Р ГРОМАДЯНИН ЯК СУБ'ЄКТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 РЕФЕРАТ

 з дисципліни "Основи підприємницької діяльності"

 на тему:

 ГРОМАДЯНИН ЯК СУБ'ЄКТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Поняття та ознаки суб'єкта підприємницької діяльності.

... Класифікація суб'єктів підприємницької діяльності ...................... 5

 2. Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання
і підприємницької діяльності .......................................................... 7

 Висновки ........................................................................................... 14

 Список використаної літератури ..................................................... 15

 ВСТУП

 Визначення суб'єкта підприємницької діяльності має важливе значення.

 У законодавстві України відсутнє легальне визначення поняття "підприємець", законодавець обмежився перерахуванням кола суб'єктів підприємницької діяльності.

 У науковій літературі були вжиті спроби наукового визначення поняття "підприємець". Так, іноді при визначенні критеріїв, що дають змогу віднести ту чи іншу особу до суб'єктів підприємницької діяльності, обираються характеристики самої цієї діяльності й формулюється таке визначення: підприємець - фізична або юридична особа, яка здійснює на постійній основі з метою одержання прибутку діяльність з виробництва, реалізації чи придбання продукції або товарів, надання послуг, виконання робіт та укладає цивільно-правові угоди у процесі цієї діяльності від свого імені [5, с. 130].

 На думку Н. О. Саніахметової, суб'єктами підприємницького права є носії господарських прав і обов'язків, які мають такі ознаки:

 1) вони зареєстровані у встановленому порядку або легітимовані іншим способом;

 2) наявність господарської компетенції;

 3) наявність відокремленого майна;

 4) самостійна майнова відповідальність [6, с. 222].

 Отже, суб'єкт підприємницького права - це особа, яка у силу властивих  йому ознак може бути учасником господарських (підприємницьких) правовідносин [7, с. 302].

 Іноді зустрічається і більш широке розуміння суб'єкта підприємницької діяльності. Вважається, що поряд з основним суб'єктом підприємницької активності - підприємцем, іншими суб'єктами є споживач, держава, найманий робітник, партнери з бізнесу, кожний із який виконує свої функціональні обов'язки в загальному підприємницькому процесі [5, с. 131].

 Така думка, зокрема, грунтується на тому, що підприємець змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також із державою.

 Втім, цю думку, як і її аргументацію, не можна визнати правильною і достатньою. Із того, що підприємець взаємодіє зі споживачами і державою, а також з найманими робітниками, не випливає визнання останніх суб'єктами підприємницької діяльності, якщо вони цю діяльність безпосередньо не здійснюють. Вплив запитів і інтересів споживачів, підтримка або протидія держави, регулювання нею підприємництва, значна роль найманих робітників у досягненнях або, навпаки, невдачах підприємців не означає набуття споживачами, державою або найманими робітниками статусу підприємців.

 Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності - це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність легітимно.

 У наданому рефераті розглядається правовий статус громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності.

 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СУБ'ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 Отже, суб'єкти підприємницької діяльності - це суб'єкти господарювання.

 Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

 Суб'єкти господарювання, а таким чином і підприємницької діяльності, класифікуються на:

 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

 Суб'єкти підприємницької діяльності реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у Господарському кодексі та інших законах.

 Суб'єкти підприємницької діяльності мають ряд ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством.

 По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність.

 Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт підприємницької діяльності. Це або одна з форм підприємства, або установа, або організація.

 За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм суб'єктів підприємницької діяльності визначається законодавством України. Крім того, підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм, або навіть і не передбачена (наприклад, запозичена з-за кордону).

 Другою ознакою суб'єкта підприємницької діяльності є те, що він має юридично відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто у майновому відношенні суб'єкт підприємницької діяльності є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників та учасників.

 Майно суб'єкта підприємницької діяльності відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якої господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для господарських об'єднань) баланс, який відображає вартість майна суб'єкта в цілому, поточний та інші рахунки в банках.

 Третьою, суто юридичною, ознакою суб'єкта підприємницької діяльності є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт підприємницької діяльності має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах.

 Правосуб'єктність суб'єкта підприємницької діяльності доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків.

 Суб'єкти підприємницької діяльності (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами.

 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ГРОМАДЯНИНА ЯК СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ І   ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 Як вже зазначалось, суб'єктами господарювання є:

 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

 До першої групи суб'єктів належать фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик фізичними особами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення).

 Вимоги кредиторів фізичної особи - суб'єкта підприємництва задовольняються за рахунок належного їй майна, на яке може бути звернене стягнення.

 Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється ЦПК України. Він стосується і громадян-підприємців. На відміну від інших форм підприємництва, ця форма не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а грунтується на приватному господарюванні.

 Згідно зі ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК України.

 Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

 Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

 - безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

 - із залученням або без залучення найманої праці;

 - самостійно або спільно з іншими особами.

 Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

 Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України.

 Громадянин-підприємець зобов'язаний:

 1) у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

 2) повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

 3) додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

 4) не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

 5) вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

 6) своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

 Громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених ст. ст. 46 і 49 ГК України, а також іншими законодавчими актами, він несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки (ст. 128 ГК України).

 Відповідно до ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

 Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

 Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідну договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

 До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

 У статті 52 ЦК України регламентується цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця.

 Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.

 Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

 Правила банкрутства фізичної особи - підприємця сформульовані у ст. 53 ЦК України.

 Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

 У статті 54 ЦК України регламентується управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності, органом опіки та піклування.

 Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

 Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.

 У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя. Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

 Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений.

 Необхідно відзначити, що обов'язковою вимогою для індивідуальних підприємців є державна реєстрація - в результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва.

 Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Навіть більше, якщо фізична особа займається підприємницькою діяльністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе застосування правових санкцій.

 Особливістю цієї категорії громадян є те, що вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи винятково як суб'єкти підприємництва.

 Більш того, можливість здійснювати підприємницьку діяльність є однією зі складових елементів правоздатності громадян.

 Закон не вказує вік, із досягненням якого можливо здійснювати підприємницьку діяльність.

 Чи означає це, що неповнолітні, які досягли, наприклад, 16 років, вправі самостійно здійснювати підприємницьку діяльність?

 На наш погляд, ні. Із досягненням 16 років трудове законодавство пов'язує досягнення трудової дієздатності, що реалізується в трудових відносинах. Підприємницьку діяльність не можна вважати трудовою, що регулюється нормами трудового законодавства. Це самостійний вид економічної діяльності.

 Така позиція підтверджується у ст. 50 ЦК України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

 Таким чином, підприємцями, як правило, можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років, із яким закон пов'язує настання повної дієздатності.

 Це пояснюється тим, що підприємницька діяльність не є звичайною трудовою діяльністю, яку мають право здійснювати особи, які досягли 16 років.

 Підприємництво, як було показано, припускає самостійну майнову відповідальність та прийняття на себе ризику, отже, потребує такого рівня свідомості і волі, при якому особа здатна повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.

 Виключенням з цього правила є набуття повної дієздатності до досягнення 18 років особою, яка зареєструвала шлюб (ст. 34 ЦК України), а також надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК України).

 Слід також мати на увазі, що згідно з ч. З ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

 За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

 ВИСНОВКИ

 Підсумовуючи викладене у рефераті, можна зробити такі висновки.

 1. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

 2. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

 3. Громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг); не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи.

 4. Іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено ГК України, іншими законами.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 11.03.2007 р.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 14.06.2007 р.
4. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
5. Підприємницьке право: Навч. посібник / Ніколаєва Л. В., Старцев О. В., Пальчук П. М., Іваненко Л. М. - К.: Істина, 2006. - 480 с.
6. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
7. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя. - 6-е изд., перераб и доп. - Харьков: Одиссей, 2005. - 1024 с.
8. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 720 с.
9. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.