Р СИСТЕМА КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ В СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 Реферат

 з дисципліни "Основи підприємницької діяльності"

 на тему:

 СИСТЕМА КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ В СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Система контролюючих органів, які мають право проводити
планові та позапланові виїзні перевірки
фінансово-господарської діяльності суб'єктів
підприємницької діяльності ............................................................ 5

 2. Координація та упорядкуванні діяльності органів,
які контролюють підприємців в Україні ...................................... 13

 Висновки ........................................................................................... 18

 Список використаної літератури ..................................................... 20

 ВСТУП

 Перевірки діяльності підприємців регулюються відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 817/98 в ред. від 08.06.2004 р.

 Поява цього Указу викликана в першу чергу тим, що підприємництво в Україні знаходиться під тиском надмірного державного регулювання. Необхідність виконання значної кількості встановлених нормативами різного рівня правил і процедур гальмує появу на ринку нових суб'єктів підприємницької діяльності й заважає нормальній роботі уже діючих суб'єктів підприємництва. Зокрема, це стосується численних перевірок контролюючих органів, яких нараховується близько тридцяти.

 Про це свідчать результати досліджень, проведених різними недержавними організаціями, за якими середня кількість перевірок одного підприємства за рік - 78, середня кількість документів, на які необхідно підготувати відповідь контролюючим органам, - 68, із п'ятьох робочих днів на перевірки і взаємодію з державними органами керівник підприємства витрачає в середньому два дні, грошові витрати підприємства, пов'язані з перевірками, становлять у середньому 4,2 тис. грн. на рік [10, с. 91].

 Серед найчастіших порушень з боку контролюючих органів вказується:

 - використання службового становища в особистих інтересах;

 - трактування законодавства винятково на користь перевіряючих;

 - примус підприємців до перерахування коштів у різні фонди та організації;

 - нав'язування підприємцю різних комп'ютерних програм;

 - перевірки суб'єктів підприємницької діяльності без відповідних дозволів, за власною ініціативою;

 - перевищення припустимої частоти перевірок.

 При цьому найчастіше контролюючі органи керуються не законами, а підзаконними актами або відомчими інструкціями, що не пройшли відповідну реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

 У наданому рефераті розглядається система контролюючих органів в сфері господарювання й розкривається зміст потреби у координації та упорядкуванні їх діяльності.

 1. СИСТЕМА КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО ПРОВОДИТИ ПЛАНОВІ ТА ПОЗАПЛАНОВІ ВИЇЗНІ ПЕРЕВІРКИ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

 1) органи державної податкової служби - стосовно сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

 2) митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

 3) органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

 Розглянемо більш детально систему податкових органів.

 У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, податкові органи посідають головне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

 Важливою ознакою податкового органу є його представницький характер. У податкових правовідносинах держава виступає в особі уповноважених податкових органів, які мають дві ознаки: діють від імені держави та є носіями відповідних повноважень державно-владного характеру, тобто в широкому розумінні є органом державного управління.

 Державна податкова служба України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством.

 Отже, державна податкова служба України - це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяльності від інших державних органів.

 Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері оподаткування, висловлюють державну волю у певних межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених законом випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави.

 Використовуючи метод владних розпоряджень, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так чи інакше можуть впливати на податкові правовідносини.

 Податкові органи для виконання поставлених перед ними завдань мають відповідні обов'язки і права. Втім, надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов'язками, а якщо право надане в "чистому" вигляді (тобто розуміється лише як право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. Для державного органу всі права, що випливають з його завдань і функцій, не є правами в класичному розумінні, тобто такі, які орган може використовувати (або не використовувати) суто на власний розсуд, а виступають як служіння державі, тобто у широкому плані - виконання обов'язків перед ним.

 Усі права й обов'язки, що формують повноваження податкових органів, можна поділити на дві групи.

 Перша - та, що кореспондується з правами й обов'язками платників (обов'язок податкового органу надавати інформацію щодо оподаткування відповідає праву платника податків на одержання такої інформації).

 Друга група прав і обов'язків, що реалізуються при взаємодії з іншими суб'єктами податкових правовідносин (право податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування від суб'єктів, які сприяють сплаті податків і зборів, відповідає обов'язку цих суб'єктів з надання такої інформації).

 При цьому важливо визначити вичерпний перелік прав і обов'язків податкового органу, оскільки це обмежує застосування податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

 До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах.

 У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

 Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі - відповідні підрозділи податкової міліції.

 У Державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюють колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

 Структуру Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет Міністрів України.

 Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

 Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової адміністрації України.

 Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів) такі:

 1) здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів незалежно від способу надання інформації, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків;

 2) одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках;

 3) обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів;

 4) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

 5) вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, вилучати у громадян-суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційні свідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

 6) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом;

 7) стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом;

 8) надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;

 9) накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, на громадян-підприємців, на громадян, що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому законодавством;

 10) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства;

 11) матеріально і морально заохочувати громадян, які надають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства;

 12) звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

 Державна податкова адміністрація України є вищою ланкою в системі органів державної податкової служби.

 Податкові інспекції як самостійні організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової адміністрації України, перебуваючи у відносинах підпорядкування і діючи в межах встановлених законом процедур.

 Отже, закріплено умови для розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв'язок підпорядкованості для найбільш ефективного функціонування. Водночас податкові адміністрації і податкові інспекції утворюють єдиний цілісний комплекс з тісними зв'язками, об'єднані в єдину систему органів державної податкової служби України.

 Повноваження податкових адміністрацій і податкових інспекцій закріплені насамперед у Законі України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. в ред. від 20.06.2007 р.

 Створення податкової міліції стало необхідною умовою управління податковою системою. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною сил, що забезпечують економічну безпеку України.

 Отже, податкова міліція є спеціалізованим правоохоронним державним органом виконавчої влади, який забезпечує законність і правопорядок у сфері податкових правовідносин, що діє у складі органів державної податкової служби. Податкова міліція - це воєнізований, контролюючий, оперативно-розшуковий і водночас правоохоронний орган.

 Правове положення податкової міліції визначається комплексом норм, які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, структуру податкової міліції, питання лінійної і функціональної підпорядкованості.

 Органи податкової міліції діють на основі принципів законності, поваги до прав людини і громадянина, підконтрольності та підзвітності вищим органам законодавчої і виконавчої влади, об'єднання гласних і негласних форм діяльності, аполітичності, взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями, єдності та централізації органів міліції, незалежності та єдиноначальності, конфіденційності.

 Завданнями податкової міліції є:

 1) запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та виробництво у справах про адміністративні правопорушення;

 2) розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших платежів;

 3) попередження корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

 4) забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби, захисту їх від протиправних дій, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

 До складу податкової міліції входять:

 - Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації України;

 - управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи боротьби з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі;

 - відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

 У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, що проводить роботу по боротьбі з незаконним оборотом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

 Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції - Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України. Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції - перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

 Податкова міліція відповідно до її завдань:

 1) приймає і реєструє заяви, повідомлення й іншу інформацію про злочини і правопорушення, що віднесені до її компетенції, здійснює у встановленому порядку їх перевірку і приймає по них передбачені законом рішення;

 2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання і досудове слідство у межах своєї компетенції, вживає заходи з відшкодування заподіяних державі збитків;

 3) виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходи щодо їх усунення;

 4) забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних дій, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків;

 5) запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби;

 6) збирає, аналізує та узагальнює інформацію про порушення податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

 2. КООРДИНАЦІЯ ТА УПОРЯДКУВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ, ЯКІ КОНТРОЛЮЮТЬ ПІДПРИЄМЦІВ В УКРАЇНІ

 Як вже зазначалось, наразі в Україні виникла нагальна потреба у координації та упорядкуванні діяльності органів, які контролюють підприємців в Україні.

 Відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619 в ред. від 21.07.2005 р., планові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений та повідомлений суб'єкту підприємництва за 10 днів до початку перевірки органом державної податкової служби.

 У разі неможливості проведення одночасної перевірки всіма контролюючими органами (відсутність умов праці для всіх перевіряючих, неможливість співпраці працівників суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, одночасно з усіма перевіряючими) перевірки проводяться у різні терміни, погоджені контролюючими органами із суб'єктом підприємницької діяльності.

 Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється відділеннями управлінь Державного казначейства в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, контрольно-ревізійними підрозділами (відділами, групами) у районах, містах (крім міст Києва, Севастополя), районах у містах та митницями за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються. Ці плани-графіки погоджуються з відповідною районною, міською державною податковою інспекцією.

 Під час узгодження термінів проведення зазначених перевірок пріоритетними визнаються встановлені державними податковими інспекціями терміни, які не повинні перевищувати 30 робочих днів, крім суб'єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим прибутком 20 млн грн. і більше, термін перевірки яких може перевищувати 30 робочих днів. Продовження термінів проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якій підпорядкована відповідна державна податкова інспекція.

 У разі непогодження планів-графіків проведення планових виїзних перевірок з Державною податковою адміністрацією суб'єкт підприємницької діяльності має право не допускати перевіряючих на об'єкт перевірки.

 Заміна у планах-графіках суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, та зміна термінів початку проведення планових виїзних перевірок забороняються, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта, припинення його діяльності на тривалий час тощо). У зв'язку з цим про зміни, що вносяться до планів-графіків, інформуються відповідні органи виконавчої влади (Державна податкова адміністрація, Держмитслужба, Державне казначейство, ГоловКРУ).

 До проведення планових виїзних перевірок контролюючі органи мають право залучати як експертів фахівців інших державних органів.

 За результатами проведених планових виїзних перевірок працівниками кожного контролюючого органу складаються окремі акти (довідки) відповідно до їх компетенції та вживаються необхідні заходи.

 Рішення про вилучення документів первинного обліку, зупинення операцій на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, а також заборону відчуження майна суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з порушенням податкового, бюджетного або валютного законодавства можуть прийматися лише органами державної податкової служби, а у випадках, визначених митним законодавством, - митними органами.

 В Указі Президента України від 23.07.1998 р. рекомендовано підприємствам, установам та організаціям усім форм власності ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу, в якому працює такий представник.

 Представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов'язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис.

 Суб'єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, яка здійснює перевірку, до початку перевірки, у тому числі зателефонувавши до відповідного контролюючого органу.

 У графі "Примітка" суб'єкт підприємницької діяльності може зафіксувати свої зауваження або зробити окремі примітки.

 Нормативно-правові акти контролюючих органів, що регламентують порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, погоджуються з Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва.

 Позапланові перевірки дотримання суб'єктами Підприємницької діяльності пожежної безпеки не проводяться, якщо суб'єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди. У такому разі збиток, завданий третім особам у зв'язку з порушенням суб'єктом підприємницької діяльності вимог пожежної безпеки, компенсується в повному обсязі страховою компанією.

 Державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

 Скарга споживача має подаватися в письмовому вигляді та містити відомості про його прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, серію та номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, під час продажу якого були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів не мають права розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.

 Органи, які здійснюють реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або видають ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, а також видають інші дозволи, передбачені законодавством, не можуть ставити як умову реєстрації або видачі ліцензій, інших дозволів відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій або окремих осіб.

 Обмеження у строках та підставах проведення перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, визначені цим Указом, не поширюються на перевірки, проведені на особисте прохання суб'єкта підприємницької діяльності, або перевірки, що проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

 ВИСНОВКИ

 Підсумовуючи викладене у рефераті, можна зробити такі висновки.

 1. Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

 1) органи державної податкової служби - стосовно сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

 2) митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

 3) органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

 2. Основні правила проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, встановлені законодавством, у тому числі їх режим та підстави проведення, визначаються тим, планові вони чи позапланові.

 3. Щодо планових перевірок установлені такі вимоги:

 - перевірка має бути передбачена у плані роботи контролюючого органу;

 - перевірка проводиться за письмовим рішенням керівника контролюючого органу;

 - перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік;

 - суб'єкт підприємництва не пізніше як за десять календарних днів до дня проведення перевірки має бути попереджений про дату її проведення у письмовій формі.

 4. Планові перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами одночасно у день, визначений і повідомлений суб'єкту підприємництва за 10 днів до початку перевірки.

 5. Позапланова перевірка може проводитися лише на підставі умов, передбачених законодавством.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 11.03.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XІІ в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. № 509-XІІ в ред. від 20.06.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
5. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 в ред. від 08.06.2004 р. //http://zakon.rada.gov.ua
6. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів): Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619 в ред. від 21.07.2005 р. //http://zakon.rada.gov.ua
7. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
8. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. - 622 с.
9. Податкове право: Навч. посібник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик,
   Д. А. Кобильник та ін.; За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 400 с.
10. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
11. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.