Завдання по господарському праву 1

 КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 з дисципліни "Господарське право"

1. Дайте обгрунтовану, з посиланням на норми чинного законодавства України відповідь на питання; загальнодержавне  (регіональне) прогнозування та програмування (планування): поняття, нормативна основа. Відмінність індикативного програмування (планування) від директивного планування. Народногосподарські прогнози та планові акти (програми): поняття, види, значення, зміст.

 Відповідно до частини 1 ст. 11 ГК України здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

 Законом визначаються принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях.

 Як зазначається у ст. 1 Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" від 23.03.2000 р. № 1602-ІІІ (надалі - Закон), державне прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

 Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.

 Програма економічного і соціального розвитку України - документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

 Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, згідно із ч. 2 Закону є:

 1) принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди;

 2) принцип об'єктивності - полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України;

 3) принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку;

 4) принцип гласності - полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб'єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності;

 5) принцип самостійності - полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

 Прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

 6) принцип рівності - полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності;

 7) принцип дотримання загальнодержавних інтересів - полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.

 Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку визначена у ст. 4 Закону. Вона складається із:

 - прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

 - Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

 - прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

 - програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період;

 - прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

 - програм розвитку окремих галузей економіки.

 У разі необхідності прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку можуть розроблятися на більш тривалий період.

 Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі (ч. 1 ст. 5 Закону).

 Показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розроблення суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів.

 Прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди та Державна програма економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляються в строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України.

 Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період розробляється на п'ять років (ч. 1 ст. 6 Закону).

 У прогнозі економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період повинні бути відображені:

 - аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

 - очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни;

 - оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери;

 - цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у середньостроковому періоді та пропозиції щодо напрямів державної політики у цей період;

 - прогноз кон'юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг;

 - основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

 - висновки щодо тенденцій розвитку економіки країни протягом середньострокового періоду.

 Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період використовується під час розроблення проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України і публікується в газеті "Урядовий кур'єр".

 Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік (ч. 1 ст. 7 Закону).

 У прогнозі економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період повинні бути відображені:

 - аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

 - очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни;

 - оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери;

 - основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

 - висновки щодо розвитку економіки країни у наступному році.

 Показники прогнозу економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період використовуються для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку України та для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.

 Державна програма економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щороку взаємоузгоджено з проектом Державного бюджету України на відповідний рік (ч. 1 ст. 8 Закону).

 У Державній програмі економічного і соціального розвитку України на наступний рік конкретизуються заходи, передбачені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, та завдання, визначені у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

 У Державній програмі економічного і соціального розвитку України на наступний рік повинні бути відображені:

 - аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

 - вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни;

 - цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у наступному році;

 - система заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

 - основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

 - перелік державних цільових програм, що фінансуватимуться в наступному році за рахунок коштів Державного бюджету України;

 - показники розвитку державного сектора економіки, зокрема отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств.

 У державних цільових програмах наводяться:

 1) основні етапи та терміни їх реалізації;

 2) необхідні обсяги фінансування кожної з програм в цілому і диференційовано по роках з визначенням джерел фінансування;

 3) результати виконання кожної програми;

 4) обсяги фінансування кожної з програм за рахунок усіх джерел фінансування в наступному році, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету;

 5) державні замовники програм.

 Державна програма економічного і соціального розвитку України на наступний рік подається до Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

 Після затвердження Верховною Радою України Державна програма економічного і соціального розвитку України публікується в офіційних виданнях Верховної Ради України та газеті "Урядовий кур'єр".

 Можуть складатися також прогнози економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району або певного міста на середньостроковий період (ст. 10 Закону) і аналогічні програми на короткостроковий період (ст. 11 Закону).

 На галузевому рівні розробляються прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період і програми розвитку галузей економіки (ч. 1 ст. 12 Закону).

 Верховна Рада України відповідно до Конституції України затверджує Державну програму економічного і соціального розвитку України на відповідний рік (ст. 15 Закону).

 Згідно із статтею 16 Закону Кабінет Міністрів України:

 - організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, розробляє і здійснює Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, організовує підготовку прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період і програм розвитку окремих галузей економіки;

 - визначає структуру прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, строки і порядок їх розроблення, відповідальних виконавців;

 - схвалює проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік та подає її на розгляд Верховної Ради України;

 - схвалює прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, затверджує програми розвитку окремих галузей економіки;

 - забезпечує та контролює виконання Державної програми економічного і соціального розвитку України і програм розвитку окремих галузей економіки.

 Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики як головний виконавець та координатор робіт з прогнозування економічного і соціального розвитку та підготовки програм економічного і соціального розвитку програми:

 - разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Національним банком України, Фондом державного майна України та Антимонопольним комітетом України готує прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди і Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, здійснює щоквартальний моніторинг її виконання;

 - погоджує прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період і проекти програм розвитку окремих галузей економіки;

 - розробляє структуру прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку, методичні рекомендації щодо їх підготовки, відповідає за впровадження в практику сучасних технологій прогнозування соціально-економічних процесів;

 - здійснює організаційно-методичне керівництво та координує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період та програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період.

 Інші центральні органи виконавчої влади:

 - беруть участь у розробленні прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди і Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік, забезпечують виконання завдань, визначених цією програмою, у відповідних галузях економіки та сферах діяльності;

 - відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку розробляють прогнози та програми розвитку окремих галузей економіки.

 Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування розробляють прогнози економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період, програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період та забезпечують контроль за виконанням відповідних показників програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період.

 Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації беруть участь у розробленні проектів прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди і Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік, забезпечують виконання завдань, визначених цією програмою, на відповідній території.

 Директивний план (від лат. dіrectіo - прямий напрямок) має силу юридичного закону, адресний та обов'язковий для виконання характер (посадові особи несуть відповідальність за невиконання планових завдань).

 Директивне планування притаманне командній економіці. Воно використовувалося в СРСР та соціалістичних країнах з метою прямого впливу держави на всі ланки організаційної структури економіки.

 Індикативний план (від лат. іпdісаtоr - покажчик) - це рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави, що передбачає створення таких умов функціонування суб'єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань.

 Індикативні плани мають низку особливостей, які суттєво відрізняють їх від планів директивних:

 1) індикативний план є комплексом рекомендацій;

 2) рекомендації не мають обов'язкового характеру;

 3) показники плану призначаються для інформування суб'єктів господарювання про цілі, пріоритети й наміри держави;

 4) мобільний характер плану передбачає можливість коригування його параметрів відповідно до змін на ринку;

 5) реалізація цілей індикативного плану здійснюється через систему правових та економічних регуляторів.

 З викладеного вище можна побачити, що індикативне планування властиве економіці змішаного типу, тобто воно зумовлює сутність трансформації в сфері макроекономічного планування в Україні - перехід від директивного планування до індикативного.

 2. Складіть схему "Види господарських правовідносин".

 Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації/керівництва такою діяльністю, характеризуються особливим суб'єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів [6, С. 26].

 

 

 

Схема 2.1 Види господарських правовідносин

 3. Доповніть наступне твердження, добравши правильний варіант;

 "Види систематизації в праві:

 а) інкорпорація, консолідація, інтерпретація;

 б) кодифікація, інновація, консолідація;

 в) інкорпорація, консолідація, кодифікація;

 г) деталізація, хронологізація, впорядкування".

 Правильний варіант відповіді: "в" - інкорпорація, консолідація, кодифікація.

 Дайте визначення понять "систематизація", "інкорпорація", "консолідація", "кодифікація".

 Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і вдосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему. Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів: кодифікацію, інкорпорацію, консолідацію [8, С. 256].

 Інкорпорація - спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них [8, С. 258].

 Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, або з урахуванням юридичної чинності нормативних актів, що об'єднуються.

 Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання [8, С. 260].

 Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів.

 Кодифікація - спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об’єднанні їх у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодифікація виражається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження [8, С. 256].

 Результати кодифікації є конституція, кодекс, основи законодавства, статут, положення, правила.

 4. Практичне завдання

 Місцева районна рада заборонила приватному підприємству (ПП) "Дозвілля" виробляти гачки для любительської риболовлі, мотивуючи це тим, що в місті вже є підприємство, яке займається виробництвом такої продукції. ПП "Дозвілля" звернулось до Вас, як до юриста, з таким переліком питань:

 - чи правомірне рішення місцевої райради? Чому?

 - чи не порушені вимоги конкурентного законодавства України? Якщо так, то які? У чому це полягає?

 - яким чином ПП "Дозвілля" може захистити свої порушені права?

 Відповідь:

 Рішення місцевої районної ради про заборону ПП "Дозвілля" виробляти гачки для любительського рибальства, яке мотивувалось тим, що в місті вже є підприємство, яке займається виробництвом такої продукції, є неправомірним й порушує вимоги конкурентного законодавства України.

 Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. (надалі - Закон) економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

 Як випливає із ч. 1 ст. 25 ГК України, держава підтримує конкуренцію.

 Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю (ч. 1 ст. 4 Закону).

 Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції ( ч. 2 ст. 25 ГК України).

 У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

 Згідно із частиною 1 ст. 31 ГК України дії місцевої ради, яка заборонила ПП "Дозвілля" виробляти гачки для любительського рибальства на тій підставі, що в місті вже є підприємство, яке займається виробництвом такої продукції, можна визначити як дискримінаційні.

 Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у ГК України визнається, перш за все, заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції.

 Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається (ч. 2 ст. 31 ГК України).

 Ці ж дії місцевої ради згідно із частиною 2 ст. 15 Закону є антиконкурентними.

 Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 50 антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

 За захистом своїх порушених прав ПП "Дозвілля" повинно звернутися до органів Антимонопольного комітету України або до господарського суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 16.05.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 р. № 1602-ІІІ //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р.
   № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Бокун И. А., Темичев А. М. Прогнозирование и планирование экономики. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 304 с.
6. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
7. Державне регулювання економіки: Підручник / І. Михасюк,
   А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. - К.: Атіка, 2007. - 592 с.
8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. - 2-ге вид. - Харків: Консум, 2005. - 656 с.
9. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 720 с.
10. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.