Завдання по господарському праву 3

 КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 з дисципліни "Господарське право"

 1. Дайте обгрунтовану, з посиланням на норми чинного законодавства України відповідь на питання: класифікація господарських правовідносин за об'єктами господарсько-правового регулювання, суб'єктами, підставами виникнення (зміни та припинення), методами регулювання, сферами свого функціонування тощо. Загальна характеристика кожного із видів господарських правовідносин.

 Сфера господарювання є надзвичайно складною з огляду на різноманітність відносин, що виникають між її суб'єктами та іншими учасниками господарського життя. Відносини, що складаються при цьому, попри свою багатоманітність, є господарськими, оскільки їм притаманні спільні специфічні ознаки:

 1) сфера - економіка (господарювання) різного рівня (державного, територіального, локального);

 2) зміст - безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) та/або організація/керівництво такою діяльністю;

 3) особливий суб'єктний склад.

 Обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкт господарювання - індивідуальний підприємець або господарська організація. Крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ч. 1 ст. 2 Господарського кодексу України, надалі - ГК України);

 4) поєднання майнових та організаційних елементів. Так, створення господарської організації вимагає:

 а) сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів;

 б) наділення новостворюваної організації необхідною для започаткування та здійснення відповідної (окресленої установчими документами з врахуванням вимог закону) господарської діяльності майновою базою із визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання чи право оперативного управління, а щодо відокремлених підрозділів - право господарського використання із зазначенням конкретних майнових повноважень суб'єкта цього права);

 в) значний ступінь правового регулювання на рівні актів законодавства в поєднанні з локальним регулюванням, що зумовлено суспільним значенням сфери господарювання, складністю господарських та пов'язаних з ними зв'язків.

 Таким чином, господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають у сфері господарювання щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації/керівництва такою діяльністю, характеризуються особливим суб'єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів.

 Згідно із частиною 1 ст. 1 ГК України господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

 Різноманітність господарських відносин зумовлює необхідність їх класифікації з різних міркувань:

 1) нормотворчості (врахування в процесі правового регулювання специфіки певних видів господарських відносин);

 2) з навчальною метою (вивчення характерних ознак певних видів господарських відносин та пов'язаних з цим особливостей їх правового регулювання);

 3) для наукових цілей (дослідження певних видів господарських відносин, віднайдення найбільш оптимальних шляхів їх правового регулювання та подання відповідних рекомендацій законодавцеві та практичним працівникам).

 Розрізняють доктринальну та легальну класифікації, що здійснюються за різними ознаками.

 Так, відповідно до ч. 4 ст. З ГК України господарські відносини можуть бути господарсько-виробничими, організаційно-господарськими та внутрішньо-господарськими.

 Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі та організаційно-виробничі здійснюється за критерієм характеру правовідносин. При цьому господарсько-виробничі відносини ч. 5 ст. З ГК України визначаються як майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво та реалізація товарів, робіт, послуг), а організаційно-господарськими є відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. З ГК України), в тому числі щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування їх діяльності, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання та ін.

 Виділення в окрему категорію внутрішньо-господарських відносин (ч. 7 ст. З ГК України) здійснюється за критерієм сфери їх виникнення та дії - всередині господарської організації (між її структурними підрозділами, органами, між організацією в особі органів управління та їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами).

 Наука господарського права за цією ознакою розрізняє ще один вид господарських відносин - міжгосподарські або зовнішньогосподарські (виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання).

 За взаємним становищем сторін розрізняють такі види господарських відносин:

 1) горизонтальні (учасники правовідносин рівноправні);

 2) вертикальні (одним із учасників правовідносин виступає орган господарського керівництва, в тому числі власник майна іншого учасника).

 За галузями економіки і сферами управління, в яких вони виникають, виділяють господарські відносини в промисловості, в агропромисловому комплексі, в галузі транспорту, в капітальному будівництві, у сфері приватизації державного та комунального майна, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.

 Методи правового регулювання господарських відносин - це способи правового оформлення господарських відносин, які застосовуються законодавцем відповідно до їх властивостей і цілей правового регулювання, й відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.

 Розрізняють чотири основних методи правового регулювання господарських відносин.

 Метод приписів передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах).

 Застосування цього методу законодавцем відбувається у формі імперативних норм (щодо мінімального розміру статутного фонду окремих видів господарських товариств, комерційних банків, корпоративних інвестиційних фондів та ін.).

 Метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення, і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень (наприклад, ухвалення загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий фінансово-господарський рік).

 Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається на основі компромісу (укладення господарського договору).

 Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) у сфері господарювання. Це - примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій, у тому числі відкритих акціонерних товариств.

 2. Складіть схему "Види актів державного впливу на господарську діяльність суб'єктів".

 

Постанови Кабінету Міністрів України

Відомчі нормативні акти

Регіональні нормативні акти

		Локальні нормативні акти

 

		Звичаї ділового обігу

 

 

Схема 2.1 Види актів державного впливу на господарську діяльність суб'єктів

 3. Доповніть наступне твердження, добравши правильний варіант:

 "Строк досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні договорів:

 а) 10 днів;

 б) 2 тижні;

 в) 20 днів;

 г) 1 місяць".

 

 Правильною є відповідь "в".

 За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

 Згідно із частиною 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

 

 Назвіть правові гарантії господарської діяльності, а також способи і форми захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання.

 Гарантії господарської діяльності визначаються загальними принципами господарювання в Україні, якими згідно із ст. 6 ГК України є:

 - забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

 - свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

 - вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

 - обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

 - захист національного товаровиробника;

 - заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

 Крім того, гарантії господарської діяльності забезпечуються засобами державного регулювання господарської діяльності. Це:

 - державне замовлення;

 - ліцензування, патентування і квотування;

 - сертифікація та стандартизація;

 - застосування нормативів та лімітів;

 - регулювання цін і тарифів;

 - надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

 - надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (ч. 2 ст. 12 ГК України).

 Відповідно до частини 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом:

 - визнання наявності або відсутності прав;

 - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

 - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

 - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

 - присудження до виконання обов'язку в натурі;

 - відшкодування збитків;

 - застосування штрафних санкцій;

 - застосування оперативно-господарських санкцій;

 - застосування адміністративно-господарських санкцій;

 - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

 - іншими способами, передбаченими законом.

 4. Практичне завдання.

 Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Донбас-Вугілля", яке займає монопольне становище на ринку постачання вугілля, при укладенні договору на постачання вугілля зобов'язувало споживачів своєї продукції поряд з вугіллям придбавати розроблений ним проект ефективного використання вугілля, що знаходило своє відображення у вищезазначеному договорі.

 Чи правомірні дії ВАТ "Донбас-Вугілля"? Чому?

 Якій правовій кваліфікації підлягають дії ВАТ "Донбас-Вугілля"?

 Чи встановлена юридична відповідальність за дії, що вчинені цим ВАТ?

 Якщо так, то яка саме?

 

 Розв'язання:

 ВАТ "Донбас-Вугілля" укладало зі споживачами своєї продукції договори лише на постачання вугілля. То, як це вугілля буде використовуватися цими споживачами, стосується лише останніх. Тобто, зобов'язуючи споживачів своєї продукції поряд із вугіллям придбавати розроблений ним проект ефективного використання вугілля, ВАТ нав'язував іншим сторонам договору додаткові умови, що не стосуються предмета договору.

 Дії ВАТ "Донбас-Вугілля" є неправомірними, оскільки господарським законодавством України визначаються як зловживання монопольним становищем на ринку.

 Так, в абзаці 1 ст. 1 ст. 29 ГК України вказано, що нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту, є зловживання монопольним становищем на ринку.

 Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

 Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору (п. 3 ч. 2 ст. 29 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

 Згідно із пунктом 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

 Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), а саме:

 - штрафи (ст. 52 зазначеного Закону);

 - примусовий поділ (ст. 53);

 - адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (ст. 54);

 - відшкодування шкоди (ст. 55).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в ред. від 16.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в ред. від 16.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 624 с.
5. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А. С. К., 2005. - 912 с.
6. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 720 с.
7. Щербина В. С. Господарське право: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 392 с.