Р ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Реферат

 з дисципліни "Основи підприємницької діяльності"

 на тему:

 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

 ПЛАН

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності ......... 5

 2. Види господарсько-правової відповідальності .............................. 8

 3. Функції господарсько-правової відповідальності .......................... 9

 4. Підстави господарсько-правової відповідальності ...................... 11

 5. Форми господарсько-правової відповідальності ......................... 12

 Висновки ........................................................................................... 19

 Список використаної літератури ...................................................... 22

 ВСТУП

 Більшість учасників господарських правовідносин заінтересована у правомірній поведінці - як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки.

 Проте відсутність правопорушень - це ідеальний, а не реальний стан суспільного, в тому числі економічного, життя. Причинами тому можна визнати такі:

 1) низька правосвідомість частини учасників господарського життя, зумовлена зазвичай відсутністю правових знань й навичок захисту власних інтересів;

 2) наявність недоліків у чинному законодавстві (колізій, прогалин, застарілих норм, нестабільності), що, як наслідок, не забезпечує адекватного сучасному стану економічних відносин правового регулювання;

 3) прийняття необгрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;

 4) неправомірна поведінка посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати самозахист, часто порушуючи при цьому його межі;

 5) нестабільність господарського життя, особливо поява в ньому непередбачуваних явищ, різкі зміни в правовому регулюванні;

 6) безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов'язання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу, та ін.

 Отже, правопорушення в сфері господарювання - це звичайне, але небажане явище, оскільки правопорушення спричиняють здебільшого деструктивний вплив і на економіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя.

 Наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні й правозастосовній діяльності уповноважених органів держави і спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

 Отже, наданий реферат присвячений розгляду основних питань, пов'язаних із характеристикою відповідальності суб'єктів підприємництва в господарській діяльності.

 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, яка іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

 Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

 До родових ознак відносяться:

 а) юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);

 б) фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності - правопорушення;

 в) зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника);

 г) можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.

 Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно. Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, надалі - ГК України), в тому числі засновницький документ.

 Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві має свої особливості.

 Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів:

 1) протиправної поведінки;

 2) негативних наслідків такої поведінки;

 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків;

 4) вини правопорушника.

 Проте в господарському праві наявність всіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності - відшкодування збитків. В інших випадках достатньо наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій - ще й вини.

 Відповідно до ГК України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що:

 1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення;

 2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

 Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад).

 Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Проте, цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобовэязань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитору прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту, відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'язань протягом строку дії логовору).

 Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

 1) сфера застосування - господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

 2) юридична підстава - акти господарського законодавства та господарські договори;

 3) фактичні підстави - господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;

 4) презумпція вини порушника та особливість визначення вини;

 5) суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб'єктів господарювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськими договорами);

 6) спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках -на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);

 7) змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на економічних інтересах порушника;

 8) порядок застосування - залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності:

 - судовий або претензійно-позовний (ст.ст. 222-223 ГК України);

 - безпосередньо кредитором в оперативному порядку (ст.ст. 235-237 ГК України);

 - спеціальний - уповноваженими органами (ст. 238 ГК України).

 Отже, господарсько-правова відповідальність - це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.

 2. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 Господарсько-правові санкції можна класифікувати за різними ознаками.

 За критерієм змісту впливу - на грошові (сплата неустойки, господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та натуральні (заміна неякісної продукції на якісну).

 За критерієм безпосередньої спрямованості - на майнові (конфіскація, сплата неустойки, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний штраф) та організаційні (господарсько-організаційні, оперативно-господарські санкції).

 За характером порушених відносин - на:

 1) санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб'єктами господарювання (сплата неустойки або оперативно-господарські санкції, відшкодування збитків, оперативно-господарські санкції);

 2) санкції, що застосовуються у вертикальних відносинах, тобто між компетентним державним органом та суб'єктом господарювання (планово-госпрозрахункові санкції, адміністративно-господарські санкції);

 3) універсальні санкції, що застосовуються і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах (відшкодування збитків).

 Залежно від виду порушених відносин - на:

 1) санкції, що застосовуються в договірних відносинах (відшкодування збитків, штрафні, оперативно-господарські);

 2) санкції, що застосовуються в позадоговірних відносинах (відшкодування збитків, адміністративно-господарські санкції).

 Залежно від інституту господарського законодавства, норми якого передбачають застосування господарсько-правової відповідальності, розрізняють:

 1) відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства;

 2) відповідальність у сфері капітального будівництва;

 3) відповідальність у галузі зовнішньоекономічної діяльності;

 4) відповідальність у галузі транспорту;

 5) відповідальність на ринку цінних паперів та ін.

 3. ФУНКЦІЇ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 Функції господарсько-правової відповідальності - це напрямки її дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-правової відповідальності.

 Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (притаманні для будь-якої юридичної відповідальності), так і спеціальні функції (є характерними переважно для господарсько-правової відповідальності).

 До категорії перших належать попереджувально-стимулююча, штрафна (функція покарання за правопорушення). До категорії других - компенсаційно-відновлювальна, інформаційна, сигналізаційна.

 Попереджувально-стимулююча функція господарсько-правової відповідальності проявляється в тому, що не лише застосування господарсько-правової відповідальності, а й сама загроза її застосування примушує учасників господарських правовідносин (насамперед суб'єктів господарювання) діяти правомірно, аби уникнути негативних наслідків в результаті застосування такої відповідальності.

 Ця функція притаманна всім видам та формам господарсько-правової відповідальності (господарсько-правовим санкціям).

 Значну роль в господарсько-правових відносинах відіграє штрафна функція, пов'язана зі сплатою штрафної неустойки.

 Компенсаційно-відновлювальна функція полягає у відновленні порушеного правопорядку й усуненні наслідків неправомірної поведінки суб'єкта господарювання.

 Завдяки застосуванню господарсько-правової відповідальності неправомірна діяльність припиняється, деформовані господарські зв'язки нормалізуються, спричинена шкода компенсується, порушені права відновлюються, обов'язки виконуються, нездійснені платежі спрямовуються за призначенням, неправомірно отримані доходи вилучаються та ін.

 Ця функція притаманна усім видам та формам господарсько-правової відповідальності, але найбільше - відшкодуванню збитків, штрафним санкціям (сплаті неустойки).

 Сигналізаційна функція - проявляється в тому, що застосування до суб'єкта господарювання господарсько-правової відповідальності є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого господарюючого суб'єкта - сигналом про необхідність зважити доцільність продовження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого.

 Роль інформаційної функції полягає в інформуванні учасників господарського життя про негаразди в діяльності їх партнерів (якщо до останніх застосовуються господарсько-правові санкції контролюючими органами, контрагентами тощо), а відтак - в доцільності корегування своїх відносин з ними.

 Застосування таких санкцій до самих учасників господарського життя надає їм відповідну інформацію про можливі негаразди у власній діяльності або порушення їх прав та законних інтересів (якщо санкції застосовуються неправомірно) і необхідності вжиття відповідних заходів.

 4. ПІДСТАВИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 Господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав.

 Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

 Юридичні підстави - той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

 Фактичні підстави - це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні. Такі ситуації іменуються складом господарського правопорушення.

 Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад господарського правопорушення залежить від виду такої відповідальності Якщо мова йде про відшкодування збитків, то склад правопорушення включає чотири елементи (умови відповідальності):

 1) протиправну поведінку - тобто таку поведінку господарюючого суб'єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

 2) наявність збитків - втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб'єкта господарювання і неотриманого прибутку (якщо закон не забороняє його стягувати); при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, але й їх розмір;

 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками: при цьому враховується лише необхідний (а не випадковий) причинний зв'язок;

 4) вину - в господарському праві про її наявність свідчать два елементи:

 * наявність у суб'єкта господарських відносин реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків);

 * неприйняття ним усіх необхідних заходів щодо недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.

 5. ФОРМИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності - залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування.

 Зазвичай формами господарсько-правової відповідальності визнаються:

 1) відшкодування збитків;

 2) сплата неустойки;

 3) конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;

 4) господарсько-адміністративні штрафи;

 5) оперативно-господарські санкції;

 6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

 7) господарсько-організаційні санкції.

 У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

 При цьому проявами адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ГК України, є санкції майнового характеру (вилучення майна/прибутку, що за своїми правовими наслідками подібне до конфіскації; адміністративно-господарські штрафи) та організаційного характеру (зупинення дії або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та ін.).

 Крім того, перелік адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 239 ГК України, є відкритим.

 Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника.

 Ця форма відповідальності передбачається як ГК України (ст.ст. 224-229), так і ЦК України (ст.ст. 623-624, глава 82), численними законами.

 Позитивні риси і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

 1) позитивні риси: є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

 2) недоліки: складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності:

 а) важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недосконалими);

 б) необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення - протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника (питання доведення вини порушника постає у тих випадках, коли він намагається довести відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України наявність підстав, що виключають його відповідальність).

 При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила визначення їх розміру:

 а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не передбачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

 б) у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

 Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

 Неустойка (штрафні санкції) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

 Позитивні риси і недоліки штрафних санкцій (неустойки):

 1) позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності - шість місяців) та зручність застосування (незалежно від наявності збитків);

 2) негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні відносини.

 Види неустойки (штрафних санкцій):

 - за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, а її розмір коригується договором в межах, не заборонених законом);

 - за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки).

 Форми неустойки (штрафних санкцій):

 - в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

 - в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

 - в твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

 - в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

 Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку.

 Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб'єкта-боржника (правопорушника), спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника.

 Характерні риси цих санкцій:

 - застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;

 - застосовуються на розсуд кредитора;

 - передбачаються законом або договором;

 - мета застосування - захист інтересів кредитора;

 - виражаються переважно у заходах організаційного характеру;

 - юридичні підстави застосування - договір;

 - фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання договірних зобов'язань).

 Планово-госпрозрахункові санкції - це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб'єкта в зв'язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:

 - підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

 - позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з порушенням умов їх надання;

 - виключення із звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

 - віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні господарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

 Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції застосовуються самим суб'єктом господарювання - правопорушником, а у разі, якщо він цього не зробить, - компетентними органами, що виявили факт правопорушення.

 Підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій: юридичні - закон; фактичні - протиправна поведінка.

 Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

 Характерні риси цих санкцій:

 - застосовуються у вертикальних відносинах;

 - юридичні підстави застосування - закон (у тому числі гл. 27 ГК України), фактичні - неправомірна поведінка;

 - відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;

 - порядок застосування - здебільшого адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;

 - у разі застосування санкцій законом (у т.ч. ст. 249 ГК України) передбачаються гарантії прав суб'єктів господарювання, зокрема:

 а) право на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій;

 б) право на відшкодування в передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з неправомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;

 - спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами.

 Господарсько-організаційні санкції - це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються компетентними державними органами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.

 До них належать:

 - обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил - ст. 246 ГК України);

 - призупинення дії ліцензії (патенту);

 - скасування ліцензій;

 - скасування державної реєстрації;

 - примусова реорганізація;

 - застосування антидемпінгових заходів;

 - припинення експортно-імпортних операцій;

 - зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

 - застосування індивідуального режиму ліцензування;

 - примусова ліквідація.

 Адміністративно-майновими санкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються компетентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у передбачених законом випадках.

 До таких санкцій належать: господарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація; безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення зборів (обов'язкових платежів) та ін.

 Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.

 Конфіскація - це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання - правопорушника у випадках, прямо передбачених законом. Конфіскація застосовується в судовому порядку за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних тощо).

 ВИСНОВКИ

 Таким чином, аналізуючи господарське законодавство України, можна дійти висновку, що господарюючі суб'єкти є учасниками господарських правовідносин, якщо їх поведінка в них чітко визначена імперативно-правовими владними приписами з боку держави або нормами договору, а за їх порушення за ініціативою юрисдикційних органів державного управління (осіб) або сторони за договором вони несуть відповідальність у формі застосування господарських санкцій.

 Досліджуючи приписи законів, які регулюють відповідальність суб'єктів господарювання, можна встановити, що частина законів включає норми-поняття щодо цієї відповідальності, не передбачаючи розмір штрафних санкцій, порядку провадження в справі.

 Юридична відповідальність - важливий інструмент у господарських правовідносинах. Невиконання або неналежне виконання господарської дисципліни тягне за собою відповідальність об'єднань, підприємств, установ, організацій, які допустили порушення правовідносин.

 Під господарською відповідальністю розуміється настання несприятливих майнових наслідків (стягнення збитків, штрафу тощо) при порушенні правил функціонування господарського механізму, які встановлюються державними органами в інтересах держави або сторонами в договорі.

 Господарська відповідальність може мати не лише майновий характер, а й організаційний. Вона спрямована на поновлення майнових збитків, завданих державі, іншим господарюючим суб'єктам, а також на поновлення існуючих встановлених державою правил функціонування господарських відносин.

 Втім, у будь-якому випадку відповідальність полягає в застосуванні таких встановлених законом примусових засобів, наслідком яких врешті-решт є зменшення майнового блага у відповідного суб'єкта господарювання.

 Негативні наслідки господарських правопорушень наступають у вигляді позбавлення суб'єктивних прав або покладення нових чи додаткових зобов'язань.

 Обов'язок нести юридичну відповідальність завжди є додатковим і негативно впливає на економічну діяльність суб'єкта господарювання навіть у тому разі, коли він має немайновий характер.

 При вчиненні правопорушень або при здійсненні дій, які не відповідають встановленим нормам, застосовуються відповідні санкції. Вони покликані стимулювати належне виконання покладених державою або договором зобов'язань, гарантувати законні права та інтереси інших учасників господарського процесу та самої держави, в тому числі й відшкодування збитків.

 Особливість господарських санкцій полягає в тому, що вони:

 - по-перше, являють собою засіб впливу держави або сторони за договором на недобросовісних учасників господарських відносин;

 - по-друге, застосовуються на основі закону, договору, рішення суду (хоча іноді передбачені законом міри покарання виконуються боржником добровільно);

 - по-третє, передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб'єкта, який порушив господарські зобов'язання;

 - по-четверте, застосовуються невідворотно лише у тому випадку, коли державний орган зобов'язаний застосувати відповідальність і не має права від цього відмовитись, чого не можна сказати про оперативно-господарські санкції за договором.

 Отже, господарська відповідальність:

 1) є реакцією на протиправну поведінку суб'єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті або в такому, що визнається законом чи договором негативним, загальному результаті господарської діяльності;

 2) полягає у зменшенні благ суб'єкта господарювання, проте, спрямована не на саму особу суб'єкта господарювання, а на його майнову базу та організацію діяльності (безпосередньо чи в кінцевому рахунку).

 3) передбачається юридично в законі або в договорі;

 4) забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному.

 Створення механізму господарської відповідальності є необхідною умовою становлення і подальшого розвитку ринкового середовища, регулювання господарських правовідносин.

 Підвищення ролі цієї відповідальності в системі економічних правових методів управління визначається у значному ступені її функціями та комплексним впливом на економічну і правову поведінку господарюючих суб'єктів, досягнення узгодженості, збалансованості та організованості в системі виробничих відносин, виконання взаємних зобов'язань як між рівноправними суб'єктами господарювання, так і між суб'єктами господарювання та органами виконавчої влади, на забезпечення взаємозв'язку господарських і управлінських інтересів, на одержання високих кінцевих результатів виробництва, запобігання і максимально можливе відшкодування державі та господарюючим суб'єктам економічних збитків.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 02.02.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 16.01.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
4. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
5. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
6. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 720 с.
7. Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 6. - С. 11 - 13.
8. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.