Кр ПРАВОВІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Правові основи підприємницької діяльності"

Дайте обгрунтовані, з посиланнями на норми чинного законодавства України відповіді на питання:

 

 а) назвіть організаційно-правові форми об'єднань підприємств та дайте їм визначення

 Стаття 120 Господарського кодексу України (далі - ГК України) називає чотири види господарських об'єднань: асоціацію, корпорацію, консорціум і концерн. Перші два види - договірні, інші - статутні.

 Приведення в законодавстві переліку об'єднань має певне значення для відокремлення різних видів господарських об'єднань, виявлення їх відмінностей. Водночас важливо, що цей перелік не має вичерпного характеру. Можливі й інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Це дає змогу включати до сфери чинності ГК України нові, раніше не відомі, види об'єднань.

 Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації (ч. 2 ст. 120 ГК України).

 Хоча мета асоціації в законодавстві визначена як координація діяльності, зазвичай, це не єдина мета. Іншими цілями асоціації можуть бути забезпечення захисту прав учасників, представлення загальних інтересів тощо.

 Асоціація може здійснювати координацію загальних розробок і досліджень, надавати учасникам послуги, зокрема:

 - юридичні (консультації з питань правового регулювання підприємницької діяльності, включаючи експортно-імпортні операції, кредитування);

 - інформаційні (забезпечення учасників ринковою інформацією, рекламою для стимулювання попиту на ринках, інформацією з технічних розробок, промислових стандартів і промислової статистики);

 - інші (пошук нових ринків збуту, сфер споживання, розробка і встановлення стандартів асоціації з питань галузевих класифікаторів якості, надійності, умов праці, рівня кваліфікації працівників тощо).

 Асоціація значно поширена як один із головних видів господарських об'єднань, оскільки є універсальним способом ведення спільної діяльності, вигідно відрізняючись від концерну і корпорації невисоким ступенем централізації, від консорціуму - широкою спрямованістю. Вона приваблива для її учасників можливістю поєднання участі в її діяльності з участю в інших асоціаціях і господарських об'єднаннях із збереженням всієї повноти юридичної самостійності.

 Зазначені особливості асоціації в поєднанні з виконанням нею функцій щодо координації діяльності учасників, наданні їм та іншим організаціям виробничих, комерційних, інформаційних послуг сприяють об'єднанню зусиль учасників, налагодженню господарських зв'язків, кооперуванню виробництва, спричиняють значне зростання кількості асоціацій.

 У рамках асоціацій їх учасники, зазвичай, координують виконання окремих своїх завдань або спільно здійснюють лише частину неосновних функцій. Така обмеженість зв'язку між учасниками виключає можливість взаємної майнової відповідальності за боргами учасників та асоціації в цілому. Це робить можливим участь тієї самої юридичної особи в різних асоціаціях.

 Управління в асоціації може здійснюватися як спеціально створюваними органами управління, так і головною юридичною особою (за узгодженням учасників). Орган управління, створюваний в асоціації, для учасників, в основному, є інформуючим, координуючим центром, що забезпечує погоджені дії за окремими видами діяльності. Він може бути і центром, що акумулює кошти для здійснення інвестицій і загальних завдань.

 Враховуючи нежорсткий зв'язок між учасниками асоціації і незначний ступінь централізації, ГК України передбачено, що асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

 Створення асоціації визнається таким, що не призводить до порушень антимонопольного законодавства, за дотримання таких умов:

 - асоціація створюється як договірна особа, що не є господарським товариством або підприємством;

 - не здійснює підприємницької діяльності;

 - засновники й учасники асоціації не одержують прямих прибутків (дивідендів) від її діяльності;

 - філії і представництва асоціації мають статус її структурних підрозділів;

 - асоціація є вільною для вступу (виходу) нових учасників (засновників) на підставах дотримання ними установчих документів асоціації і відповідності цим принципам;

 - предмет діяльності асоціації включає координацію господарської діяльності учасників без права втручатися в їхню виробничу і комерційну діяльність та прийняття управлінських рішень;

 - функції і повноваження асоціації виключають можливість здійснення дій, що обмежують конкуренцію серед засновників та інших учасників ринку;

 - асоціація не засновує і не виступає співзаснов-ником нових господарських суб'єктів, не здійснює контроль або управління, у тому числі довірчого, щодо суб'єктів господарювання.

 Найбільш характерними видами координаційної діяльності і функцій асоціації, що розглядаються Антимонопольним комітетом України як такі, що не призводять до створення монопольних утворень, монополізації ринків, обмеження конкуренції, є такі:

 - забезпечення учасників асоціації інформацією з технічних розробок промислових стандартів і промислової статистики;

 - надання учасникам послуг, що найбільш ефективно можуть надаватися на галузевому рівні або централізовано, зокрема, таких, як юридичні консультації, допомога у здійсненні експорту, страхування, кредитування, а також навчання;

 - затвердження норм поведінки асоціації, її учасників або прийняття внутрішнього кодексу поведінки з урахуванням зазначених в інформаційному листі принципів.

 Метою норм є стимулювання кращої підприємницької політики учасників, справедливого поводження зі споживачами, правил і чесних звичаїв у підприємництві;

 - підтримка інтересів учасників у державних органах; координація спільних досліджень і розробок.

 Іншими видами координаційної діяльності і функцій асоціації можуть бути:

 1) забезпечення учасників асоціації ринковою інформацією; здійснення реклами для сприяння розвитку експорту і стимулювання попиту на внутрішніх ринках; здійснення пошуку нових ринків збуту, сфер постачання;

 2) розробка і встановлення стандартів асоціації з питань галузевих класифікаторів якості, надійності, із питань умов праці або рівня кваліфікації працівників, із питань поведінки у відносинах зі споживачами;

 3) сприяння законним інтересам учасників у здійсненні інших видів діяльності, що не суперечать установчому договору.

 Вказані вище види координаційної діяльності і функцій асоціації можуть здійснюватися з урахуванням таких положень:

 - асоціація ні за яких обставин не рекомендує ціни, не здійснює обмін інформацією щодо середніх цін або середнього рівня витрат, не попереджує про заплановані зміни в діях учасників на ринках;

 - відомості про діяльність окремих учасників асоціації не публікуються і не передаються іншим учасникам асоціації, крім як у загальному виді, без визначення окремих учасників і не раніше, ніж через місяць після їх збору. Вони збираються, зберігаються і використовуються як інформація з обмеженим доступом відповідно до чинного законодавства про інформацію. До цих відомостей слід віднести таку інформацію щодо учасника, як ціни, обсяги і вартість реалізації, дійсне становище одержання заявок, обсяги та вартість невиконаних заявок, перелік постачальників і замовників, прогнозований коефіцієнт використання потужностей, а також будь-яка інша інформація, за допомогою якої можна визначити поведінку окремого учасника асоціації.

 В установчих документах асоціації можуть бути передбачені на основі відповідних норм чинного законодавства додаткові припустимі види діяльності асоціації, що пов'язані з особливостями функціонування галузей, ринків, їх сегментів, зокрема, їх державним регулюванням і контролем, особливостями промислової політики в галузі.

 Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації (ч. З ст. 120 ГК України).

 Отже, у корпорації можлива централізація функцій - їх перелік визначається в договорі. Корпорація виконує лише ті функції і здійснює ті повноваження, що добровільно передані їй учасниками. Учасники можуть передбачати вилучення окремих функцій із свого ведення або зменшення їх обсягів із передачею відповідних виключених повноважень корпорації в цілому.

 Втім, корпорація як договірне об'єднання не може розпоряджатися майном підприємств, що входять до її складу на правах засновників.

 Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

 Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність (ч. 4 ст. 120 ГК України).

 Консорціум створюється на основі тимчасової угоди учасників про об'єднання ресурсів і зусиль із метою фінансування виконання будь-яких завдань. Визнання консорціуму самостійним видом об'єднання дає змогу вважати його юридичною особою.

 Це об'єднання створюється для вирішення конкретних завдань реалізації великих цільових програм і проектів. Після виконання цього завдання консорціум ліквідується або перетворюється на інший вид об'єднання.

 Таким чином, консорціуми не припускають високий ступінь централізації і концентрації управління. Будучи об'єднанням підприємств із метою рішення певних завдань інвестиційного, науково-технічного або фінансового характеру, створюваним на добровільних засадах, консорціум, як і асоціація, характеризує швидше координаційні, ніж субординаційні відносини учасників.

 Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

 Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ч. 5 ст. 120 ГК України).

 Концерн дає змогу об'єднати ресурси і зусилля його учасників при зберіганні їхньої повної правової самостійності і юридичної можливості вступу в інші відносини з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

 Відмінність концерну від інших видів господарських об'єднань (особливо від асоціації) - у високому ступені централізації і глибині зв'язку між учасниками.

 Властива концерну централізація значної частини виробничо-господарських функцій і здійснення всіма його учасниками єдиної політики в рамках концерну призводить до наділення його широким колом власних повноважень здійснення виробничої діяльності, у тому числі щодо утворення централізованих фінансових фондів, створення нових суб'єктів господарської діяльності в інтересах учасників концерну з тісними господарськими зв'язками і відносинами його учасників усередині концерну.

 Особливістю концерну є те, що він, порівняно з іншими видами об'єднань, - найбільш централізована структура з жорсткими зв'язками його учасників, які узгоджено здійснюють основну діяльність. Тому установчими документами концерну може бути заборонено його учасникам перебувати одночасно в кількох концернах, але вони мають право бути членами різних асоціацій.

 Жорсткий взаємозв'язок учасників у концерні створює умови для існування додаткової майнової відповідальності учасників за зобов'язаннями об'єднання в цілому, про що можуть домовитися учасники концерну.

 Високий ступінь централізації робить необхідним обов'язкове створення відокремленого апарату управління. Концерн має право централізувати будь-які функції управління, якщо це передбачено статутом.

 Таким чином, концерн є єдиним виробничо-господарським комплексом, учасники якого тісно пов'язані між собою технологічною та коопераційною єдністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, ніж учасники асоціації, і централізують виконання основних напрямків своєї діяльності (виробничої, наукової, інвестиційної, зовнішньоекономічної тощо). Учасники концерну наділяють його правом вирішувати питання, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням, збутом (реалізацією) продукції тощо.

 

 б) назвіть загальні принципи господарювання

 У статті 6 ГК України названі такі загальні принципи господарювання:

 - забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

 - свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

 - вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

 - обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

 - захист національного товаровиробника;

 - заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

 З переліченими принципами межують принципи підприємницької діяльності, яким присвячено ст. 44 ГК України. Відповідно до цієї статті підприємництво здійснюється на основі:

 - вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

 - самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

 - вільного найму підприємцем працівників;

 - комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

 - вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

 - самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

 Окремо в ГК України виділено принципи господарської діяльності виробничих кооперативів. Тау, у ст. 96 ГК України зазначається, що виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:

 - добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього;

 - особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства;

 - відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;

 - демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;

 - розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;

 - контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

 

 в) дайте визначення поняття "гарантія"

 Згідно із частиною 1 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

 Поняття "гарантія" наводиться також у ст. 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, в ній вказано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

 Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 ЦК України).

 

 г) що відповідно до законодавства визнається концентрацією суб'єктів господарювання

 Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. (далі - Закон) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

 Концентрацією визнається:

 1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

 2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

 а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;

 б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

 в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

 3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

 Не вважаються концентрацією:

 1) створення суб'єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії;

 2) придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обгрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;

 3) дії, які здійснюються між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

 4) набуття контролю над суб'єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.

 Учасниками концентрації визнаються (ст. 23 Закону):

 - суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;

 - суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, чи суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

 - суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;

 - суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання;

 - фізичні та юридичні особи, пов'язані з учасниками концентрації, зазначеними в абзацах 2-5 ст. 23 Закону, відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб згідно із ст. 1 Закону єдиним суб'єктом господарювання.

 Доповніть наступні твердження, добравши правильний варіант:

 Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є:

 а) амортизаційні відрахування;

 б) кошти, одержані від продажу цінних паперів;

 в) прибуток (доход);

 г) пайові внески членів трудового колективу.

 У частині 2 статті 3 ГК України названа ознака, якою характеризується господарська діяльність - одержання прибутку.

 Отже, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

 "Підприємство має право створювати:

 а) філії та представництва;

 б) відділення та представництва;

 в) філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи;

 г) тільки філії".

 Відповідно до пункту 4 статті 64 ГК Україні підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 05.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р. в ред. від 14.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
6. Господарське право: Практикум. - К.: Юринком Интер, 2001. - 298 с.
7. Основы пpедпpинимательского дела: Учебник / Под pед.
   Ю. М. Осипова. - Харьков: Оригинал, 2002. - 432 с.
8. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред.
   Р. Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2000. - 480 с.
9. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
10. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 720 с.
11. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.