну конкуренцію у сфері встановлених торговельних відносин усупереч громадським інтересам за допомогою контролю або усунення у будь-який спосіб інших підприємців.

 Під нечесним обмеженням угод розуміється діяльність підприємців (угоди, домовленості тощо) щодо визначення, зберігання або підвищення цін, обмеження кількості техніки, обладнання, товарів, партнерів за угодами, наслідком чого є обмеження підприємницької діяльності, конкуренції у сфері торгівельних відносин.

 Зазначений закон детально визначає ситуації, які оцінюються як монопольні, а також перелік угод, що належать до несправедливих (нечесних).

 Монополією визначається така ситуація, за якої перевищується встановлений державою обсяг випуску певних товарів та послуг, частка одного підприємця перевищує половину ринкового обігу того чи іншого різновиду товарів чи послуг. В останньому випадку встановлюють, чи має місце отримання такого відсотку прибутку, який значно перевищує відсоток прибутку, що визначається державним указом для галузі, до якої належить цей підприємець. Визначають також, чи не завищені витрати керівництва та реалізації порівняно із загальноприйнятими у цій сфері підприємницької діяльності.

 Для виявлення всіх цих обставин необхідні постійний скрупульозний облік та порівняльний аналіз обсягової інформації державними органами, наявність аналітико-оціночної системи, яка функціонує постійно.

 Для реалізації вимог цього закону в Японії створений спеціальний державний орган - Комітет по справедливих угодах.

 Держава на підставі Закону контролює міру монополізму та здійснювані угоди на предмет їх чесності у таких питаннях господарського життя Японії, як:

 - міжнародні угоди та договори;

 - створення підприємницьких об'єднань;

 - володіння акціями;

 - сумісництво службових осіб, об'єднання та злиття компаній;

 - успадкування підприємницьких справ;

 - угоди про підвищення цін;

 - відшкодування збитків, заподіяних приватною монополією або нечесною угодою.

 Законодавством Японії визначені також випадки, коли Закон "Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод" не застосовується або його застосування обмежене.

 Перш за все, це стосується галузей природної монополії: електричної, газової промисловості та ін. Це також стосується і таких дій, які регулюються законами про авторство, патенти, практичне використання винаходів, торговельні марки.

 Обмежується дія цього Закону й стосовно депресійних картелів, що створюються для вирівнювання співвідношення попиту і пропозиції, а також раціоналізаторських картелів, мета яких - покращення тактики, підвищення якості, зменшення собівартості, підвищення продуктивності праці.

 Комітет по справедливих угодах підлеглий безпосередньо прем’єр-міністру.

 Закон "Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод" детально визначає перелік підвідомчих комітету справ, його структуру тощо.

 До обов'язків Комітету, крім контрольної функції, входять розслідування випадків порушення закону, прийняття рішення про відкриття судового процесу, уплати штрафу.

 За порушення антимонопольного законодавства, а також невиконання рішень та вимог Комітету по справедливих угодах і суду законом передбачені для винних осіб покарання у вигляді штрафів та позбавлення волі. Залежно від різновиду злочину штрафи можуть досягати 5 млн. йєн, а позбавлення волі з примусовою працею - 3 років.

 У випадку подання неправдивої інформації експертом або свідком строк позбавлення волі сягає 10 років. В Японії існує правило подвійного покарання, коли крім винної особи штрафом карають і юридичну особу, чиї інтереси репрезентує винний.

 б) Недобросовісна конкуренція: поняття, відповідальність

 Оскільки конкуренція є потужним інструментом ринкової економіки, без якої не можуть розвиватися ринкові відносини, то її всіляко заохочує і захищає держава.

 Недобросовісна конкуренція не допускається державою, оскільки вона руйнує конкурентні відносини і завдає істотної шкоди конкуренції і конкурентам - суб'єктам підприємницької діяльності, а також споживачам. Здійснення підприємцями прав, у тому числі й в конкурентних відносинах, не повинно зачіпати прав і законних інтересів інших осіб.

 Оскільки недобросовісна конкуренція торкається прав і законних інтересів інших осіб, то вона заборонена законом. Законодавство забороняє недобросовісну (нечесну) поведінку підприємців, що завдає шкоди інтересам інших підприємців і водночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів в економіці в цілому.

 Заборона недобросовісної конкуренції зафіксована на конституційному рівні у ст. 42 Конституції України.

 У ГК України (ст. ст. 32-37) визначене поняття недобросовісної конкуренції, названі її види та відповідальність за це правопорушення.

 Із прийняттям Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 01.06.1996 р. № 236/96-ВР (наразі діє в ред. від 11.06.2003 р., далі - Закон) правове регулювання захисту суб'єктів господарювання (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції було відокремлене від антимонопольного законодавства, внаслідок чого підкреслена самостійність цієї галузі правового регулювання та її відмінність від обмеження монополістичної діяльності.

 Цей Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торговельних та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Він створює сприятливі умови захисту прав учасників ринкових відносин, основи цивілізованої економічної конкуренції.

 Закон значно розширив законодавчу базу регулювання правовідносин підприємців у процесі формування конкурентного середовища на ринках України. Законом визначено найхарактерніші прояви недобросовісної конкуренції та встановлено процесуальні засади розгляду органами Антимонопольного комітету України справ про недобросозісну конкуренцію, чим створено сприятливі умови захисту прав підприємців і споживачів від цих порушень.

 У статті 32 ГК України та ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поняття недобросовісної конкуренції визначене як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

 Таким чином, недобросовісну конкуренцію можна визначити як порушення правил поведінки, які склалися, широко застосовуються в підприємництві та визнаються підприємцями як обов'язкові ділові норми, що завдає шкоди відносинам добросовісної конкуренції і свободи у підприємницькій діяльності.

 Правове визначення (генеральний делікт) поняття недобросовісної конкуренції як будь-яких дій у конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є найбільш важливою нормою Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

 Запровадження цього поняття дало поштовх розробці та прийняттю передбачених ст. 33 Закону правил професійної етики у конкуренції для галузей економіки та відповідних сфер підприємницької діяльності, сприяло утвердженню у правосвідомості підприємців необхідності чесної поведінки у сфері підприємництва.

 Виділяють такі ознаки недобросовісної конкуренції:

 а) недобросовісна конкуренція, на відміну від монополістичної діяльності, може здійснюватися тільки активними діями, можливість пасивної поведінки у вигляді бездіяльності не передбачена;

 б) дані дії будуть розглядатися як правопорушення, якщо вони суперечать не тільки положенням чинного законодавства, а й звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості;

 в) суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише суб'єкти господарювання, тобто організації, що займаються підприємницькою діяльністю, а також індивідуальні підприємці;

 г) метою активних дій суб'єктів недобросовісної конкуренції є придбання переваг у підприємницькій діяльності;

 д) у результаті дії конкурентам можуть бути заподіяні збитки або нанесена шкода їх діловій репутації.

 Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені гл. 2-4 Закону. У Законі визначено три види правопорушень:

 1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

 2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

 3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

 Названі безпосередньо в Законі дії не є винятково недобросовісною конкуренцією. У Законі немає обмеженого переліку видів протиправної поведінки, які визнаються недобросовісною конкуренцією. Таким чином, будь-яка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил, що мають місце у відносинах між конкуруючими суб'єктами, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією.

 Згідно зі статтею 37 ГК України вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність суб'єкта господарювання згідно з ГК України або адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом.

 Відповідно до статті 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

 За вчинення дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією, законодавством передбачені санкції, які мають різну галузеву приналежність.

 Розмір штрафів і порядок їх обчислення залежить від суб'єкта правопорушення, а саме: чи є він суб'єктом господарювання, чи ні.

 Вчинення суб'єктами господарювання - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

 У разі якщо обчислення виручки суб'єкта господарювання неможливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21 Закону).

 Вчинення зазначених правопорушень юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 22 Закону).

 Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону вчинення дій, визнаних як недобросовісна конкуренція, громадянами, котрі займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

 Згідно із частиною 1 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг або будь-якого маркування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої.

 Відповідно до частини 2 ст. 164-3 КУпАП умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця - тягне за собою накладення штрафу від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Штраф від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за отримання, використання і розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця (ч. З ст. 1643 КУпАП).

 Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному Цивільним законодавством України (ст. 255 ГК України, ст. 24 Закону).

 Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці.

 Згідно зі ст. 231 КК України умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

 Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, тягне за собою кримінальну відповідальність згідно зі ст. 232 Кримінального кодексу України.

 Окрім зазначених вище санкцій галузевої належності, ГК України та Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено дві спеціальні санкції за окремі види правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією.

 Однією з них є адміністративно-правова санкція - вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (ст. 254 ГК України, ст. 25 Закону). Вона застосовується у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів. Ця санкція означає безоплатне вилучення, в тому числі з обігу, товарів, що стали предметом недобросовісної конкуренції. Особливістю цієї санкції є застосування лише у випадку, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

 Згідно зі статтею 256 ГК України та ст. 26 Закону у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

 Таким чином, санкцією є спонукання порушника до провадження дій по офіційному спростуванню зазначених відомостей за його ж рахунок.

Практичне завдання

 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Газдобування", яке займає монопольне становище, уклало угоду з ТОВ "Газозбутова організація", згідно з п. 4.4.5 якої у випадку, якщо будь-який споживач одночасно користується послугами Сторін за цією угодою, з нього стягується додаткова плата у розмірі 10% від суми договору, яка у рівних частинах розподіляється між ТОВ "Газдобування" та ТОВ "Газозбутова організація".

 Чи відповідає пункт 4.4.5 зазначеної угоди вимогам антимонопольно-конкурентного законодавства України?

 Чи допустили зазначені ТОВ порушення антимонопольно-конкурентного законодавства України?

 Так, пункт 4.4.5 угоди між ТОВ "Газдобування" і ТОВ "Газозбутова організація" суперечить вимогам антимонопольно-конкурентного законодавства України.

 Дії ТОВ "Газдобування" і ТОВ "Газозбутова є антиконкурентним узгодженим діями, що можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

 У наданому випадку антиконкурентні узгоджені дії стосуються встановлення додаткових цінових умов реалізації послуг (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

 Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 05.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 80731-X в ред. від 16.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 16.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 14.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 01.06.1996 р. № 236/96-ВР в ред. від 11.06.2003 р. //http://zakon.rada/gov.ua
7. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р.
   № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
8. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
9. Кузьмин Р. И. Хозяйственноє право Японии: проблемы, теории и практики. - Донецк: Сталкер, 1993. - 132 с.
10. Мамутов В. К. Антимонопольное регулирование за рубежом // Экономико-правовые проблемы состязательности. - К.: Литера, 1994. - С.43 - 53.
11. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. - 622 с.
12. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
13. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.